Частота оцінок може залежати від частоти подій, вимог щодо інформації про різні стадії епідемії, або економічних міркувань. На фізіологічно-середовищній або шкалі стадій росту, частота специфічних подій (наприклад, акумуляція температурних днів або перехід до наступної стадії росту) визначить частоту оцінок хвороби. Якщо потрібен докладний статистичний або математичний аналіз епідемії, частота оцінки може визначатись потребою в специфічній кількості спостережень або потребі в спостереженнях під час "критичних" частин епідемії. Для епідемії, що триває 90 днів, тижневі оцінки дадуть 12-13 рівномірно розподілених спостережень. Ця кількість певно є достатньою для більшості випадків; однак, якщо економічні міркування диктують, що можна зробити менше ніж 12 спостережень, буде більш сприятливим зробити оцінки з нерегулярними інтервалами.
Економічні міркування при оцінці хвороби повинні бути врівноважені з потребою у специфічній інформації. Якщо час є обмежувальним фактором (як це і є звичайно), тоді необхідно визначити мінімальне число оцінок. Мета оцінки та знання джерел змін в межах та серед експериментальних одиниць буде диктувати, чи краще зробити більше спостережень у одному місці, або менше спостережень у багатьох місцях.
Можна зробити висновок про те, що маючи досить ґрунтовну теоретичну базу, ми ще не маємо більш-менш стандартних методик щодо об'єктивної оцінки розвитку вірусних інфекцій в агроценозах. Цей факт свідчить про актуальность цієї проблеми як її вузькому (вірусологічному) так і в широкому (сільськогосподарському та екологічному) розуміннях.
Розділ 2. Мозаїчний вірус та його характеристика
Мозаїка - це вірусна інфекція, що виявляється приблизно через місяць після висадження квасолі в ґрунт, коли вже неозброєним оком можна побачити, як на молодих листах жовтіють жилки. Мозаїчний вірус часто уражає квасолю, але може зустрічатися і на інших видах овочевих культур.
Нижні листи зачіпаються мозаїкою значно пізніше: на їх великих жилках з'являються темно-зелені смуги. Жилки перестають рости, тому листові пластинки здаються зморшкуватими. Ріст квасолі дуже різко сповільнюється, і квітки на насінниках не закладаються.
Для ураженою мозаїкою капусти самий небезпечний час улітку настає, коли температура повітря встановлюється в межах кімнатної - 16-18° С. Настання жари може згладити симптоми мозаїки, але з новим зниженням температури інфекція як би повертається на квасолі знову, із усіма витікаючими звідси наслідками.
Характерні ознаки захворювання можуть виявлятися тільки на одній половині кожної листової пластинки, однак рослина від цього страждає не менше.
Вірус мозаїки, як правило, наносить непоправна шкода рослині, тому протягом усього літнього періоду потрібно регулярно оглядати листи квасолі й інших бобових, щоб не пропустити початок розвитку вірусного захворювання.
Мозаїки легко передаються із соком хворих рослин під час висаджування рослин, при зіткненні хворих і здорових рослин і легені взаємному травмуванні їх, наприклад, при вітрі, іноді через насіння, а також сисними комахами (головним чином попелицями). Перенос вірусу при цьому відбувається чисто механічно. Передача вірусів відбувається біологічно після попереднього розмноження вірусу в тілі комахи (інкубаційного періоду). Переносниками можуть бути і рослиноїдні кліщі, нематоди, нижчі гриби. Можлива передача вірусів повиликой. Майже усі вірусні хвороби рослин легко передаються потомству при вегетативному розмноженні, щепленнях.
Віруси зимують у рослинах, у їхньому відмерлому залишках, у переносниках, у посівному і посадковому матеріалі. На швидкість розмноження вірусів у рослинних тканинах і на прояв симптомів хвороби великий вплив роблять вік рослин (найбільш сприйнятливі молоді рослини), умови їхнього харчування й інші фактори зовнішнього середовища.
Розділ 3. Шляхи розповсюдження вірусу зморшкуватої мозаїки квасолі в природі та роль факторів навколишнього середовища
3.1 Клімат та погодні умови
Вірус рослини має здатність досить швидко розповсюджуватися в біоценозах. Знання екології збудника необхідне для використання необхідних засобів боротьбі проти нього (рис. 1.).
Рис. 1. Основні шляхи передачі вірусу: 1 - передача за допомогою пилку; 2 - передача за допомогою насіння; 3 - за допомогою векторів-комах; 4 - при прямому контакті з рослинами (механічному пошкодженні); 5 - за допомогою еекпюрів-нематод; 6 - за допомогою векторів-грибів.
При ураженні квасолі (рослин -- господаря) вірусом зморшкуватої мозаїки найчастіше розвивається системна реакція. При цьому інфекція часто протікає з яскраво вираженими симптомами. Така інфекція може закінчуватись навіть загибеллю інфікованих частин рослин або і всієї рослини. Разом з тим, інколи перебіг інфекційного процесу проходить без чітких ознак хвороби, які помітні за габітусом рослин. Часто уражений організм може бути прихованим носієм інфекції. Продуктивність таких рослин знижується в незначній мірі. Так реагують на вірусну інфекцію рослини-резерватори, переважна більшість яких відноситься до бур'янів.
Бур'яни (щириця біла, гірчиця біла, суріпиця звичайна, пирій повзучий та ін.) займають особливе місце серед факторів, що знижують врожай сільськогосподарських культур. Для цих рослий характерні велика енергія насіннєвого та вегетативної о розмноження, тривале зберігання схожості насіння. Вони сильно виснажують та висушують ґрунти, часто являються джерелом розповсюдження хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Джерелом вірусу служить також насіння бур'янів. Завдяки його достиганню та обсипанню до збору сільськогосподарських культур, насіння накопичується на полях у великій кількості. Так, в одному шарі товщиною 30 см знаходиться в середньому від 100 млн. до 4 млрд. і більше насіння бур'янів на 1 га. При обробці ґрунтів значна їх частина переміщується в верхній горизонт, і їх кількість тут в сотні і тисячі разів перевищує кількість насіння, що висівається. Крім того, грунт може бути забруднений кореневищами бур'янів, що також можуть бути уражені вірусом.
Багато вірусів швидко мігрують завдяки переносникам. Переносниками можуть бути попелиці, цикадки, кліщі, нематоди, гриби та ін. Напевно, перше місце по передачі вірусів серед комах займають попелиці. В деяких випадках існує симбіотичний взаємозв'язок. При живленні попелиць на уражених цим вірусом рослинах підвищується їх плодовитість. Активними переносниками вірусу є кліщі Aceria tulipae Keit та Асегіа tritici Schev. ВСМП може довгий час циркулювати в природі. Зимує вірус в інфікованих рослинах і кліщах. З весни та до збору врожаю кліщі інтенсивно розмножуються на рослинах, а потім мігрують на бур'яни (пирій повзучий, стоколос безостий та ін) і кукурудзу. Восени воші мігрують на сходи озимих та уражують їх вірусом.
Попелиці і кліщі, як і інші летючі комахи, є одними з важливих факторів, що визначають дальність розповсюдження вірусу від джерела. Так, за один день попелиці відносяться вітром на десятки і навіть сотні кілометрів.
Грунт є також одним із джерел інфікування рослин вірусами. Потрапляючи в грунт, віруси здатні інфікувати нові рослини.
Незважаючи на свою різноманітність, грунтові віруси мають ряд спільних ознак (за винятком ВОМ):
- не розповсюджуються літаючими переносниками;
- накопчуються в рослинах-господарях у високих концентраціях і виділяються через корені інфікованих рослин в грунт;
- надзвичайно стійкі поза живою клітиною;
- можуть інфікувати здорові рослини через корені без допомоги переносників;
- мають, як правило, широке коло рослин-господарів;
- більшість з них мають простий однокомпонентний геном;
- деякі з них можуть розповсюджуватись за допомогою безпосереднього контакту.
В грунт вірус рослини може потрапити як прямим (з листових, стеблових і кореневих залишків уражених рослин, та при віддачі вірусів коренями інфікованих рослин), так і непрямим шляхом (вірусовмісні екскременти та вимивання вірусів з контамінованих ґрунтів дощовими водами). Так, вірус огіркової мозаїки може проходити через травний канал людини або тварин, а потім зі стічними водами потрапляти в грунт і вражати рослини.
Останнім часом увага дослідників була привернута до вірусних систем збереження, як видно з екологічних робіт. Для деяких вірусів добре розвинена здатність до збереження на полі (дільниці) компенсується обмеженою здатністю до поширення на нові дільниці. Навпаки, інші віруси, особливо деякі з тих, що передаються персистентим способом повітряними векторами, широко передаються на нові дільниці, але не здатні до довгого збереження на даній дільниці (якщо мова йде виключно про агроценоз). Володіння ефективними способами як передачі, так і збереження, є характерною рисою деяких з більшості постійно циркулюючих вірусів.
Екологія вірусів рослин, а віднині і епідеміологія вірусних хвороб рослин не повинна розглядатись як відбір незмінних зразків, вони можуть змінюватись під впливом багатьох факторів, таких як довгострокова зміна погоди, зміни в методах вирощування рослин, зміни екологічних параметрів ценозу. Для прикладу, вирощування рослин з використанням напівпрозорих пластикових листів в деяких країнах привело до поширення вірусів на захищених полях, а в Англії зростання заміщення ярого ячменя на озимий супроводжується зростанням кількості і поширенням вірусів, які є проблемними для цих культур.
Для аналізу причин і перебігів епідемій останнім часом з'явилося багато корисних методик. Велика кількість рослин може зараз бути протестована на присутність вірусної інфекції з допомогою чутливих серологічних методів, таких як ELISA. Досягнуто прогресу в детекції вірусів серологічними методами в індивідуальних векторних організмах, зібраних на полях, та різні генотипи вірусів можуть бути вивчені з допомогою гібрідізації комплементарної ДНК. Такою є робота по порівняльній екології різних штамів вірусів. Можна очікувати, що комп'ютерний аналіз може допомогти розібратися з великими масивами даних, одержаних після різнобічного вивчення і постійних записів стану зовнішнього середовища, а також допомогти зробити життєво необхідний висновок по поясненню подій та їх прогнозуванню.
Ситуація, що існує в дійсності по розвитку кожного вірусу в конкретній місцевості або в світовому масштабі, є результатом складної взаємодії багатьох фізичних та біологічних факторів. Розуміння екології вірусу щодо окремої культури та конкретної місцевості важливе для розробки відповідних методів боротьби із захворюваннями, що він викликає. Як і по відношенню до більшості інших облігатних паразитів, основними екологічними факторами, що слід розглядати, звичайно вважають шляхи передачі вірусів від рослини до рослини, а також шляхи, якими інші фактори впливають на розповсюдженість вірусу.
3.2 Поширеність вірусу зморшкуватої мозаїки за сприяння біотичних факторів
Вірус, що зберігає стабільність структури, знаходячись як всередині рослини, так і зовні і досягає високих концентрацій в тканинах, має, зрозуміло, більшу ймовірність вижити та розповсюдитись, ніж той, що цими властивостями не володіє. Наприклад, ВТМ може на протязі довгого періоду зберігатись в мертвому рослинному матеріалі, що знаходиться в ґрунті, котрий в такому разі стає джерелом інфекції для наступних культур.
Страницы: 1, 2, 3
