«Автографи» минулого трапляються тут буквально на кожному кроці, тут все дихає історією, історичним минулим нашого народу.
Глибоке враження від перебування в цих місцях зберігається у відвідувачів назавжди. В Холодному Яру археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи з трипільської землеробної культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за п'ять - чотири тисячі років до Різдва Христового. В Холодноярських лісах збереглися залишки кількох древніх городищ, оточених височенними земляними валами, висота й ширина яких ще й тепер вражає людину, а також руїни підземних церков і печер. Загальна довжина земляних валів становить тут понад 60 км. З древніх городищ і фортець, підземних церков і печер з предковічних часів долинає до нас зворушливий відгомін життя і боротьби наших пращурів.
Місцеве населення вірить, що колись основні городища з'єднувалися між собою підземними ходами, довжина яких складала тоді 15 км. Велика кількість провалів у землі підтверджує цю легенду. Тепер важко навіть уявити, скільки потрібно було робочої сили і часу, щоб у ті прадавні часи побудувати такі велетенські оборонні споруди. Отже, в часи сивої давнини територія Подніпров'я була густо заселена. Можна також гадати, що тоді існувала якась централізована держава, яка могла зібрати величезну кількість людей для побудови вищезгаданих оборонних споруд, підземних ходів та городищ. Найбільше городище -- Скіфське або Мотронинське (VI ст. до н.е.). Воно знаходиться в центрі Холодноярського плоскогір'я. В центрі городища височіє пам'ятник архітектури Троїцька церква Мотронинського монастиря.
Скіфське городище внесено до переліку пам'яток культури, що мають міжнародне значення. З плоскогір'я, круті схили якого ще й тепер вкриті густим дубовим лісом, відкриваються чудові краєвиди на далекий Дніпро, руїни Онуфріївського монастиря, навколишні поля, луки, ліси та мальовничі села, З цієї височини в ясну погоду видно навіть місто Черкаси, відстань до якого становить майже 30 км. На Кізевій горі, що знаходиться неподалік Холодноярського плоскогір'я, височенні вали оперізують ще одне древнє городище площею 150 га. Скрізь на території Холодного Яру і навколишніх полях височіють кургани-могильники скіфської доби та пізніших епох і найбільша серед них -- Великодня могила. В кварталах 39 і 49 Креселецького лісництва є велика кількість могил козацької доби. Земляні вали і більшість курганів-могильників насипані задовго до нашої ери і вкриті тепер віковими дубовими лісами. Вали було збудовано тоді, коли територія тут була ще безлісною. Цей факт ще раз підтверджує, що ліс наступає на степ, якщо цьому не заважає людина.
Холодний Яр не має аналогів і за кількістю вагомих історичних подій, які відбувалися під шатами багатовікових дубів-патріархів. Тут буквально на кожному кроці зустрічаються німі свідки історії. Вони могли б розповісти про те, що на нашій землі ніколи не було миру і спокою. Тисячі і тисячі років український народ був на військовому становищі. Селянин не йшов в поле без списа і шаблі. Тому наш народ народжував хліборобів-воїнів.
Кожний клаптик української землі зрошений кров'ю, але найрясніше вона полита нею в околицях Холодного Яру і Чигирина.
В районі Холодного Яру незліченну кількість разів напасники вщент руйнували міста і села, але ті знову і знову відроджувались. Тут у тугий вузол заплелися вирішальні шляхи історії України. Це урочище завжди було форпостом українців у боротьбі за волю.
3. Регіональні ландшафтні парки
Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною метою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. При організації таких парків господарська діяльність у межах їх кордонів не припиняється, їхнє завдання - зберегти ландшафт як комплекс екосистем. У світі налічується зараз близько 300 ландшафтних парків.
Тилігульський регіональний ландшафтний парк
25 листопада 1997 року завдяки об'єднаним зусиллям державних та громадських природоохоронних організацій, землекористувачів на базі лиманно-гирлового комплексу Тилігульского лиману в Одеській області була створена природоохоронна територія України Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський».
Тилігульський лиман знаходиться на межі Одеської та Миколаївської областей. Його довжина складає 60 кілометрів. Ширина у самому широкому місті складає 3,5 км.
Максимальна глибина - 21 метр. В верхів'я лиману впадає ріка Тилігул.
Загальна площа парку 13954 га. в том числі акваторія лиману 9981 га. В склад парку входять: орнітологічні заказники «Коса стрілка» 394 га. та «Тилігульський пересип» 390 га.; ландшафтні заказники «Новомиколаївський» 315 га. та «Каірівський» 150 га., а також ботанічний заказник «Калинівський» 92 га.
До них належать: рожевий пелікан, малий баклан, косар, коровайка, мала білолоба гуска, червоновола казарка, скопа, орлан-білохвіст, сірий журавель, морський зуйок, ходуличник, кулик-сорока тощо. Лиман являється ланцюжком міграційного коридору для птахів, які летять до місця гніздування та місця здобування. Ця територія є своєрідним транзитним вокзалом.
Основними задачами Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» являється охорона та вивчення природного потенціалу. Парк також являється просвітницьким центром. Адміністрація займається екологічною освітою та вихованням населення. Працівники парку беруть участь в проведенні екологічних експедицій та таборів для підростаючого покоління. В місцевих школах читають лекції, демонструють відеофільми та проводять вікторини, які пов'язані с флорою та фауною парка. На базі Тилігульського лиману студенти навчальних закладів проходять польову практику. Багате ландшафтне різноманіття парку: пісчані коси та острова, заливні луки, очеретяні зарослі, степні частки, байрачні ліси а також акваторія лиману сприяють біологічному різноманіттю. Флора нараховує 624 види судинних рослин, із яких 22 види занесені в Національну та Міжнародну червону книги. Серед рідких рослин зустрічаються: підсніжник Ельвеза, тюльпан Шренка, ковила Лессінга, шафран сітчастий, сон чорніючий тощо. Фауна дуже різноманітна. Тут мешкають понад З0 видів риб, 5 видів земноводних, 7 видів плазуів, 281 видів птахів, 26 видів ссавців та безліч видів безхребетних тварин. Завдяки птахам Тилігульський лиман набуває статус водно-болотних угідь міжнародного значення, відповідно до Рамсарської конвенції (Іран, г. Рамсар, 1971 p.). Тилігульський лиман також являється ІВА (Important Bird Areas) територіей України - територіей, важливої для збереження видового та кількісного різноманіття птахів. Деякі види птахів, мешкаючи на території парку, на сьогоднішній день являються рідкими та занесені в Національну та Міжнародну червону книги.
Ландшафтним регіональним парком на Дунаї вважають «Ізмаїльські острови»
О. Малий Татару - один з дунайських островів, що входять до складу регіонального ландшафтного парку „Ізмаїльські острови”. Острів має завдовжки 6 км, завширшки - 1,6 км, загальна площа - 738 га.
Біля 50 років тому острів був віддамбований. Після осушення о. Татару став придатним для розвитку сільського та лісового господарства: частина острова була засаджена тополею для отримання деревини, тут також випасали домашню худобу (коні, свині та інші). Проте віддамбування острова принесло велику шкоду місцевій екосистемі: дамби, перегородивши шлях воді Дунаю, обмежили нерест риби, якість води у внутрішніх озерах почала знижуватися без припливу свіжої дунайської води зі щорічними паводками, рослинність без природного затоплення та надходження біогенів та поживних речовин почала деградувати та перероджуватися.
4. Заказники
Заказник - це природна територія або акваторія, що виділена для збереження окремого природного комплексу або навіть окремого його компоненту. У них дозволяється господарська діяльність, що не завдає шкоди об'єкту, який охороняється. Заказники служать для охорони й відновлення чисельності окремих видів рослин або тварин. Залежно від об'єкту охорони, заказники поділяють на ландшафтні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні.
«Савранський ліс» -- найкрупніший природний ліс на півночі України; «Староман-зирський» в Тарутинському районі, в якому зберігаються 50 екзотичних рослин, серед них дерева-довгожителі айлант, софора; «Дальницький ліс» -- штучно насаджений ліс у Овідіопольському районі. У заказниках заборонені окремі види господарської діяльності, забезпечена охорона певних видів живих організмів, пам'яток природи, краєвидів.
Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» має чотири заказники. Заказник «Коса стрілка» -- орнітологічний, в ньому охороняються 220 видів птахів, багато з них занесені в Червону книгу. Десятками тисяч прилітають сюди на зимівлю північні види птахів.
«Петрівський ліс» -- зоологічний заказник, природний лісопарк, де є кролики, косулі, фазани.
5. Пам'ятки природи
Пам'ятки природи - це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам'ятниками природи можуть бути об'єкти живої або неживої природи: окремі водойми, скелі, печери, дерева і т.п.
Дуб Максима Залізняка -- 1100-літній дуб, що росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області.
Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його обхват 8 метрів 90 сантиметрів, висота -- 24 метри[1]. Стовбур шість раз вражали громовиці.
Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.
У 1972 році дуб отримав статус державної пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це найбільше дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.
Зараз Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин».
У 1997-1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спец добрива. Під корінь закопали кілька здохлих корів.
Скелеподібне оголення верхньої крейди
Скелеподібне оголення верхньої крейди - геологічна пам'ятка природи.
Розташована біля с. Білокузьминівки Костянтинівського району Донецької області. Площа - 0,35 га. Створена з метою збереження мальовничого відшарування верхньої крейди.
Крейдяна гора зі сходу обривається вертикальними біло-сірими скелями, що нагадують руїни грандіозного замку. Висота скель - більш ніж на 25 метрів над луговою заплавою невеличкої степової річки - притоки Казенного Торця.
Як геологічне утворення оголення скелі складаються з крейдяних порід, які формувалися близько 90 млн років тому. У крейдяних породах трапляються залишки древніх морських організмів, а також прошарки кременю. Останній формує округлі стяжіння (конкреції) та жовна іноді досить великих розмірів. У стяжіннях зрідка можна зустріти гніздо золотисто-жовтого мінералу з металічним блиском - марказиту (сульфід заліза). В епоху неоліту такий кремінь був головною сировиною, з якої прадавня людина виготовляла знаряддя виробництва та зброю.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
