Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством. Для встановлення ліміту каси підприємства подають щорічно до 1 березня до установ банків за місцем відкриття поточного рахунка заявки-розрахунки
у двох примірниках. Установи банків протягом першого кварталу розглядають заявки-розрахунки і затверджують за підприємством ліміт каси, порядок і строки здавання готівкової виручки, які повідомляються кожному підприємству.

Ліміт каси для кожного підприємства визначається установами банків з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків і порядку здавання готівкової виручки, тривалості операційного часу установи банку, наявності до-мовленості підприємства з установою банку на інкасацію та здавання готівкової виручки у вечірню касу банку тощо:

для підприємств, які мають готівкову виручку зі стро-ком здавання її в банк щодня в день надходження до, каси підприємства - у розмірах, що потрібні для, забезпечення їхньої роботи ранком наступного дня;

для підприємств, які мають готівкову виручку зі стро-ком здавання її наступного дня - у межах середньоденної готівкової виручки;

для підприємств, що мають готівкову виручку з іншим строком здавання її в банк (а саме, для підприємств, що знаходяться в населених пунктах, де немає установ банку чи підпри-ємств поштового зв'язку), - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання виручки та її суми;

для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, диві-дендів), - у межах середньоденної видачі готівки.

Ліміт каси підприємствам (крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг) установлюється установами банків за погодженням із керівниками під-приємств на підставі розрахунку середньоденного надходження готівкової виручки або середньоденної видачі готівки. Під час затвердження ліміту каси уста-нова банку має право вимагати від підприємства подан-ня документів, що обґрунтовують розміри касових
оборотів, наведених у заявці-розрахунку підприємства.

Правилами НБУ передбачено деякі особливості щодо організації роботи з готівкового обігу установами банків. Так, фермерські господарства самостійно визначають розмір готівки, що постійно знаходиться в їхніх касах.

Фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лі-зингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг) ліміт каси установою банку не встановлюється. Зазначені установи самостійно встановлюють ліміт каси. Банкам та підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Державному казначейству, його територіальним органам і бюджетним установам і організаціям, що утримуються за рахунок державного та/або місцевих бюджетів і обслуговуються органами Державного Казначейства, ліміт каси уста-новою банку також не встановлюється. Державне казначейство самостійно визначає порядок установлення такого ліміту в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються.

Готівкові розрахунки можуть проводитися як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок касових надходжень, за деяким винятком. Сума готівкового платежу одного підприємства (індивідуального підприємця) з іншим не має перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. У разі переви-щення встановленої граничної суми кошти в розмірі переви-щення зазначеної суми розрахунків додаються до фактичних залишків готівки в касі з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і в строки, визначені установою банку для зарахування на їхні поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внут-рішніх справ України, фінансовими органами і установами банків. Особи, винні в порушенні касової дисципліни, притягуються до відповідальності.

НБУ зобов'язує комерційні банки подавати державним податковим адміністраціям матеріали про порушення суб'єк-тами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки (перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби, не встановлення лімітів залишків готівки в касах). Чинне законодавство посилює режим фінансової відповідаль-ності за порушення правил обігу готівки. За порушення юри-дичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки, застосовуються штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу від 11 травня 1999 р. Так, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понад-лімітної готівки за кожний день;

- за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

- за витрачання готівки з виручки, отриманої від реаліза-ції продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, за наявності податкової заборгованості, - у розмірі здійснених
виплат;

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів;

- за використання одержаних в установі банку розрахункових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Крім того, за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Зазначені штрафи стягуються до державного бюджету у порядку, визначеному законодавством. Контроль за додер-жанням вимог цього Указу здійснюють органи Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи,
а банками - Національний банк України.

3. Види та сутність ризиків в банківській сфері.

Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Ризи к- це історична й економічна категорія.

Як історична категорія, ризик являє собою усвідомлену людиною можливу небезпеку. Вона свідчить про те, що ризик історично зв'язаний із усім ходом суспільного розвитку. Розвиток суспільства відповідно до культурно-історичної періодизації, розробленої Л. Морганом і Ф. Энгельсом, пройшло три епохи: дикість, варварство, цивілізацію, кожна з яких, у свою чергу, складається з трьох ступіней: нижча, середня і вища.

Ризик як історична категорія виник на нижчій ступіні цивілізації з появою почуття страху перед смертю. В міру розвитку цивілізації з'являються товарно-грошові відносини, і ризик стає економічною категорією. Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних результати: негативний, нульовий, позитивний.

У залежності від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного або нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків відносяться фінансові ризики, що є частиною комерційних ризиків.

У банківській сфері, в залежності від основної причини виникнення ризиків (базисний або природний ризик) вони поділяються на наступні категорії: природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики.

До природних ризиків відносяться ризики, зв'язані з проявом стихійних сил природи: землетрус, повінь, бура, пожежа, епідемія і т.п. Екологічні ризики - це ризики, зв'язані з забрудненням навколишнього середовища. Політичні ризики зв'язані з політичною ситуацією в країні і діяльністю держави. Політичні ризики виникають при порушенні умов виробничо-торговельного процесу з причин, що безпосередньо не залежать від господарюючого суб'єкта.

До політичних ризиків відносяться:

неможливість здійснення діяльності унаслідок воєнних дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації і підприємств, введення ембарго, через відмовлення нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання і т.п.;

введення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на певний строк через настання надзвичайних обставин (страйк, війна і т.д.);

несприятлива зміна податкового законодавства;

заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу. У цьому випадку обов'язково перед експортерами може бути виконане в національній валюті, що має обмежену сферу застосування.

Транспортні ризики - це ризики, зв'язані з перевезеннями вантажів транспортом: автомобільними, морськими, річковими, залізничним, літаками і т.д.

Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної справи.

По структурній ознаці комерційні ризики поділяються на: майнові, виробничі, торговельні, фінансові.

Майнові ризики - ризики, зв'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної і технологічної системи і т.п.

Виробничі ризики-ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і, насамперед із загибеллю або ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торговельні ризики являють собою риски, зв'язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, недопоставки і т.п.

Фінансові ризики зв'язані з імовірністю утрат фінансових ресурсів (тобто коштів). Фінансові ризики підрозділяються на два види: ризики, зв'язані з купівельною спроможністю грошей, і ризики, зв'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

До ризиків, зв'язаним з купівельною спроможністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності. Інфляція означає знецінення грошей і, природно, ріст цін. Дефляція - це процес, зворотний інфляції, виражається в зниженні цін і відповідно в збільшенні купівельної спроможності грошей. Інфляційний ризик-це ризик того, що при росту інфляції, одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть. У таких умовах підприємець несе реальні втрати. Дефляцій ний ризик - це ризик того, що при росту дефляції відбуваються падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів. Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

Ризики ліквідності - це ризики, зв'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

Інвестиційні ризики містять у собі наступні підвиди ризиків: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризики прямих фінансових утрат. Ризик упущеної вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджування, інвестування і т.п.).

Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитам. Портфельні інвестиції зв'язані з формуванням інвестиційного портфеля і являють собою придбання цінних паперів і інших активів. Термін “ портфельний” походить від італійського “portofoglio”, означає сукупність цінних паперів, що маються в інвестора. Ризик зниження прибутковості включає наступні різновиди: процентні ризики і кредитні ризики. До процентних ризиків відноситься небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами, компаніями в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по залучених засобах, над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, що можуть понести інвестори в зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатам і іншим цінним паперам.

Ріст ринкової ставки відсотка веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка може початися також масове скидання цінних паперів, емітованих під більш низькі фіксовані відсотки і за умовами випуску, достроково прийнятих назад емітентом. Процентний ризик несе інвестор, що вклав засоби в середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному підвищенні середньострокового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Іншими словами, інвестор міг би одержати приріст доходів за рахунок підвищення відсотка, але не може визволити свої засоби, вкладені на зазначених умовах.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в обіг середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, емітент міг би залучати засоби з ринку під більш низький відсоток. Цей вид ризику при швидкому росту процентних ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів.

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків кредиторові. До кредитного ризику відноситься також ризик такої події, при якому емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основній сумі боргу. Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових утрат.

Ризики прямих фінансових утрат включають: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства. Біржові ризики являють собою небезпеку утрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми і т.п. Селективні ризики (лат. Selektio- вибір, добір) - це ризик неправильного вибору видів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля. Ризик банкрутства являє собою небезпека в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися по узятим на себе зобов'язанням.

Висновки.

Розглянувши питання даної контрольної роботи мною були зроблені наступні висновки. Питання даної теми розриті у літературі з банківського права досить повно і цікаво.

Отже, говорячи про фінансовий лізинг мають на увазі операцію, у якій беруть участь три сторони, послі-довно пов'язані між собою договорами. Фінан-совий лізинг має місце за наявності двох угод. Лізингодавець (лізин-гова фірма), базуючись на отриманому від орендаря описі (специ-фікації) предмета майбутньої оренди, укладає угоду про його поста-чання (купівлю) і стає власником майна. Умови цієї угоди мають бути схвалені майбутнім орендарем у тій мірі, у якій це стосується його інтересів.

Під касовими операціями розуміється діяльність банку, пов'язана з інкасацією, збе-ріганням та видачею підприємствам готівкових коштів. Підприємства здійснюють операції з готівковими коштами відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Усі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків, можуть тримати у своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм і обслуговуючими установами банків лімітів каси.

Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних результати: негативний, нульовий, позитивний.

У залежності від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні. До спекулятивних ризиків відносяться фінансові ризики, що є частиною комерційних ризиків.

У банківській сфері вони поділяються на такі категорії: природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики, кожен з яких у свою чергу має підвиди.

Список використаної літератури:

1. Конституція України. К. Ін. Юре, 2002 -70 с.

2. Закон України „Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 р.

3. Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

4. Інструкція про організацію роботи з готів-кового обігу установами банків України, затв. постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 69

5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. №72.

6. Банковское дело. Справочное пособие под редакцией Ю.А. Бабичевой, 1994 г. - 305 с.

7. Банковское право. Л.Г. Ефимова, издательство “Бек”, Москва, 1994 г. - 285 с.

8. Боринець С.Я. „Міжнародні фінанси”: Підручник. К.: Знання-Прес, 2002 - 311 с.

9. Качан О.О. „Банківське право”: Навчальний посібник. К. „Юрінком Інтер”, 2000. - 288 с.

10. Комаров П.І. „Банківське право”. Підручник. „Юрінком Інтер ” 2002 р. - 357 с.

11. Костюченко О.А. Правовые аспекты банковской деятельности: Пособие по проблемам банковского права. - К. Криниця, 2003 - 320 с.

12. Купер Дж. Управление и регулирование банков. М.: Финансы и статистика. 1993 г.

Страницы: 1, 2