Главная: Рефераты

Рефераты. Аналіз ефективності діяльності комерційного банку з використанням стандартизованої рейтингової системи CAMEL

айбільший попит на ліквідні засоби виникає у банків з двох основних причин: через зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків та у зв'язку з надходженням кредитних заявок, які банк вирішує задовольнити. Потреба у грошових коштах підвищується також у разі настання строків погашення заборгованості за позиками банку, термінів платежів до бюджету або виплати дивідендів акціонерам.

Отже, проблеми ліквідності можуть виникнути як при здійсненні пасивних операцій банку (зняття коштів з клієнтських рахунків, погашення заборгованості банку тощо), так і внаслідок проведення активних операцій (видача чи пролонгація кредитів), якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування.

У практичній діяльності банків вироблено кілька загальних підходів (стратегій) до управління ліквідністю, а саме:

стратегія трансформації активів (управління ліквідністю через активи);

стратегія запозичення ліквідних засобів (управління ліквідністю через пасиви);

стратегія збалансованого управління ліквідністю (через активи і пасиви).

Кожна з стратегій має свої переваги і недоліки, а економічна доцільність їх застосування визначається характеристиками банківського портфеля, станом фінансових ринків, особливостями зовнішнього середовища.

Стратегія трансформації активів

Сутність цього підходу полягає в нагромадженні високоліквідних активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку. у разі виникнення попиту на ліквідні засоби активи продаються доти, доки не будуть задоволені потреби у грошових коштах. Отже, відбувається перетворення (трансформація) активів у грошову форму.

За такого підходу ліквідність характеризується як запас. При цьому активи повинні мати таку властивість, як стабільність цін (тобто можливість продажу значної їх кількості без суттєвого зниження ціни), а також мати ліквідний вторинний ринок для швидкого перетворення на гроші.

Управління ліквідністю через управління активами є традиційним і найпростішим підходом. Здебільшого така стратегія використовується невеликими банками, які не мають широких можливостей запозичення коштів та доступу на грошові ринки.

Стратегія трансформації активів оцінюється як менш ризикова порівняно з іншими, але одночасно і досить дорога з погляду вартості. Продаж активів супроводжується певними витратами (комісійні, брокерські, біржові внески тощо), а також призводить до погіршення стану балансу, оскільки продаються низькоризикові активи. Крім того, банк втрачає майбутні доходи, які могли б бути згенеровані такими активами. Іноді банк змушений продавати активи за зниженими ринковими цінами, якщо виникає нагальна потреба у грошових коштах. Підтримка значного запасу ліквідних коштів y цілому знижує показники прибутковості банку.

Стратегія запозичення ліквідних засобів

Зміст даного підходу полягає в запозиченні грошових коштів у кількості, достатній для повного покриття потреб у ліквідних засобах. Позики здійснюють лише після виникнення попиту на грошові кошти, щоб уникнути нагромадження високоліквідних активів, які приносять низькі доходи. Якщо попит підвищується, то банк запозичує кошти за вищою ставкою, доки повністю не задовольнити погребу в ліквідних засобах. За такого підходу до управління ліквідність характеризується як потік, а не як запас.

Необхідною умовою застосування стратегії запозичення ліквідності є досить високий ступінь розвитку фінансових ринків, які дають змогу в будь-який час і в будь-яких кількостях позичати ліквідні кошти. У міжнародній практиці цей підхід застосовується з 60-х років. Саме на цей період припав бурхливий розвиток міжнародних ринків грошей та міжбанківських ринків.

Основними джерелами запозичення ліквідних коштів для банків є міжбанківські позики, угоди РЕПО, депозитні сертифікати, позики в євровалюті та механізм рефінансування операцій комерційного банку центральним банком. На вибір джерела впливають такі характеристики, як доступність, відносна вартість коштів, терміновість та тривалість потреби в ліквідних засобах, правила регулювання, обмеження.

Великі міжнародні банки найчастіше використовують розглядувану стратегію у процесі управління ліквідністю, іноді повністю задовольняючи потребу в ліквідних засобах саме таким способом.

Управління ліквідністю через управління пасивами оцінюється як найбільш ризикова стратегія, оскільки супроводжується підвищенням ризику зміни відсоткових ставок та ризику доступності запозичених коштів. Це означає, що вартість підтримки ліквідності таким способом може бути як нижчою, ніж у разі застосування інших методів, так і значно вищою. Часто банки змушені робити позики за невигідною ціною або в період, коли зробити це непросто. Крім того, банкові, який має проблеми з ліквідністю, важче знайти кредитора, а вартість позики відчутно зростає.

Стратегія збалансованого управління ліквідністю

Згідно зі збалансованим підходом до управління ліквідністю частина попиту на ліквідні засоби задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта - за допомогою проведення операцій запозичення коштів.

З метою зниження ризиковості банки часто укладають попередні угоди про відкриття кредитних ліній з ймовірними кредиторами, що допомагає вчасно забезпечити непередбачені потреби в грошових коштах. Через високу вартість стратегії трансформації активів і значну ризиковість стратегії запозичення більшість банків зупиняють свій вибір на компромісному варіанті управління ліквідністю - стратегії збалансованого (одночасного) управління і активами, і пасивами.

2. Розрахунково-аналітичний розділ

2.1 Аналіз адекватності капіталу

Таблиця 1 - Розрахунок розміру капіталу банку Н1

Статті балансу

Сума, грн.

1. Основний капітал

15 037 908

1.1. Статутний фонд

14 763 120

1.1.1. Зареєстрований сплачений

14 000 000

1.1.2. Зареєстрований несплачений

763 120

1.2. Загальні резерви

1 300 048

1.3. Нерозподілені прибутки минулих років

-

1.4. Власні цінні папери в портфелі на продаж

2 308

1.5. Нематеріальні активи

259 832

2. Додатковий капітал

16 404 756

2.1. Фонди банку

10 902 136

2.2. Результати поточного року

5 502 620

3. Сума додаткового капіталу, що приймається до розрахунку

15 037 908

4. Загальний капітал

30 075 816

5. Відрахування від загального капіталу

306 724

5.1. Вкладення в акції та інші боргові зобов'язання банків

-

5.2. Вкладення в асоційовані компанії

306 724

6. КАПІТАЛ БАНКУ

29 769 092

Таблиця 2 - Активи, зважені за групами ризику

Активи

Сума за балансом, грн.

Відсотки ризику

Сума зважених активів, грн.

Група І

0

- Каса і прирівняні до неї кошти

2 333 652

-

- Кошти на коррахунку в НБУ

4 633 219

-

- Вкладення в державні боргові зобов'язання

7 352 050

-

Група ІІ

10

- Кредити, надані центральним органам державного управління

-

-

Група ІІІ

20

- Кредити, надані місцевим органам державного управління

-

-

Група ІV

50

- Кошти, розміщені в інших банках

8 030 251

4 015 126

Група V

100

- Операції з корпоративними цінними паперами

470 154

470 154

- Кредити, надані банком

41 547 495

41 547 495

- Факторингові зобов'язання

122 100

122 100

- Дебітори

3 712 783

3 712 783

- Основні фонди

-

-

- Гарантії, надані банком

-

-

- Інші активи

58 627 996

58 627 996

Загальна сума

126 829 700

108 495 654

Н3 = 29 769 092 : 108 495 654 * 100 % = 27,44 %

Таблиця 3 - Розрахунок платоспроможності банку

Назва показника

Значення

1. Платоспроможність банку (фактична), %

27,44

2. Додаткові вимоги до платоспроможності:

2.1. Фактична сума “великих” кредитів, грн.

13 756 640

2.2. Нормативна сума “великих” кредитів, грн.

238 152 736

2.3. Відхилення, %

- 19,44

3. Необхідна платоспроможність (нормативна), %

8,00

Страницы: 1, 2, 3, 4
2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.