R- середній рівень доходу, визначений за формулою (2);
n-кількість періодів, за які проводять розрахунки.
Якщо рівень доходу в різні періоди залишається незмінним, це свідчить, що рівень варіації доходу дорівнює 0. Варіація завжди виражається додатним числом.
Розмірність варіації -- відсотки в квадраті. У цьому складність інтерпретації цього показника. То-му на практиці найчастіше застосовують показник стандартного відхилення рівня доходу. Він визначається за формулою
S=vV або V = S2 , (4)
деS- стандартне відхилення рівня доходу;
vV -корінь квадратний із варіації доходу.
Розмірність стандартного відхилення рівня доходу -- відсотки. Цей показник завжди виражається додатною величиною. Чим вищий показник, тим вищий ступінь ризику інвестицій у ці акції (цінні папери).
І, зрештою, важливим показником для прийняття інвестиційних рішень є показник мінливості акцій,який називають коефіцієнтом варіації і визначають за формулою
S
Vz= = , (5)
R
де Vz- коефіцієнт варіації;
S- стандартне відхилення рівня доходу, що визначається за формулою (4);
R-середній рівень доходу, що визначається за формулою (2).
Коефіцієнт варіації показує, яка частка загального ризику відповідає одиниці середнього доходу за даними цінними паперами. Чим менший показник, тим вигідніше інвестувати капітал у цінні папери. Показник може бути від'ємний, додатний та дорівнювати нулю. Якщо рівень доходу від'ємний (збиток), то і коефіцієнт від'ємний. Цей показник застосовують для додатного рівня доходу за умови,Vz?0.[12,c.10]
Безумовно, звернення інвестора до страховика за страховою послугою супроводжується, з одного боку, зменшенням його власного ризику, а з іншого -- зменшенням його прибутку внаслідок сплати ним страхової премії.
Але є й аспект проблеми: чи вигідно страховику брати на себе зобов'язання у випадках з досить високим ступенем невизначеності ризику?
Ствердну відповідь можна аргументувати таким чином. По-перше, страхова діяльність ґрунтується на невизначеності щодо настання страхових випадків (невизначеність фондового ринку досить схожа на непе-редбачуваність стихії). По-друге, якщо страховик має широке страхове поле, то він здійснює виплати потерпілим за рахунок застрахованих, які не потрапили в страхову ситуацію. Головне для нього -- диверсифікація діяльності та страхового портфеля. По-третє, страховик може розпорошити взяті на себе ризики через перестрахування. І, зрештою, він може відмови-тись від страхування найризикованіших операцій. Наприклад, страхові компанії, як правило, відмовляються страхувати ризики, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів зі спекулятивною метою.
Але, як уже зазначалося, є ще й підприємницькі інвестиції. Страхування їх являє собою угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі в даному інвестиційному проекті. У страховій справі цей вид страхування поширюється тільки на інвестиційний процес, тобто процес інвестування та освоєння засобів, і не охоплює об'єктів, створених у результаті підприємницьких інвестицій. До таких видів страхування належать:
-- страхування будівництва;
-- страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;
-- страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.
Але є такі види ризику, які не можуть бути охоплені страховими компаніями. Це ризики, пов'язані з нестабільністю внутріполітичного життя країни, куди спрямовують інвестиції.
До них відносять можливі втрати, пов'язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною політичного курсу уряду, зміною суспільно-політичного устрою і т. ін.
Страхування подібних ризиків передбачає створен-ня державних гарантійних фондів, які мають забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої країни.[13,c.5]
Розділ 3.Зарубіжний досвід функцінування страхових ринків.
3.1.Зарубіжний досвід у провадженні інвестиційного страхування у Великій Британії.
Пайовий інвестиційний траст - це об'єднаний фонд інвестицій, поділений на частини однакової вартості, які називають «паї». Це дозволяє дрібним інвесторам отримати диверсифікований портфель шляхом придбання па'ів. Паї, як і інвестиції, що лежать у їхній основі, належать клієнтам. Ціни паїв щодня друкуються в газетах, тобто клієнтам легко відстехсувати вартість своїх інвестицій.
Сьогодні пайові інвестиційні трасти широко представлені на ринку, їхні послуги можна отримати через посередника або, скориставшись рекламою в газеті, по телефону або через Інтернет.
Структура платежів до пайового інвестиційного трасту
Постійні внески
Кошти на утримування управлінського персоналу сплачуються керівнику пайового інвестиційного трасту Зазвичай ставка складає відО,5до!,5% від вартості трасту на рік, але окремі спеціалізовані трасти беруть 2,5% річних. Діяльність пасивних (індексних) та облігаційних трастів передбачає менші витрати, тому вони зазвичай стягують менше 1,0% в рік. Супутні витрати, пов'язані з роботою трасту такі як плата за пос-луги опікунів, аудиторів та витрати на отримання юридичної допомоги бере на себе керівництво трасту тому кошти на них зазвичай стягуються додатково до звичайної суми на утримання управлінського пер-соналу Вона перераховуються до трасту на щоденній основі і вилучаються, зазвичай, раз на місяць.
" Плата за вихід" у пайових інвестиційних трастах практично не використовується. Звичайно вико-ристовується метод поступового зменшення розмірів внесків з часом. Метою є забезпечення певного загального рівня надходжень чи то за рахунок" плати за вихід", чи за рахунок щорічних платежів на утримання управлінського персоналу, що надходити-муть протягом багатьох років.
Різниця між ціною продажу і купівлі - це ще один вид внеску
Різниця (спред) між ціною купівлі і ціною продажу паїв уперше з'явилась у пайових інвестиційних трастах, і це був той найбільший вплив, який вони справили на формування структури фондів з прив'язкою до паїв. Менеджер повинен розрахувати дві ціни - ціну продажу, за якою паї будуть продаватись клієнтам, і ціну купівлі, за якою їх будуть викуповувати в них. Різниця між цими двома цінами називається спредом і зазвичай виражається у відсотках від ціни продажу; наприклад, якщо ціни відповідно складають 50 і 47 фунтів, то спред буде дорівнювати 3 фунтам або 6%.
СТВОРЕННЯ БІЛЬШ НОВИХ ПРОДУКТІВ НА РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ПОВНА
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ
Базова конструкція гнучких інвестиційно-страхових полісів
Поліси вперше з'явились приблизно в 1980-х роках. Зазвичай вони розраховані на всю тривалість життя, але також можливі варіанти, розраховані на коротший строк, їхні основні риси такі:
Премії вкладаються в інвестиційні трасти з прив'язкою до паїв (можливо декілька варіантів).
Немає гарантій економічної ефективності капіталовкладень.
Усі внески на покриття витрат і всі додаткові внески визначені.
Внески здійснюються на початку строку дії поліса і надалі, зазвичай, щомісяця.
Внески можуть стягуватись за рахунок премії або паїв.
Немає жодних гарантій щодо ставки будь-якого з внесків у майбутньому
Клієнт може вибрати початкове покриття із низки варіантів.
Клієнт може з часом (в певних межах) внести зміни до поліса.
Встановлюються фіксовані дати, у які здійснюється перегляд умов полісу (наприклад, кожні 5 років), щоб визначити, чи рівень покриття є достатнім.
Страховик встановлює суму премій на початку та на кожну дату перегляду умов поліса.
Грошова вартість - це ціна купівлі паїв, іноді за вирахуванням штрафу за дострокове припинення дії полісу
Гнучкість за рахунок диференційованості Третій пункт з наведеного вище списку - це ключ до диференціації. Наступним за важливістю є четвертий пункт з того ж списку, згідно якого кошти на покриття витрат можуть стягуватись на щомісячній основі. Це створює певну гнучкість, оскільки розміри стягнення можуть залежати від вартості покриття витрат коленого конкретного місяця. Представлена нижче блок-схема демонструє як усі ці елементи працюють разом. [14,c.10]
Право власності на інвестиції
Відмінності між трастами з прив 'язкою до паїв та пайовими трастами
Інвестиційні трасти з прив'язкою до паїв, так само як і пайові трасти, складаються з частин однакової вартості - паїв. У пайовому трасті паї належать клієнтам на умовах отримання вигоди. У інвестиційному трасті з прив'язкою до паїв паї є умовними і слугують лише методом встановлення частки активів, до якої клієнт може застосовувати своє право вимоги. На перший погляд відмінність незначна, але на практиці є два дуже суттєвих моменти, які випливають із цієї відмінності.
Встановлення ціни паю
У пайовому трасті, оскільки інвестиції належать клієнту на умовах одержання вигоди, ціна паю повинна відображати безпосередньо ціну активу, що лежить у його основі. У трасті з прив'язкою до паїв страховик може теоретично встановити будь-яку ціну за своїм бажанням. Вартість інвестиції клієнта просто пропорційна загальній вартості фонду в тому ж відношенні, що й загальна кількість паїв, які йому належать, до загальної кількості існуючих паїв.
Неплатоспроможність
У випадку настання неплатоспроможності, паї у пайовому трасті все ще доступні клієнтам. У трасті з прив'язкою до паїв активи, що входять до нього, нарівні з іншими активами страховика доступні для погашення його зобов'язань. Немає гарантії, що клієнту буде доступна повна вартість активів. Типовий рівень внесків при інвестуванні у фонди з прив'язкою до паїв
Розміри внесків, що можуть бути стягнуті з премії:
Як працює диференційований поліс
* Різниця між ціною продажу і ціною придбання - приблизно 5%. Паї відносяться до поліса за ціною продажу, а викупають їх за ціною придбання.
Невеликий внесок - «витрати за полісом», зазвичай, приблизно 2 фунти на місяць - може стягуватись як за рахунок премії, так і з фонду поточних витрат.
Лише частина премії може бути виділена на придбання паїв. Це зазвичай стосується початкових премій за контрактом, який передбачає регулярну виплату премій. У деяких випадках протягом першого року чи близько того взагалі не передбачається жодних відрахувань. Пізніше за цим полісом може передбачатись відрахування більше 100% премій для постійних клієнтів.
Високого рівня премій на початку строку дії поліса можна досягнути іншим шляхом. Один варіант - це перерахунок початкових премій на придбання спеціальних паїв, які називаються початковими або капітальними паями. За цими паями встановлюється рівень внесків на утримання управлінського персоналу вищий (зазвичай це 5-6% на рік), ніж за звичайними (накопичувальними) паями, їхня грошова вартість набагато менша за їх номінальну вартість, оскільки при одержанні готівкових коштів будуть відраховані всі майбутні внески.
Зазвичай усі майбутні внески на утримання адміністративного персоналу трасту понад суму регулярних внесків на утримання управлінського персоналу стягуються на початковому етапі, а до полісу зараховується менша кількість паїв. За цими паями встановлюється така ж сама ставка внеску на утримання управлінського персоналу що й за звичайними паями, а відповідно і однаковою є ціна паїв. Альтернативним варіантом є встановлення окремої ціни для початкових або капітальних паїв.[15,c.321]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
