* заява власника рахунка;
«рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
* відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;
«умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.
У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.
6. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями
Платіжне доручення -- це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).
Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.
Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.
Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.
Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).
Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.
При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:
1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;
К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:
К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4.3):
1 -- укладення угоди-контракту; 2 -- відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 -- переданім платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 -- виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 -- платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 -- виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.
7. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями
За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:
1. постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
2. платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.
Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток 2).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.
Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.
В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.
Банком платника:
Банком постачальника:
Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;
Схема документообігу у випадку розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 4.4.
-- угода з зазначенням форми розрахунків -- платіжними вимогами-дорученнями;
-- відвантаження товару, продукції або передання робіт, послуг; 3 -- документи про відвантаження і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцеві; 4 -- по купець до оформлює платіжні документи і здає у свій банк на оплату; 5 -- банк покупця здійснює платіж із врученням виписки про це з поточного рахунка платника і надсилає документи в банк постачальника; 6 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунка.
8. Облік операцій платіжними вимогами
Платіжна вимога -- розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.
Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Вказані особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги й у необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.
Банк стягувана приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника -- протягом ЗО календарних днів з дати їх складання.
У платіжних вимогах банк стягувана повинен перевірити відповідність заповнення таких реквізитів:
1. назву стягувана;
2. код стягувана;
3. рахунок стягувана;
4. найменування банку стягувана;
5. код банку стягувана;
6. підписи стягувана та відбиток його печатки.
Банк платника, отримуючи документи, перевіряє правильність заповнення реквізитів:
платник;
код платника;
рахунок платника;
банк платника;
код банку платника;
підписи та відбиток печатки платника.
Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.
Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу. Часткова оплата оформляється меморіальним ордером (додаток 3). На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. У разі відсутності коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.
У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Д-т 2610 «Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності» боржника;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.
9. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками
Розрахунковий чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку 8.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.
Строк дії чекової книжки -- один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, -- три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).
Власникові заборонено передавання чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.
Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:
1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:
Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;
К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;
Страницы: 1, 2, 3, 4
