Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
Вступ
У Європі на сьогодні тільки дві країни, - Україна і Польща, - зберегли вугледобувну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і для металургійного сектора економіки. При цьому якщо Польща практично завершила її реструктуризацію, то Україна ще продовжує цей процес. Тому досвід Польщі в зазначеній галузі є дуже цінним для України. Стаття висвітлює стан, проблеми й перспективи української і польської вугільної галузі, містить висновки та рекомендації щодо подальших кроків у реформуванні української вугільної промисловості з урахуванням польського досвіду.
1. Світова вугільна промисловість
У світовій економіці вугілля використовується як основний енергоносій, посідаючи третю позицію за обсягами використання після нафти та природного газу.
У світовому виробництві електроенергії частка вугілля - (2001 р.) - 39,1%, природного газу - 17,4%; гідроенергії - 17,1%; атомної енергії - 16,9%; нафти - 7,9%. В країнах ЄС частка вугілля у виробництві електроенергії нижча - 15-27%, в Україні - 26%.
Світові запаси вугілля є найбільшими серед горючих копалин і в перерахунку на горюче паливо складають 66% їх загального обсягу.
На нафту припадає 18%, на природний газ - 15%. В Україні ці показники становлять відповідно 95,4% 2 і 2,6%.
Найбільші загальні ресурси вугілля знаходяться в США, КНР, Росії, Австралії, Канаді, ФРН, ПАР, Великобританії, Польщі, Індії, Україні.
За прогнозними оцінками світова потреба вугілля в 2010 р. складе 4293 млн. т, при цьому на країни ЄС припаде 2057 млн. т, Західну Європу - 406, Східну Європу - 610, Північну Америку - 1040 млн. т.
Видобуток вугілля відповідно досягне 4300 (весь світ), 2013 (ЄС), 122, 607, 1285 млн. т, імпорт - 630, 352, 290, 36, 19 млн. т, експорт - 637, 308, 5, 33, 270 млн. т відповідно. Імпорт у Західну Європу виросте з 150 до 290 млн. т. На виробництво енергії в країнах ЄС витрачається 60% вугілля, у світі - 45%. Найбільшими вугледобувними країнами в цей період будуть: Австралія, Індія, Китай, Польща, ПАР, Росія, США, Україна. Вони будуть давати близько 85% кам'яного вугілля. Частка ЄС зменшиться з 52% (1990) до 46% (2010).
2. Вугільна промисловість України
2.1 Запаси вугілля в Україні
За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі й восьме місце у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні складають 34,0 млрд. т у. п. або близько 50 млрд. т (станом на 1998 р.). Прогнозні запаси - близько 120 млрд. т. У структурі балансових запасів представлені всі марки від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів.
Питома вага марок вугілля складає (%): буре (Б) - 6,6; довгополуменеве (Д) - 22,4; газове (Г) - 36,1; газово-жирне (ГЖ) - 4,1%; жирне (Ж) - 4,7%; коксівне (К) - 3,1%; опіснене спікливе (ОС) - 3,3%; пісне (П) - 8,4; антрацити (А) - 11,3%. Географічно вугільні запаси зосереджені в п'яти областях України - насамперед у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській. Переважна частка запасів вугілля зосереджена в Донецькому вугільному басейні. Вугілля характеризується порівняно великою зольністю - близько 25% і високою сірчистістю - 2,5%.
2.2 Загальна характеристика вугільної промисловості
Історія вугільної промисловості України налічує понад 120 років.
Найбільший видобуток зафіксовано в 1976 р. - 218,1 млн. т, на сьогодні (2007 р.) - 75,5 млн. т. При цьому по Мінвуглепрому видобуто 42,2 млн. т. (Донецька область - 19,3 млн. т, Луганська - 19,4 млн. т).
Шахтний фонд складає на травень 2008 р. 160 шахт, із них 140 - державні. У 1991 р. нараховувалося 276 шахт.
Виробнича потужність наявного шахтного фонду в 2007 р. - 95 млн. т вугілля на рік. У 1991 р. - 193 млн. т.
Кількість діючих лав МВП у 2007 р. - 253, у т. ч. комплексно-механізованих вибоїв - 143.
Навантаження на діючий очисний вибій становить: завдання 790 т на добу (реально в 2007 р. - 742 т на добу).
Продуктивність праці робітника (2007 р.) - 21,9 т/місяць.
Середня глибина розробки вугільних пластів - понад 720 м. Близько 20% шахт працюють на горизонтах 1000-1400 м.
Середня товщина вугільного пласта - близько 1 м. У Донбасі близько 85% вугілля укладено в пластах потужністю до 1,2 м.
Залягання пластів: пологе (65%) і крутоспадне (35%).
Фактори небезпеки: 90% шахт небезпечні через метан, 60% - через вибухи вугільного пилу; 45% - через раптові викиди; 22% - через самозаймання вугілля. У 2002 р. коефіцієнт травмування складав на 1 млн. т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму - 3,3 особи. Кількість професійних захворювань - 56 тис. осіб.
Людський потенціал вугільної галузі. За останні 16 років чисельність працівників у галузі зменшилася на 640 тис. чол. (74% загальної кількості) і сьогодні складає близько 224 тис. чол.
Оплата праці гірників. У 2002 р. середня заробітна плата українського шахтаря по Мінвуглепрому складала 564 грн. (прожитковий мінімум на той час - 365 грн.), у 2007 році середня заробітна плата українського шахтаря - менше 2 000 грн. Серед 14 перших вуглевидобувних країн - це один із найгірших показників. У 2008 р. відбулося зростання середньої заробітної плати на 18% - до 2683 грн. Прогнозується, що після прийняття закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» вже в січні 2009 р. середня заробітна плата на підземних роботах складе 5019 грн., гірників очисного вибою - 6370 грн., прохідників - 6010 грн.
Загальна кредиторська заборгованість вугледобувних підприємств перевищує 7 млрд. грн., більшість із них банкрути.
2.3 Реструктуризація вугільної промисловості України
Реструктуризація була започаткована в 1996 р. згідно з Указом Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості». Європейські країни-аналоги з точки зору реструктуризації вугільної галузі: Бельгія, Великобританія, Іспанія, Німеччина, Франція, Польща.
Основні цілі реструктуризації: 1. Забезпечення економіки країни вітчизняним вугіллям. 2. Досягнення економічної рентабельності й екологічної безпечності роботи вугільних підприємств. 3. Соціально-економічна стабільність у вугільних регіонах.
Передумови, принципи та заходи реструктуризації. Успіх реструктуризації за розробками Міжнародного енергетичного агентства з досліджень у вугільній галузі залежить від кількох умов:
· створення довготривалої стратегічної програми реструктуризації, розробка та прийняття якої, по-перше, передбачає участь усіх зацікавлених сторін - керівництва держави, профспілок, місцевих громад, роботодавців; керівна структура, якій доручена координація дій при реструктуризації, також включає представників усіх зацікавлених сторін; по-друге, програма реструктуризації відповідає мобілізованим (наявним і залученим) ресурсам для реалізації заходів реструктуризації;
· жорсткого контролю з боку держави за використанням ресурсів на реструктуризацію. Якщо ця умова не виконується, то змінюють розпорядника фінансів (досвід Бельгії). Для залучених інвестиційних ресурсів можуть створюватися спеціальні агентства (Велика Британія);
· реструктуризація обов'язково передбачає заходи відновлення економічної активності шахтарських регіонів, забезпечення зайнятості населення.
Дотримання цих умов, особливо першої, забезпечує «м'який» сценарій реструктуризації (приклад - Німеччина, Рур), недотримання - «жорсткий» сценарій із депресією шахтарських регіонів, відновлення яких вимагає великих ресурсів і часу (негативний досвід Великої Британії).
2.3.1 Нормативна база реструктуризації і хід подій щодо реструктуризації
У вересні 2001 р. був прийнятий системний документ - Програма «Українське вугілля», розрахований на період 2001-2010 рр. Він передбачав курс на роздержавлення вугільної галузі, зокрема пришвидшення процесу корпоратизації шахт, визначення інвестиційно привабливих об'єктів та проведення їх приватизації.
Однак у 2002-2003 рр. відбувалася структурна реформа галузі, яка не відповідала програмі «Українське вугілля». Мінвуглепром передбачав роздержавлення не окремих об'єктів, а цілісних комплексів, які починали створюватися. На базі державних холдингових компаній, виробничих об'єднань та самостійних шахт створено 21 державну компанію. До їх складу входили як рентабельні, так і нерентабельні підприємства, які втрачали статус юридичної особи. За такої структури рентабельні підприємства не мали стимулу для розвитку. Виняток - ДХК «Павлоградвугілля», яка приватизувалася.
У липні 2005 р. Кабінетом міністрів України була схвалена Концепція розвитку вугільної промисловості. Згідно з Концепцією основні напрями реформування галузі включають:
- приватизацію на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;
- приватизацію малопривабливих для інвестування шахт (розрізів) як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їхнього розвитку.
Найважливішою передумовою формування у вугільній промисловості ринкового конкурентного середовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.
Реалізація Концепції розділена на три етапи:
На першому етапі (2006-2010 роки) буде приділено увагу комплексному розв'язанню проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих потужностей - до 105,8 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. тонн за рахунок завершення будівництва других черг на трьох шахтах, а також реконструкції діючих вугледобувних підприємств. Це дасть змогу задовольнити потребу національної економіки в енергетичному вугіллі за рахунок власного видобутку. Обсяг експорту енергетичного вугілля поступово зменшиться до 5 млн. тонн.
На другому етапі (2011-2015 роки) передбачається збільшити обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей - до 112,2 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.
На третьому етапі (2016-2030 роки) із урахуванням позитивної динаміки попереднього десятиріччя як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається, повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90 відсотків.
Страницы: 1, 2, 3
