Одним із чинників економічного зростання будь-якої країни є формування ринку робочої сили. Малочисельність всього населення, нерівномірність його розподілу по величезній території Канади історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігран-тів у 60-ті роки поповнювалось 35--40 % ринку робочої си-ли, 70-ті -- 25 %, 80-ті - поч. 90-х - 20--25 %. Наприкінці XX ст. кількість представників лише кольорових рас у на-селенні Канади за прогнозами сягне 25 %. Суперечність по-дібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого -- загострюється проблема безро-біття.
Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців збільшувати витрати на внутрішньо-фірмову профосвіту.
Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що про-дуктивність праці в цілому складає 95 % від рівня США, а в деревообробній та целюлозо-паперовій -- перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канад-ського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій го-ловних заводів у США, але в 10--15 разів менших за по-тужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.
Рівень витрат на НДДЕР у ВНП Канади майже в 2 ра-зи менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно не-високий рівень розвитку фундаментальних наукових дослі-джень, Канада використовує відлагоджений механізм при-кладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічної оснастки та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, бу-дівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах викорис-товує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетич-ної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі.
З точки зору співвідношення матеріального виробницт-ва і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфе-рі послуг, дорівнює 69 %, а в сільському господарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів еконо-мічного зростання. Створення при активній участі інозем-ного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років -- нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності на-ступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скром-ний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «пост-індустріального» характеру господарської структури Кана-ди, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».
У Канаді приблизно 80 % робочих місць забезпечує малий бізнес, а серед правових форм його організації чіль-не місце мають акціонерні підприємства. Щодо малих під-приємств, то вони є приватними компаніями з числом зай-нятих менше 50 чоловік; 8--12 % з них щорічно банкруту-ють. На відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40 %; до того ж, Онтаріо і Квебек дають 77 % обробної промисловості країни, а Манітоба, Альберта й Саскачеван -- більше поло-вини сільськогосподарської продукції і основну частину зернових.
Банківська система Канади характеризується насампе-ред досить високим ступенем концентрації.
Лідером серед лише 11 комерційних банків країни є «Ройал бенк оф Кенада», який за своїми активами наближається до провідних бан-ків США. П'ять канадських банків перебувають у списку 300 найбільших банків світу.
На відміну від банків США канадські банки активно сприяють «канадизації»- викупу канадських фірм у іно-земних власників. Друга відмінність полягає в тому, що банки Канади дуже рідко є центрами фінансово-олігархічних груп, поступаючись у цій ролі найбільшим промисловим монополіям країни. Однак банки завдяки своїй фінансовій силі реалізовують власні економічні інтереси в олігархічній системі, спираючись на непрямі важелі впливу. Наприк-лад, у канадській фінансово-корпоративній групі «Аргус корп» банк «Ройал бенк оф Кенада» активно захищає інте-реси національного капіталу; натомість у групі «Пауер корп» (Канада) ціла мережа комерційних банків Канади, США та інших країн забезпечують ґрунтовні економічні зв'язки з іноземним корпоративним капіталом, досягаючи конкурентоспроможності не у формі концентрованого вира-зу економічної могутності нації, а у формі сукупності науко-во-технічного, виробничого та організаційно-управлінсько-го потенціалів.
Площа сільськогосподарських угідь--66 млн га--це всього 7 % території країни; з них 12 млн га відведено під пшеницю. У Канаді нараховується близько 313 тис ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік. Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га; пшениця--приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США-- відповідно 43 ц/га і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує 1/5 частину всього світо-вого експорту пшениці. Протягом останніх 40--45 років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН-- впала з 21 % до 3,5 %. Середня величина ферми-- 143,2 га -- має тенденцію до зростання.
Наведені тенденції не дають вичерпного уявлення про складну й багатогранну картину сучасного розвитку економіки Канади, проте дають змогу розглянути жорстку прив'язку канадської економіки до ринку США, її підпорядкований стан у північноамериканській індустріальній системі.
Залучення в Канаді американського й взагалі іноземного капіталу є причиною багатьох серйозних негативних наслідків для канадської економіки. По-перше, це маніпуляції з цінами і прибутками, в результаті яких національний бюджет недоодержує значні суми доходів; по-друге, це обмежуюча практика у сфері експортної політики, коли матірна компанія вказує канадській місце збуту її продукції, по-третє, прямі іноземні інвестиції сприяють підпо-рядкуванню інтересам іноземного капіталу канадських ресурсів НДДЕР; по-четверте, роздратування в Канаді викликають претензії США поширити своє законодавство на діяльність філіалів американських корпорацій в Канаді.
Діяльність іноземних корпорацій у Канаді викликала ідею «канадизації», тобто викупу в іноземців канадської власності. Ще 1971 р. була створена Корпорація розвитку Канади, покликана сприяти розширенню сфери національного контролю над економікою. Крім неї, створено Агентство перевірки іноземних інвестицій, яке не ставить бар'єрів на шляху цих інвестицій, але має на меті забезпечувати Канаді більш вигідні умови капіталовкладень. Агентство розглядає також заявки на купівлю контрольних пакетів уже існуючих канадських компаній та проекти нових інвес-тицій з участю іноземних фірм.
Безліч прикладів (безпосередні зусилля приватного і державного корпоративного капіталу по встановленню на-ціонального контролю над крупними фірмами) свідчать про те, що політика «канадизації» швидко набирала силу про-тягом другої половини 70 -- на початку 80-х років. Віднос-но вщухла її напруга на початку 90-х років. На відміну від раніше поширеної думки про дезінтегруючий (щодо Пів-нічної Америки) потенціал політики «канадизації» остан-нім часом дедалі більше утверджується розуміння того, що реально втілюється не намагання розриву регіональних внутрішньо- і міжгалузевих зв'язків двох країн по капіталу, а перегляд і впорядкування системи таких зв'язків із вра-хуванням ситуації, що змінилася. Канадський корпоратив-ний капітал досяг більшої зрілості, усвідомивши особливі національні інтереси й помітно розширивши власні фінансо-ві можливості.
З іншого боку, об'єктивно зберігають значення носії цик-лічних імпульсів із Сполучених Штатів у Канаду--взаєм-на торгівля, рух підприємницького й, особливо, позичкового капіталу, зміни в платіжному балансі. Зберігається визна-чальна роль США у процесі формування єдиного північноамериканського циклу.
На прикладі розвитку економік США і Канади можна вистежити дієві рушії ефективності ринкового господарства, які забезпечують відносно високі і стабільні темпи економічного зростання, задоволення безперервно зростаючих індивідуальних та суспільних потреб. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяє забезпеченню ритмічності і збалансованості національного відтворення в обох країнах, хоча ці процеси, особливо в контексті ролі й значення зов-нішньоекономічних зв'язків, не відбуваються безперешкодно, не реалізуються без суперечностей. Частка експорту у ВНП США--близько 11, Канади--28 % (у Голландії цей показник становить 45, ФРН -- 27, Великобританії -- 23%).
Серед розмаїтих форм зовнішньоекономічних зв'язків обох країн треба назвати передусім експорт та імпорт ка-піталу, що істотно впливають на масштаби міжнародної виробничої діяльності, зовнішню торгівлю товарами та послугами, фінансову допомогу іноземним країнам, участь у міжнародних науково-технічних програмах, міжнародних економічних організаціях тощо. Крім того, США активно використовують долар як головний міжнародний розрахун-ковий, платіжний і резервний засіб, що певним чином впли-ває на курс долара й, отже, на сальдо зовнішньої торгів-лі США.
Впливова роль у розвитку всіх форм зовнішньоекономіч-них зв'язків належить ТИК і ТНБ, особливо американ-ським. Так, на американські ТНК припадає 2/3 зовнішньо-торговельного обороту країни, 4/5 патентно-ліцензійної тор-гівлі, переважна частина експорту капіталу; причому 3/4 прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті країни, а із вкладень в країни, що розвивають-ся,-- 2/3 припадає на Латинську Америку.
Банки США сконцентрували близько 80 % усіх міжнародних кредитних операцій Канади.
У США й сьогодні зосереджується наймогутніший за розмірами активів фінансовий капітал у вигляді могутніх фінансово-корпоративних груп, серед яких відбуваються серйозні перегрупування. «Старі» групи (Морганів, Дюпонів, Рокфеллерів та ін.) відтісняються з лідируючих позицій на другорядні ролі а фінансовий Олімп «освоюють» нові Каліфорнійська, групи Уолтонів, Уонгів, Баффетів, Мурів та ін. Протягом останніх десятиліть мають місце також відчутні зрушення у структурі провідних фінансово-корпоративних груп, характері та масштабах їхньої діяльності. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу зумовила, зокрема, виникнення транснаціональних фінансово-монополістичних груп, у яких фінансовий капітал США посідає чільне місце.
Транснаціональні фінансові групи США активно укла-дають угоди з фінансовими групами інших країн з метою зміцнення конкурентних позицій. Все це змінює співвідношення сил між основними угрупованнями світового фінансового капіталу. І зараз серед 90 найбільших груп світової фінансової сфери 25 є американськими, хоча у першій де-сятці найбільших банків світу немає жодного американсь-кого, а «Сітікорпорейшн» за розмірами активів (216,9 млрд дол.) займає лише 20-те місце у зазначеному списку після 11 японських банків, 4 французьких, 2 британських, 1 німецького та 1 нідерландського.
Якщо американським символом могутності фінансового капіталу є знаменита Уоллстрит у Нью-Йорку, то канадським -- не менш відома Бейстрит у Торонто; сімейні клани фінансово-корпоративних груп -- Брофмани, Райхмани, Уестони, Ітони -- намагаються не відставати від своїх американських конкурентів, обираючи для цього не шлях на-рощування сукупних капіталів та активів, а подальший розвиток організаційних основ капіталу груп, перехід до більш зрілих форм опрацювання стратегій виробничо-ринкової діяльності. Цей розвиток підпорядковується забезпе-ченню рівня конкурентоспроможності національних компа-ній, вмінню зберігати і посилювати конкурентні переваги у певних секторах і галузях господарства.
Економічне співробітництво.
Лише за минулий рік товарообіг між Україною і Канадою збільшився майже в два рази, досягши 83 млн. доларів США. Причому український експорт в Канаду збільшився за рік на 170 %. Таку позитивну динаміку співпраці між обома країнами відзначено на сьогоднішній (22 лютого) зустрічі Віце-прем'єр-міністра Михайла Гладія з послом Канади в Україні Дереком Фрейзером. Названі успіхи стали оптимістичним тлом для обговорення сторонами порядку денного четвертого засідання Українсько-Канадської міжурядової економічної комісії, яка відбудеться в середині травня ц.р. в Оттаві (Канада).
Передбачається, що на засіданні Комісії будуть розглянуті пропозиції щодо розширення співробітництва в сільському господарстві, промисловості, будівництві, енергетиці та нафтогазовому секторі.
Сторони погодилися, що за умов нинішнього прискорення радикальних реформ в Україні традиційні українсько-канадські зв'язки поповнюються все новими формами. Зокрема, Канадське агентство міжнародного розвитку здійснює в Україні ряд проектів в сфері поглиблення демократичного ладу, підвищення ролі місцевих громад, економічного прогнозування. Канада вносить значний вклад у процес закриття Чорнобильської АЕС та вирішення інших важливих екологічних і соціальних проблем України.
Вперше за багато років валова продукція сільського господарства не знизилася, а зросла на 7,6%, в тому числі в рослинництві - на 18%. Завдяки запровадженню ринкових механізмів аграрна галузь України зменшила збитки в десять разів. Тому для фінансового зміцнення галузі важливо запозичити досвід Канади щодо створення кредитних спілок для підтримки селянських і фермерських господарств, а також системи довгострокового іпотечного кредитування, розвитку інфраструктури ринку землі. Ринковим перетворенням в сільському господарстві України сприяє успішне здійснення спільного проекту розвитку м'ясного скотарства і кормовиробництва (СТЕП).
Висновки
З моєї курсової роботи можна зробити висновки.
Канада є другою за величиною країною у світі (9 970 610 кв. км), яку перевершує за розмірами тільки Росія. Канада розташована на північ від США, між Атлантичним та Тихим океанами. З заходу на схід вона досягає 7 700 км, а з півночі на південь - 4600км.
Клімат Канади варіює від помірного на півдні до арктичного на півночі. Хоча більша частина землі зайнята озерами та низинами, вкритими лісами, у Канаді є також і гірські гряди, рівнини та навіть невелика пустеля.
Населення Канади становить приблизно 30,3 млн.чол. (данні за переписом 1997р). майже 90% населення Канади мешкає в межах 160 км від кордону з США.
За рівнем життя Канада стоїть на шостому місці в світі: її переганяють США, Швейцарія, Люксембург, Німеччина та Японія. Канада переважає США за тривалістю життя, а Японію - за рівнем освіти, що й послужило причиною проголошення Канади ООН найкращою країною у світі для проживання людини. Більше 65% канадців мешкає у приватних будинках. Телефонний зв'язок розповсюджений практично всюди.
Канада це країна багата на корисні копалини, оновними з яких є нікель, цинк, мідь, золото, свинець, молібден, поташ, срібло, вугілля, нафта, природний газ. . Майже половина території Канади вкрита лісом.
Сучасна Канада - одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, наприклад торгівля зі США становить близько 80% загального обсягу торгівлі Канади. Американський капітал переважає в усіх ключових галузях господарства, за винятком фінансової сфери і землеробства.
Канада є членом багатьох міжнародних організацій таких як ООН, ЮНЕСКО, НАТО, АЕС, ОАД, Велика сімка, СОТ, МБРР, МВФ та інші.
Список використаної літератури
1. Безуглий В.В., Козинець С.В., Регіональна економічна та соціальна географія світу - Київ, 2003 р.
2. Іщук С.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.
3. Качан Е.П., Ковтюк М.О., Перига М.О., Розміщення продуктивних сил -Київ, 1997 р.
4. Ковалевський В.В., Михалюк О.Л., Семенова В.Ф, Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка - Київ, 2004 р.
5. Ковалевський О.Л., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2001 р.
6. Ковальчук О., Євтух В., Українці в Канаді - Київ, 1993 р.
7. Козак Ю.Т., Економіка зарубіжних країн - Київ, 2003 р.
8. Кузик С., Економічна і соціальна географія світу - Львів, 2002 р.
9. Масляк П.О., Дахно І.І., Економічна і соціальна географія світу - Київ, 2003 р.
10. Стеченко Д.М., Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Київ, 2000 р.
11. Тарангул Л.Л, Горленко І.О., Евтушенко Г.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.
12. Юрківський В.М., Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжних країн - Київ, 2000 р.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
