Виключення об'єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється за рішенням Держнаглядохоронпраці на підставі звернення та усіх необхідних документів, які подаються суб'єктом господарської діяльності до територіальних органів Держнаглядохоронпраці, у разі:
проведення змін, що призвели до зменшення на об'єкті підвищеної небезпеки сумарної маси небезпечних речовин порівняно з найменшим нормативом порогової маси відповідно до нормативів порогових мас або розрахованої відповідно до пунктів 12 і 16 цього Порядку;
ліквідації або виведення з експлуатації (списання з балансу) об'єкта підвищеної небезпеки.
Про прийняте рішення Держнаглядохоронпраці повідомляє суб'єкта господарської діяльності письмово протягом 30 днів після одержання відповідного звернення. У разі відмови щодо виключення об'єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки суб'єкту господарської діяльності надається обгрунтована відповідь.
Суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.
1. Відомості про потенційно небезпечні об'єкти
Основний вид виконуваних робіт, пов'язаних з небезпечними речовинами.
Перелік основних технологічних процесів, пов'язаних з небезпечними речовинами.
Умови приймання і зберігання сировини.
Умови зберігання та відвантаження продукції.
Перелік основних структурних підрозділів.
Розташування основних структурних підрозділів на майданчику (майданчиках).
Розташування на місцевості та відстань від потенційно небезпечних об'єктів до:
міста (міст), інших населених пунктів;
місць великого скупчення людей житлові масиви, стадіони, кінотеатри, лікарні, школи тощо);
промислових об'єктів:
транспортних магістралей;
природоохоронних об'єктів;
життєво важливих цивільних об'єктів.
2. Перелік потенційно небезпечних об'єктів з небезпечними речовинами, виділених для ідентифікації, у тому числі тих, що ідентифіковані як об'єкти підвищеної небезпеки
Інших потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, крім зазначених, не визначено.
3. Маса небезпечних речовин, що знаходяться на потенційно небезпечних об'єктах.
Для кожного потенційно небезпечного об'єкта, зазначеного у пункті 2, по кожному виробництву, дільниці, установці, апарату тощо, що входять до його складу, виявлені небезпечні речовини, розрахована маса кожної небезпечної речовини, сумарна маса небезпечних речовин подається у таблиці.
4. Перелік нормативно-правових актів, нормативних документів, довідкових та науково-технічних видань, що використовувалися під час проведення ідентифікації.
5. Відомості про організацію, що провела ідентифікацію (заповнюється у разі проведення ідентифікації іншим суб'єктом господарської діяльності).
Повна і скорочена назва.
Юридична адреса.
Ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності.
Зареєстрований вид діяльності (код згідно з КВЕД).
Звіт склав __________ __________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)
_____ _____________ 200 __р.
2 Законодавче і нормативне забезпечення страхування
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі -- страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі -- підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. (Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2272-III від 22.02.2001)
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
3 Суб'єкти та об'єкти страхування
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках -- члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі -- працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -- застраховані особи.
Страховик -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:
власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
4 Процедура страхування працівників та реєстрації страхувальників страховиком
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться:
страхувальників -- юридичних осіб -- у десятиденний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
страхувальників -- фізичних осіб, які використовують найману працю, -- у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.
Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Перереєстрація страхувальників провадиться у строки, встановлені страховиком.
Страницы: 1, 2, 3, 4
