Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного управління. Управління діяльністю на ринку страхових послуг здійснюється шляхом впливу держави на організацію та функціонування суб'єктів ринку з метою упорядкування і підвищення ефективності їх діяльності.
Аргументується, що однією із найбільш поширених груп факторів, які здійснюють вплив на ступінь регулювання діяльності на страховому ринку є наявність багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій у розвитку ринку страхових послуг України. Як наслідок, це потребує підвищеної уваги з боку державних органів з регулювання та нагляду за страховою діяльністю і врахування в процесі управління розвитком кожного суб'єкта господарювання на вітчизняному страховому ринку. До таких груп факторів слід віднести: 1) фіктивність значної частини страхових операцій; 2) низький рівень покриття ризиків; 3) більша частина активів фінансується власними коштами, а не із залучених джерел; 4) нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування; 5) недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування; 6) надмірна кількість страхових компаній та низький рівень їх капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку; 7) використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон; 8) низький рівень страхової культури населення; 9) недостатній рівень реалізації норми статті 22 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” щодо співпраці та координації діяльності між органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Ще однією з груп факторів, які, на думку автора, здійснюють вплив на ефективність регулювання діяльності на страховому ринку, є ряд аспектів негативного спрямування, зокрема: 1) існуючий рівень платоспроможності та попиту фізичних та юридичних осіб на страхові послуги; 2) недостатнє використання ринкового механізму у сфері страхування і, зокрема, нерозвиненість обов'язкового страхування, без чого не може активно розвиватися ринок добровільного страхування; 3) відсутність системи заходів для вдосконалення податкового законодавства на ринку страхових послуг; 4) інформаційна закритість ринку страхових послуг, що створює проблеми для потенційних страхувальників у виборі стійких страхових організацій; 5) недосконалість організаційно-правового забезпечення державного страхового нагляду.
У підрозділі 3.4. “Основні напрямки подальшого розвитку національного законодавства, яке регулює відносини у сфері страхування” проаналізоване чинне законодавство, що регулює відносини на ринку страхових послуг, виокремлено його основні недоліки, а також окреслено напрямки його подальшої розбудови.
З метою підвищення фінансової надійності інституту страхування, забезпечення рівних і справедливих умов для суб'єктів страхового ринку серед першочергових завдань його розвитку необхідно розробити та прийняти Концепцію розвитку страхового ринку України до 2012 року, яка б передбачала, з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, а також законодавства Європейського Союзу у сфері страхування, конкретні заходи, зокрема: 1) удосконалення державного регулювання; 2) розширення сфери застосування страхових послуг, у тому числі за рахунок розвитку страхового посередництва; 3) активне використання інвестиційного потенціалу учасників страхового ринку; 4) визначення механізму контролю та особливостей його проведення; 5) прискорений розвиток недержавного пенсійного та медичного страхування.
Разом з тим, для покращання стану вітчизняного законодавства, яке регулює відносини у сфері страхування, слід внести зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, законів України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про страхування”, “Про недержавне пенсійне забезпечення” щодо: 1) удосконалення договірних відносин у сфері страхування; 2) внесення змін до класифікації ризиків та видів страхування; 3) посилення системи державного регулювання ринку страхових послуг; 4) підвищення захисту прав та законних інтересів страхувальників, у тому числі створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен).
Для вирішення пріоритетних завдань розвитку ринку страхових послуг у першочерговому порядку необхідно розробити та втілити заходи щодо вдосконалення та розвитку законодавства, яке регулює страхування, і, зокрема, забезпечити: 1) створення правових основ діяльності товариств співстрахування, а саме: розробити та прийняти закони України “Про співстрахування” та “Про діяльність страхового пулу”; 2) прийняття Податкового кодексу України; 3) вдосконалення здійснення державного нагляду за страховою діяльністю на території України.
У висновках дисертації викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення державно-правового регулювання страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити такі висновки:
1. Страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за умови настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути випадків, з метою розподілу заподіяних окремим особам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих. Страхування, як один із механізмів управління ризиками, сприяє захисту майнових прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, безпеці та стабільності підприємництва. Роль страхування особливо важлива в контексті здійснення реформ, оскільки воно стимулює розвиток ринкових відносин та ділової активності, а також поліпшує інвестиційний клімат.
2. Сучасний стан правового регулювання діяльності суб'єктів ринку страхування в Україні та світі залежить від рівня розвитку законодавчої бази, інфраструктури, ефективності проваджуваної державою податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, якості нагляду за страховою діяльністю та фінансовим станом страхових організацій. Ці фактори обумовлюють стратегічну позицію страхування в країнах з розвинутою ринковою економікою. Діяльність страхових організацій, як і діяльність комерційних банків і пенсійних фондів, що здійснюють операції з фінансами населення, насамперед, залежить від рівня їх довіри, страхової культури населення, стабільності економіки. Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити: а) внутрішній - місцевий ринок, у якому існує безпосередній попит на страхові послуги; б) зовнішній - ринок, який виходить за межі внутрішнього ринку; в) міжнародний - ринок, на якому попит і пропозиція на страхові послуги сприймаються в масштабі світового господарства.
3. Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними тощо), а також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції. Вибір страхової організації здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно. Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
4. Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці. Найбільш розповсюджені ризики у сфері зовнішньоекономічної діяльності можна класифікувати: а) щодо договірного процесу; б) щодо етапу угоди; в) щодо територіального положення; г) щодо можливості впливу на ризик. До сфери страхування зовнішньоекономічних ризиків входить і страхування промислових та інших об'єктів, що споруджуються в нашій країні за допомогою іноземних фірм, і об'єктів, що зводяться за кордоном за українського сприяння. У сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснюється і страхування валютних ризиків, шляхом внесення в умови зовнішньоекономічного контракту захисних застережень, або ж здійснення банком чи іншою фінансово-кредитною установою операцій щодо страхування зміни курсу валют і, як наслідок, зміни ціни контракту. Страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить Кабінету Міністрів України.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
