Особливості гадюки звичайно - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Особливості гадюки звичайно

b>3.3 Цикли активності гадюки звичайної
Сезонна циклічність, як і у земноводних, служить пристосуванням, що дозволяє мешкати в зонах, придатних для існування лише в теплий період року. У плазунів тропіків немає правильної сезонної зміни періодів активності і спокою. Вона слабо виражена в субтропіках і з'являється лише в помірних широтах, де плазуни впадають в зимову сплячку. Тривалість активного періоду міняється залежно від температурних умов. У плазунів різних видів тривалість зимової сплячки різна і пов'язана з холодостійкістю виду. Так, звичайна гадюка (Vipera berus) з'являється навесні раніше інших змій, що мешкають в даній місцевості, і пізніше за них йде на зимівлю. За сприятливих температурних умов більшість плазунів можуть не впадати в зимову сплячку. Наприклад, в теплих спорудах людини в Середній Азії агами, що зазвичай впадають в зимову сплячку, і гекони виявляються активними всю зиму. У зв'язку з відносно теплими взимку і частою відлигою в Середній Азії гюрза, ефа, щитомордник, ряд видів ящірок і круглоголовок регулярно з'являються на поверхні землі і гріються на сонці, так що у них немає безперервної зимової сплячки. Характер притулків, де зимують плазуни, вельми різний. Більшість зимує в норах гризунів, тріщинах ґрунту, в порожнечах, що утворилися на місці згнилого коріння, тощо. Улюблені місця зимівель живородної ящірки - порожнини, що утворилися в болотистих місцях під дерном при опусканні рівня ґрунтових вод. Вужі у великій кількості збираються на зиму в гнойових купах і підвалах. Полози нерідко зимують в печерах, болотяні черепахи - на дні водоймищ. Більшість плазунів зимують поодинці або невеликими групами в 2-3 особини. Проте деякі утворюють взимку великі скупчення. Так, звичайні вужі збираються в клубки по декілька сотень і навіть тисяч особин; у клубках зимуючих гадюк і щитомордників знаходили десятки змій. До періоду зимівлі у плазунів накопичуються запасні поживні речовини, а інтенсивність обміну речовин різко падає. У деяких плазунів спостерігається літня сплячка, проте вона визначається не вологістю, як у земноводних, а відсутністю повноцінного харчування. Так, в пустелях Середньої Азії в літню сплячку впадає середньоазійська черепаха (Testudo horsfieldi). В кінці травня або початку червня, услід за висиханням рослинності, якою вони харчуються, черепахи викопують нори і впадають в заціпеніння. У тих місцях, де рослинність не висихає, наприклад на зрошуваних полях, черепахи активні все літо. Отже, циклічність в цьому випадку залежить від живильності жител.

3.4 Засоби захисту
У плазунів захисні пристосування носять не тільки пасивний характер, як у земноводних, але й можуть приймати форму активного захисту. До пасивних захисних пристосувань відноситься пристосовне забарвлення, що досягає у багатьох видів великої досконалості. Переважаюче число плазунів забарвлене під колір субстрату, на якому вони постійно тримаються. При цьому часто зустрічається розчленовне забарвлення і пристосовне забарвлення очей. Особливої досконалості досягло пристосовне забарвлення у батогоподібних змій, геконів і хамелеонів. Останні здобули широку популярність завдяки своїй здатності швидко міняти забарвлення залежно від умов навколишнього середовища. Пристосовне значення має контрастне і яскраве забарвлення багатьох ящірок і змій. При небезпеці такі плазуни виставляють яскраво забарвлену частину тіла напоказ, приймаючи при цьому страхітливі пози. У кобр добре відомі складки шкіри з боків шиї, які змія розширює, повертаючись до супротивника контрастними смугами, або окулярами. Роздувають шию, хоча і не в такому ступені, багато полози і вужі. Агами і круглоголовки відкривають при небезпеці рот і роздувають горловий мішок. Вухата круглоголовка додатково розкриває складки шкіри в кутиках рота, які наливаються кров'ю і стають червоно-синіми. Величезних розмірів досягає така складка у австралійської плащеносної ящірки, що приймає при небезпеці відповідну позу. До пасивних способів захисту відноситься панцир черепах, що отримав найбільший розвиток у сухопутних форм, вимушених у зв'язку з рослиноїдністю бути активними велику частину доби. Активний захист полягає в пристосовній поведінці. Деякі круглоголовки, а із змій ефа, рятуючись від ворога, закопуються в пісок, починаючи швидко переміщати тіло то вліво, то управо, і як би утопають в ньому. Ефа, як і деякі інші змії, якщо не може відразу сховатися, повзе назад, але завдяки особливим рухам тіла створює враження нападу. Ряд плазунів видає застережні звуки. Голосно шиплять багато сухопутних черепах. Шиплять майже всі змії, а гримучі змії шелестять роговими кільцями хвоста. Скрипучий звук хвостом видає сцинковий гекон. Більшість круглоголовок і ящурок риють на мисливській ділянці велику кількість захисних нір, куди вони ховаються при небезпеці. Нарешті, досить широке розповсюдження має активний захист -- напад. Так діють при небезпеці майже всі круглоголовки. Нападає варан, який здатний нанести не тільки значну і довго болячу рану зубами, але і дуже сильний удар хвостом. З ящірок - ядозуби (Heloderma) можуть при укусі викликати важкий стан отруєння у людини. Отруйні залози - досить часте явище у змій. Для людини отруйними слід рахувати близько 450 видів. Видозмінена слинна залоза, що виділяє отруту, з'являється у ряду видів, що не мають отруйних зубів, наприклад в удавчиків та вужів. Отрута останніх дуже слабка, але на холоднокровних тварин діє подібно до отрути кобри. Для справжніх отруйних змій характерна поява спеціалізованих зубів. Отруйні зуби за своїм розташуванням можуть бути двох типів: задньоборознисті (Opistoglypha) та передньоборознисті (Proteroglypha). У змій із зубами першого типу, наприклад у стріли-змії або ящірічної змій, отруйні зуби сидять на задньому кінці верхньощелепної кістки і мають борозенку для стікання краплі отрути. Ця отрута діє на холоднокровних. У змій із зубами другого типу, наприклад у гадюк, кобри, щитомордника, отруйні зуби сидять на передньому кінці верхньощелепної кістки, сильно збільшені і частіше мають внутрішній канал. Отрута цих змій діє і на теплокровних тваринах. На різних тваринах отрута діє по-різному. Так, одна і та ж кількість отрути кобри може убити 10 змій, 25 собак, 60 коней і 300 тисяч голубів.

ВИСНОВКИ
Не дивлячись на прогресивний розвиток органів дихання, кровообігу, травлення і покривів, плазуни залишаються все-таки на такому рівні розвитку, що теплокровность організму не може бути забезпечена і, подібно до земноводних, температура тіла цих тварин залежить від температури навколишнього середовища.

Повний розрив з водним середовищем приводить до того, що осмотичний тиск в тілі плазунів стає незалежним від навколишнього середовища. Ороговіння шкіри, яке робить її непроникною для води, знімає загрозу зміни осмотичного тиску навіть тоді, коли плазуни вторинно переходять до водного способу життя. Оскільки вода поступає в тіло плазунів тільки разом з їжею, то осморегулююча функція нирок майже повністю відпадає. У плазунів немає потреби, як у земноводних, виводити постійно виникаючий надлишок води з організму. Навпаки, у них, як у сухопутних тварин, з'являється необхідність економно витрачати воду, що знаходиться в організмі. Тулубові нирки (мезонефрос) земноводних замінюються у плазунів тазовими (метанефрос). Тазові нирки не мають зв'язку з вольфовим ріалом, і у них розвиваються власні сечоводи, що впадають в клоаку. При цьому вольфів канал у самок редукується, а у самців виконує функцію сім'япроводів. Особливості будови тазових нирок плазунів полягають в тому, що загальна фільтраційна площа клубочків у них зменшується, а протяжність канальців збільшується. Чим менші клубочки, тим менш інтенсивно йде фільтрація води з організму. У канальцях же, що мають значну довжину, велика частина води, відфільтрованої клубочками, всмоктується назад. Отже, виділення продуктів життєдіяльності у плазунів відбувається з витратою мінімуму води, що входить до складу організму.

Рептилії більш пристосовані до життя в різноманітних умовах ніж земноводні, Вони заселяють всі кліматичні зони земної кулі (за винятком Арктики і Антарктики). При температурі +10 град. змії стають малорухливими, а при -4 - -6 наступає смерть. Найбільше у тропіках, а в міру віддалення до полюсів видова різноманітність зменшується. Так, в Індонезії живе 150 -200 видів, в середньому Китаї - 30, у Західній Європі - 12, а до Північного полюса доходять два види (гадюка і живородяща ящірка). У вертикальному поширенні досягають 5 тис. м. Температура вище +50 град. призводить до смерті. Від високих температур спасаються у норах, на кущах, або впадають у сплячку. Солоність середовище не впливає на їх поширення.

Рептилії широко поширені, серед них є наземні, водні, підземні і живуть на деревах. Найбільше видів наземних. Пересуваються по-різному. Крокодили, варани, ящірки бігають. У пустельних видів (агами, гекони, ігуани) на кінцівках є рогові зубчики, або між пальцями є перетинки (гекон). Змії пересуваються згинаючи тіло змієподібно. У плазунів, які живуть під землею (сліпуни, амфісбени) очі редуковані. У тих, які живуть на деревах (хамелеони) мають пристосовані ноги і хвіст. У деяких (Летючих драконів) по боках ьтіла є шкіряста згортка і можуть планувати до 20м. Водний спосіб життя ведуть крокодили, морські ігуани, черепахи.

Живляться плазуни від малих наземних і водних б/хр до великих ссавців. Рослинною їжею живится степова черепаха. Їжу проковтують цілою, лише деякі розривають.

У розмноженні є пристосування. Запліднення завжди внутрішнє, Розвиток зародка проходить без перетворення. Яйця зверху вкриті волокнистою або вапняковою оболонкою. У черепах і крокодилів є білкова оболонка. Під час розвитку зародка утворюються зародкові оболонки (сероза, амніон, алантоїс). Статевої зрілості крокодили, черепахи досягають на 8-10 році життя, змії 3-5, ящірки 2-3 році.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Абрикосов Т.Т. и др. Курс зоологии. - М..: Высшая шк., І977.

2) Адольф Т.А., Бутьев В.Т. Михеев А.В., Орлов В.И. Руководство к лабораторным занятиям по зоологии позвоночных. - М.: Просвещение, І977.

3) Бобринский Н.А. Курс зоологии. Т2. Хордовые. - М., І966.

4) Жизнь животных. В 6 томах. - М.: Просвещение, 1969.

5) Зедлаг У. Животный мир Земли. - М.: Мир, 1975.

6) Зенкевич Л.А. и др. Жизнь животных. - М.: Просвещение, - Т. 1-3. 1968, 1969.

7) Кістяківський О.Б., Мазепа І.І. Польовий практикум з зоології. - К.: Рад школа, 1967. - 343 с.

8) Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. - 592 с.

9) Корнєєв О.П., Бабенко Л.О., Дятлова Т.І., та ін. Практикум із зоології хордових. - К.: Вид-во Київ. ун-ту., 1967.

10) Маркевич О.П. Філогенія тваринного світу. - К., 1964.

11) Наумов Н.П., Карташав Н.Н. Зоология позвоночных. - М.: Высшая шк., 1979. Т.1,2.

12) Наумов Н.П., Карташев Н.Н. Зоология позвоночных: В 2 ч. - М.: Высш. школа, 1979 - 333 с.

13) Наумов С.П. Зоология позвоночных. - М.: Высшая шк., 1973.

14) Самарський С.Л. Зоологія хребетних. - К.: Вища шк., 1976.

15) Фауна України: в 40 томах. - М.: Просвещение, 1970 с.

16) Хрестоматія з зоології. / Упор. А.М. Охріменко, Е.В. Шухова. - К.: Рад. школа, 1988. - 272 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4