А найпівденніша частина китайської території - острів Хайнань - має такі сприятливі агрокліматичні умови, які дозволяють вирощувати каву, олійну пальму та розводити гевею.
Тваринництво в Китаї має переважно підпорядкований характер. Важлива його задача - забезпечення господарства тягловою худобою. Зокрема, саме Китай має найбільше в світі поголів'я коней. Останнім часом високу товарність отримало свинарство на Великій Китайській рівнині, значною мірою за рахунок нього Китай і вийшов на 1 місце в світі по виробництву м'яса всіх категорій.
По мірі просування на захід, вглиб території країни роль тваринництва збільшується. У деяких автономних районах досі зберігся кочовий спосіб життя при спеціалізації на таких галузях як вівчарство і верблюдівництво (особливо це помітно в уйгурів, казахів, монголів). В Тибеті розводять яків.
Але споживання тваринницької продукції є ще далеким від науково обґрунтованих норм. До реформ пересічний китаєць споживав за рік 9 кг м'яса та 1 кг молока, зараз - 25 кг м'яса та 4 кг молока. Споживання риби досягнуло 10 кг на рік. Для розведення риби активно використовують рисові чеки.
Загалом же китайська кухня вважається однією з найбагатших в світі, оскільки вона неймовірно різноманітна і досить вишукана (відомий письменник Ілля Еренбург колись пожартував після офіційного прийому в Пекіні: "Тепер мені зрозуміло, чому французька кулінарія така гарна - вона схожа на китайську!").
У транспортній системі КНР найбільшу роль відіграє залізничний транспорт, частка якого у вантажообігу становить майже 70%, а у пасажирообігу - 50%. І це при тому, що на 1 тис. км2 китайської території припадає всього 5 км залізниць (навіть в Індії - 20 км). Протяжність залізниць доведена до 60 тис. км. Більша густота залізниць - на Північному Сході, де власне і формуються основні вантажопотоки - вугільні, залізорудні та ін. Але при Мао Цзе Дуні будівництво залізниць велося переважно у військово-стратегічних цілях в західних районах, тому східні залізниці так і залишаються перевантаженими. Залізниця вимагають реконструкції, добудови других колій, переходу з паровозів на більш сучасні локомотиви.
КНР активно розвиває власний проект транскитайської магістралі, яка може стати прямим конкурентом російському Транссибу. Велику роль в Китаї грає водний транспорт, особливо річковий, на який припадає чверть вантажообігу. Правда, більша частина вантажів транспортується невеликими вітрильними та гребними човнами-джонками. Головна річкова магістраль - Янцзи, а також Великий канал, який є найдовшим у світі судноплавним каналом (1782 км), він з'єднує Пекін і Шанхай (окремі ділянки цього каналу споруджені ще у VІ ст. до Р.Х., тобто він є найстарішою діючою гідротехнічною спорудою світу). Морський флот КНР у досить занедбаному стані. Загалом обсяги торгівлі Китаю поки що недостатні для такої країни, але вже відчувається нестача сучасних суден, доводиться фрахтувати іноземні. Найбільший морський порт за вантажообігом - Шанхай. Автотранспорт розвинутий також порівняно слабко. Менше половини автошляхів має тверде покриття. Вантажний автопарк незначний і справляється лише з 3% вантажообігу. Досі значна частина вантажів перевозиться гужовим транспортом, інколи взагалі з використанням м'язової сили людини - на тачках, візках та ін. Аеропортів в Китаї досить багато. Але тільки Пекін, Шанхай, Сянган (Гонконг), Гуанчжоу, Аоминь (Макао), Урумчі здатні приймати сучасні реактивні лайнери. На внутрішніх авіалініях працюють виключно поршневі літаки.
2. Зовнішня торгівля
Частка Китаю у світовому товарообігу залишається поки що невеликою - близько 2%, а на душу населення це буде одне з останніх місць у світі. Політика "відкриття Китаю зовнішньому світові" є порівняно новою, але досить цілеспрямованою. В імпорті переважають машини та обладнання (більше 50% загального обсягу), деякі види сортового прокату, кольорові метали, пластмаса, а також бавовник та олія (в залежності від врожаю).
У експорті провідні позиції займають товари народного споживання (ТНС) - це текстильні вироби (третина вартості експорту), а також велосипеди, годинники, термоси, фарфорові вироби, шкіргалантерея, парасольки, останнім часом додалися і телевізори. Серед продукції сільського господарства - тютюн, джут і чай, овочі та фрукти, а останнім часом навіть і рис. Із мінеральної сировини експортується нафта і вольфрамова руда.
Географія зовнішніх торгових зв'язків КНР істотно змінилася. Лідером по обсягам товарообігу стала Японія (25%), потім йдуть країни ЄС (особливо ФРН і Франція) - ще 25%. Наступну за значенням групу утворюють країни Південно-Східної Азії (особливо Таїланд, Малайзія, Сінгапур). Значні обсяги має "китайсько-китайська" торгівля із Тайванем, але офіційна статистика не відносить її до зовнішньої (Тайвань вважається "бунтівною" провінцією Китаю). До речі, найзначнішими іноземними капіталовкладеннями в економіку КНР є інвестиції хуацяо (закордонних китайців). Обсяги співробітництва із США та Росією (частка останньої впала до 0,5%) є досить обмеженими (часто через політичні протиріччя).
Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності Пекіну є направлення китайської робочої сили за кордон: в країні зараз працює 60 компаній по наданню "трудових послуг". Надлишок трудових ресурсів та нестача вільних сільськогосподарських угідь привела до того, що Китай почав орендувати землю у сусідів (в Казахстані, наприклад).
3. Територіальна структура господарства
Старий китайський досвід організації території базується на об'єднанні в економічні райони однорідних територій з майже повним самозабезпеченням. При цьому кожен із секторів узбережжя повинен впливати на відсталу внутрішню територію, яка прилягає до нього. Ось чому економічні райони в більшості своїй витягнуті із сходу на захід. Всього виділяється 7 економічних районів.
1. Північно-Східний економічний район (або Дунбей) включає три провінції - Хейлунцзян, Гірин (Цзілінь) та Ляонін. Його частка в Китаї становить: за площею - 13%, населенням - 9%, продукцією сільського господарства - 9%, а промисловості - 13%. Дунбей лежить на північ від Великого Китайського муру, це колишня Маньчжурія. Це найбільш розвинений у відношенні важкої промисловості район Китаю.
Він розташований у лісовій, лісостеповій та степовій природних зонах, має різноманітні природні умови та ресурси. Зокрема виділяється потужними покладами вугілля (основа енергетики КНР), горючих сланців, залізної руди та інших металів. У 60-х роках ХХ століття розпочато видобуток нафти.
Північний Схід багатий на лісові, водні й земельні ресурси. Його розвитку сприяє найгустіша в Китаї мережа шляхів сполучення, особливо залізниць. Має вихід до моря, порт Далянь один із найсучасніших в країні, за вантажообігом він поступається лише Шанхаю і Сянгану (Гонконгу).
Спеціалізація району - важка індустрія. Він видобуває до третини китайської нафти і вугілля, заготовляє 40% деревини, виробляє 40% електроенергії, виплавляє близько половини сталі й кольорових металів, дає 40% верстатів та іншого промислового обладнання і майже чверть продукції хімічної промисловості. При цьому район має потужну харчову промисловість, особливо олійно-жирову (провідна сировина - соя), цукрову, борошномельну, спиртову.
Серед головних господарських центрів помітно виділяється п'ятимільйонний Шеньян (стара назва Мукден, місто під час правління маньчжурської династії фактично було "другою столицею") - найважливіша в країні база важкої промисловості з диверсифікованим машинобудуванням, що постачає на внутрішній ринок обладнання для шахт, електростанцій, металургійних та хімічних комбінатів. Одночасно Шеньян є важливим центром науково-технічних розробок, освіти і туризму (за кількістю пам'яток поступається лише Пекіну).
4 млн. населення має Люйда (результат злиття міст Люйшунь (Порт-Артур) і Далянь (Дальній)). Найбільшим транспортним вузлом району є Харбін (2,5 млн. населення), що має багатогалузеву харчову промисловість, розвинену електротехнічну і верстатобудування. Центральне положення в районі має Чанчунь (2 млн. мешканців), тому тут сформувався найбільший в Китаї центр автомобільної промисловості.
Ядром "китайського Донбасу" виступають міста-"мільйонери" Фушунь та Аньшань. В останньому розташований найбільший в країні металургійний комбінат.
Інші міста-"мільйонери" Ціцікар і Гірин (Цзілінь) - важливі центри сільськогосподарської хімії та харчової промисловості, зокрема цукрової.
Програма розвитку виробничих сил країни та зменшення територіальних диспропорцій в Китаї виконується з опорою саме на матеріально-технічні ресурси і кваліфіковані кадри Північного Сходу.
2. Північний Китай включає до свого складу 6 провінцій (Ганьсу, Шеньсі, Шаньсі, Хебей, Хенань, Шаньдун), Нінся-Хуейський автономний район та 2 міста центрального підпорядкування - Пекін і Тяньцзінь. На цей економічний район припадає 16% площі і 30% населення країни. Він виробляє 27% сільськогосподарської та 30% промислової продукції КНР. При цьому за показниками важкої промисловості поступається тільки Північному Сходу, а легкої - тільки басейну Янцзи.
Територія району лежить на стику помірного і субтропічного поясів, континентального і мусонного клімату.
Головними природними елементами Північного Китаю є Лесове плато, річка Хуанхе ("Жовта") та алювіальна за походженням Велика Китайська рівнина. Історія Північного Китаю є історією боротьби людини з Хуанхе. Зараз дно цієї річки в межах рівнини лежить інколи на 10 метрів вище від оточуючої місцевості. Майже 5 тис. км дамб складають дуже складну гідротехнічну споруду, що потребує безперервного догляду і ремонту.
Історично район формувався як сільськогосподарський, адже його головним багатством можна вважати родючі лесові ґрунти. Велика Китайська рівнина - один з найдавніших районів землеробства в світі та найбільший в країні район вирощування озимої пшениці, бавовнику, арахісу, соняшнику, тютюну, груш, абрикосів і винограду. Розвинуто тут також свинарство і птахівництво. Як робоча худоба використовуються коні, воли і віслюки.
З часом кустарно-ремісниче виробництво стало доповнюватися важкою промисловістю. Район виділяється гарною енергетичною базою: є кам'яне вугілля (найбільший центр видобутку - Датун), нафта, каскад ГЕС на Хуанхе.
Районоутворююче значення має сучасна столиця КНР - Пекін (або Бейцзін - "Північна столиця"). Населення міста перевищило 12 млн. осіб. Це головний політико-адміністративний, науковий, культурний і освітній центр країни, важливий транспортний вузол. У матеріальному виробництві виділяється машинобудуванням, хімічною та легкою промисловістю. Пекін є побратимом Києва.
Тяньцзінь (8 млн. мешканців) розташований за 130 км від Пекіна на узбережжі Жовтого моря, є важливим річковим і морським портом. Тривалий час у виробничій структурі міста панувала текстильна промисловість, доповнена зараз машинобудуванням і нафтохімією. Замикає "столичний господарський трикутник" місто Таншань (1,4 млн. осіб) - значний центр бавовнопрядильної й харчової промисловості.
Як центр чорної та кольорової металургії (виплавка алюмінію) сформувався Тайюань (3 млн. мешканців). Двохмільйонні Чженчжоу та Цзінань спеціалізуються на верстатобудуванні. Шицзячжуан (1,5 млн. мешканців) - головний текстильний центр економічного району. А півмільйонний Лоян - найбільший центр тракторобудування КНР, також тут розташований підшипниковий завод, що має стратегічне значення для країни. Новий портово-промисловий комплекс, що активно росте в бік столиці від морського узбережжя, почав формуватися по лінії Циндао (1,5 млн.) - Цзибо (1 млн.). Морське господарство і традиційні галузі доповнюються тут пивоварінням, цементною промисловістю
Страницы: 1, 2, 3
