Станом на 1 січня 2010 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 1995 - 2009 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж - відповідно на 294 та 80 (табл. 1).

Таблиця 1 Кількість бірж України [9]

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями [9]:

- зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Так, у 2008 році вартість укладених угод збільшилась порівняно з 1995 роком у 110,1 рази, 2000 роком - 16,9 рази, 2005 роком - 2,5 рази. Однак такій оптимістичній статистиці фахівці не радіють. На їхнє переконання, щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;

- максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2008 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);

- негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі - 38,2%, Київській агропромисловій біржі - 14,8%, Українській універсальній біржі - 9,2%, ВАТ "Фондова біржа "Перспектива" - 6,7% та ТБ "Українська ф'ючерсна біржа" - 5,5% (табл. 2).

Таблиця 2 Результати діяльності найбільших бірж України за ІV квартал 2009 року [9]

Важливою характеристикою біржового ринку виступає міра його структурованості - співвідношення спотового та строкового ринків. Біржова торгівля продукцією і товарами в Україні представлена в основному спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 85,7% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з палива (52,0%) та продукції рослинництва (27,0%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 14,0%. Найбільша частка їх припадала на угоди з продукції рослинництва (72,6%), харчових продуктів (17,1%), лісоматеріалів (4,8%).

Для порівняння наведемо структуру світового біржового обороту, типовий варіант якого має такі співвідношення: ф'ючерси - 78%, опціони - 20%, угоди з реальним товаром - 2%.

Похідні цінні папери, що перебувають в біржовому товарообороті, призначені для здійснення хеджевих страхових операцій та вирівнювання цінових трендів. За допомогою строкових контрактів можливе прогнозування майбутніх цін, а тому підвищується стабільність функціонування навіть тих підприємств, які самі не є учасниками біржових операцій, а використовують біржові ціни як орієнтири для укладання угод на ринку реальних активів [4].

Відсутність у структурі вітчизняного біржового обороту товарних деривативів (ф'ючерсних контрактів та опціонів) свідчить, що на сучасному етапі товарні біржі в Україні практично не виконують цінової та стабілізаційної функцій.

Крім низьких обсягів біржового товарообороту та наявності в його структурі небіржових товарів, існує проблема законодавчої неврегульованості операцій з похідними цінними паперами. На сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої в чинних законодавчих актах і регулюючих положеннях присутні протиріччя, у тому числі й із загальноприйнятою у світі практикою визначення похідних інструментів. Такий стан законодавчої та правової бази призводить до неможливості використання товарних деривативів в Україні за їхнім безпосереднім призначенням.

Питання полягає, зокрема, у тому, щоб чітко розподіляти в процесі оподатковування операції з похідними цінними паперами, проведені з метою спекуляції та проведені з метою хеджування (тобто зниження ризику). Лише в тому випадку, якщо податковий облік операцій буде відповідати класичному підходові до такого роду операцій, які властиві провідним державам світу, у суб'єктів господарювання виникне фінансовий інтерес до хеджування з використанням похідних інструментів. На сьогодні законодавча база України цілком знищує економічний сенс операції хеджування на ф'ючерсному ринку як операції зниження ризику суб'єктами, які володіють або ж мають намір придбати деякий базовий актив у майбутньому.

Виявлені тенденції та закономірності розвитку товарного біржового ринку України дозволяють встановити певний причинно-наслідковий зв'язок проблем розвитку товарних бірж України (рис. 1).

Результати аналізу сучасного стану біржового ринку України дозволяють говорити про сприятливі передумови його розвитку: зокрема, спостерігається позитивна динаміка зростання обсягів біржової торгівлі та зацікавленість економічних суб'єктів у використанні переваг біржової торгівлі.

Подолання виявлених недоліків функціонування товарних бірж України необхідно пов'язувати, в першу чергу, із запровадженням ринку товарних деривативів, що забезпечить формування реальних ринкових цін та гнучкої системи управління фінансовими ризиками як основи функціонування цілісних інвестиційно-привабливих ринків базових товарних активів.

Страницы: 1, 2