ь Особиста довіра між брокерами і клієнтом

ь Гласність біржових операцій

ь Прозорість розрахункових операцій

ь Регулювання діяльності членів біржі через фінансові, адміністративні й торговельні правила біржі на основі чинного законодавства.

2. Механізм біржової торгівлі цінними паперами

2.1 Структура біржі, її принципи

Нормальну роботу фондової біржі забезпечують такі органи: робочі органи, виконавчі, контролюючі, вищі.

До робочих органів фондової біржі наежать:

v Розрахункова плата, що проводить розрахункові операції з клієнтами біржі за кінцевими угодами та контролює виконання угод;

v Біржовий арбітраж- веде юридичні консультації членів біржі (дилерів), брокерів, вирішує спірні питання, що виникають у процесі укладання і виконня угод про купівлю-продаж цінних паперів;

v Реєстраційний комітет відповідає за котирування, збір інформації про дух і публікує її в біржовому бюлетені;

v Комітет правил біржової торгівлі- розробляє і змінює правила торгівлі, контролює її дотримання;

v Групи брокерів- виконують посередницькі функції при укладенні угод на біржі.

Виконавчі органи фондової біржі - це біржовий комітет, до складу якого входять: рада директорів, президент, віце-президент.

Контролюючі органи біржі представленіконтрольною комісією, що контролює виконавчі органи.

Вищі органи біржі - це загальні збори членів біржі, які стверджують усі питання роботи біржі.

Керівництво біржею здійснює рада директорів на основі статуту біржі. У статуті зазначено склад членів біржі, умови членства,порядок створення біржових органів, функції біржі, управлінські структури тощо. Для повсякденного керівництва біржею рада директорів призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма видами діяльності біржі здійснюють біржові комітети.

Кошти біржі формуюються за рахунок пайових, вступних і щорічних членських внесків, гарантійних внесків, зборів з біржових операцій, зборів за надані послуги, штрафи за порушення правил торгівлі. Порядок витрачення коштів біржі визначається загальними зборами членів біржі.Біржі, як правило, - не комерційні структури, тобто безприбуткові, а тому звільнені від сплати податків на прибуток.

2.2 Порядок торгівлі на біржі

Після консультації з брокером клієнт вирішує цілу низку своїх проблем: діє він сам чи наймає брокера, купує цінні папери чи продає, інвестує чи грає і на яку суму він вирішує витратити на всі ці операції. Потім клієнт знайомиться з біржовим бюлетнем за минулий біржовий день, з якого дізнається дані про максимальну і мінімальну ціну угод на ті цінні папери, які його цікавлять, і стан ринку протягом біржового дня із врахуванням кількості укладених угод. Після цього клієнт заповнює заяву на торги, куди заносить передбачливу максимальну, мінімальну чи середню ціну продажу або купівлі, найменування і кількість цінних паперів, дату складання заяви або строк її виконання. Біржа пропонує клієнту брокера або продає місце на біржі. Якщо клієнт наймає брокера, то останній виводить інформацію про попит чи пропозицію на табло в залі біржі. Якщо на біржі в данний момент лише один контрагент, то відбувається звичайний торг при посередництві брокера. Якщо ж контрагентів декілька, то можливі дві ситуації:

- зниження ціни при наявності одного покупця і декількох продавців;

- підвищення ціни при одному продавцю і декількох покупцях;

- у разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву на табло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.

При визначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яка нижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.

Процес торгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, в яких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кілька брокерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляють накази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта, брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні для брокера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що робота над цим розпорядженням поки що безрезультатна.

Якщо угода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, час здійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівлі цінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а ті заносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржі в торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіх інформаційних компаній.

Ціна попиту на акцію - це ціна, запропонована покупцями.

Ціна пропозиції - це ціна, яку пропонує продавець.

Різниця між цими визначеннями називається «спред».

Котирувальна ціна - це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь день).

Котирування - це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, а також аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. Приклад простого способу визначення курсу акцій: дивіденди за акцією, номінальної вартості 100 грн. - 12%. Комерційний банк платить за вклад на депозит - 10%. Курс акції ==120 грн. Таке визначення правильне для достатньогодовгого часу. На кожний конкретний момент реальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції, що включаються в котирувальний список, називаються списковими. До акцій пред'являються такі вимоги:

- спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даного підприємства чи фірми;

- біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;

- вивчається виробнича програма;

- фірма повинна мати прибуток;

- оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;

- публікується фінансовий звіт;

- надається повна інформація про фірму;

У разі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду про лістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлю цінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску на фондову біржу, заносяться у спеціальний список - біржовий реєстр. Фондова біржа є барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державного суспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежить від економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондову біржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювати власників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошових накопичень.

Формально біржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакет акцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.

Усі види угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.

При касових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх у триденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладає грошові кошти підприємству під реальний товар.

Термінові угоди бувають двох видів: на «медіо»; на «ультімо».

Угода на «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця (30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперів передає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а через певний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшої вартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення стати гравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Фондовий ринок в Україні

Проблема аналізу фондового ринку трагзитивної економіки має важливе теоретичне й практичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринку транзитивної економіки не одержали комплесного відображення в сучасній науковій економічній літературі. Як показує огляд літературних джерел, багато вчених-економістів зосереджують увагу на окремих сторонах функціонування вітчизняного ринку цінних паперів. Так, С. Архієреєв у своїй роботі «Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку» досліджує трансакційні витрати, що мають місце на фондовому ринку, крім того, він проводить розподіл категорій «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів» Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку /

С. І. Архієреєв. - X. : ХНУ, 2005. - 247 с.. О.Шестицький аналізує основні причини виникнення віччизняного фондового ринку Шестацький, О. Становлення фондового ринку України / О.Шестицький// Банковське право.-2001.-№6.-С. 57-58. М.Назарчук аналізує стан і проблеми організованого ринку цінних паперів, проводить детальний аналіз подібностей та розходжень між фондовими біржами та позабіржовими торгово-інформаційними системами Назарчук, М. Фондові біржі на ринку цінних паперів України: проблеми й перспективи розвитку / М. Назарчук. - Донецьк : Південно-Схід, Лтд, 2002. - 140 с..

У сучасній економічній літературі не одержала комплексного дослідження проблема умов виникнення й становлення вітчизняного ринку цінних паперів. Дослідження зазначеної проблеми потрібно проводити з використанням наукового методу «історичне й логічне».

Метою статті є проведення порівняльного аналізу умов виникнення й становлення фондових ринків економічно розвинених країн і вітчизняного ринку цінних паперів та визначення етапів розвитку українського фондового ринку.

У світовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондового ринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутів відбувалося на тлі соціально-економічного зростання.Виникнення й першочерговий розвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребами міжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічних відкриттів. Традиційні причини формування ринку цінних паперів досить докладно охарактеризовані в економічній літературі минулих років. У їхньому складі:

· поява надлишку коштів, в яких є інвестиційна потреба Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887. Єнгельс, Ф. Биржа / Ф. Єнгельс // Маркс, К. Капитал. - М. : Изд-во полит.

лит., 1978. - Т. З, ч. 2. - С. 990-991. Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр.

лит., 1963.-542 с ;

· збільшення кількості рантьє, які бажають одержувати прибуток від наявного в них капіталу, а ніж займатися господарською діяльністю;

· виникнення відповідних соціально-економічних інститутів - фондових бірж, які в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними інститутами забезпечують перетворення вільних грошей в інвестиції.

Фондовий ринок може стабільно функціонувати тільки тоді, коли вільні кошти легко перетворюються в ціння папери і на них відповідно формуються попит та пророзиція. Надлишки грошей, що утворюються на підприємствах та в організаціях, використовуються ними, у першу чергу, для внутрішніх інвестицій. Традиційно основним джерелом коштів, які можуть функціонувати на ринку цінних паперів, вважаються заощадження населення. Утворення ж надлишків коштів населення можливе тільки за умови досить високого рівня розвитку виробництва, коли забезпечується стабільне перевищення доходів населення над сукупним платоспроможним попитом. Це є найважливішою й необхідною умовою виникнення фондового ринку.

Страницы: 1, 2, 3