Заходи, спрямовані на підтримку фінансової стійкості страхової компанії є системою цілеспрямованих дій щодо максимального обмеження і попередження будь-якого ризику. Процес управління ризиками містить аналіз ризику, контроль ризику, фінансування ризику. Управління ризиками здійснюється ще до укладання договору страхування, також існують можливості управління ризиком у процесі дії договору страхування. Зниження ймовірності настання страхового випадку повністю відповідає інтересам страховика. Якщо термін дії договору страхування закінчився, а страховий випадок ще не настав, то страхові платежі залишаються у страховика у вигляді доходу, а якщо страховик був змушений виплатити страхове відшкодування, то це є збитками.
Проблема фінансової стійкості може бути вирішена за допомогою заходів, спрямованих на підготовку професійних страховиків. Важлива роль у подальшому розвитку страхової галузі відводиться державі, яка за допомогою різноманітних важелів та стимулів може впливати на формування конкурентоспроможного страхового ринку. Виявлення закономірностей і тенденцій руху фондів страхової організації, визначення їх місця і ролі у врегулюванні фінансових потоків дасть змогу визначити страховику оптимальну структуру фінансового балансу і на цій основі будувати стратегію і тактику управління фінансами страхової організації.
3. Платоспроможність. Маржа платоспроможності.
Основним показником діяльності страхової компанії є платоспроможність - можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язання із укладених договорів страхування. Зобов'язання поділяються на : зовнішні - це зобов'язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами, їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика; внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками. У Законі України «Про страхування» визначено умови, які забезпечують відповідний рівень платоспроможності страхової компанії:
Ш наявність сплаченого статутного фонду;
Ш наявність гарантійного фонду;
Ш створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;
Ш перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Принциповим моментом є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень, вихід за який викликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівень повинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання в справи компанії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метою виправлення становища, або з метою мінімізації втрат для страховиків. Маржа платоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівень ймовірності того, що компанія здатна виконувати свої зобов'язання протягом певного проміжку часу. Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням страхові резерви і власний капітал.
Формування зобов'язань страховика суттєво відрізняється від аналогічного процесу, що здійснюється всіма іншими комерційними суб'єктами. Страховик має закріплені договором страхування зобов'язання перед кожним страхувальником, які виражені страховою сумою за даним договором, але це не означає, що зобов'язання страховика рівні сукупній сумі страхових зобов'язань, оскільки страхування за своєю суттю передбачає імовірнісний характер настання страхових випадків і певний розподіл збитку. Сукупні зобов'язання страховика визначаються тією частиною страхових внесків, що призначені для виплат. А засобом розрахунку цих зобов'язань є страхові тарифи, саме він визначає кількість премій і страхових зобов'язань.
Абсолютна величина статутного капіталу повинна розглядатися як критерій платоспроможності страховика, оскільки вимоги про достатність капіталу щодо прийнятих зобов'язань перекривають шлях страховику, який не виконав цей норматив, можливість виходу на ринок страхових послуг. Основним елементом платоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного як інших фондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок - один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.
Однією з умов забезпечення платоспроможності є гарантійний фонд, до якого належать додатковий та резервний капітал, що створюється за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку. Величина гарантійного фонду не впливає на прийняття обсягів страхових зобов'язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
У визначенні надійності страхової компанії та її можливість ефективного функціонування розраховують показник ліквідності. Ліквідність означає можливість страховика здійснювати поточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно за своїми терміновими зобов'язаннями.
4. Ефективність діяльності страхової компанії та система
показників ефективності.
Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, але насамперед фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії - забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду. Особливість страхового процесу полягає в тому, що грошові ресурси страхувальників сплачуються наперед при формуванні страхових резервів та тимчасово затримуються у страховика, який їх розміщує та використовує з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу. Тому необхідна певна гарантія щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов'язаннями в межах прийнятих на страхування ризиків та обсягів відповідальності за ними. Такою основною гарантією є фінансова стійкість страховика, яка пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.
Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів над витратами в межах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечується платоспроможністю страховика. Основою фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:
Ш розмір статутного капіталу;
Ш розмір власних коштів;
Ш розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;
Ш співвідношення активів та зобов'язань;
Ш виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;
Ш рентабельність страхових операцій;
Ш показники збитковості страхової суми.
Критеріями визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика можна вважати:
Ш наявність достатнього обсягу страхових операцій;
Ш Наявність розвиненої практики перестрахування;
Ш Забезпечення збалансованого страхового портфеля;
Ш Обмеження відповідальності за ризиками;
Ш Розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів;
Ш Раціональна тарифна політика;
Ш Диверсифікація діяльності.
Вплив обсягу страхових операцій на стійкість страхової компанії пов'язана з дією закону великих чисел. Чим більше кількість застрахованих об'єктів, тим менша ймовірність відхилення фактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страхових виплат за певний період часу.
Практикам перестрахувальних операцій відіграє важливу роль, адже перестрахування означає вторинний розподіл ризиків між страховими компаніями.
Збалансованим страховим портфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видами страхування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного виду врівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування.
Обмеження відповідальності за окремими ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховика повинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїм розміром не спів ставні із загальним розміром власних коштів страховика.
Оптимальне розміщення страхових резервів в доходні активи повинне забезпечувати умови безперебійних виплат страхових відшкодувань та страхового забезпечення.
Раціональна тарифна політика повинна забезпечити еквівалентність інтересів страхувальника й страховика, обирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії свідчить ознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища.
Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таки основних позицій:
Ш Вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;
Ш Фінансова стійкість страхового фонду;
Ш Рентабельність всієї діяльності страхової компанії.
Показники ефективності діяльності страховика:
1. Показник ділової активності, який показує відношення надходжень страхових премій на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній рік. Цей показник показує, скільки оборотів зробив капітал страховика за певний проміжок часу (півріччя чи рік). Кожний оборот капіталу може приносити страховику прибутки чи збитки, тому цей коефіцієнт характеризує ефективність використання ресурсів страховика.
2. зіставлення обсягів власного капіталу і статутного капіталу. Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсяг статутного капіталу, то таке співвідношення характеризує прибуткову діяльність страховика. Якщо обсяг статутного капіталу перевищує обсяг власного капіталу, то це свідчить про збиткову діяльність страховика, про заборгованість засновників стосовно сплати статутного капіталу.
3. Рівень сплаченого статутного капіталу. Чим він вищий, тим вищий рівень зацікавленості власників капіталу в розвиток страхової компанії.
4. Показники структури активів, які визначають рівень платоспроможності страховика:
Ш Відношення суми інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів. Цей показник має наближатись до одиниці;
Ш Відношення інвестиційних вкладень і грошових коштів до розміру страхових резервів. Цей показник має бути рівним або більшим від одиниці.
5. Темп зростання страхових премій визначається як відношення надходжень страхових премій у поточному році до надходжень страхових премій у попередньому році. Різке збільшення темпів зростання страхових премій означає зростання зобов'язань страхової компанії, що потребує зростання власного капіталу. Значне зменшення темпів зростання страхових премій свідчить про порушення збалансованості страхової діяльності, що загрожує фінансовій стабільності страховика.
6. Показник забезпечення страховика власними засобами визначається як відношення обсягу власного капіталу до технічних резервів. Достатній обсяг власних засобів страховика, вільних від зобов'язань, є надійним чинником фінансової надійності страхової компанії.
7. Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів визначається як відношення обсягу інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів. Якщо обсяг страхових резервів перевищує інвестиційні активи і кошти, то це свідчить про розміщення засобів у високо ризикові або неліквідні активи.
8. Показники, що характеризують участь у перестраховка у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії:
Ш Частка страхових платежів, показує залежність здатності страхової компанії до виконання своїх зобов'язань від надійності партнерів по страхуванню.
Ш участь перестрахувальників у страховій премії визначається як відношення обсягу страхових премій за ризиками, що передаються у перестрахування, до загального обсягу страхових премій.
Висновки.
Фінансову стійкість страхової компанії можна оцінювати тільки за комплексом показників, граничні величини яких встановлені окремо для компаній, що здійснюють страхування життя, а також інші види страхування і перестрахування компаній. Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну збалансованість, або перевищення доходів над витратами страховика і цілому по страховому фонду. При цьому до факторів, які забезпечують фінансову стійкість страхової компанії відносять: достатній власний капітал, страхові резерви, позитивні результати інвестиційної політики, використання в необхідних випадках системи перестрахування, ефективна тарифна політика. Правильно організована страхова компанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.
Проблема фінансової надійності може бути вирішена за допомогою заходів спрямованих на підготовку професійних страховиків. Але основна роль відводиться державі яка за допомогою пільг, законодавства, податків впливає на формування надійної страхової компанії. Фінансова стійкість страховика багато в чому визначається диверсифікацією (розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування) страхового й інвестиційного портфелів.
При аналізі фінансової надійності та діяльності страхової компанії важливу роль відіграє рейтингова оцінка, яка дає всебічний та достовірний аналіз. Але рейтингова оцінка компанії неефективна без організації інформаційного потоку та моніторингу про діяльність про рейтингових компаній.
Список використаної літератури
1. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник - 2-ге видання., виправлене. - Київ: Кондор, 2003 р.
2. Александрова М.М. Страхування: Навчальний методичний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002 р.
3. Залєтов О.М. Страхування - Київ: Міжнародна агенція BeeZone, 2003 р.
4. Базидевич В.Д., Базидевич К.С. Страхова справа: 3-тє видання - Київ: «Знання», 2003 р.
5. Законодавство України з питань страхової діяльності. Збірник законодавчих та нормативних актів (станом на 01.02.2004 р.) - Київ: Атака, 2004 р.
Страницы: 1, 2
