населений пункт.
Метеоумови: t = -200C, швидкість вітру Vв = 6м/с, СВСП – ізотермія, А0
= 450, вітер в бік населеного пункту.
2.1. Характеристика фізичних, хімічних та токсичних властивостей
диметиламіну
Диметиламін – безкольоровий газ з різким запахом нашатирного спирту.
При нормальному тиску температура плавлення -92,20С, а кипіння +6,50С.
Щільність газоподібного метиламіну за нормальних умов складає приблизно
1,5, тобто він більш важкий ніж повітря і утворює вибухонебезпечні суміші у
межах 2,8-14,4 об’ємних відсотків. Метиламін самозаймається при 4000С. Газ
розчиняється в органічних розчинниках і дуже добре у воді. Водний розчин
дає лужну реакцію. Здатен з’єднуватися з кислотами, утворюючи солі
заміщення амонію.
Диметиламін (CH3)2NH утворюється при взаємодії метанолу та диметилового
ефіру з аміаком. Застосовується у виробництві інсектицидів, прискорювачів
вулканізації резинових виробів, лікарських засобів, розчинників. Крім того
у виробництві гербіцидів та миючих засобів.
Газ безводних та транспортується у зрідженому стані під тиском у
цистернах. При виході у атмосферу димить та накопичується у низьких
ділянках місцевості, підвалах. Вибухонебезпечні суміші з повітрям можуть
далеко розповсюджуватися від місця витікання. Розлиті водні розчини
диметиламіну виділяють пари, що легко займаються. Ємності з рідким (CH3)2NH
при нагріванні можуть вибухнути, а в порожніх після перевезення в них цього
ХНО утворюються вибухонебезпечні суміші. При витіканні можуть заражати
водойми.
Кількість диметиламіну можна визначити за допомогою термохімічного
газоаналізатора „ЩИТ – 2”з діапазоном вимірювань 5-50% об’ємної долі, а
також газовизначателем хімічним промислових викидів ГХПВ – 2 з діапазоном
вимірювань 1-50мг/м3. також його можна визначити за допомогою газовимірючої
системи Pоlytron, що випускає фірма Drager з діапазоном вимірювання 0-900
мг/м3.
Під час вдихання диметиламін викликає ураження нервової системи. Пари
сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. Першими признаками ураження є
утруднене дихання, слабкість, нудота, прискорене серцебиття, порушення
частоти пульсу, кашель, нежить, різь у очах, сльозовиділення. При вдиханні
цих газів, при високій їх концентрації (протягом 2 годин) - запаморочення,
стан сп’яніння, синюшність шкіри, судороги, втрата свідомості, смерть.
Захист органів дихання і очей від (CH3)2NH забезпечують промислові
фільтруючі протигази марок А і Г, цивільні та дитячі протигази ГП5 ГП5м ПФД
– Ш ПФД – Д з додатковими патронами ДПГ – 3, ізолюючі апарати АСВ – 2, КІП
– 8, ІП – 4М(К), а також респіратори марки А.
У випадках, коли концентрація (CH3)2NH не відома чи вище припустимої,
роботи по усуненню аварії повинні проводитися тільки в ізолюючих
протигазах. Для захисту шкіри використовують захисні костюми, резинові
чоботи і рукавички.
При отруєнні (CH3)2NH потерпілого в першу чергу необхідно винести на
свіже повітря і забезпечити йому тепло та спокій. Слизові оболонки та шкіру
промити водою або 2%-ним розчином борної кислоти не менш ніж на протязі 15
хв. У очі – 2-3 краплі 30%-ного розчину альбуциду.
2.2. Визначення глибини зони можливого хімічного забруднення
Згідно з положеннями „Методики” усі розрахунки виконуються на термін не
більш ніж 4 години. Після отримання даних з урахуванням усіх коефіцієнтів
отримане значення порівнюється з максимальним значенням переносу повітряних
мас за 4 години.
2.2.1. Глибина зони забруднення таблична.
Глибину зони розповсюдження хмари диметиламіну визначаємо при наступних
умовах: забруднення диметиламіном при [pic]= -200С, швидкості вітру (Vв) =
6 м/с, ізотермія. Маса диметиламіну дорівнює W*d=8400м3*0,002т/м3=16,8
тонн, а для спрощення розрахунків приймаємо кількість(Q) диметиламіну –
17т. У зв’язку з тим, що диметиламін відсутній у таблицях, глибину зони
можливого хімічного забруднення визначаємо по хлору, а потім за допомогою
коефіцієнту (табл. 20) визначаємо глибину можливого хімічного забруднення
диметиламіном. Задана кількість хлору (17 тонн) та швидкість вітру (6 м/с)
у таблиці відсутні, необхідно виконати інтерполяцію.
В таблиці є значення для 10 та 20 т хлору при 5м/с.
Якщо 10т – 2,65 км, 20т – 3,8 км, тоді:
Гтаб. для 17т =[pic]3,455=3,46км.
В таблиці є значення для 10 та 20 т хлору при 10м/с.
Якщо 10т – 1,95 км, 20т – 2,8 км, тоді: Гтаб. для 17т =[pic]2,55км.
Визначаємо Гтаб хлор для 17т при 6 м/с: Гтаб. при 6м/с =[pic]2,73км.
З урахуванням перекладного коефіцієнту Гтаб=Гтаб хлор*К=2,73*0,24=0,66
км
2.3. Визначення параметрів зон хімічного забруднення
При аварійному прогнозуванні:
2.3.1.Площа зони можливого хімічного забруднення (SЗМХЗ).
Розмір ЗМХЗ приймається як сектор круга, форма і розмір якого залежать
від швидкості та напрямку руху вітру і розраховуються за емпіричною
формулою:
SЗМХЗ=8,72*10-3*Г2*?, км2;
де Г – глибина зони;
? – коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони
(табл.5)
SЗМХЗ=8,72*10-3*0,662*45=0,00872*0,44*45=0,17км2;
2.3.2.Площа прогнозованої зони хімічного забруднення (SПЗХЗ)
визначається за формулою:
SПЗХЗ=К*Г2*N0,2км2;
де К – коефіцієнт, який залежить від. СВСП (табл. 4);
N – час на який розраховується глибина ПЗХЗ.
SПЗХЗ=0,133*0,662*40,2=0,076км2
2.3.3.Ширина зони прогнозованого хімічного забруднення (ШПЗХЗ)
становить:
ШПЗХЗ=0,3*Г0.75=0,3*0,660,75=0,22км.
Населений пункт розташовано на відстані 5км від місця аварії, а глибина
зони забруднення становить 0,66 км, отже населений пункт не попадає в зону
хімічного забруднення.
Висновок
В наслідок аварії на газгольдері трапився викид 8400 м3 диметиламіну
при швидкості вітру – 6м/с, СВСП – ізотермія, температурі повітря -200С.
внаслідок цього утворилася зона можливого хімічного забруднення у вигляді
сектору з кутом 450, глибиною 0,66км і площею 0,17км2. Ширина прогнозованої
зони хімічного забруднення складатиме 0,22км. Площа прогнозованої зони
хімічного забруднення становить 0,076 км2. Населений пункт розташований на
відстані 5км від ХНО в зону можливого хімічного забруднення не попадає,
тому аварія на ХНО небезпеки для мешканців населеного пункту не
представляє.
Глава 3. Визначення характеру НХР, засобів захисту та відповідних дій при
аварії на залізничному транспорті з виливом НХР
ЗАВДАННЯ. На залізниці сталася аварія з виливом тетрафторетану. На
південь від місця розливу тетрафторетану на відстані 0,13км знаходиться
ставок, а в радіусі 1 км розташовані населені пункти, підприємства та
сільськогосподарські ферми. Азимут напрямку вітру (А0) 1350, швидкість
вітру Vв=1м/с
Визначити характер НХР, засоби захисту та відповідні дії в осередку
можливого хімічного ураження.
3.1. Небезпечний вантаж і ступінь його токсичності
Вантаж – тетрафторетан. Небезпечний для вдихання, проковтування,
подразнює слизові оболонки. Першими признаками отруєння є головний біль,
запаморочення, сонливість, біль у шлунку і в підложечній області, нудота,
блювота, порушення координації, судороги, втрата свідомості. При контакті з
рідиною виникають обмороження. Під час горіння виділяються отруйні речовини
(фосген).
3.2. Основні властивості тетрафторетану і види небезпеки
Тетрафторетан – безкольоровий газ, більш важкий ніж повітря і тому
накопичується у низьких ділянках поверхні землі, підвалах, тунелях і тощо.
У воді не розчиняється, перевозиться у зрідженому стані під тиском, під час
виходу у атмосферу перетворюється у газ. Вогненебезпечний. Легко займається
від іскор та полум’я. пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші,
які можуть далеко розповсюджуватися від місця витікання. Суміші можуть
вибухати як у приміщеннях так і на відкритому просторі. Ємності з
тетрафторетаном при нагріванні можуть вибухнути, а в порожніх ємностях з
під тетрафторетану утворюються вибухонебезпечні суміші.
3.3. Засоби індивідуального захисту і їх характеристика
Виключна отруйність тетрафторетану вимагає використовувати для захисту
органів дихання ізолюючі протигази та дихальні апарати ИП-4М, КИП-8, АИР-
98МИ, ИВА-24М серії РА 90 Рlus фірми “Drager. Для захисту шкіряних покровів
використовують засоби захисту – КИХ - 4(5), Л-1, гумові чоботи та
рукавички. Під час організації та проведення аварійно-рятувальних робіт
необхідно враховувати той факт, що засоби захисту шкіри порушують тепловий
баланс організму людини що їх вдягнула. Час перебування людини в засобах
захисту шкіри лімітується температурою навколишнього повітря, кількістю
попередніх циклів роботи.
3.4. Нейтралізація тетрафторетану
Нейтралізація тетрафторетану виконується осадженням шляхом розпилення
води. Розпилення виконується за допомогою пожежних автоцистерн АЦ та АА,
пожежних автонасосів та станцій АИР, АИ, ПНС, АИП та ін. Тиск струменю
води, що утворюють ці технічні засоби повинен бути не менш ніж 0,6 МПа. При
менших тисках ,як правило, дисперсність крапель води здатних поглинати
газову фазу не досягається. Для утворення тонко дисперсних водяних завіс
використовувати спеціально обладнані брандспойти.
3.5. Необхідні дії в різних умовах
а)загального характеру; б)при викиді; в)при пожежі; г)при загорянні.
а) Необхідно вивести сторонніх осіб та не допускати їх проникнення.
Дотримуватися навітряної сторони, уникати низьких місць рельєфу. Ізолювати
небезпечну зону. В зону аварії можна входити тільки в повній захисній
одежі. Під час ліквідації наслідків аварії необхідно дотримуватися правил
протипожежної безпеки, усунути можливі джерела утворення іскор та вогню.
Потерпілим повинно надати першу допомогу, всіх людей евакуйованих з зони
аварії направити на медичне обстеження.
б) Не доторкатися пролитої речовини. Припинити рух поїздів та маневрові
роботи у зоні аварії. Прибрати джерела виникнення іскор та вогню.
Пошкоджений вагон відвести у безпечне місце. При слабкому витіканні
зрідженого тетрафторетану, за умови наявності спеціалістів, спробувати
ліквідувати течу, або перекачати речовину в запасну ємність. При
інтенсивній течі дати газу повністю витекти, при цьому ізолювати район в
радіусі 200м, доти поки газ повністю не розсіється. Викликати на місце
аварії пожежну та газорятувальну служби даного району.
Сповістити про небезпеку вибуху та отруєння місцеві органи влади.
Евакуювати людей з зони, що може бети заражена отруйним газом. Зона
евакуації становить 1км. Не допускати попадання речовини у підвали, тунелі,
каналізацію. Винести пошкоджені балони у безпечне місце.
в) Ізолювати зону в радіусі 800м. Прибрати цистерни з зони пожежі, якщо
це не уявляє небезпеки, та дати можливість догоріти. Не наближатися до
палаючих ємностей. Не гасити доти, поки не буде усунено витікання речовини,
а за тим гасити дрібно розпиленою водою, механічною піною з максимальної
відстані.
г) Як можна швидше збити полум’я водою, а потім діяти як при витіканні.
3.6. Заходи першої допомоги при ураженні.
Потерпілого необхідно винести з зони забруднення на свіже повітря,
забезпечити йому свіже повітря, тепло та спокій. Для дихання надати
зволожений кисень. Якщо потерпілий не втратив свідомість то надати йому
рясне питво. За необхідності потерпілому необхідно надати першу медичну
допомогу: серцево-судинні засоби – 1 мл 5%-го розчину ефедрину, 1-2мл 10%-
го розчину кордіаміну або кофеїн підшкірно. При зниженні артеріального
тиску необхідно дати поліглюкін, 120мг преднізолону. При отруєнні у всіх
випадках необхідна термінова госпіталізація у спеціалізоване відділення.
Тетрафторетан відноситься до виключно отруйних речовин, тому при аварії
з цією речовиною необхідно чітко діяти по заздалегідь складеному плану.
План необхідно скласти на три випадки аварії. В районах де є велика
вірогідність таких аварій лікарні, пожежні частини повинні бути
укомплектовані відповідним особовим составом та матеріальним оснащенням.
Заключна частина
Під час виникнення аварії з небезпечною хімічною речовиною на ХНО
робітники, які безпосередньо здійснюють технічну експлуатацію апаратів, та
обладнання, де використовується НХР (далі – робітник), оповіщають про
виникнення аварії з НХР чергового диспетчера та чергову зміну ВОХР або
особу, яка виконує зазначені обов’язки (далі – черговий диспетчер) ХНО, по
прямим телефонам, установленим безпосередньо на робочому місці. На робочому
столі робітника повинна бути схема виклику чергових аварійних змін. Після
закінчення оповіщення робітник виконує свої обов’язки відповідно до
порядку, викладеному в робочій інструкції та плані локалізації і ліквідації
аварій.
Черговий диспетчер ХНО отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен
негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально
уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого
віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій
(далі – оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ,
а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії
з НХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і
організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Оповіщення на ХНО організується відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 „Про затвердження Положення про
організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях”. На ХНО
створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з
регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення
здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення
всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова
інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ХНО
передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а
також у запису мережею радіомовлення, яке означає ”Увага всім!”. Тексти
звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш
поширеною серед населення в цьому регіоні.
Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами
реагування на надзвичайні ситуації.
Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці
чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні
засоби:
інструкція черговому диспетчеру ХНО про порядок дій у разі виникнення
аварії з НХР (розробляється керівником ХНО з урахуванням особливостей
об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого
територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено
питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на
території якого знаходиться ХНО);
табло чергового диспетчера ХНО;
текст звернення до персоналу об’єкту та осіб, яких сповіщає черговий
диспетчер;
засоби індивідуального захисту.
На території ХНО повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, яки
можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які
зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше 30 тонн,
повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку
та швидкості вітру.
Для звернення уваги персоналу ХНО та населення навколо об'єкту в разі
виникнення аварії з НХР на території ХНО встановлюється сирена, яку в цьому
разі вмикає черговий диспетчер ХНО.
Загальні висновки
В умовах сучасної хімізації промисловості виникає небезпека виникнення
аварій з НХР як на об'єктах виробничої діяльності (ОВД) так і на залізниці
під час перевезення НХР. Так як ОВД, де використовуються, виробляються,
зберігаються НХР розташовані неподалік від населених пунктів, то вникає
небезпека ураження їх мешканців при аваріях з викидом (виливом) НХР. В
зв'язку з цим стає зрозумілою важливість оперативного прогнозування аварій
з НХР, тому що заздалегідь відомі наслідки аварії дають можливість оцінити
ступінь небезпеки ОВД, розрахувати необхідну кількість та тип засобів
індивідуального захисту робітників та населення. Продумані, ретельно
виважені рішення та варіанти дій в умовах черезвичайної ситуації (ЧС) дають
змогу швидко та мінімальними втратами ліквідувати наслідки аварії,
захистити персонал підприємства та населення, що попадає у зону можливого
хімічного забруднення. Але в умовах аварії важливо мати данні які
відповідають реальним умовам в певній точці, в певний час. Тому слід
приділити достатньо уваги аварійному прогнозуванню, тому що лише з його
допомогою можна визначити реальне становище, що склалося після аварії і за
допомогою отриманого прогнозу вибрати найбільш раціональний варіант дій.
Для реалізації запланованих рішень в умовах ЧС необхідно контролювати
та підвищувати рівень підготовки керівників підрозділів ЦО, робітників та
службовців ХНО, проводити роботу з населенням, що мешкає на територіях, що
можуть опинитися у зонах можливого хімічного забруднення. Крім того
потрібно слідкувати за підвищенням кваліфікаційного рівня медичного
персоналу, протигазових служб небезпечних адміністративних одиниць.
Список літератури
1. Сильнодействующие ядовитые вещества и защита от них. Под ред. В.А.
Владимирова, М., Воениздат, 1989,-176с.
2. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних
хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті
3. Опасные химические вещества/СДЯВ/ Учебно–справочное пособие.
4. Методические указания „Ликвидация последствий химических аварий”,
кафедра биотехнологии и безопасности жизнедеятельности. Украинский
государственный химико-технологический университет,- г.
Днепропетровск.1999.-19с.
Страницы: 1, 2, 3, 4
