Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

7. Право відкликання згоди не застосовується щодо:

1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

2) споживчих кредитів на придбання житла;

3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

8. Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 Закону [3, с.12], ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Таким чином, нова редакція Закону «Про захист прав споживачів»[3, с.2] врегулювала відносини, які складаються між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору .

В той же час, запровадження норм, які регулюють права споживача в разі придбання ним продукції у кредит створює можливість виникнення в діяльності банків певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит із фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, що обумовлені нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» [3, с.13].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРАКТИКИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

2.1 Місце споживчих кредитів в кредитному портфелі банківської системи України

Основне досягнення банків у минулих (2005 та 2006) роках -- стабільний темп більш ніж двократного щорічного зростання обсягів роздрібних кредитів (2,28 раза у 2005 році та 2,34 рази у 2006 році - табл.2.1). Один із чинників зростання банківського сектору -- розширення співпраці з населенням. Якщо великі компанії або взагалі не кредитувалися, або віддавали перевагу співпраці із західними банками, то попит громадян та банківські послуги різко зріс.

В банківській системі України з 2005 року розпочався перерозподіл ресурсів в бік фізичних осіб, при чому залучені раніше ресурси у вигляді коштів фізичних осіб стали перерозподілятися від юридичних осіб на кредитування фізичних осіб (Додаток А).

Так, у 2005 році порівняно з 2004 роком вклади українців збільшилися на 76% (табл.2.2), а кредити фізичним особам -- у 2,28 раза (табл.2.1), у 2006 році порівняно з 2005 роком вклади українців збільшилися на 46,1%, а кредити фізичним особам -- у 2,34 раза, за 1 півріччя 2007 року вклади українців збільшилися на 19,4% (табл.2.2), а кредити фізичним особам -- на 35,6%. Станом на 01.07.2007 року обсяг коштів фізичних осіб в комерційних банках становить 116,5 млрд.грн. при обсязі строкових вкладів населення 90,5 млрд.грн., а обсяг виданих кредитів фізичним особам становить 103,1 млрд.грн. Таким чином, у 2007 році банківські установи виконують класичні функції серед населення України - збирають на депозити тимчасово вільні кошти населення та видають їх в якості кредитів тому ж населенню. Темп подальшого росту кредитування населення за рахунок зменшення темпу залучення строкових коштів населення у 2007 році значно сповільнився (рис.2.1).

Таблиця 2.1

Найбільші банки споживчого кредитування населення України [86]

Таблиця 2.2

Найбільші банки депозитів населення України [86]

Рис.2.1. Динаміка росту залучених коштів фізичних осіб та кредитів фізичним особам в банківській системі України у 2005 -2007 роках

Рис.2.2. Структура кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України станом на 01.01.2005 року [86]

Рис.2.3. Структура кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України станом на 01.07.2007 року [86]

Частка споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі банків країн Західної Європи сягає 50 %, у східноєвропейських країнах близько 19 %, в українських банках на початок 2005 року частка кредитів фізичним особам складала 16,2% (рис.2.2), а за результатами 1 півріччя 2007 року досягла 31,3% (рис.2.3).

Процентні ставки по споживчих кредитах складають у Японії -- 1,9 %, Великобританії -- 3,7 %, у США -- 4,2 %, Франції -- 6,6 % річних.

Для пояснення бази ставок споживчого кредитування в Україні проведемо наступний аналіз.

Як показує аналіз графіків рис.2.1, основним ресурсним джерелом для зростання обсягів кредитування фізичних осіб у банківській системі України за 2005 - 2007 роках є залучені строкові і поточні депозити фізичних осіб [86].

Слід зазначити, що зазначена ресурсна база може бути використана для короткострокового споживчого кредитування і, тільки в дуже обмеженому обсязі, для іпотечного кредитування, оскільки максимальний термін депозитів фізичних осіб складає від 1 до 2 років, а іпотечні кредити видаються на термін 10 - 25 років. При цьому відносно дешеві поточні депозити фізичних осіб є нестабільною ресурсною базою і не можуть бути використані для іпотечного кредитування. Таким чином, вартість іпотечних кредитів визначається ставкою строкових депозитів фізичних осіб, що при ринковій економіці не може бути нижче індексу зменшення вартості грошей (дисконтна ставка Національного банку України чи рівень інфляції).

Оскільки облікова ставка НБУ в 2005 - 2007 році складає 9,5%-10%, а офіційна інфляція не перевищує 13% у рік [84], то природною ринковою реакцією комерційних банків є встановлення процентної ставки на строкові депозити фізичних осіб на рівні від 12,5% (3 місяці) до 15,0% (12 місяців) у національній валюті. Отже, природної є і ставка іпотечних кредитів у національній валюті, що не знижується нижче рівня 18 - 20% річних, тобто на 5,0 - 5,5% вище вартості ресурсів.

Одночасно, оскільки більш 72% іпотечних кредитів видано в іноземній валюті, то на іпотечному ринку в банківської систем України, в основному, працює інша система ціноутворення. Штучно, ставка строкових депозитів в іноземній валюті для фізичних осіб у банківській системі встановлена на 4 - 5 % нижче ставки строкових депозитів у національній валюті, тобто на рівні 8,0%(3 місяці) і 10,0%(12 місяців), при цьому ставка депозитів у євро встановлюється штучно на 0,5 - 0,7% нижче, ніж ставка в доларах США. Природно, що при такій ціні ресурсів в іноземній валюті, яка сформована за рахунок внесків населення в іноземній валюті, процентна ставка по іпотечних кредитах в іноземній валюті на сьогоднішній день у банківській системі складає від 11,5% до 12% річних, тобто на 4% вище вартості ресурсів.

Таким чином, як показав аналіз, у банківській системі України з урахуванням відсутності ресурсних джерел з терміном залучення більш 1 року для видачі іпотечних кредитів на 10-20 років використовуються тільки довгострокові вклади населення в іноземній валюті (12 місяців), як найбільш стійка частина залучених пасивів. Отже, розширення обсягів іпотечного кредитування буде стримуватися розширенням цього виду ресурсної бази банків України до моменту впровадження нових механізмів залучення довгострокових ресурсів для іпотечного кредитування.

Базові умови споживчих кредитів в банках України на придбання побутових товарів тривалого користування (автомобілі, яхти та інше):

- кредити видаються в гривнях, доларах і євро;

- сума кредиту -- від 5 тис. грн. до 20 тис. доларів;

- термін кредиту -- від 1 до 5 років;

- мінімальний внесок позичальника за рахунок власних коштів -- 10-30 % суми, зазначеної в рахунку-фактурі;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9