Формування статутного капіталу банку

2

Реферат

на тему:

«ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ»

ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

Власний капітал банку є одним із найважливіших показників, які характеризують фінансову стійкість банку та його здатність до подальшого розвитку. Зміцнення ресурсної бази вітчизняної банківської системи, інтеграція її у світову спільноту значною мірою залежатимуть від зростання обсягів власного капіталу банків, зокрема такого його важливого складника, як статутний капітал.

Проблема формування власного капіталу банків досліджувалась як вітчизняними, так і зарубіжними економістами. Серед них можна виділити роботи О. В. Васюренка, В. В. Кисельова, А. М. Мороза, Ф. Мишкіна, П. Роуза та інших. Незважаючи на такі дослідження, що стосуються формування власного капіталу банків, доцільно й надалі продовжувати наукові та практичні пошуки у цьому напрямку, оскільки зазначена проблема й дотепер є однією з найактуальніших.

Метою нашого дослідження є розгляд окремих питань, пов'язаних із статутним капіталом банку та обґрунтування деяких шляхів удосконалення його формування на підставі аналізу наявної практики в Україні. Основним завдання цієї статті є уточнення терміна «статутний капітал банку»; дослідження ролі статутного капіталу у формування власного капіталу банку; розроблення пропозицій щодо удосконалення формування власного капіталу через найважливіший його складник - статутний капітал.

Багатофункціональне призначення власного капіталів банків робить його неоднорідним за своїм складом. Найважливішою часткою власного капіталу банку є його статутний капітал, місце якого у власному капіталі банківської системи України характеризують дані табл. 1.

Наведені дані в табл.1. виявляють збільшення питомої ваги статутного капіталу у балансовому власному капіталі. Упродовж аналізованого періоду відбувається постійне збільшення розміру як балансованого капіталу, так і статутного. Причому їхні темпи зростання істотно різняться, особливо в розрізі валют. Так, обсяг балансованого власного капіталу у гривні збільшився в 4,1 разу а в доларовому еквіваленті - в 1,4 разу. Відповідне збільшення статутного капіталу становило: у гривні - 7,4 разу, у доларах США - 2,6 разу, в євро - 2,7 разу. Це пояснюється, зокрема, не лише втратою під час фінансової кризи 1998 року третини власного капіталу, а й девальвацією національної валюти. Так, якщо офіційний середній курс гривні щодо долара США та євро, встановлений НБУ, становив у 1999 році відповідно 4,1304 грн. та 4,3933 грн., то у 2003-му - відповідно 5,3327 грн. та 6,0244 грн.

Таблиця 1. Статутний капітал банківської системи України*

*Складено за даними: Бюлетеня НБУ. - 2004.- №3.-С. 146-150

**До 2003 року - сплачений статутний капітал.

***До 1999р. - ЕКЮ.

Характеризуючи структуру власного капіталу банків України, слід звернути увагу на місце в ньому статутного капіталу за групами банків (табл. 2).

Таблиця 2. Питома вага статутного капіталу груп банків у балансовому власному капіталі банків України, %*

*Розраховано за даними: Вісник НБУ. - 2000. - №3. - С. 31-34; 2001.-№3.- С.16-19; 2002. - №3.- С.17-20; 2003. - №3 - С. 19-22; 2004. - №3. - С. 56-59.

Як бачимо, у структурі балансового капіталу зростає питома вага статутного капіталу. Найбільшою є питома вага статутного капітал у банків IV групи, а найменшою - у банків I групи. Несхожість у розмірах питомої ваги статутного капіталу пов'язана, зокрема, з різними можливостями банків кожної групи формувати власний капітал за рахунок тих чи інших джерел, а також з метою збільшення сукупного банківського капіталу. У банків I та II груп можливостей залучення коштів для формування банківського капіталу з різних джерел (як внутрішніх, так і зовнішніх) значно більше. Рівень прибутковості таких банків дає змогу істотно збільшувати сукупний капітал за рахунок чистого прибутку, залучення та запозичення коштів від юридичних і фізичних осіб, зокрема у формі додаткової емісії акцій та/або на умовах субординованого боргу. У банків III та IV груп внутрішніх джерел для істотного збільшення капіталу недостатньо, тому збільшення відбувається переважно за рахунок зовнішніх джерел. Потреба у зростанні власного капіталу таких банків здебільшого була пов'язана з необхідністю виконання нормативних вимог чинного законодавства та НБУ щодо мінімальних розмірів статутного та регульованого капіталу, інших економічних нормативів.

Аналізуючи структуру балансового власного капіталу банківської системи України в розрізі груп банків треба враховувати загальну кількість діючих банків у кожній групі (табл. 3.), а також критерій (розмір активів), за яким відбувається розподіл банків на групи.

Таблиця 3. Структура кількості українських банків у розрізі груп*

*Розраховано за даними: Вісник НБУ. - 2001.- №3.- С. 16-19; 2002.- №3.- С. 17-20; 2003.-№3.- С. 19-22. 2004. - №3.- С.56-59.

Так, розмір активів для малих банків у 2000 році становив менше 50 млн. грн., у 1999 році - менше 10 млн. грн., для середніх банків у 2000 році - понад 50 млн. грн., у 1999році - понад 10 млн. грн. У 2001 році розмір активів було знову підвищено з 50 млн. грн. до 70млн.грн. Нині комісіє НБУ З питань нагляду регулювання діяльності банків один раз на рік, до 1 лютого, переглядає граничні значення розміру активів для окремих груп банків і затверджує розподіл банків на групи на весь рік. На 2004 рік установлені такі граничні розміри активів: найбільші банки - понад 2 млрд. грн.; великі банки - понад 1 млрд. грн.; середні банк - понад 0,3 млрд. грн.; малі банки - менше за 0,3 млрд. грн.

На питому вагу статутного капіталу в балансовому власному капіталі банку істотно впливають фінансові результати діяльності банківської системи України, а також окремих банків у різних їхніх групах. Від'ємний фінансовий результат або незначний прибуток свідчать не лише про неефективну діяльність банку, його недостатню фінансову стійкість і конкурентоспроможність, а й про відсутність надійного фінансового підґрунтя для нормального функціонування та розвитку банку в довгостроковій перспективі.

Страницы: 1, 2