Рефераты. Механізм банківського кредитування підприємств

p align="left">Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на підставі яких вирішується питання про надання кредиту.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Вона розраховується банками для кожного клієнта і може вимірюватись показниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, прибутковості, рентабельності, співвідношенням інших статей балансу.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кредит і відсотки, якісне забезпечення кредиту, здатність позичальника виробляти та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію (послуги) та ін.

Аналіз кредитної заявки клієнта, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку; відомості, які при потребі можуть або вже отримані банком від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, покупці продукції, кредитори тощо); звіти й інші офіційні матеріали різних установ та організацій.

З метою отримання більш повної картини про господарсько-фінансову діяльність клієнта, уточнення і перевірки достовірності поданої інформації та документів банками можуть здійснюватись перевірки на місцях. Програма відвідування клієнта на місці повинна бути добре і детально продуманою і переслідувати конкретні цілі.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту - розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником па рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк - при тимчасовій потребі в кредитах або при наданні окремого кредиту.

Таким чином, у кредитній угоді передбачається:

— мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;

— форма забезпечення зобов'язань позичальника;

— відсоткова ставка;

— порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;

— права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;

— перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

— періодичність надання їх банку;

— можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Заключним етапом банківського кредитування підприємств характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу с забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо господарсько-фінансова діяльність клієнта погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, які передбачені кредитним договором.

Згідно з чинним законодавством під збитками розуміються витрати, понесені кредитором у зв'язку з пошкодженням майна кредитора, а також нестримані доходи, які кредитор мав би отримати, якби боржник виконав свої зобов'язання відповідним чином, тобто так, як передбачалося договором.

Відшкодування нестриманих доходів, як свідчить аналіз практики вирішення конкретних спорів, можливе лише тоді, як що відповідними доказами це буде доведено в суді. Тому в кредитному договорі слід чітко сформулювати, що конкретно сторони розуміють під нестриманими доходами.

Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Проте нерідко сторони продовжують строки дії кредитного договору (пролонгують), для чого до кредитного договору вносяться зміни та доповнення в письмовій формі. Зміни, що вносяться до кредитного договору у більшості випадків пов'язані з пролонгацією строків повернення кредитів.

В разі виникнення у підприємства тимчасових фінансових труднощів через об'єктивні причини та неможливості у зв'язку з цим погашення кредиту в строк, встановлений кредитною угодою, банк може в окремих випадах надати позичальнику відстрочку погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитної угоди, за цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. В разі виникнення певних порушень умов кредитної угоди з боку позичальника банк має право вживала економічні й правові санкції.

В разі погіршення економічного стану позичальника, використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності та запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного погашення кредиту, а також, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків за ним, у тому числі через спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку.

Якщо банк виявив факти використання кредиту не за цільовим призначенням, він має право достроково розірвати кредитну угоду, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій в розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх в претензійно-позивному порядку [5, 17-19].

Таким чином, як підсумок, можна сказати, що особливе значення в фінансовому житті підприємств відіграють взаємовідносини з банками з приводу отримання та погашення кредитів - позичкового капіталу банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Банківський кредит, як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств, на сьогоднішньому етапі відіграє одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці.

Розрахункова задача 1

Для розв'язання задачі потрібно знати модель пропозиції грошей:

М1=m*MB (1)

де МB -- обсяг грошового агрегату М1; m -- грошовий мультиплікатор.

m =(1+CR)/(CR+HR+ER) (2)

де СR-- коефіцієнт депонування: НR-- норма обов'язкових банківських резервів (встановлюється центральним банком країни): ЕR -- норма надлишкових банківських резервів: МВ -- грошова база:

МВ = С + R (3)

С -- готівка: R -- банківські резерви

Центральний банк може впливати на розмір грошового агрегату МІ, змінюючи розмір грошової бази та норму обов'язкових банківських резервів.

Розв'язання полягає в розрахунках з метою отримання відповідей на такі питання:

* чому дорівнює М1:

* як зміниться М1 при зміні: МВ; СR, HR.

* на скільки треба змінити МВ, щоб збільшити М1;

* на скільки треба змінити HR, щоб збільшити або зменшити М1.

Розв'язання:

М1=m*MB (1)

де МB -- обсяг грошового агрегату М1; m -- грошовий мультиплікатор.

m =(1+CR)/(CR+HR+ER) (2)

де СR-- коефіцієнт депонування; НR-- норма обов'язкових банківських резервів (встановлюється центральним банком країни); ЕR -- норма надлишкових банківських резервів; МВ -- грошова база:

m =(1+0,4)/(0,4+0,2+0,05)=2,15

М1=2,15*450=967,5 ум. од.

При зміні МВ:

М1=2,15*500=1075 ум. од.

При зміні СR:

m =(1+0,25)/(0,25+0,2+0,05)=2,5

М1=2,5*450=1125 ум. од.

При зміні HR:

m =(1+0,4)/(0,4+0,3+0,05)=1,87

М1=1,87*450=841,5 ум. од.

Щоб збільшити М1 на 300 ум. од. треба змінити МВ на:

М1зм=967,5+300=1267,5 ум. од.

МВзм = М1зм/ m=1267,5 /2,15=589,53 ум. од.

Тобто МВ треба збільшити на 139,53 ум. од.

Щоб збільшити М1 на 30 ум. од. треба змінити HR на:

М1зм=967,5+30=997,5 ум. од.

m зм = М1зм/МВ=997,5/450=2,22

m зм =(1+0,4)/(0,4+ HR зм+0,05)=2,22

HR зм=0,18

Тобто HR треба зменшити на 0,07.

Розрахункова задача 2

На основі вихідних даних за двома підприємствами розрахувати прибуток, рентабельність та фінансові коефіцієнти. Порівняти одержані показники підприємств і зробити відповідні висновки. Розподіл підприємств за варіантами зазначений у табл. 3. Вихідні дані за підприємствами утабл. 2.

Таблиця 1

Варіант

7

Підприємства

Б,В

Таблиця 2

Показник

Значення за підприємствами

В

Б

Дохід (виручка) від реалізації продукції

2900

1500

Собівартість реалізованої продукції

1800

1000

Адміністративні витрати

200

80

Витрати на збут

400

170

Інші операційні доходи

150

300

Інші операційні витрати

120

100

Інші доходи

180

70

Інші витрати

100

50

І. Необоротні активи

2200

1400

П. Оборотні активи разом

1800

1250

У тому числі дебіторська заборгованість

800

480

Грошові кошти

120

100

Баланс

4000

2650

Ш. Власний капітал

2500

1610

IV. Поточні зобов'язання

1500

1040

Розв'язання:

Прибуток = Дохід (виручка) від реалізації продукції - ПДВ - Собівартість реалізованої продукції - Адміністративні витрати-Витрати на збут + Інші операційні доходи - Інші операційні витрати + Інші доходи - Інші витрати - Податок на прибуток

Пр. В = 2900-2900/6-1800-200-400+150-120+180-100-126,67*25%=95 тис. грн.

Пр. Б = 1500-1500/6-1000-80-170+300-100+70-50-220*25%=165 тис. грн.

Рентабельність = Прибуток / Дохід (виручка) від реалізації продукції * 100%

Р В = 95/2900*100%=3,28%

Р Б = 165/1500*100%=11%

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (Грошові кошти + короткострокові ЦП) / Поточні зобов'язання

К аб.л В=120/1500=0,08

К аб.л Б =100/1040=0,096

Величина власного оборотного капіталу = Оборотні активи - Поточні зобов'язання

ВОК В = 1800-150=300

ВОК Б = 1250-1040=210

Коефіцієнт фінансової стабільності = Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)

К фс В = 2500/1500=1,67

К фс Б = 1610/1040=1,55

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) = Власний капітал / Валюта балансу

К фн В = 2500/4000=0,63

К фн Б = 1610/2650=0,61

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану підприємств Б та В встановлено, що підприємство Б отримує більший прибуток і є більш рентабельним, ліквідним та фінансово стійким, ніж В.

Список використаної літератури

1. Банківське кредитування малих підприємств/ О.Л. Кривоног/ Фінанси України - 2008 - №8 , - ст.101-105.

2. Васюренко О. В. Банківські операції: Навчальний посібник. -- К: Товариство «Знання», КОО, 2004.

3. Білик М.Д. Фінансові результати підприємств державного сектору економіки в умовах планування // Фінанси України. - №9. - Вересень 2006 року. - с.128-142.

4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 3-тє вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2006. - 423 с.

5. Кузнєцова Л.В. Банківські операції: Навчальний посібник.- О., 2007. - 260 с.

6. Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычислений: Учебное пособие: Навчальне видання: - М.: Финансы; ЮНИТИ, 2003.- 400 c.

7. Рукина С.Н. Финансы коммерческих предприятий и организаций: Учебное пособие.- М.: Экспертное бюро-М, 2006.- 176 c.

8. Операції комерційних банків: опорний конспект лекцій. -- К.: КНТЕУ, 2003.

9. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз/ І.О. Нужна/ Регіональна економіка - 2005 - № 2 - ст. 200-205.

10. Проблеми забезпечення повернення банківських кредитів/ М.В. Тітенкова/ Економіка, Фінанси, Право - 2005 - № 5, - ст. 17-19.

11. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К., 2003. - 265 с.

12. Петрук О. М. Банківська справа: Навчальний посібник. -- К.: Кондор, 2004.

13. Романова М.І., Устюгова Ж.В. : Основи банківської справи. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007.

14. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2002. - 360 с.

15. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

16. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с

Страницы: 1, 2



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.