У дослідженні виокремлені джерела надходження літератури до бібліотечних фондів, насамперед україніки, адже, саме в цьому полягало основне завдання бібліотеки НТШ - збирання всіх українознавчих друкованих та рукописних матеріалів. Представлена кількісна характеристика бібліотечних фондів засвідчила, що книжкові фонди бібліотеки впродовж 1905 р. - першої половини 1914 р. збільшилися майже в два з половиною рази порівняно з попереднім періодом (1893-1904 рр.).
З того часу бібліотека НТШ на чолі з І. Кревецьким стала центром наукової роботи українських та частково зарубіжних учених, що вимагало належної організації праці та комплектування фондів.
І. Кревецький забезпечував цілеспрямоване поповнення фондів книгозбірні, прагнув зібрати, передусім, максимально повний комплект україніки. Так, на кінець 1913 р. обсяг бібліотечних збірок окреслювався такими кількісними показниками: у відділі друків - 26.201 видання у 70.238 томах, у відділі рукописів - 460 справ. Для початку ХХ ст. це вже була велика бібліо-тека (порівняно з початковими 21.000 од. зб. на початок 1905 р.), але цінність її полягала не так у кількості зібрань, як у їх якості. Вона вигідно відрізнялася від інших книгозбірень саме добором книжкових раритетів, оскільки мала найповнішу збірку україніки.
Завдяки організаційній діяльності І. Кревецького з кожним роком збільшувалася кількість бібліотечних надходжень, і зокрема спеціальної наукової літератури з різних галузей знань, яка приваблювала все більшу кількість відвідувачів-науковців. Тому бібліотека швидко стала найбільшим на українських землях сховищем українознавчої літератури, скарбницею цінних рукописів й архівних матеріалів - єдиною, яка відповідала культурним потребам української суспільності.
Проведене дослідження показало, що незмінний, послідовний, успішний розвиток бібліотеки НТШ до Першої світової війни був досягненням багатолітньої наполегливої, добросовісної роботи директора бібліотеки як керівника та організатора її діяльності.
У розділі розглянуто короткотривалу (весна 1920 р. - осінь 1921 р.) діяльність І. Кревецького у ВБУ, де він завідував відділом україніки, а також займався постачанням - у різних установах підбирав літературу, призначену бібліотеці. Опрацьовані архівні матеріали дозволили встановити, що І. Кревецькому належали перші методичні розробки щодо виокремлення книжкового фонду у відділ україніки, завдяки яким розпочалося ведення каталогу книг з української тематики, та розробив нові правила каталогізації. Важливого значення набуло забезпечення бібліотекарем зв'язків із зарубіжними бібліотеками, науковими та видавничими установами і товариствами, антикварними магазинами щодо обміну виданнями.
За звітами про роботу та архівними матеріалами розглянуто повоєнну діяльність І. Кревецького (1922-1939 рр.) як директора бібліотеки НТШ, з'ясовано погляди І. Кревецького на комплектування, систематизацію фондів, використання коштів на придбання літератури, стан організації та збереження фондів, обслуговування читачів.
У ході дослідження встановлено, що цілковита налагодженість та стабільна плинність усіх напрямів бібліотечної роботи до Першої світової війни були практично зруйновані з її початком. Із завершенням військових подій, із зміною політичної ситуації існування книгозбірні значно ускладнилося. Також встановлено, що припинилася фінансова допомога товариству, у зв'язку з чим і бібліотека втратила засоби для функціонування. Митна служба Польщі утруднювала отримання видань з-за кордону, проводилися часті конфіскації зарубіжної літератури, надісланої бібліотеці, заборонялося передплачувати і отримувати видання з УРСР.
У повоєнні роки загострилася внутрішні проблеми - нестачі приміщень для бібліотеки та персоналу, що негативно впливало на розвиток книгозбірні й умови праці робітників. Незважаючи на значні труднощі І. Кревецькому вдалося відновити функціонування бібліотеки, продовжити її розвиток та зібрати 300.000 фонд.
Аналізування бібліотечної діяльності І. Кревецького на тлі культурно-історичних подій першої половини XX ст. дозволило засвідчити значний внесок ученого в розбудову бібліотеки НТШ та певну його роль у розвиток ВБУ. Отже, довоєнна діяльність І. Кревецького у бібліотеці НТШ відзначалася відповідальністю в реалізації систематичної бібліотечної роботи, організації формування бібліотечних фондів, налагодженні джерел комплектування, вирішенні організаційно-структурних питань, що дало можливість директору збільшити книжкові фонди бібліотеки майже в два з половиною рази порівняно з попереднім періодом (1893-1904 рр.), що нараховували вже 70.000 од. зб. Післявоєнний період роботи І. Кревецького у бібліотеці НТШ характеризувався складними як внутрішніми, так і зовнішніми політичними чинниками. Саме в цей час найяскравіше виявилися організаційні здібності та самовідданість бібліотекаря, завдяки чому остаточно нормалізувалося перерване війною функціонування книгозбірні. Зусилля І. Кревецького незмінно спрямовувалися на послідовне зростання бібліотечних фондів, встановлення професійних зв'язків із багатьма науковими установами, усвідомлення громадськістю значення книгозбірні, що виявлялося в її доволі численних дарах, а також - зростання кількості відвідувачів, для яких директор намагався розширити спектр бібліотечно-бібліографічних послуг та створити кращі умови обслуговування. Бібліотечна робота І. Кревецького у ВБУ виявила, крім організаторських, й науково-методичні навички вченого - він перший розробив проект організації спеціалізованого фонду “Україніка” та нову інструкцію з опра-цювання книжок під час каталогізації. Бібліотечна діяльність І. Кревецького засвідчила його високий професіоналізм, працелюбність, відповідальне ставлення та відданість улюбленій роботі, що є взірцем для сучасних представників бібліотечно-інформаційної сфери.
У третьому розділі - “Науково-бібліографічна спадщина І. Кревецького (1903-1934 рр.)” - охарактеризовано становлення вченого як бібліографа, висвітлено його участь у роботі бібліографічної комісії НТШ, здійснено тематико-типологічний аналіз бібліографічного доробку І. Кревецького на сторінках “Записок НТШ” (1903-1912, 1924), “ЛНВ” (1904-1907, 1909-1912) та “Нової зорі” (1928-1932), який нараховує понад 230 рецензій.
Дослідження плідної діяльності вченого у бібліографічній комісії товариства дозволила з'ясувати, що підґрунтям для створення національної бібліографії він вважав якнайповніше укомплектовані бібліотечні фонди.
Аналіз бібліографічних досліджень І. Кревецького в “Записках НТШ” за тематикою рецензованих праць (109 розвідок) дозволив виокремити такі їх групи: бібліотекознавство, бібліографія, персоналії, мемуари, літературознавство, історія української періодики, архівознавство, історія шкільництва, мистецтво, філологія, історія. Їхнє вивчення засвідчило, що за тематичною спрямованістю найбільша кількість рецензій бібліографа належить працям історичної проблематики. В дисертації представлено 34 рецензії на 40 історичних праць переважно українських та польських авторів (як книжкових видань, так і статей в періодиці), майже всі з яких присвячені історії України, більшість - історії Галичини. Серед видань цієї групи варто відзначити відгуки І. Кревецького на розвідки Ф. Свистуна, Ф. Яворського та Б. Павловського, що торкалися історичного минулого м. Львова, низку праць І. Свєнціцького з історії Східної Галичини та Закарпаття, зокрема, відносин краю з Російською імперією. Вченим ґрунтовно проаналізовано фундаментальні праці істориків С. Томашівського та В. Липинського.
На сторінках часопису бібліографом здійснено огляд 7 бібліографічних праць, аналіз яких дозволив ствердити, що повнота, систематичність, точність були основними вимогами, які ставив вчений до української бібліографії. Зокрема, це чітко простежено в його відгуках на покажчики А. Міловідова “Старопечатныя славяно-русскія изданія, вышедшія изъ западно-русскихъ типографій ХVІ-ХVІІІ вв.” та І. Свєнціцького “Опись музея Ставропигійскаго Института во Львов?” і “Каталогъ книгъ церковно-славянской печати”.
Численно представлено відгуки І. Кревецького на розвідки, присвячені особистостям - М. Бережкова “М. Е. Марковъ и его рукописный сборникъ о черниговской старин?”, О. Мончаловського “Письма П. А. Кулиша относящіяся къ времени и ц?ли его пребыванія во Львов?”, Ф. Свистуна “Крил. о. Никита Ижакъ яко цензоръ галицко-русскихъ изданій въ 1852-1857 гг.”, “Письма Михайла Качковскаго”, “Пропамятное письмо о. Алекс?я Ступницкаго […]”, О. Маркова “Изъ кореспонденціи М. Малиновскаго”, І. Созанського “Олександер Духнович” та А. Петрова “Рукописные матеріалы о. А. Петрушевича”.
У “Записках НТШ” І. Кревецький опублікував і чимало оглядів періодичних видань різного тематичного спрямування (історичні, суспільно-політичні, педагогічні, літературні, економічні, релігійні), виокремлюючи найцікавіші й найважливіші статті, переважно наукові чи науково-популярні, присвячені питанням українознавства, тобто такі, які могли стати корисними для українських дослідників.
При опрацюванні матеріалу “ЛНВ” встановлено, що основу бібліографічних досліджень І. Кревецького становлять рецензії на художні твори. Зокрема, увагу привернув цикл відгуків на твори місцевого літератора С. Коваліва. Другу групу за кількістю рецензованих видань становлять історичні роботи, серед яких ученим проаналізовано розвідки Н. Карєєва, М. Лозинського, С. Ґінтера, А. Оляра, М. Філевича. Невелика кількість відгуків охоплювала праці громадсько-політичної тематики та бібліографічні розвідки (аналіз видання “Української бібліографії Австро-Угорщини” І. Левицького).
Також предметом досліджень І. Кревецького в “ЛНВ” були навчальні видання, представлені практичним посібником з рільництва Е. Жуковського, підручником української мови для поляків Е. Шайовського, низкою нових шкільних підручників, звітами дирекції тернопільської гімназії, матеріалами до історії галицько-руського шкільництва ХVІІІ і ХІХ ст. Про різноманітність тематики рецензованих видань та відповідно наукових інтересів І. Кревецького свідчить також наявність праць літературознавчого, мемуарного й етнографічного змісту.
У ході дослідження виявлено, що серед бібліографічних досліджень І. Кревецького на сторінках “Нової зорі” переважали рецензії на різнотематичну українську видавничу продукцію та статті бібліографічного характеру, яких нараховується понад 70. Праці І. Кревецького стали вагомим внеском у вивчення проблем мемуаристики, оскільки вчений провів значну роботу з дослідження спогадів, подорожей та подорожньої літератури, що і на сьогодні становить чималий інтерес для дослідників як багатий джерельний матеріал.
Тема мемуаристики представлена великим блоком, до якого належать 22 ґрунтовні бібліографічні розвідки І. Кревецького, в яких проаналізовано тогочасні новинки мемуарної літератури: 30 окремих видань, 2 публікації й один журнал, у яких представлені рецензії вченого на спогади про військові події початку ХХ ст. А. Луніва, Ю. Магалевського, В. Леонтовича, М. Гишкевича, С. Шухевича, Г. Коха, В. Петріва, М. Галагана, Т. Масарика, Є. Чикаленка, В. Юрченка, В. Приходька, К. Левицького, І. Калічака, О. Назарука. Дослідженню подорожньої літератури вчений присвятив 8 статей бібліографічного характеру і три рецензії, зокрема, проаналізував записки Пляно Карпіні, праці В. Кордта, С. Левинського, І. Мельника, О. Назарука.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
