Рід Піраканта (Pyracantha). Вічнозелені досить колючі кущі, з рясними білими або рожевими квітками і яскравими червоними плодами. В роді налічується шість-сім близьких між собою видів. В Україні відомий в культурі один вид -- п. шарлахова (Р. соссіпеа) -- досить декоративний, невисокий (до 1-2 м заввишки), дуже розгалужений і колючий кущ, з блискучими, темно-зеленими листками, білими або рожево-жовтими квітками і яскравими коралово-червоними плодами. В природному стані в Україні росте на кам'янистих схилах серед чагарників у Гірському Криму.
Рід Кизильник (Cotoneastei). Чагарники заввишки до 2-3 метрів, з черговими, суцільними, цілокраїми листками, з вузьколанцетними. загостреними майже шиловидними прилистками. Квітки дрібні, маточково-тичинкові, зібрані у волотевидні щитковидні суцвіття або поодинокі чи сидять по дві-три в пазухах листків. Пелюсток п'ять, тичинок здебільшого 20. Маточка з двох-чотирьох (п'яти) плодолистків, які зовнішнім боком зростаються з гіпантієм і утворюють несправжній плід з двома-чотирма кісточками, зануреними в борошнистий м'якуш, і зверху прикритий чашолистками. В Україні росте чотири види кизильника, з них один -- к. блискучий (С. lucida) -- розводять як декоративну рослину в садах і парках (він походить із Сибіру), а три інші види -- рослини природної флори України, з яких більш поширений к. чорноплодий (С. теіапосагра). Він розсіяно зустрічається на кам'янистих схилах і в чагарниках майже в усій Україні, за винятком Криму.
Порівняно недавно з'явилась у нас в культурі аронія чорноплідна (Агопіа тєіапострн). що мас лікарське значення : походить з Північної Америки. Вона більш відома під назвою "чорноплідна горобина".
В підродині до 10-11 родів і понад 400 видів, поширених головним чином в помірній і субтропічній зонах Північної Америки і Євразії.
Квітки навколоматочкові: зав'язь верхня, не зростається з увігнутим квітколожем, плід -- соковита або (рідше) суха кістянка.
Рід Слива (Pmnus). Дерева або кущі, інколи з. колючими гілочками. Листки чергові, цілісні, звичайно із залозками по краю біля основи пластинки або на черешку. Квітки поодинокі чи в пучках. Чашолистків і білих пелюсток по п'ять. Тичинки численні. Плід -- кістянка із сизою поволокою, м'ясистим соковитим оплоднем. Відомо близько 30 видів сливи.
Дико росте по узліссях байрачних лісів і схилах степових балок терен колючий (P. spinosa) - дуже колючий кущ. який місцями утворює труднопрохідні зарості. У культурі найбільш поширена с. домашня (P. domestlca), що має багато районованих і місцевих cop гін. поміж яких особливо славляться угорки та ренклоди. Плоди сливи споживають у свіжому і консервованому вигляді (марення, джеми, наливки, компоти тощо).
В Україні, на Кавказі і в Середній Азії вирощують с. розлогу, або аличу (P. divahcata) з жовтими, рожевими або червоними плодами. Останнім часом виведені великоплодні сорти аличі.
Рід Вишня (Centsus). Неколючі дерева або кущі; листки цілісні, в бруньках складені вздовж. Квітки зібрані в зонтиковидні чи китицевидні суцвіття або поодинокі (по одній-дві); гіпантій дзвоникуватий чи трубчастий. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинок багато. Плід -- соковита і м'ясиста гладенька кістянка, без поволоки, з майже кулястою не сплюснутою кісточкою. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких майже половина росте в Китаї і здебільшого для нього є ендемічними видами. На узліссях і по степових схилах в Україні росте в. кущова (С. fruticosa) -- кущ 1-2 м заввишки, з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і в Карпатах росте дико черешня (С. ilvium) -- красиве високе дерево, з темно-червоними, трохи гіркуватими дрібними плодами. У Криму і Закарпатті в промислових масштабах вирощують різні культурні сорти черешні, а всього в Україні районовано понад 20 її сортів.
По всій Україні поширена в культурі в. звичайна (С. vulgarls). Вишня давня улюблена культура в Україні (за літописом відома в Києві з XII ст.). Плоди вишні споживають у свіжому вигляді: їх також сушать, виготовляють з них варення, компоти, наливки, сиропи тощо. У декоративному садівництві в Україні використовують деякі кущові вишні: в. японську (С. Japomca), в. повстисту, в. залозисту (С. gland ulosa) в. сіру (С. uпсапа) тощо.
Рід Черемха (Padus). Дерева або кущі з простими черговими листками, в бруньках згорнутими вздовж. Квітки маточково-тичинкові, дрібні, білі, зібрані у вузькі китиці, які з'являються з минулорічних бруньок після розпускання листків. Тичинок 5-20. Маточка одна. Плід - невелика соковита, м'ясиста кістянка, з округлою кісточкою. В Україні росте п'ять видів черемхи, переважну більшість яких розводять у садах і парках як декоративні рослини, деякі з них мають їстівні плоди. В природному стані в лісах і чагарниках на вогких місцях по всій України, крім Степу і Криму, росте ч. звичайна (P. racemosa) -- гарна декоративна і фітонцидна рослина, та добрий медонос.
Рід Мигдаль (Amygdalus) -- дерева або кущі, часом колючі: кістянка зверху повстиста, із сухим шкірястим екзокарпом, кісточка сітчасто-борозенчаста. У дикому стані відомо близько 40 видів мигдалю, які поширені в теплому і помірному кліматі.
В Україні росте по схилах степових балок і на узліссях байрачних лісів м. низький, або бобівник (А. папа) -- кущ до 1,5 м заввишки, що цвіте рано навесні (до появи листя) рясними рожевими квітками. У Південному Криму, на Кавказі і в Середній Азії вирощують м. звичайний (A. communis) -- дерево до 8-10 м заввишки. Насіння його солодке, містить до 65 % жирної олії, яка використовується в харчовій промисловості, парфюмерії та медицині. Насіння широко використовують в кондитерській промисловості при виготовленні печива, тортів, марципанів.
Рід Абрикос (Агтепінса). Дерева, рідше кущі, до 2 6 м заввишки, інколи з колючими гілками. Листки цілісні, яйцевмдно-округлі або серцевидні, загострені, нерівнопилчасті, з довгими черешками. Квітки майже сидячі, поодинокі, рідше по дві в листкових пазухах, розвиваються до появи листків. Пелюстки округлоовальні 10-15 см завдовжки, білі або рожеві. Плід - соковито-м'ясиста кістянка, майже кpугляста оранжева або жовта бархатисто опушеною поверхнею, 5-7 см в діаметрі, часто з рум'янцем. Кісточка сплюснута з боків, шорстка.
В Україні культивують А. звичайний (A vulgarity дерево до 15 м заввишки, з розлогою кроною, квітки білі або рожеві, з'являються в квітні раніше, ніж листки: плоди різні за формою і забарвленням, найчастіше жовті, оранжеві або червонобокі, зовні оксамитно-опушені. Дико росте в горах Середньої Азії і Китаю. В культурі відомо багато сортів у різних країнах світу. Найбільші збори абрикоса в Італії. США. Туреччині. Середній Азії. Закавказзі, на півдні України, в Молдові. Свіжі плоди абрикоса містять 7-22 % цукрів, сушені (урюк, курага) -- до 84% (найкращі таджицькі сорти), а також органічні кислоти, вітаміни. Споживають їх свіжими та в переробленому вигляді, сушать, готують консерви, варення, соки, джеми, компоти. За післявоєнні десятиріччя в Україні значно розширився асортимент цієї цінної плодової культури і підвищилась її морозостійкість.
Рід Персик (Persicii). Дерево або чагарник 3-6 м заввишки. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Гілки голі. Листочки в бруньці складені вздовж. Листки ланцетні, гостропилчасті, з короткими черешками, які несуть звичайно по 3 5 червоно-бурих залозок. Квітки поодинокі, рідко по дві. Пелюстки рожеві. 14 17 мм завдовжки. Плід кістянка, куляста, соковито-м'ясиста, 3-7 (12) см завдовжки, з поверхні бархатистоопушена.
П. звичайний (P. vulgarity) дерево або високий кущ. що походить з Китаю: квітки майже сидячі, великі, яскраво рожеві або червоні, з'являються раніше, ніж листки; плоди, залежно від сорту, різні за формою, розмірами і забарвленням, звичайно соковиті, цукристі і дуже смачні. їх споживають свіжими, консервованими і в переробленому вигляді (мармелади, цукати, варення, джем, компоти тощо). Персик мас багато сортів і є давньою культурою в країнах з теплим кліматом, в тому числі в країнах Південної Європи. У промислових масштабах його вирощують на півдні Європи, в США. Японії. Туреччині. Середній Азії, на Кавказі і в Криму. Врожайність більшості сортів персика висока і регулярна, але транспортабельність, лежкість і зимостійкість низькі. В умовах Центрального ботанічного саду в Києві в повоєнний період було створено низку прекрасних морозостійких сортів персика.
Належить до родини розоцвітих. Хеномелес японський (Chaenomeles japonica Thunb.). Lindl -- це декоративна й плодова, медоносна та меліоративна культура, походить із Східної Азії (Китай, Японія). Висота від 0,3 до 3 м. Він має гарний декоративний вигляд, тому його можна широко використовувати у зеленому будівництві, зокрема в поодиноких посадках, алеях, групах тощо.
Квітки поодинокі або зібрані по 2--5 у суцвіття. їх добре відвідують бджоли. Квітки бувають: червоними, рожевими, білими, жовтими тощо. Гілки з квітковими бруньками взимку використовують як вигоночну культуру. Плід -- яблуко, діаметром від 3--4,5 см і масою до 30 і більше грамів. Насіння коричнево-червоне, блискуче, довжиною 6--8 і шириною 4--5 мм.
Початок вегетації в умовах Києва -- друга половина квітня. Квітує в другій-третій декадах квітня упродовж 22--25 днів. На одному кущі може бути від 200 до 300 квіток і більше. Бджоли у великій кількості збирають з них нектар і пилок. Спостерігається і повторне його квітування. Мед має світло-жовтий колір, приємний на смак. Квітки розміщені по всьому кущу. Висаджувати рослину можна як навесні, так і восени. Хеномелес японський посухо- і зимостійка рослина. Може рости в різних грунтово-кліматичних умовах, не вибагливий до ґрунту. Найкраще висаджувати його на освітленому місці.
Головна особливість хеномелеса японського - він швидко плідний, річно плодоносить, має високу врожайність (із одного куща -- від 1 і: 10 кг). Практично не пошкодується шкідниками і уражується хворобами. Плоди мають високий вміст біологічно активних речовин, які можуть широко використовуватися як дієтичний продукт не тільки для дорослих, а й для дітей.
Плоди: грушоподібні, кулясті, циліндричні, конічні.
Страницы: 1, 2, 3, 4
