Другий визначає види конкуренції в залежності від суб'єктів і методів конкуренції, а також їх галузевої належності, без врахування гостроти конкурентної боротьби [32].

Рис.1.4. Класифікація конкуренції за сегментацією по зонах

Зокрема, Дубовик О.В. будує класифікацію конкуренції виділяючи декілька зон суперництва, та проектуючи їх на теорію банківської конкуренції (рис. 1.4).

Оскільки будь-яка конкуренція є формою взаємного суперництва суб'єктів господарювання, а поняття по суті є універсальним, то і банківська конкуренція, як невід'ємна частка загальної теорії буде мати аналогічні зони економічного суперництва, тільки з галузевою специфікою, які доцільно відобразити схематично наступною моделлю (рис. 1.5).

С1-Сп - суб'єкти банківської конкуренції;

О - об'єкти банківської конкуренції.

Зони банківської конкуренції:

1 - тотальна; 2 - сильна; 3 - середня; 4 - слабка.

Рис.1.5. Схематична модель банківської конкуренції

Згідно з цією моделлю, на один об'єкт одночасно діє п - кількість банків-конкурентів. За мірою зосередженості суб'єктів конкуренції на одному об'єкті виділяють чотири зони конкуренції.

Треба зауважити, що головною перевагою цієї класифікації є її простота та універсальність, що може стати в нагоді при побудові загального уявлення про рівень конкурентної боротьби на ринку банківських послуг. Проте на наступному етапі виникає необхідність більш детально визначити відмінності та специфіку конкурентних процесів, що неможливо здійснити за допомогою даної класифікації.

В цьому випадку необхідно врахувати переваги класифікації, що сформулювали та розробили науковці Козьменко С.М., Шпиг Ф.І. [32, 63].

Автори не обмежують свою теорію загальними та універсальними концепціями: залежно від конкуруючих суб'єктів виділяється конкуренція продавців і конкуренція покупців, крім того проводиться класифікація видів конкурентної боротьби з урахуванням внутрішньогалузевих та міжгалузевих аспектів діяльності банківської установи (рис. 1.6).

Рис.1.6. Види банківської конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція здійснюється в одній із двох форм - предметній і видовій.

Предметна конкуренція існує між організаціями, які випускають ідентичні товари (послуги), що відрізняються тільки рівнем якості, відповідно і ціною. Присутня при наданні послуг масового асортименту, що є стандартизованими, однорідними. Практично всі банки приймають від фізичних осіб різноманітні внески (до запитання, ощадні, термінові та ін.).

Видова конкуренція має місце при продажу товарів одного виду, але з відмінностями як мінімум за одним з істотно важливих параметрів. Наприклад, більшість банківських послуг надається з метою вирішення фінансових проблем конкретного клієнта (кредитування підприємств, надання гарантій, послуги депозитарію і т.д.). При цьому у кожному конкретному випадку умови надання послуги визначаються індивідуальним договором.

Таким чином, внутрішньогалузева банківська конкуренція здійснюється між організаціями, що працюють у тій чи іншій банківській сфері.

Міжгалузева банківська конкуренція має місце між суб'єктами, інтереси яких традиційно належать до різних сфер діяльності і основним її видом є перелив капіталу.

Функціональна конкуренція ґрунтується на можливості різних за походженням товарів (послуг) задовольняти аналогічні потреби, тобто виступати взаємозамінними товарами і в банківській сфері практично не спостерігається. Це пояснюється специфікою банківської діяльності пов'язаної з неможливістю знайти товар-субститут.

Наведена класифікація не є вичерпною і деякі автори [24, 60] залежно від методів, що використовуються для отримання конкурентних переваг, виділяють цінову (різниця в цінах на банківські продукти і тарифах на банківські послуги, гнучкі схеми оплати послуг, пільгові умови надання послуг) та нецінову конкуренцію (поліпшення якості обслуговування, збільшення асортименту банківських продуктів і поліпшення їхньої якості, а також проведення рекламних заходів на телебаченні, радіо і пресі, використання прямої поштової реклами, зовнішньої реклами і реклами в мережі Інтернет).

Порівняльну класифікацію методів даних видів конкуренції доцільно відобразити схематично наступним чином (рис. 1.7) [61].

Рис.1.7. Порівняльна класифікація видів конкуренції (залежно від методів)

Механізм взаємозв'язку та ролі конкурентоспроможної банківської системи в умовах інвестиційної моделі розвитку економіки України наведено на рис. 1.8.

Зауважимо, що банківські установи прагнуть зберігати високий паритет процентних ставок, фактично не конкуруючи у сфері цін на послуги. Це пов'язано з державним впливом на рівень процентних ставок та існуванням нижньої межі відсоткової ставки, нижче за яку банк не буде отримувати прибуток.

Таким чином, на сучасному етапі конкуренція в банківській сфері набуває все більш нецінового характеру, оскільки даний вид конкуренції пов'язаний переважно з якістю послуг, при чому крім орієнтації на поліпшення загальної якості обслуговування, значну увагу приділяється диференціації якості однотипних послуг залежно від ціни, типу клієнтури, каналів збуту та ін.

Визначившись з видами банківської конкурентної боротьби, узагальнивши та систематизувавши її класифікацію, можна зробити висновок, що питання всебічної класифікація видів конкурентної боротьби у банківській сфері є достатньо широким та має декілька напрямів до визначення свого змісту. Це пояснюється багатогранністю поняття «банківська конкуренція» та універсальністю теорії конкуренції в цілому.

Банківські установи при визначенні поточного стану справ, рівня конкурентоздатності та подальшого плану розвитку мають можливість використовувати наступні види класифікацій: класифікація видів за допомогою сегментації рівнів та зон конкуренції або більш точний та глибокий вид систематизації, який ґрунтується на класифікації в залежності від певних критеріїв.

А оскільки жодний з наведених видових характеристик не можна вважати переважаючим, то і банки обиратимуть їх в залежності від передбачуваних задач, що стоять перед установою, що визначить їхню належність до рівня конкурентної боротьби на ринку банківських послуг або до певного сектору ринку банківських послуг.

1.3 Конкурентоспроможність банківського продукту як основа забезпечення конкурентних позицій банку

Дослідження, що були проведені в попередніх пунктах, дають змогу стверджувати, що банківська конкуренція - це економічне суперництво банківських установ на ринку банківських послуг [54]. І наявність умов функціонування конкурентного ринку в банківській сфері сьогодні не викликає сумнівів, завдяки чому кожен банк створює власні конкурентні переваги, а саме: розширює сегменти ринку послуг за рахунок кращого задоволення потреб його клієнтів; пропонує банківські продукти у більшій кількості та кращої якості, ніж у конкурентів; надає змогу змінювати ціни на послуги; запроваджує найновітніші банківські технології. Не менш важливою передумовою досягнення конкурсних переваг є якість і ефективність управління, необхідність розроблення й удосконалення власної концепції розвитку банку і моделі управління ним.

Вихід на ринок з конкурентоспроможним товаром (послугою) - ключовий момент у діяльності організації з засвоєння ринку та закріплення на ньому. Далі здійснюється систематична робота з управління конкурентоспроможністю товару (послуги).

В межах даного підрозділу необхідно зупинитися на понятті «конкурентоспроможність товару», під якою розуміють сукупність якісних і вартісних (цінових) характеристик товару, що забезпечує задоволення конкурентної потреби клієнта. Конкурентоспроможність товару припускає досить гнучку реакцію продавця на вимоги ринку та поведінку конкурентів. Товар необхідної споживчої цінності не тільки має бути виробленим у певних кількостях і вчасно доставленим споживачам,, необхідно мати також гарантований його сервіс на рівні, не нижчому за той, що склався у світовій практиці.

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як перевага порівняно з іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це рівень відповідності товару вимогам цільових груп споживачів або вибраного ринку за найважливішими характеристиками - технічними, економічними тощо.

Оскільки конкурентні позиції банківської установи, в певній мірі забезпечується завдяки конкурентоспроможним банківським продуктам (послугам), потрібно дослідити більш ширше структуру конкурентоспроможного товару.

Необхідно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності товару.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості його оцінки. Виділяють окремі групи параметрів конкурентоспроможності - технічні, економічні, нормативні.

Технічні параметри описують технічні й фізичні властивості товару, що визначають особливості сфери та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі споживання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують напрями використання продукції та функції, які вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна поділити на:

класифікаційні параметри, за якими визначають належність продукції до певного класу та які використовуються для оцінки лише на етапі вибору галузі реалізації продукції і товарів-конкурентів; вони є базою для подальшого аналізу;

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність обладнання, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);

конструктивні параметри, пов'язані з основними проектно-конструкторськими рішеннями (склад виробу, його структура, розміри, вага).

Ергономічні параметри характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри - це параметри інформаційної виразності (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на придбання, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на: одноразові (витрати на придбання продукції, витрати на транспортування, митні тарифи, витрати на наладку та пробний запуск і т.д.); поточні (оплата праці обслуговуючого персоналу; витрати на пальне та електроенергію; додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального; витрати на сировину; витрати на основні та допоміжні матеріали, необхідні для використання продукції; витрати на ремонт, запасні частини та ін.).

Нормативні параметри характеризують відповідність товару (послуги) встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлюються законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, за якими для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних і національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Страницы: 1, 2, 3, 4