Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етап - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етап

жобери - це учені-аналітики грошового ринку. Вони є фахівцями з кон'юнктури ринку цінних паперів. Вони допомагають правильно оцінити гідність вже випущених цінних паперів, допомагають емітенту здійснити нові курси цінних паперів, дають разові консультації, вирішують складні проблеми ринку цінних паперів. Послугами джоберов користуються брокери і ділери. Джоберська фірма приймаючи замовлення, створює групу аналітиків і видає консультацію, яка є комерційною таємницею. Часто джоберська група привертає різних фахівців із сторони для того, щоб детально вивчити той або інший вид цінного паперу, що звертається на ринку цінних паперів; вона працює не тільки за замовленням, але вивчає необхідну інформацію самостійно, якщо припускає, що ця інформація може потрібно і її можна буде вигідно продати.

Одним з професійних учасників ринку цінних паперів можуть бути управляючі компанії незалежно від конкретної юридичної форми їх організації, але що мають державну ліцензію на діяльність по управлінню цінними паперами:

1. Реєстраторами на ринку цінних паперів звичайно називають організації, які за договором з емітентом ведуть реєстр. Реєстром називається список власників іменних цінних паперів, складений на певну дату. Задача реєстратора полягає в тому, щоб вчасно і без помилок надавати реєстр емітенту. Традиційно в ролі таких організацій виступають банки або спеціалізовані реєстратори. Крім того до функції реєстратора додається ще і облік прав інвесторів на цінні папери. У багатьох розвинених країнах інститут реєстраторів відсутній. Ці обов'язки беруть на себе депозитарна система. Веденням реєстрів акціонерів займаються як банки, так і спеціалізовані реєстратори.

2. Депозитаріями називаються організації, які надають послуги із зберігання сертифікатів цінних паперів або обліку прав власності на цінні папери. Рахунки, призначені для обліку цінних паперів, називаються “рахівницями депо”. Поява депозитаріїв і як слідства обезналічиванія обороту цінних паперів поступово привело до того, що цінний папір у вигляді паперового документа використовується все рідше і рідше. Роль документа, що засвідчує права власника на цінний папір, починає грати запис на рахунку депо. Таким чином до функцій депозитарію відносяться: ведення рахунків депо за договором з клієнтом; зберігання сертифікатів цінних паперів; виконання ролі посередника між емітентом і інвестором; окрім цього можуть виконувати супутні роботи, наприклад, перевезення сертифікатів, перевірка їх на достовірність і платоспроможність.

3. Розрахунково-клірингові організації в практиці можуть мати такі назви як: Розрахункова палата, Клірингова палата, Кліринговий центр, Розрахунковий центр, але загалом - це спеціалізована організація банківського типу, яка здійснює розрахункове обслуговування учасників організованого ринку цінних паперів. Її головними цілями є: мінімальні витрати по розрахунковому обслуговуванню учасників ринку; скорочення часу розрахунків; зниження до мінімального рівня всіх видів ризиків, які мають місце при розрахунках. Розрахунково-клірингова організація може обслуговувати яку-небудь одну фондову біржу або відразу декілька фондових бірж або ринків цінних паперів. Членами розрахунково-клірингових організацій звичайно є крупні банки і крупні фінансові компанії, а також фондові і ф'ючерсні біржі.

1.3. Державне регулювання ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.

До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межа своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Голова та члени Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді чи арбітражному суді. Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії - сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд. Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом терміну повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання. Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основні законодавчі акти закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року і Указ президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.

Українське законодавство встановлює два серйозні обмеження діяльності акціонерних суспільств як емітенти:

- акціонерні суспільства мають право випускати облігації на суму, що не перевищує 25% сплаченого статутного фонду;

- кількість привілейованих акцій акціонерного суспільства обмежена 10% статутного фонду.

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20 липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений "Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової діяльності".

Цей документ встановлює не тільки перелік і правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відзначити створення Державної комісії по цінних паперах із статусом міністерства. У її задачі входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Аналізуючи українське законодавство, що є на сьогоднішній, про цінні папери з погляду його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки далеко не досконале. У ньому відсутні багато понять, звичних для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери.

При Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюються Консультаційно-експертна рада, інші органи та установи. Консультаційно-експертна рада розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законодавства, які розробляються та розглядаються Комісією.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

РОЗДІЛ 2 ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ АКЦІЙ В УКРАЇНІ

2.1.Основні напрямки аналізу акцій в Україні

Українська економіка за часи незалежності пройшла складні етапи становлення шляхом реформування відносин власності. Бурхливий перехід від державної форми власності до приватної у 90-х роках ХХ - на початку ХХІ століття призвів до появи значної кількості акціонерних товариств. Проте ринок акцій в Україні нині все ще знаходиться на стадії становлення й характеризується низьким рівнем ліквідності й капіталізації. Однією з передумов для подальшого розвитку вітчизняного ринку акцій є збільшення його прозорості та привабливості для широкого кола інвесторів. Мірою визначення цих факторів є розмір отриманого доходу від володіння акціями. У зв'язку з цим актуальним є питання оцінки та прогнозування ринкової вартості акцій, оскільки за умови, коли переважна кількість акціонерних товариств в Україні не сплачує дивідендів, основний дохід власників акцій формується за рахунок приросту їх курсової вартості.

Мета дослідження - вивчення впливу мікроекономічних факторів на ринкову вартість акції. При цьому основними задачами є:

1. Дослідити можливість застосування фундаментального аналізу акцій для аналізу акцій українських компаній.

2. Обрати серед великої кількості коефіцієнтів та індикаторів, що характеризують діяльність компанії та ринок її акцій, найбільш репрезентативні для прогнозування ринкової вартості акцій. У цілому можна виділити кілька основних напрямків аналізу акцій, які окремо чи разом можуть використовуватися для визначення внутрішньої вартості акцій акціонерних товариств та для прогнозування майбутнього значення їх ринкової вартості:

1. Аналіз безпосередньо фінансової звітності компанії: вертикальний та горизонтальний;

2. Аналіз коефіцієнтів, розрахованих на основі фінансової звітності компанії;

3. Аналіз індикаторів ринку акцій компанії.

Жоден з напрямків аналізу не є універсальним і тому не позбавлений певних недоліків. Горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності акціонерної компанії дозволяє зробити висновки щодо тенденцій розвитку компанії в цілому, а також окремих її показників, проте не зможе дати відповідь на питання стосовно майбутньої ціни акції компанії. До того ж, аналіз безпосередньо фінансової звітності окремої компанії є досить інформативним лише при її порівнянні зі звітністю інших компаній чи відстеженні динаміки окремих показників у часі.

Аналіз коефіцієнтів - найбільш поширений метод фінансового аналізу та є невід'ємною частиною фундаментального аналізу акцій. Проте використання коефіцієнтів має певну специфіку: один і той же коефіцієнт аналітик може розраховувати по-різному, залежно від розв'язання окремих задач.

Так звані індикатори ринку акцій компанії фактично також можна зарахувати до вищевикладеного аналізу коефіцієнтів. Відмінність між аналізом індикаторів ринку акцій і аналізом коефіцієнтів полягає в тому, що друга група показників характеризує фінансовий стан компанії, в той час як перша ґрунтується безпосередньо на аналізі ринкових характеристик акцій компанії. В економічній літературі розглядається велика кількість індикаторів, які характеризують акції певної компанії. До найбільш значущих з них можна віднести:

1) прибуток на акцію;

2) відношення ціни акції до прибутку на акцію;

3) відношення ціні акції до її балансової вартості;

4) дивідендний дохід на акцію;

2.2. Особливості діяльності та динаміка курсу акцій ВАТ «Укрнафта»

Поверхневий огляд діяльності ВАТ «Укрнафта» протягом 1998-2004 років дозволяє виявити наявність кількох позитивних тенденцій, що безумовно вплинули на ринок акцій цієї компанії та зробили її так званою “блакитною фішкою” українського ринку. По-перше, суттєвим позитивним зовнішнім фактором було зростання цін на нафту як на світовому ринку, так і в Україні. Це дозволило компанії отримувати більші доходи від реалізації власної продукції та створило певний інвестиційний клімат навколо акцій ВАТ «Укрнафта». По-друге, попит інвесторів підтримувало зростання показника прибутку компанії протягом 1998-2004 років. По-третє, акції ВАТ «Укрнафта» включено до лістингу на Першій фондовій торговельній системі (ПФТС) та Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Зокрема, у ПФТС акції ВАТ «Укрнафта» входять до десятки акцій компаній, що мають найбільший обсяг укладених з ними угод та є досить ліквідними. До негативних факторів, які виявляються шляхом поверхневого огляду, можна зарахувати той факт, що протягом 1998-2004 років ВАТ «Укрнафта» жодного разу не платила дивідендів. Більш глибокий аналіз показників фінансово-господарської діяльності ВАТ «Укрнафта» за 1998-2004 роки, зокрема вертикальний та горизонтальний аналіз статей балансу та звіту про фінансові результати, а також коефіцієнтний аналіз та аналіз показників, дозволили зробити ряд висновків:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5