5. Пропаганда важливості страхування серед суб'єктів підприємницької діяльності (сільгоспвиробників, фермерів).
6. Створення позитивного іміджу страхування[10].
7. Проект розвитку агрострахування в Україні міжнародної фінансової корпорації сприятиме розвитку страхового захисту сільгоспвиробників.
Одним із факторів, який формує стереотип стриманого прийняття суб'єктами сільськогосподарського виробництва страхування є суперечливий характер страхових відносин. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той же час страховик переслідує зворотні цілі - прийняття мінімальних ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, існує проблема недооцінки страхувальником фінансової корисності страхових операцій та відсутність критеріїв і показників її визначення.
Основними причинами, що також стримують розвиток сільськогосподарського страхування є недосконала законодавча база та відсутність необхідних суспільних інституцій. Хоч в Україні зареєстровано 310 страхових компаній, з них реально працюють лише 114. Водночас кількість страхових компаній, що діють на аграрному ринку, незначна.
З іншого боку існує проблема незрозумілості і надмірно суворих умов страхування стосовно страхувальників (сільськогосподарських товаровиробників), про які вони часто довідуються після настання страхового випадку. Це “пастки”, в котрі легко потрапляють страхувальники і в результаті одержують відмову у виплаті відшкодування.
Крім відміченого, стримуючими факторами для сільськогосподарських виробників щодо страхування є: складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств та несвоєчасні виплати страхових виплат страховикам; недостатня гарантія одержання страхових відшкодувань страхувальниками; відсутність реальної державної підтримки аграрного страхування.
Водночас можна погодитися і зі страховими компаніями, які стверджують, що страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризиковим і затратним видом страхування порівняно з іншими їх видами. Підвищена ризиковість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку втрат можуть зазнати не тільки окремі страхувальники, а й цілі території, внаслідок чого кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути занадто великою і негативно позначатиметься на фінансовому стані страхової компанії.
В результаті, страхування ризиків сільськогосподарськими підприємствами знаходиться на дуже низькому рівні. Проте не виключено, що у майбутньому така ситуація може змінитися на краще, адже відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна” передбачається розробка та прийняття національної програми розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, запровадження страхування сільськогосподарських ризиків як обов'язкової умови при наданні відповідних видів державної фінансової підтримки сільськогосподарським виробникам, створення за участю держави фонду страхування сільськогосподарських ризиків та інші заходи.
Зокрема п. 1 розділу IV “Державної цільової програми
розвитку українського села на період до 2015 року” зазначено, що розвиток системи страхування аграрного сектору здійснюється за такими напрямами: удосконалення законодавчої бази з питань страхування в сільському господарстві; створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування; розроблення та прийняття Програми державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки; сприяння створенню пулів компаній, що займаються страхуванням ризиків в аграрному секторі[12].
Отже, враховуючи важливість проблеми, а також виходячи із ситуації, що склалася необхідність державної підтримки не відкидається при страхуванні. Навпаки, підтримка має виконувати ще й таку важливу функцію, як стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до участі у страхуванні, що вимагає опрацювання дієвих механізмів використання таких коштів. Так, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” на здешевлення вартості страхових премій фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку передбачено 50 млн. грн., а Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” - 200 млн. грн.
Звісно, сума компенсації страхових премій страхувальнику значно обмежена, адже складає 50 % вартості страхових премій у межах страхової премії, яка не перевищує 5 % суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни загибелі (втрати): пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків, але це вже є певні кроки щодо стимулювання розвитку сільськогосподарського страхування. Крім того, паралельно таким діям повинно здійснюватись: удосконалення нормативно-правових актів щодо страхування, які б забезпечували, насамперед, прозорість субсидування страхових премій та реальне відшкодування, завданих стихійними лихами збитків.
Висновки
Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.
По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.
Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Страхування ж це метод перенесення або часткового перенесення сільськогосподарських ризиків безпосередньо з виробника на страхову компанію.
Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних -- обов'язковим.
За правилами добровільного страхування об'єкти страхування розбито на чотири групи.
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.
2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.
З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.
Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.
Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.
Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.
Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.
В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:
? сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;
? удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;
? інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;
? стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;
Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
Список використаних джерел
1. Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V.
2. Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI.
3. Указ Президента України „Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна” від 18.09.2007 р. № 890/2007.
4. Вовчак Ольга Дмитрівна, Завійська Олена Іванівна. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. -- Л.: Компакт-ЛВ, 2005. -- 656с.
5. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року від 19.09.2007 р. № 1158.
6. Дем'яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК, 2007. - №5.
7. Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: “Преса України”, 2003. - с. 143
8. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.:Тов. «Знання», КОО, 1998. -321с
9. Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К.: Видавництво ТОВ “Юр-Агро-Веста”, 2007. - с.
10. Олександр Філонюк Ринок страхування сільськогосподарських ризиків в Україні //http://forinsurer.com/public/03/06/16/546
11. Осадець С.С. Страхування: Підручник..-Вид. 2-ге, перероб і доп. -К.:КНЕУ, 2002. -599с
12. Осадець старховы послуги
13. Портал про страхування сільськогосподарських ризиків//http://www.agrosector.com.ua
14. Щоденний журнал про страхування 2004-2007: forINSURER.com
15. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua
16. Офіційний сайт Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг www.dfp.gov.ua
17. http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/26141.doc.htm
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
