освітлювальні установки. У фізіології зорового сприйняття важливий також

рівень яскравості освітлюваних виробничих і інших об'єктів, що відбивається

від освітлюваної поверхні в напрямку ока. Яскравість залежить від їхніх

світлових властивостей, ступеня освітленості і кута, під яким поверхня

розглядається, виміряється в нитах [нт]. Часті зміни рівнів яскравості

приводять до зниження зорових функцій, розвитку перевтоми внаслідок

преадаптації ока, а зорове стомлення приводить до зниження зорової і

загальної працездатності (Адаптації: світлові - при підвищенні яркостей у

полі зору відбувається швидко, протягом 5-10 хв.;

Світловий потік може чи відбиватися поглинатися поверхнею, або

пропускатися. Тому світлові властивості поверхні характеризуються не тільки

падаючим світловим потоком, але і коефіцієнтами відображення (q),

пропущення (r) і поглинання (a), причому q + r + a =1.

Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення. До цих вимог відносять:

* Рівномірний розподіл яркостей у поле зору й обмеження тіней ;

* Обмеження прямої і відбитої бляклості (від джерел світла і дзеркальних

поверхонь);

* Чи обмеження усунення коливань світлового потоку;

* Особливо небезпечні для зору тіні, що рухаються, що змушують око часто

переадаптовуватися, що веде до стомлення і наступного погіршення зору.

Наприкінці 80х у гігієні освітлення виник новий напрямок – динамічне

освітлення протягом робочого дня. Такий вид освітлення, що міняється по

показниках чи інтенсивності спектра – ефективний спосіб профілактики

стомлення. Його ефективно використовувати в приміщеннях з недостатнім

природним освітленням, при напружених зорово-емоційних і монотонних

роботах.

62. Ознаки глобального порушення стану ґрунтів.

Ґрунт - колосальне природне багатство, що забезпечує людину

продуктами харчування, тварин - кормами, а промисловість сировиною. Віками

і тисячоріччями створювався він. Щоб правильно використовувати ґрунт, треба

знати, як він утворювався, його будову, склад і властивості.

Ґрунт має особливу властивість - родючість, він є основою сільського

господарства всіх країн. Ґрунт при правильній експлуатації не тільки не

утрачає своїх властивостей, але і поліпшує їх, стає більш родючим. Однак

цінність ґрунту визначається не тільки його господарською значимістю для

сільської, лісової й іншої галузей народного господарства; він визначається

також незамінною екологічною роллю ґрунту як найважливішого компонента всіх

наземних біоценозів і біосфери Землі в цілому. Через ґрунтовий покров Землі

йдуть численні екологічні зв'язки всіх живучих на землі організмів (у тому

числі і людини) з літосферою, гідросферою й атмосферою.

Здавна лихом для хлібороба була й усе ще залишається ерозія ґрунтів.

Сучасній науці удалося у певній мірі установити закономірності виникнення

цього грізного явища, намітити і здійснити ряд практичних заходів для

боротьби з ним.

Слово “ерозія” походить від латинського erosio, що означає

“роз'їдати”, “виглодовувати” чи “вигризати”. У залежності від факторів, що

обумовлюють розвиток ерозії, виділяють два основних її типи — водяну і

вітрову. У свою чергу, водяна ерозія підрозділяється на поверхневу

(площинну) і лінійну (яружну) — розмивши ґрунти і підґрунтя. Швидкість

ерозії перевищує швидкість природного формування і відновлення ґрунту.

Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення

запасів гумусу. Щорічні його втрати складають у середньому 0,62 т/га.

Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), при

існуючих темпах ерозії і збезлісення до 2330 р. родючої землі на планеті

стане менше на 960 млрд. т, а лісів — на 440 млн. га. Якщо зараз на кожного

жителя планети приходиться в середньому по 0,28 га родючої землі, то до

2030 р. площа скоротиться до 0,19 га.

Щовесни з таненням снігів спочатку маленькі струмочки, а потім і

гучні потоки спрямовуються по схилах у низини, змиваючи і несучи із собою

відталий ґрунт. При бурхливому сніготаненні в ґрунті з'являються вимоїни —

початок процесу утворення ярів.

Найчастіше яри зароджуються на нахилових пасовищах із сильно

зрідженим травостоєм. Однак там, де добре розвитий травостій, навіть на

дуже крутих схилах нові яри, як правило, не утворяться. До того ж створення

гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх

земель.

Інше лихо — вітрова ерозія, викликане курними бурами. Вітер піднімає

хмари пилу, ґрунту, піску, мчить їх над широкими степовими просторами, і

все це осідає товстим шаром на землю і поля. Іноді наноси бувають до 2—3 м

висотою. Гинуть посіви і сади. Вітер видуває шар ґрунту на 16—25 см,

піднімає її на висоту 1— 3 км і переносить на величезні відстані. Не раз

уже фіксувався перенос курних бур з Африканського континенту на

Американський. Після курної бури, що вибухнула на Північному Кавказу й у

Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції,

Норвегії. У нашій країні курні бури найбільше часто уражають східну частину

країни.

Відмінність вітрової ерозії від водяної виражається в тім, що перша

не пов'язана з умовами рельєфу. Якщо водяна ерозія спостерігається при

визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім

вирівняних площадках. При водяній ерозії продукти руйнування переміщаються

тільки зверху вниз, а при вітровий — не тільки по площині, але і нагору.

При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють

сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів.

Змиваний шар ґрунту виноситься в ріки і водойми, викликає їх замулювання.

Руйнівна ерозія виникає і розвивається при відсутності чи слабкій

захищеності ґрунту культурними сільськогосподарськими рослинами від впливу

(ударів) дощових крапель, зливових струменів і поталих вод. Тому чим

дружніше сходи і чим швидше розвиваються і стуляються культурні рослини,

тим краще захищений ґрунт від впливу води, що руйнує, і вітру.

У результаті ерозії в ґрунтах зменшується зміст азоту і засвоюваних

рослинами форм фосфору і калію, ряду мікроелементів (йоду, міді, цинку,

кобальту, марганцю, нікелю, молібдену), від яких залежить не тільки врожай,

але і якість сільськогосподарської продукції. Ерозія сприяє прояву

ґрунтової посухи. Це порозумівається не тільки тим, що значна частина

опадів стікає зі схилів, але і тим, що на еродованих ґрунтах з поганими

фізичними властивостями збільшується утрата вологи. Посуху в районах прояву

ерозії нерідко називають “ерозійною посухою”.

У зв'язку зі змивом мінеральних елементів харчування рослин,

посиленням ґрунтової посухи, погіршенням фізичних властивостей ґрунтів,

зниженням їхньої біологічної активності на схилах з еродованими ґрунтами

різко знижується врожай оброблюваних культур.

Велика шкода ґрунтам наносить багаторазова механічна обробка: оранка,

культивація, боронування і т.д. Усе це підсилює вітрову і водяну ерозію.

Тепер на зміну традиційним методам обробки ґрунтів поступово приходять

ґрунтозахисні з помітно меншим обсягом механічного впливу. Ґрунт у

результаті такої обробки, що щадить, здобуває майже ідеальні якості: вона

не ущільнюється, стає в достатньому ступені пухкою, з численними невеликими

ходами, що сприяють провітрюванню і швидкому відводу води після сильних

злив, що запобігає утворенню застійної вологи. При оранці така структура

була б зруйнована. Оскільки при обробці, що щадить, земля може усмоктувати

вологу у великих кількостях і відводити її надлишки, ґрунт не вимивається і

не вивітрюється.

Щоб важкі трактори не ущільнювали і не руйнували ґрунт, важливо

“узути” їхній в особливі шини низького тиску. Цю складну задачу удалося

вирішити конструкторам Українського державного НДІ КГШ (Дніпропетровськ).

Розроблені ними шини наднизького тиску мінімально травмують ґрунт.

Найважливішу роль у боротьбі з ерозією ґрунтів грають ґрунтозахисні

сівозміни, агротехнічні і лісомеліоративні заходи, будівництво

гідротехнічних споруджень.

Масовий і небезпечний характер носить забруднення ґрунтів свинцем.

Відомо, що при виплавці однієї тонни свинцю в навколишнє середовище з

відходами викидається його до 25 кг. З'єднання свинцю використовуються як

добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого

забруднення. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великих автострад.

Поблизу великих центрів чорної і кольорової металургії ґрунти забруднені

залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм і іншими металами.

Радіоактивні елементи можуть попадати в ґрунт і накопичуватися в ньому у

результаті випадання опадів від атомних вибухів або при видаленні рідких і

твердих відходів промислових підприємств, АЕС. Заходи щодо боротьби з

забрудненням:

1.Раціональний контроль за вирубкою лісів.

2.Стратегія керування відходами.

3. Раціональне використання добрив і отрутохімікатів.

82. Віруси та пов’язана з ними небезпека для життя та здоров’я людей.

Віруси (лат. отрута)дрібні збудники численних інфекційних захворювань

людини, тварин, рослин і бактерій. Є внутрішньоклітинними паразитами, не

здатні до життєдіяльності живих кліток. Це неклітинна форма життя.

Жоден з відомих вірусів не здатний до самостійного існування. Віруси

можуть існувати в двох формах: позаклітинної і внутрішньоклітинний. Поза

клітками виріони (вірусні частки) не виявляють ознак життя. Потрапивши в

організм, вони проникають у чуттєві до них клітки і переходять зі

спочиваючої форми в що розмножується.

Починається складна і різноманітна взаємодія вірусів і клітки, що

закінчується утворенням і виходом у навколишнє середовище дочірніх

виріонів.

У залежності від тривалості перебування вірусу в клітці і характеру

зміни її функціонування розрізняють три типи вірусної інфекції. Якщо

віруси, що утворяться, одночасно залишають клітку, то вона розривається і

гине. Віруси, що вийшли з неї, уражають нові клітки. Так розвивається

літична (руйнування, розчинення) інфекція. При вірусній інфекції іншого

типу, називаної персистентной (стійкою) , нові віруси залишають клітку

хазяїна поступово. Клітка продовжує жити і поділяється, роблячи нові

віруси, хоча її функціонування може змінитися.

Третій тип інфекції називається латентним(схованим). Генетичний

Страницы: 1, 2, 3, 4