Копуляція починається навесні. Самки відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок і різні предмети. (рис. А. 4.). Шестинога личинка, що формується в яйці, незабаром змінює вільний спосіб життя на паразитичний. Німфа вдруге заляльковується , а з лялечки розвивається дорослий кліщ.
У прісних водоймах живе чимало представників з типу молюски (Mollusca) та двох його класів: пластинчастозябрових, або двостулкових (Bivalvia) та черевоногих (Gastropoda).
З двостулкових молюсків у прісних водоймах найчастіше зустрічаються різні види жабурниць, або беззубок і перлівниць. Однією з найбільш поширених беззубок є Беззубка звичайна (Anodonta cygnea). (рис. А. 12.). Довжина її черепашки досягає 20 см. [11].
Черепашка беззубки складається з двох дуже здутих стулок, які захищають ніжне м'яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні між собою за допомогою замкової зв'язки; протилежний бік називається черевним. На зовнішній поверхні черепашки помітно дещо підвищену частину - це найбільш стара її частина або верхівка. Тупий округлий край черепашки - її передній кінець; задній кінець - більш загострений, видовжений.
Верхній роговий шар черепашки має буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.[14].
Беззубки роздільностатеві. Восени самці через вивідний сифон викидають у воду сперматозоїди, а звідти через ввідний сифон - в тіло самки, на її зябра. У цей самий період самка з отворів яйцеводів відкладає зрілі яйця ( кількість їх досягає 400000 ), які потрапляють на зябра, де й відбувається їх запліднення. При цьому зябра, переповнені яйцями і зародками, що в них розвиваються. Зародки не схожі на дорослу беззубку. Черепашка її трикутна, нижні краї її мають гострі зубці, а від маленької ноги відходить нитка бісусу. Дозріваючи, глоходії виходять з зябрової порожнини самки і викидаються струменем води через вивідний сифон назовні. Часто глоходії приклеюються до шкіри риби і встромляються в неї зубцями черепашки. Тут вони вкриваються епітелієм і живуть кілька тижнів як паразити, а потім залишають свого хазяїна і опускаються но дно водойм у вигляді маленьких сформованих беззубок, здатних до самостійного життя.
Шарівки (рід Sphaerium) з родини Sphaeriіdae. Це невеликі, майже круглі двостулкові молюски. Черепашка жовто-бурого або жовтуватого кольору. Найчастіше зустрічається Шарівка рогова (Sphaerium corneum) з тонкостінною черепашкою, яка має дуже здуту верхівку, розташовану посередині. (рис. А. 13.). Довжина її досягає 1,5 см, ширина - 1,1 см. [10].
Найбільший і найпоширеніший з легеневих молюсків - Ставковик звичайний, або озерний (Limnaea stagnalis). Висота черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина - 3,2 мм. Баштоподібна черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.
Дихає ставковик атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним краєм мантії. Повітря втягується у велику легеневу щілину, стінки якої утворені мантією, пронизаною густою сіткою кровоносних судин. У добре прогрітій воді при 18 - 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох годин.[6].
Живиться ставковик рослинною їжею: листям і стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган, розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Іноді вони поїдають крім рослин і дрібних тварин, риб'ячу ікру та ін. Ставковик гермафродит. Відкладає яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року, починаючи з ранньої весни. Кладка має вигляд прозорої драглистої ковбаски, 45 - 55 мм завдовжки і 7 - 8 мм завширки. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку. В кінці першого року життя звичайний ставковик стає статевозрілим.[18].
Найбільший вид з родини котушок - Котушка рогова (Planorbarius corneus). Діаметр черепашки досягає 3,2 см , висота - 1,2 см. Черепашка твердостінна, блискуча. Темно-бурого кольору. Дихальний і статевий отвори розташовані завжди зліва. Повзаючи за допомогою широкої ноги. Котушка виставляє темне м'яке тіло далеко з черепашки. На голові пара тонких щупальців, на вершині яких розташовані очі. Дихає котушка атмосферним повітрям, підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину. В разі нестачі повітря у котушки є особливий шкірний виріст, який розташований на тілі біля легеневого отвору і виконує роль примітивної зябри. [5]. Живиться рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може їсти сире м'ясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів. Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.
У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.
Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору. (рис. А. 11.). Личинки відомі під назвою «мотиля». Це цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.
Висновки
1. Озеро Сірче розташоване у Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре. Площа озера 90 га, довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об?єм становить 63 млн м?. Верхні шари води влітку прогріваються до 17 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 5-7 °С. Живиться озеро переважно підземними та атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км.
2. В ході досліджень було зареєстровано 18 видів безхребетних тварин - гідробіонтів. Найчастіше зустрічалися: ставковик звичайний, беззубка звичайна, котушка рогова, водолюб великий, водолюб малий, водомірка озерна. Рідше - шарівка рогова, водяний ослик, великий павук доломедес, вертячка денна.
3. Масовими видами є ставковик звичайний, беззубка звичайна, плавунець облямований, полоскун розенчастий.
4. З даних досліджень видно, що до розповсюджених видів можна віднести - ставковика звичайного, беззубку звичайну, водолюба малого, водолюба великого, водомірку озерну; не поширених - вертячку денну, водяного ослика, водяного павука доломедеса; до летальних - кліща географічного, комарів - дзвінців.
Список використаної літератури
1. Биология, морфология и систематика водных безпозвоночных. - Л.: Наука, 1980. - 288 с.
2. Большой практикум по зоологии безпозвоночных Для биол. спец. ун - тов. В 3-х ч. - М.: Высш. шк., - 22с.
3. Ванштейн Б. А. Определитель личинок водных клещей. - Л.: Наука, 1980. - 238 с.
4. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. Учебник для студ. биолог. спец. ун-тов. - М.: Высш. шк,1975. - 559 с.
5. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. - М.: Высш. шк.,1981. - 606 с.
6. Эволюционная морфология молюсков. /Под общ. ред. Д. Л. Шванова/. - М.: Изд - тво МГУ, 1990. 221 с.
7. Еколого - функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. - Житомир: Волинь, 2004. - 270 с.
8. Зоология с основами екологии / Педагогика и методика нач. обуч/. - М.: Просвещение, 1990. - 223 с.
9. Киселев И. А. Методы исследования планктона. - Л.: Наука, 1969. - 416 с.
10. Козлов М. А., Олигер И. М. Школьный атлас - определитель безпозвоночных. - М.: Просвещение, 1991. - 207 с.
11. Мазурмович Б. М., Коваль В. П. Зоология безпозвоночных. Учебно-полевая практика. - К.: Высш. шк.,1982 .- 184 с.
12. Марченко В. І., Просяна В. В. Зоологія безхребетних і водяних ссавців: Навч. Посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 162 с.
13. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидробиологических иследованиях на пресных водоемах. - Л.: Наука, 1984
14. Слюсарєв А. О., Самсонов О. В., Мухін В. М. та ін.; За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузного - 2 - ге вид., - К.: Вища шк., 1995. - 607 с.
15..Фролова Е. Н. и др. Практикум по зоологии безпозвоночных: Для биол. фак. пед. ин - тов. - М.: Просвещение, 1985. - 231 с.
16. Хейсин Е. М. Краткий определитель пресноводной фауны. -Л.-М., Учпедгиз, 1951. - 159 с.
17. Шарова А. И. Биология, систематика и функциональная морфология пресноводных. - Л.: Наука,1989. - 529 с.
18. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. Підруч. для студ. біолог. спец. ун - тів. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.
Додаток А
Рис. А.1. Зовнішній вигляд Водяного ослика
Рис. А.2. Водяний павук (Argyroneta aquatica): 1 - самець; 2 - самка; 3 - підводна лялечка павука, підвішена до павутини; 4 - контур тіла самки з міхурцем повітря; 5 - контур тіла самця з міхурцем повітря; 6 - раковина котушки, що служить зимовим сховищем павука
Рис. А.3. Водяні кліщі:1 - Limnochares aquatica; 2 - Hydrochoreutes ungulatus (самець),3 -Piona nodata; 4 - Acercus torris (самець); 5 - Limnesia undulata (самка); 6 - Frontipoda musculus (самка); 7 - Arrhenurus neumani; 8 - Hydrarachna geographica; 9 - Hydryphantes ruber (самка)
Рис. А.4. Кладки водяних кліщів: I - яйця Piona carnea: 1 - багато кладок на листі лютика; 2 - три кладки в збільшеному вигляді; II - яйця Hydryphantes; 3 - кладка в збільшеному вигляді; 4 - та ж кладка при ще збільшеному вигляді.; III - кладка Linnochares aquatica; 5 - в природному вигляді на листі елодеї; 6 - та ж кладка в збільшеному вигляді
Рис. А.5. Водомірки. 1 - водомірка велика (Gerris rufoscutellatus); 2 - водомірка панцирна (Gerris thoracicus); 3 - велія (Velia currens); 4 - водомірка-паличка (Hydrometra gracilenta); 5 - водомірка мала (Microvelia reticulata) 1- 4 - зменшений вигляд, 5 - збільшений вигляд.
Рис. А. 6. Кладка водомірки на стеблі рослини (збільшений вигляд)
Рис. А. 7. Плавунець облямований (Dytiscus marginalis). Зліва - самець, справа - самка
Рис. А. 8. Вертячка (Gyrinus). Зліва - дорослий жук; справа - личинка
Рис. А. 9. Плавунчик, або полоскун. Зліва - самець; справа - самка
Рис. А. 10. Личинки плавунчика та інших водних жуків. 1 - гребця (Agabus); 2 - ставковика (Colymbetes fuecus); 3 - плавунчика (Aciliiu sulcatus)
Рис. А.11. Личинки різних комарів-довгоніжок:
А - Педизія (Pedizia rivosa);
Б - Карамора (Tipula gigantea);
В - Птихоптера (Ptychoptera sp.);
Г - Дикранота (Dicranota bimaculata);
Д - Циліндротома (Cylindrotoma glabrata);
Е - Фалакроцера (Phalacrocera rcplicata).
Страницы: 1, 2, 3
