Нормативно-правове забезпечення стратегічної адаптації вітчизняних банків до світової фінансової системи - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Нормативно-правове забезпечення стратегічної адаптації вітчизняних банків до світової фінансової системи

p align="left">З одного боку, ці універсальні банки можуть бути досить зручними для споживачів, універсальність послуг, що надаються, повинні призвести до зниження трансакційних витрат. Так, на думку Міністерства Фінансів США, можливість надання універсальних послуг призведе до росту конкуренції між банківськими, інвестиційними і страховими компаніями. В свою чергу збільшення рівня конкуренції буде призводити до зниження вартості послуг, що надаються, і дозволить споживачам щорічно економити близько 15 млрд.дол. США. В той же час поява мега-банків і збільшення рівня конкуренції може спричинити негативний вплив на невеликі банки, що традиційно обслуговують населення малих міст. Нездатні перш за все через свої розміри конкурувати з мега-банками, малі банки і ощадні каси без підтримки зі сторони держави будуть вимушені банкрутувати чи будуть поглинені великими компаніями. При цьому буде зруйнована мережа кас взаємодопомоги малих сімейних банків, які з покоління в покоління кредитували споживачів. Так, в якості заходу, направленого на збереження мережі малих банків Закон про модернізацію фінансових послуг передбачає внесення змін в Закон про комунальні реінвестиції 1977 року Мишель П. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: пер. с фр. /Общ. Ред. Бабинцевой Н.С. - М., 1994.. Зміни, що вносяться, направлені на те, щоб максимально полегшити доступ малих банків до отримання відносно дешевих кредитів для фінансування потреб общин. Це повинно дати можливість споживачам отримати дешеві кредити на потреби, а малим банкам конкурувати з мега-банками.

Другим наслідком появи мега-банків стала проблема зростання ризиків, пов'язаних із збільшенням банків і універсалізацією їх діяльності. По суті, в результаті реформи з'являться крупні банківські об'єднання, настільки великі, що держава буде змушена підтримувати їх, щоб не допустити негативних наслідків згортання їх діяльності. В свою чергу банки, що стали занадто великими, щоб збанкрутувати, будучи впевненими в собі, будуть проводити операції, пов'язані з підвищеним ризиком, розміщувати активи в ризикові похідні інструменти, в тому числі і на закордонних ринках.

Останній аргумент стосується збереження таємниці операцій, що проводяться для клієнта. Річ у тім, що об'єднання в одній структурі банківських, страхових та інвестиційних послуг не може не призвести до того, що банк, який обслуговує клієнта, стане власником практично всесторонньої інформації не тільки про власність, але і стан здоров'я, звички свого клієнта. Все це може призвести до значних зловживань у використанні інформації про клієнта. Але в ситуації, що склалася, в умовах зростаючої конкуренції банки самі будуть забезпечувати збереження інформації, якщо захочуть зберегти привабливість для своїх клієнтів.

Сучасний період розвитку фінансових відносин характеризується різким зростанням значення регулювання ринку фінансових послуг. Ця обставина стала лейтмотивом прийняття нового законодавства США. Від того, наскільки національне законодавство може задовольнити потреби розвитку фінансового ринку, в кінцевому підсумку, залежить національна економічна безпека держави, його майбутнє. Ефективно працюючий ринок фінансових послуг забезпечує не тільки можливість управління фінансовими потоками в рамках даної країни, але і може забезпечити приток інвестицій в промисловість із-за кордону, зацікавити національних інвесторів в розміщенні коштів всередині країни. Крім того, будучи галуззю економіки, що найбільш динамічно розвивається, ринок фінансових послуг може утворити нові робочі місця, причому для спеціалістів високої кваліфікації, що мають спеціальні знання як в галузі передових електронних технологій, так і в сфері управління фінансами. Тому, на нашу думку, є доцільним використовувати досвід такої держави як США з урахуванням особливостей розвитку України.

3. Проблеми напрацювання вітчизняної законодавчої бази

Сучасне українське законодавство не відповідає потребам вітчизняного фінансового ринку. До сих пір, у держави не існує будь-якої єдиної програми розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг. Саме поняття ринок фінансових послуг, фінансові послуг, як взагалі правові категорії, в українському законодавстві з'явилися зовсім недавно, з прийняттям Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” в 2001 році. Безумовною перевагою даного правового акту є спроба розглядати фінансові послуги і відповідно ринок фінансових послуг як єдину систему відносин, що не поділяється на окремі сегменти банківських, інвестиційних, страхових послуг. Прийняття і вступ в дію нового Закону є фактором позитивним, але є явно недостатнім для успішного розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг. Події серпневої кризи 1998 року продемонстрували, з однієї сторони, залучення України в світові глобальні процеси, а з іншої сторони, вони показали уразливість вітчизняного ринку фінансових послуг, його неспроможність ефективно протистояти змінам на світових ринках. Головна причина уразливості вітчизняного ринку полягає скоріш за все в тому, що ні законодавчі, ні регулюючі органи в своїх намаганнях не завжди розуміють важливість ринку фінансових послуг, чи не до кінця розуміють його специфіку. В результаті рішення, що приймаються законодавчими органами, не завжди сприяють розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг.

Питання регулювання ринків фінансових послуг в Україні постало досить давно. Воно виникло на терені негативного досвіду фінансових “пірамід” 90-х років і деякої невизначеності небанківських фінансових установ в нашій країні.

Так, добре врегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретною країною. Такий ринок - незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки.

Серйозними кроками на шляху вирішення даної проблеми стало прийняття Урядом України низки законодавчих актів. Серед них слід зазначити: Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та Положення Національного банку України „.Про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій”.

На терені вищезазначених подій постало питання про утворення структури, яка б здійснювала контроль за фінансовими інституціями в Україні. Як відомо, в Україні існує три фінансових сектори: банківський, небанківський та ринок цінних паперів. Отож, виникає наступне питання чи повинна дана структура бути інтегрованою, тобто здійснювати контроль за усіма секторами, чи утворити три відокремлені структури, які б відповідали за свою ділянку фінансового ринку. “Національні регулюючи структури повинні відповідати реаліям ринку фінансових послуг, який став більш динамічним і складним за декілька останніх років. Події, що відбуваються на ньому, асоціюються зі зростаючими ризиками, які можуть негативно впливати на стабільність фінансового сектору, і яким можливо протистояти не тільки шляхом покращення співробітництва між регулюючими органами, але і шляхом інтегрованого регулювання . . . “ Із німецького законодавства по утворенню інтегрованого фінансового регулятору Так, в більшості закордонних країн регулювання фінансових ринків є інтегрованим: Австрія - банківський сектор та ринок цінних паперів; Болгарія - небанківські фінансові установи, Бельгія - банківській сектор та ринок цінних паперів; Ісландія - уніфікований нагляд; Ірландія - банківській сектор та ринок цінних паперів; Люксембург - банківській сектор та ринок цінних паперів, Мальта - уніфікований нагляд; Словакія - єдиний регулятор страхового ринку та ринку цінних паперів, ПАР - єдиний регулятор страхового ринку і цінних паперів.

З травня 2002 року в Німеччині офіційно почав функціонувати єдиний фінансовий регулятор. Рішення про його утворення було прийнято взимку 2001 року і реалізовано у відповідному законі 22 квітня 2002 року, яким декларувалось об'єднання контролюючих органів банківських установ, страхових компаній і ринку цінних паперів. Слід відмітити, що подібне рішення було несподіваним для багатьох і особливо для Бундесбанку, який відомий своєю незалежною курсовою політикою, який втратив ряд повноважень. На думку експертів, нова концепція регулювання фінансового сектору буде сприяти впровадженню нових Базельських стандартів, які повинні вступити в дію 2007 року.

Реформа в Німеччині викликала дискусії в політичних та фінансово-економічних колах про можливість утворення єдиного контролюючого фінансового органу в об'єднаній Європі. Відомо, що країни, що вже запровадили подібні механізми, не жалкують про це і відрізняються стабільними національними фінансовими системами.

Уніфіковані органи фінансового регулювання збираються запровадити Гонконг, Голландія і ряд інших країн. Оцінюючи економічні результати і ефективність об'єднання регулюючих органів, реальні кроки в цьому напряму роблять країни Східної Європи. Так, Угорщина, Естонія, Латвія пов'язали свої регулюючи органи в єдину структуру подібно Швеції, а Польща утворила регулятор небанківських фінансових установ. Рішення про утворення єдиного органу регулювання фінансових послуг нещодавно прийнято у Казахстані.

За роботою британського ФСА (назва регулятору) уважно спостерігають в Сполучених штатах Америки, де зберігається складна система регулювання, з чотирма різними банківськими регуляторами, двома контролюючими органами в сфері операцій з цінними паперами і похідними інструментами, а також власні органи нагляду за операціями страхування в кожному зі штатів.

В Австралії працюють два органи: пруденційного нагляду за всіма видами фінансових установ і регулювання ринкової поведінки, а також корпоративного контролю, який також відповідає за антимонопольну політику. В Південній Кореї в 1998 році утворений орган, в компетенцію якого входить регулювання банків, страхових та інвестиційних компаній. Але частина повноважень (як, наприклад, дотримання банками пруденційних норм) все ж належить Центральному Банку Кореї. Сінгапур об'єднав функції проведення монетарної політики, регулювання банківської, страхової та інвестиційної діяльності в єдиній структурі. Деякі країни утворюють фінансово-регулятивні органи, які здійснюють нагляд за декількома фінансовими посередниками (у Фінляндії один орган регулює діяльність банків і інвестиційних фондів, а інший - страхувальників та пенсійні фонди) .

В цілому, єдині регулятори ринків утворюють з ряду причин, серед яких слід зазначити: підвищується стабільність і надійність фінансового сектору за рахунок досягнення найкращої координації і взаємодії підрозділів, що здійснюють регулювання діяльності окремих фінансових установ і ринків; знижуються сукупні витрати регулятивної діяльності за рахунок об'єднання інформаційних технологій, утворення єдиних баз даних і реєстрів (так званий ефект економії масштабу); підвищується ефективність фінансового регулювання за рахунок консолідації висококваліфікованого персоналу і проведення єдиної тренингової політики, підвищення можливості своєчасно і адекватно реагувати на появу фінансових інновацій, фінансових конгломератів.

В Україні як банківські, так і небанківські фінансові установи - страхові компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, довірчі товариства, лізингові і факторингові компанії функціонують в умовах майже повної відсутності єдиної довготривалої політики і реального оперативного впливу держави на процеси їх розвитку і становлення. Основна причина - відсутність цілісної системи регулювання і нагляду за їх діяльністю. Фрагментарні спроби по регулювання окремих сегментів фінансового сектору (наприклад, страхового бізнесу) сприяють виникненню регулятивного арбітражу і дозволяють існувати різним псевдо фінансовим установам та схемам, в тому числі побудованих по принципу фінансових пірамід. Це, в свою чергу, підриває довіру до фінансового ринку і робить його вразливим та нестабільним.

Страницы: 1, 2, 3, 4