уявлення про землю як про перспективний матеріал для творчості, а не для продажу чи оренди; в будівництві - поєднання економності з максимальним комфортом;

прихильність до осілості, політичної стабільності; повний конформізм у релігійному житті; велика турбота про освіту; різноманітність форм і методів навчального процесу заради отримання результату; відсутність ілюзій щодо організації шкіл державою; визначення головного напрямку в цій справі - отримання літератури;

значна прихильність до відокремленого, родинною життя, але не такою мірою, як у німців, яких об'єднувала релігія; невластивість рис скупості та «комунальності», притаманних українським поселенням; орієнтація на сили сім'ї; турбота про її фізичне та психічне здоров'я; для цього використано сенсорне розмаїття в мистецтвах, музиці, кулінарії тощо; прагнення до виявлення кожного члена родини як творчої особистості; естетичне навантаження побуту, але відсутність розкошів чи надмірності;

розуміння важливості мови держави як інструмента своєї етнічної спільності та лояльності щодо державних вимог;

у зв'язку з прагненням до стабільності всередині поселень та в сім'ях, чехи - потенційний виробник міського середнього і робітничого класу; але практично немає випадків, крім поодиноких (проф. Рихлик), коли селяни вийшли на якісь важливі посади, тримаючи зв'язок із родиною чи громадою; дореволюційний прошарок інтелігенції, комерсантів здебільшого був експортований з Австро-Угорщини і не генерувався колоністами; практична байдужість до політичної активності, але без відмови від послуг посередників, якщо компроміси обіцяють їм зиск.

За приблизним підрахунком 1911 р. на самій Волині можна налічити близько 65 000 чехів. Перед війною, 1914 р., чеський етнос наближався до 50-тисячної позначки - 44 433 чол. Заславський І. В. Волинські Чехи: маловідомі сторінки історії, чеські меншини за кордоном // Вітчизна.-- 1998.-- №9-10 -- С.,148; Чеський корпус, сформований у Києві 1917 р., теж спричинив значне коливання чисельності. Притягуючи до себе полонених та колоністів, він організував згодом рееміграцію значної кількості військових та міського населення Луцький Ю.В. Чехи на Україні (1917-1933) // Вітчизна. -- 1994. -- № 3-4 -- С. 122..

Отже ми бачимо, що чехи були дуже працьовитими і зуміли добре обжитись на чужій землі.

Встановлення радянської влади в Україні, як і в інших районах колишньої Російської імперії, ініційоване більшовицькою партією, проходило під гаслами соціальної справедливості та інтернаціоналізму, їх абсолютизація, при одночасному ігноруванні цілком природного потягу пригнічених раніше націй і народностей до самовизначення і утворення незалежних держав, ставили під сумнів міцність і довговічність утвореного 1922 р. під цими ж гаслами Союзу РСР. Та захмеліла від монопольної влади і затьмарена привидом світової соціалістичної революції більшість у РКП/б/ виявилася не здатною реально оцінити хід подій і розвиток процесів, винести відповідні уроки. Досвід перших пожовтневих років, особливо періоду громадянської війни, позначеного більшою тривалістю і надзвичайною жорстокістю саме в національних районах колишньої імперії, був знехтуваний. Більше того, генеруючи центристські ідеї і всіляко заохочуючи такі ж тенденції, комуністична партія безоглядно поборювала в своєму середовищі, і в суспільстві в цілому, будь-які прояви національної специфіки як ворожі інтернаціональній пролетарській справі. Національні меншини в Україні в 1920-1931-ті роки: Атлас -К., 1996.-- С., 4;

Не оминула ця політика і українських чехів, так наприклад в центрі Києва, зокрема на Шулявці, за часів царської Росії виник ряд промислових об'єктів, що з приходом радянської влади були експропрійовані. Так завод «Гротер і Гриванем» став «Плугатарем», «Фільверт і Дєдина» та «Неєдлий і Унгерман» були об'єднані в підприємство «Червоний плугатар» Досліди над чеськими колоніями на Україні// Вітчизна. -- 1994. -- № 3-4.-- С., 102..

Після більшовицької революції життя чехів в Україні докорінно змінилось. Значна частина чеських колоній перейшла до Польщі (після підписання Ризького мирного договору між Радянською Росією та Польщею), в результаті чого розірвався зв'язок який склався між колоніями за півстолітнє існування їх в Україні. Вони не були захищені ні тилом у Чеській республіці, ані авангардом у політичному житті України 1920-1930 рр.

В результаті цього кількість чехів в Україні істотно зменшилась. Перший радянський загальний перепис було проведено в 1920 році, але через бойові дії зовсім не були переписані Волинська губернія (де в основному зосереджувалась чеська національна меншина), Чигиринський, Олександрійський та Черкаський повіти Кременчуцької губернії, і ряд волостей та окремих населених пунктів України. Пустоход П. І. Всесоюзний перепис населення 1939р.. -- К., АН УРСР., 1939. -- С. 34-35; Тому простежити зміну кількості чехів на території тодішньої України (в містах), більш менш об'єктивно, ми можемо з 1923 року, а в сільській місцевості починаючи з всесоюзного перепису 1926 року.

Так за даними всесоюзного міського перепису 15 березня 1923 року в містах України проживав 13901 чех. Населення в містах України (за даними всесоюзного міського перепису 15 березня 1923 року).--Харків, 1926.-- С. 108; Що до сільського населення то на Волині (де в основному зосереджувалась чеська нацменшина (Додаток А)), за даними всесоюзного перепису населення, чехів проживало близько 16 тисяч (3816 в містах, і 12257 в селах). Всесоюзная перепись населения 1926 г. Т. 11 УРСР. Подлесский предрайон Народность, родной язык, возраст, грамотность. -- М., 1929. -- С. 8-9; Як бачимо їх кількість на Волині зменшилась, порівняно з 1911 роком (65 тисяч) Досліди над чеськими колоніями на Україні // Вітчизна. -- 1994. -- № 3-4 -- С. 101. в четверо.

Але не зважаючи на це чеські продовжували підтримувати зв'язки. 1 серпня 1921 р. з ініціативи чехословацького відділення Волинського губернського комітету Української комуністичної партії (більшовиків) був скликаний Перший з'їзд чеських колоністів Волині. З'їзд проходив у Селянському будинку в м. Житомир. Делегатами були представники від селищ (1 делегат від 200 мешканців) та члени Комітету незаможників. Члени Комнезаму виявилися найактивнішою групою, але серед промовців було й декілька представників інтелігенції. Це були викладачі - вчитель Боучек та Євген Рихлик. Завдяки їхній ініціативі з'їзд не став лише політичним мітингом бідноти, а спрямував свою увагу на культурний розвиток чеської людності. Було укладено компроміс між національною інтелігенцією та новим політичним режимом. Але вчителі та науковці марно сподівалися на якусь матеріальну чи організаційну допомогу, їм довелося робити все власним коштом. Отже, апеляція комуністів до активності чеського селянства та найчутливіших його елементів призвела до того, що ентузіасти-просвітяни взяли на себе особисто опікування культурними інтересами колоністів. Це опікування трималося лише на прихильності до освітньої та дослідницької справи, на приватних взаєминах, через які вербувалися помічники серед селянства. Луцький Ю.В. Чехи на Україні (1917-1933) // Вітчизна. -- 1994. -- № 3-4.-- С. 126-127;

Але ці зв'язки могли підтримуватись тільки у Волині і на Житомирщині, де чехи мали 32 населені пункти. Мазур В.М. Особливості соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку національних меншин в Україні (1920-1929) Порівняльний аналіз.--Київ-Вінниця, 1999. -- С. 9.; Взагалі густота колоній не була великою, навіть на Волині. Попередні підсумки всесоюзного перепису свідчать, що в жодній окрузі не перевищують одного відсотка населення, тільки в одному з районів Волині відсоток чеського населення сягнув 4%. Національний склад сільського населення України. Попередні підсумки Всесоюзного перепису населення 1926р.-- Харків, 1927.-- С. 11;

На підставі декретів Радянської влади про національні сільрад організували 12 сільрад. Мазур В.М. названа праця С. 9. Зокрема 4 на Житомирщині: у Крошні - 1924 р., в Околку разом з Івановичами та Крошенцем теж 1924 р. У Високому та Горбашах - у лютому 1925 р., у Вільшанці - влітку 1925 р. Інші колонії не мають об'єктивних даних для організації окремих адміністративних одиниць, себто не мають відповідної кількості населення. За офіційними відомостями, чеське населення Житомирщини було розділено таким чином: Крошня - 800 чол. Високе - 400 чол., Виногради - 120 чол., Горбаші - 50 чол., Околек - 312 чол., Івановичі - 268 чол., Кручинець - 180 чол., Плехова - 76 чол., Аліновка - 26 чол., Городище - 65 чол., всього - 2297 чол.; Романів - 220 чол., Чеська Слободка - 220 чол., Соколів - 200 чол., Селянщина - 230 чол., інші поселення - 680 чол.; всього - 1550. Разом - 3847 чол. До цього числа треба додати і чехів, що живуть у самому Житомирі, по містечках - таких, як Соколів, у Чуднові, Черняхові, Пулинах, по окремих українських та німецьких селах, як-от Фолівка, Бураківка та багато інших, особливо серед тих, що розкинулись уздовж Житомирського шосе. Нарешті, по заводах та цукроварнях в Коровинцях (біля Вільшанки) працює багато чехів. Із тими всіма, розкинутими по різних місцевостях чеськими родинами, які не піддаються точному облікові, на Житомирщині на середину 20-х рр. жило понад 4000 чехів. Радянське будівництво серед нацменшин. - Харківв, 1928. -- С. 46-47.

Під час революції та економічної руїни велика кількість чехів-ремісників кинула міста й повернулася в свої села, вимагаючи собі тут землі й взагалі ускладнюючи життя. Але з 1924 р. вони знову починають повертатися до міст. Початки сільських господарств чехів на Житомирщині, як і взагалі на Волині, були досить важкі. Земля, що її купили, була здебільшого непридатна до сільського господарства - болотяна, лісова або зовсім виснажена. Коштів та реманенту теж не було. Але вперта праця та інтенсивні форми хліборобства (нема чого казати про те, що трипільну систему вони не вживали) поволі дали можливість чехам поставити свої господарства на дуже високій рівень. Так що на 1920-і рр. їх здебільшого можна вважати зразковими. Сільськогосподарські знання чехи відновлювали та доповнювали читанням різних спеціальних часописів. Зокрема, особливо поширеного по всій чеській Волині часопису «Чеський рільник». Всякі новини та вдосконалення вони охоче запроваджували у своїй практиці. Останні роки перед війною, наприклад, почало поширюватись навіть вживання штучного гноєння. Щодо сільськогосподарських машин, то їх мали не тільки обов'язково всі заможні, але й усі середняки. Під час війни та революції придбати нові та ладнати зіпсовані машини було важко, і через те, між іншим, чеські господарства значно підупали. З 1924 р. з дозволу Радянської влади чехи відновлюють зіпсований сільськогосподарський реманент. Спеціальна чехословацька місія постачає чеським колоніям сільгоспмашини в кредит на п'ять років.

Як відомо, головну роль у розквіті чеських господарств у період НЕПу відіграв хміль. Перед Першою світовою війною плантації хмелю - стратегічної культури - зростали безупинно. Чим заможніше було чеське село, тим більше землі там віддавалося під хмільник. Війна звела, власне, нанівець ці намагання. Але хміль росте сам собою, навіть без догляду. Тому до 20-х рр. чехи накопичили значні його не збуті запаси. З 1921 р., а особливо в 1923-1924 рр. починається так звана «хмільна гарячка». Запаси продаються за високими цінами. Фінансово спроможні колонії дозволяють собі за допомогою чеської місії забезпечити себе сільськогосподарськими механізмами. Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.) - К., 1995.-- С. 143; Вчитель Йосиф Новак з села Івановичі малює таку картину подальших подій: «Наші господарі, збагатившись від вигідного продажу хмелю, намагалися перевершити один одного в будівництві гарних домів. Отже, весь капітал був вкладений у цю справу. Але прийшов 1928-й та 1929 роки які скоро провчили їх за це. То незабаром всі одержали «експерт» та великі податки на свої господарства. Громадське життя зосереджується в першу чергу в колгоспі (1930 рік), де більшість становлять чехи, лише п'ятеро німців, українці в кожному селі мають свій колгосп. У центрі - і ядро колгоспу - старі досвідчені кооператори з «дореволюційним стажем» Братское содружество народов СССР. 1922-1936гг. Сборник документов и материалов.-- М., 1964.-- С. 274.

Страницы: 1, 2, 3, 4