Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище постійно зростає. Сьогодні перед людством постала необхідність ліквідації протиріччя між зростаючим споживанням природних ресурсів та погіршенням їх якості. Невід'ємною частиною даної проблеми є використання та охорона водних ресурсів.
Води басейну Десни широко використовується в господарстві області. За даними Деснянського регіонального управління водних ресурсів, забір води в 2002 р. в басейні р. Десна в межах Чернігівської області становив 110,7 млн. куб. м. Порівнюючи з 2001 р. забір води зменшився на 3,83%. Загальне використання водних ресурсів також зменшилося на 5,63%. Основними користувачами водних ресурсів є промисловість (58,8%), житлово-комунальне господарство (27,8%), сільське господарство (3,8 %). Основні об'єми зменшення використання води зафіксовані в сільському господарстві. Це пояснюється значним зниженням поголів'я худоби [4].
Якість води р. Десни за останні роки суттєво не змінилась. У 2002 році в басейн Десни підприємствами Чернігівської області було скинуто зворотних вод 85,49 млн. куб. м, що більше ніж у попередньому році на 3,53%. Основними забруднювачами поверхневих водних об'єктів є підприємства комунального господарства, на які припадає до 97,6% скидів від загального обсягу забруднених стічних вод, підприємства м'ясо-молочної промисловості - 1,4 %, переробної промисловості - 0,6 %.
Важливим показником якісного стану річкових вод є кількість у воді біогенних речовин, зокрема сполук азоту (азот амонійний (NH4+ ), нітритний (NO?2 ), нітратний (NO3? )) і фосфору. Основними джерелами надходження біогенних речовин у річкові води є скиди житлово-комунальних та промислових підприємств, поверхневий стік із площ водозбору, зокрема сільськогосподарських угідь, та атмосферні опади.
Найменш стійкою сполукою є нітритний азот. Це - проміжний продукт біохімічного окиснення аміаку або відновлення нітратів.
Присутність у воді нітритів у великий кількості свідчить про фекальне забруднення води, потенціальну токсичність її й канцерогенність, оскільки нітрити легко трансформуються в нітрозоаміни - канцерогенні сполуки.
Амоній сольовий зустрічається в поверхневих водах переважно у невеликий кількості, його вміст у водоймах знижується при одночасному утворенні нітратів. Підвищений вміст амонію часто спостерігається в місцях скиду стічних вод і свідчить про анаеробні умови формування хімічного складу води і про її незадовільну якість.
Кількість нітратів у поверхневих водах, як правило, невелика.
Головним джерелом їх надходження є ґрунтовий шар, у якому нітрати накопичуються як за рахунок природних процесів, так і за рахунок внесення азотних добрив.
Фосфати потрапляють у поверхневі води в основному з комунальними стічними водами, що містять поліфосфати як компоненти миючих засобів, фотореагенти та пом'якшувачі води. Важливим фактором є змив фосфатних добрив із сільськогосподарських угідь.
По течії Десни вміст біогенних речовин за період з 1998 по 2002 роки в цілому досить помірний. Гідрохімічний склад річкової води, яка надходить із території Росії в останні роки значно покращивсь і вона не має помітного впливу на якість води Десни в межах Чернігівської області.
Концентрації амонію сольового коливалися від 0,185 до 0,45 мг/л і не перевищували ГДК для водойм рибогосподарського призначення за винятком гирла р. Шостки (притока 1 порядку), де зафіксовано перевищення ГДК у 2007 і 2008 роках у 1,6 і 3,3 разу відповідно. Басейн р. Шостки розташований на території Сумської області і характеризується значною антропогенною перетвореністю: розораність басейну становить 48,8%, урбанізованість - 7,6%, забір води - 13,3 млн. куб. м, скид забруднених стічних вод - 1,6 млн. куб .м.
Вміст нітритів по течії р. Десни за досліджуваний період не перевищував ГДК, за винятком створу на 0,1 км вище гирла р. Судость на кордоні з Брянською областю Росії, де в 2008 р. зафіксовано перевищення ГДК у 6 разів, і гирла р. Шостки, де підвищений вміст нітритів спостерігався протягом усього періоду (у 2002 році 3,0 ГДК).
Концентрації нітратів по течії р. Десни не перевищували ГДК.
Фосфати у воді Десни були виявлені в кількостях, що нижче нормативних, незначне підвищення концентрації фосфатів (0,63 мг/л, 2008 рік) фіксується в нижньому створі на кордоні з Київською областю [10].
Винятком є гирло р. Шостки, де вміст фосфатів підвищений (у 2008 р. 1,1 ГДК).
На території Чернігівської області вагомим джерелом забруднення річкових вод Десни є житлово-промисловий комплекс міста Новгород-Сіверського. Ця територія знаходиться в межах Новгород-Сіверського Полісся, де переважають ландшафти моренно-зандрових, зандрових терасових рівнин із піщаними і супіщаними ґрунтами, і вирізняється незначним аграрним навантаженням. Розораність у межах Новгород-Сіверського адміністративного району становить 39,5%, але у ландшафтній структурі району переважають місцевості лесових “островів” з еродованими сірими лісовими ґрунтами, для яких характерний важкий механічний склад, а значить і більший розвиток процесів поверхневого стоку і, як наслідок, більше надходження шкідливих речовин, які входять до складу добрив, у поверхневі води. Тут спостерігається збільшення вмісту у воді азоту амонійного, нітритів і нітратів, фосфатів. Після впадіння в Десну р. Шостки концентрація цих біогенних речовин значно зростає. Таке становище зберігається до впадіння річки Сейм. Води р. Сейм не мають істотного впливу на якісний стан Десни.
Наступним джерелом забруднення є житлово-промисловий комплекс м. Чернігова. Чернігів - найбільший промисловий центр області, тут зосереджена значна кількість промислових підприємств. Крім того, у Чернігові дуже висока щільність населення - 5276 чол./кв.км. Це обумовлює значний скид стічних вод у р. Десну. Про це свідчать, наприклад, середні річні дані за 2008 р. по двох створах на р. Десні - за 1 км вище міста і за 5 км нижче міста. Вміст амонію сольового становить 0,42 і 0,46 мг/л, нітритів - 0,028 і 0,032 мг/л, фосфатів - 0,51 і 0,85 мг/л відповідно. Хоча відмічається локальне, більш концентроване, джерело забруднення в місті скидання не досить очищених стічних вод КП “Чернігівводоканал” через р. Білоус. Для порівняння в таблиці наведено дані про вміст біогенних речовин у р. Білоус за 2008 р.
В останні роки погіршився стан р. Остер (притока 1-го порядку). Відчутний негативний вплив житлово-промислового комплексу м. Ніжина на воду в р. В'юниця, а далі і р. Остер. Ніжин є другим за числом жителів місто області, вирізняється значною щільністю населення - 1916 чол./кв.км. У Ніжині зосереджена велика кількість промислових підприємств. На створах річки В'юниця, нижче очисних споруд міста Ніжина, і в річці Остер, після впадіння в неї р. В'юниця, фіксується наднормативний вміст амонію сольового, нітритів. Ніжинський район має мозаїчну ландшафтну структуру. І якщо північна частина району розташована в Чернігівському Поліссі, де ландшафти мають високий потенціал самоочищення, то південна частина району знаходиться в лісостеповій зоні (Північна область Дніпровської терасової рівнини) і тут переважають ландшафти терасових рівнин із чорноземами типовими та лучно-чорноземними ґрунтами, які мають низьку здатність до самоочищення. Це сприяє забрудненню поверхневих вод нітратами і фосфатами, які змиваються із сільськогосподарських угідь. Значна кількість біогенних речовин потрапляє в р.Остер зі стічними водами Козелецького ВУЖКГ. Річки В'юниця, Остер мають низький потенціал самоочищення. У гирлі р. Остер у 2008 р., у порівнянні з минулими роками, зросла кількість амонію сольового в 3,3 рази, нітратів у 3 рази, фосфатів в 1,16 рази.
У південно-східній частині басейну Десни знаходиться ще одне вагоме джерело забруднення річкових вод - житлово-комунальний комплекс м. Бахмача. Концентрація в місті підприємств м'ясо-молочної промисловості, міського населення, розташування у межах Північної області Дніпровської терасової рівнини, де домінують лісостепові ландшафти розчленованих лесових рівнин з чорноземами типовими, які мають низьку здатність до самоочищення, спричинюють значне забруднення біогенними речовинами води р. Борзенка, а далі - р.Дочь (притока 1-го порядку).
Крім того, значне занепокоєння викликає екологічний стан малих річок басейну Десни. Малі річки за своїми гідрологічними параметрами (малий об'єм стоку, низькі рівні води, повільна течія) часто не справляються із забруднюючими речовинами, які потрапляють у води. Це такі річки як: Бабка, Мена, Парасючка, Іченька, Бистриця, Борзна, Борзенка, Безіменний струмок (м. Щорс), Стрижень. За досліджуваний період майже в усіх створах по цих водоймах, а особливо у створах нижче скиду очисних споруд, фіксується перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення по амонію сольовому, нітритах [17].
Таким чином, на території Чернігівської області в басейні Десни можна виділити чотири екологічні зони зі значним антропогенним тиском: міста Новгород-Сіверський, Чернігів, р. Остер (м. Ніжин), р. Дочь (м. Бахмач). Переважання у ландшафтній структурі цих регіонів ландшафтів із низьким потенціалом самоочищення сприяє надходженню у водойми нітратів і фосфатів із сільськогосподарських угідь. Крім того, на якість води р. Десни значний вплив мають водокористувачі суміжних територій, особливо Сумської області (р. Шостка). Незначна відмінність концентрацій сполук азоту та фосфору між верхнім (на кордоні з Росією) і нижнім (на кордоні з Київською областю) створами свідчить про значний потенціал самоочищення р. Десни. Але зафіксоване перевищення вмісту біогенних сполук вказує на необхідність оздоровлення екологічної ситуації в басейні Десни.
На території Чернігівської області головними джерелами забруднення поверхневих водних об'єктів басейну Десни є підприємства комунального господарства, що становить 97,7 % від загального обсягу забруднення стічних вод. Також скид забруднених стічних вод здійснюють підприємства м'ясо-молочної промисловості, переробної промисловості тощо.
У 2008 році в поверхневі водні об'єкти басейну Десни скинуто 125,5 млн. м3 (2007 р. - 112,4 млн. м3) зворотних вод, з яких 30,5 млн. м3 (2007 р, - 32,3 млн. м3) нeдocтатньо очищених, що становить 24,3 % від їх загального об'єму. Порівняно з 2007 роком, кількість забруднених зворотних вод зменшилась на 1,8 млн. м3, або на 5,6 %.
Основними водокористувачами та забруднювачами басейну річки Десна є КП «Чернігівводоканал», м.Чернігів, КП «Бахмач-водсервіс», м.Бахмач, ТОВ «Бахмач-м'ясо», м. Бахмач, ЗАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», м.Новгород-Сіверський.
За оцінкою антропогенних навантажень за ступенем скидання забруднених недостатньо очищених зворотних та зливових вод, найбільшого навантаження зазнають малі річки басейну Десни - р.Білоус і р.Стрижень в м. Чернігів.
Втім, за інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів, на екологічному стані річки Десна це суттєво не позначається.
На території Сумської області до басейну р. Десна належать 70 річок, довжиною більше 10 км. За даними форми статистичної звітності 2- ТП (водгосп) за 2008 рік в басейн р. Десна було скинуто 9,657 млн. м3 стічних вод: з них нормативно очищених на очисних спорудах 6,223 млн. м3, недостатньо-очищених 3,385 млн. м3 та без очистки скидається 0.049 млн. м3. Основними забруднювачами вод басейну р. Десна є підприємства житлово-комунального господарства, які скидають до 86.0% недостатньо-очищених та неочищених стічних вод, в першу чергу це КП ВУВКГ м. Конотоп який скидає в р. Езуч до 3,0 млн. м3 (НДО), ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 0,144 млн. м3 (НДО), КП «Водоканал» м. Білопілля скидає в р. Вір 0,2 млн. м3 (НДО), КП «Аква-сервіс» м. Ямпіль в р. Івотка скидає 0,071 млн. м3 (НДО), КП «Буринь-аква» в р. Чаша скидає 0,081 млн. м3 (НДО), ПП «Водо-сервіс» м. Середино Буда скидають в р. Бобрик 0,049 млн. м3 неочищених стічних вод.
Страницы: 1, 2, 3, 4
