1. Означає скорочення надлишкового персоналу, пошук та відрядження до придбаної банківської установи кваліфікованих фахівців, а також переведення її на операційну модель іноземного банку-холдингу. Серед недоліків шляху органічного розвитку необхідність більшого часу та зусиль з планування, оскільки іноземному банку бракуватиме досвіду роботи в умовах нового ринку.
2. Перед місцевими банками в умовах лібералізації доступу іноземних банків постає альтернативний вибір - приймати “виклик” конкурентів і засвоювати передові технології та методи банківської діяльності, удосконалюючи й розширюючи асортимент послуг і продуктів або погодитись на поступове згортання діяльності та витіснення з ринку.
3. Іноземні банки, що прийшли у країни з ринком, що формується, виявилися більш гнучкими з точки зору зменшення витрат та успішними з точки зору підвищення прибутковості. Посилення конкуренції після входження іноземних банків викликало зниження прибутковості місцевих банків, що спонукало їх до скорочення загальних витрат.
4. З іншого боку, іноземні банки завдяки конкурентним перевагам “відбирають” найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів.
Серед негативних можна виділити такі:
1. Іноземні банки можуть бути менш схильними до здійснення кредитної діяльності у приймаючій країні, наприклад, коли економічна ситуація в країні різко змінюється, або надавати кредити виключно великим компаніям, особливо компаніям з іноземним капіталом, лишаючи компанії з низьким кредитним рейтингом та роздрібний кредитний ринок місцевим банкам.
2. Присутність іноземних банків може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни. Місцеві банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними банками - банкротують, що може призвести до фінансової нестабільності. Іноземні банки завдяки конкурентним перевагам “відбирають” найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів.
3. Іноземні банки можуть проводити лише спекулятивну діяльність не надаючи повний спектр якісних банківських послуг. Таке спостерігалося в Україні в другій половині 1990-х років, коли основною метою приходу частини іноземних банків було інвестування в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).
Вагомим є той факт, що ризики та потенційні негативні моменти від проникнення іноземних банків стосуються не стільки ефективності, скільки більше стабільності банківської системи та рівня економічного розвитку приймаючої країни.
Розділ 2. Аналіз діяльності банківських злиттів та поглинань
2.1 Організація діяльності банківських злиттів та поглинань
Проаналізувавши досвід європейських країн ми зробили вибірку основних проблем, які поставали перед ними в процесі об'єднання банків, для того щоб потім врахувати можливість їх виникнення в нашій країні:
1. Партнери не відповідають одне одному за фундаментальними стратегічними питаннями і культурою ведення підприємництва, при міжнародному поглинанні іноземного кредитного інституту.
2. Банкам після об'єднання необхідний деякий час для досягнення поставлених завдань, головним з яких є зменшення доходів, і як результат, зменшення витрат, в результаті - збільшення рентабельності. Іноді, це не вдається, виходить, що після об'єднання прибутковість різко спадає.
3. Коли об'єднуються культури двох банків, то вони можуть понести збитки у вигляді скорочення персоналу, відставки менеджерів, перебудови організаційних структур, звільнення старих і призначення нових керівників.
4. Реорганізація банку а також розробка і впровадження нової бізнес-моделі займають багато часу. При цьому в цій роботі приймають участь багато кваліфікованих фахівців.
5. В банках, які об'єднуються не однакові регулятивні правила і нормативи. Тому фінансові продукти і послуги можуть варіюватися.
6. Під час об'єднання можуть виникнути проблеми з функціонуванням технологічних систем, що може знизити дохідність новоствореного фінансового інституту.
Як вирішення багатьох з цих питань бачимо створення реорганізації двох банків у формі злиття і подальшого створення ними нового продукту з урахуванням нових можливостей: збільшеного об'єднаного капіталу, об'єднаних технологій і зусиль направлених на підвищення конкурентоспроможності банку та його стабілізації.
Згідно закону Країни «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. № 872-ХІІ злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов'язків до іншого банку. Злиття є однією із форм реорганізації банків.
Для одержання дозволу на реорганізацію банку до національного банку подається заява з доданням необхідного обґрунтування та розрахунків, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банку. Національний банк не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.
При оголошенні про злиття банків варто активно вказувати на вигоди, що одержать від цього кроку окремі сторони. Крім акціонерів, це стосується і банківських клієнтів. Тільки таким способом можна перебороти побоювання, що виникають у зв'язку з об'єднанням. Проте при злитті на перший план виступає прагнення до забезпечення економічних вигод для банків-учасників.
Надзвичайно важило при організації банківських об'єднань та поглинань враховувати наступні ризики (як показує іноземний досвід, ми можемо прослідкувати наступну тенденцію):
Причини втрати очікуваних вигод
1. Людські фактори і ресурси 10%
1.1. Нездатність зливаючихся банків співпрацювати 30%
1.2. Втрата під час злиття важливих співробітників 27%
1.3. Відсутність передачі досвіду 33%
2. Стратегічні прорахунки
2.1. Неможливість швидко повернути великі втрати 50%
2.2. Неврахування банком витрат на злиття 30%
2.3. Неврахування можливості змін економічних умов 20%
2.2 Дослідження узагальнюючих показників банківських злиттів та поглинань
Однією з найголовніших проблем вітчизняної банківської системи є активна експансія іноземного капіталу (Див. дод. А).
На відміну від країн Центральної та Східної Європи і Прибалтики, для яких активний прихід іноземного капіталу в банківський сектор почався ще в середині 1990-х, присутність іноземного капіталу в Україні стрімко зросла торік: число банків з іноземним капіталом збільшилося до 23, питома вага сплаченого статутного капіталу банків з іноземним капіталом у сукупному капіталі чинних банків виросла з 13,2 % до 22,4 % (табл. І). У І кварталі поточного року вже укладено нові угоди про купівлю акцій вітчизняних банків: Banca Intesa (Італія) уклав угоду про купівлю 85,42 % акцій Укрсоцбанку, "Credit Agricole S. A." (Франція) -- про купівлю 98 % статутного капіталу "Індекс-банку". Очікується, що після завершення усіх оголошених угод питома вага іноземного капіталу підвищиться до 30 %, при цьому під контролем іноземного капіталу перебуватиме 4 банки з першої десятки -- АППБ "Аваль" (2-ге місце за обсягом активів), УкрСиббанк (4-те), Укрсоцбанк (5-те) і "Райффайзенбанк Україна" (8-ме).
За інформацією НБУ, найбільші частки в загальній сумі іноземного банківського капіталу, що працює в Україні, належать інвесторам з Австрії (21,2 %), Росії (18,4 %), Польщі (8,8 %) та Нідерландів (8,3 %).
В умовах існування в Україні заборони на відкриття філій іноземних банків основними методами проникнення іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор є купівля повного пакета акцій (як правило, 85--90 %) або портфельна купівля акцій (10--20 %). За першою схемою були продані банки "Ажіо", АППБ "Аваль", "НРБ-Україна", АКБ "Мрія", Укрсоцбанк, "Індекс-банк", за другою відбувся продаж 10 % акцій банку "Форум", 20 % акцій "Мегабанку", 18,9 % акцій "Родовід Банку". Дещо інший підхід (залучення фінансового донора) було обрано при продажу 51 % капіталу УкрСиббанку банківському холдингу BNP Paribas та майже 27 % статутного фонду ВАбанку нідерландському фінансовому холдингу ТВІF Finansial Service, який входить до багатопрофільної ізраїльської ФПГ Каrdan.
Серед основних чинників, які інтенсифікують мотиви входження іноземного капіталу до банківського сектору України, -- отримання ринкових переваг за рахунок місткості вітчизняного ринку банківських послуг і перспектив його розширення; приваблива дохідність операцій.
Основний чинник, який прискорює входження іноземного капіталу до банківського сектору України - це можливість отримання іноземними банками ринкових переваг за рахунок(Див. дод. Б, В):
1. Місткості вітчизняного ринку банківських послуг.
2. Перспектив його розширення.
3. Привабливої дохідності операцій.
У відповідь на проблематику капіталізації в умовах сьогодення, ми проаналізували іноземний та вітчизняний досвід і прийшли до висновку, що найкращим вирішенням питання достатності капіталу для вітчизняної банківської установи є банківське злиття.
Шляхом наступних логічних міркувань:
- Іноземний та вітчизняний досвід показує, що переважною формою участі іноземного капіталу на закордонних та вітчизняному ринку є банківські поглинання (відкриття дочірніх банків).
- Проаналізувавши світовий та український досвід, ми прийшли до висновків, про те, які ж позитивні та негативні сторони для вітчизняного банківського сектору несуть в собі іноземні банківські поглинання.
- На основі цього аналізу ми визначили оптимальний рівень участі іноземних банківських поглинань у вітчизняному банківському секторі та визначили головні інструменти регулювання цього рівня.
- Ми розглядаємо законодавство, як недостатньо ефективний засіб регулювання рівня участі іноземних банківських поглинань на вітчизняному банківському ринку, оскільки, в рамках підготовки вступу України до СОТ, вже підписано 32 закони про доступ іноземного банківського капіталу на український банківський ринок, а також беззастережно підписано понад 130 двосторонніх угод про доступ іноземного капіталу на вітчизняні ринки послуг - показник, до якого не дозволила собі наблизитись жодна держава світу.
- Тому ми бачимо стимулювання державою створення банківських об'єднань, як найбільш ефективної міри захисту вітчизняної банківської системи, не забороненої нормативними актами СОТ.
- Проаналізувавши здобутки та втрати від створення вітчизняних банківських об'єднань як на рівні держави, так і на рівні банківських установ, учасників цих об'єднань, ми прийшли до висновку, що найкращою формою банківської консолідації в Україні, враховуючи наші реалії та менталітет, є банківські злиття.
Інструментом ефективного регулювання частки іноземного капіталу на вітчизняному банківському ринку є банківська консолідація.
Найбільш прийнятною та ефективною формою консолідації у вітчизняному банківському секторі є банківські злиття, оскільки ця форма, при розумному підході, може стати міцною платформою для якісного ривку, за рахунок об'єднання банку в єдину потужну силу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
