24
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ НАУК
Реферат
«Д. ЯВОРНИЦЬКИЙ - СПІВЕЦЬ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА»
Дніпропетровськ 2010
План
1. Вступ
2. Біографія
3. Заслання
4. Яворницький у історії запорізького козацтва
5. Історики про Д.Яворницького
6. Висновок
1. ВСТУП
Часом великих наукових звершень і досягнень в українській історичній науці, особливо у різних галузях вивчення історії України, була остання чверть XIX -- початок XX ст. Це був дуже плодотворний період у розвитку української історіографії всупереч реакційній великодержавній політиці російського царизму щодо України і українського народу, національна свідомість якого дедалі зростала.
Саме у зазначеному періоді науково-творчу естафету корифеїв української історіографії М. Максимовича,М. Костомарова, Н. Куліша продовжили та значно розвинули багаточисленні дослідники історії України: В. Антонович, Д. Багалій, М. Василенко, М. Владимирський-Буданов, С. Голубєв, М, Грушевський, М. Дашкевич, М. Довнар-Запольський, Д. Дорошенко, І. Джиджора, О. Єфименко, В. Завитневич, П. Жукович, В. Іконніков, І. Каманін, В. Кордт, М. Кордуба, О. Лазаревський, ї. Лінніченко, В. Ляскоронський, О. Левицький, П. Лебединцев, Ф. Леонтович, М. Молчановський, С. Маслов, В. Модзалевський, І. Малишевський, І. Оглоблін, І. Огіенко, М. Слабченко, С, Томащівський, І. Шпитківський, Т. Флоринський, Ф. Фортинський, М. Ясипський та ін. Кожен із цих вчених мав своє амплуа, своє коло наукових зацікавлень; їх діяльність відбувалась неодночасно і з різною ступінню інтенсивності. Серед них особливо плідною була наукова творчість В. Антоновича, М. Грушевського, Д. Багалія, В. Іконнікова. Ці вчені увійшли в історію української історичної науки як автори фундаментальних творів, заснованих на міцній джерельній базі та цілком окреслених їх наукових та суспільно-політичних концепцій.
Наукова творчість Дмитра Івановича Яворницького, визначного українського історика, археолога, етнографа, фольклориста і письменника, припадає на час діяльності багатьох з названих істориків і продовжувалась значний проміжок часу. 3 початку 80-х рр. XIX ст. і до кінця 30-х рр. XX ст., хоч останні роки моральних, ідеологічних та службових переслідувань академік АН УРСР Д. І. Яворницький фактично був позбавлений можливості плідно працювати і не друкувався.
Великий син Козацької України
Подолавши степи, кураїни
І тримаючи міцно перо,
Йде останній козак України
Пілігрим Яворницький Дмитро.
Академік Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький; 1855 - 1940) є видатним дослідником історії запорозького козацтва і культурно-громадським діячем України кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Великий патріот України, він віддано працював на збереження національного потенціалу й сам був знаковою постаттю цього потенціалу. Учений вельми прислужився справі створення інтелектуального ґрунту для прийдешніх поколінь. Вагомим є внесок Д. Яворницького у вітчизняну науку, освіту, соціальні інститути, систему соціальних і творчих стосунків тощо.
2. БІОГРАФІЯ
Народився Д.І. Яворницький 8 листопада 1855 р. в с. Сонцівці Харківського повіту, Харківської губернії (нині с. Борисівка Дергачівського р-ну) у родині псаломщика. Початкову освіту здобув у рідному селі. 1874 р. поступив до Харківської духовної семінарії, але не скінчив її. Його вабили світські науки, особливо історія, література, мистецтво, це визначило подальші шляхи навчання та праці. У 1877 р. Яворницький покинув семінарію. Того ж таки 1877 р. він успішно склав екзамени на історико-філологічний факультет Харківського університету.
Час навчання в університеті припадає на вельми сумний період в історії української культури і літератури. Наступ реакції в 70-80-х роках супроводжувався забороною української мови, переслідуванням прогресивних письменників і вчених. Тільки мужні люди, справжні патріоти вітчизняної культури могли зважитись у таких умовах активно працювати в галузі українознавства, публічно виступати на захист рідного письменства. У Харківському університеті такими були відомі вчені-філологи: Олександр Потебня, Микола Сумцов, наукові інтереси яких охоплювали всю слов'янську філологію. Від своїх вчителів Яворницький сприйняв і потяг до різносторонніх знань, і почасти їхню наукову методологію. У 1881 році він закінчив історико-філологічний факультет і був залишений позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. За відхилення запропонованої теми з історії Фінляндії його позбавили можливості працювати в університеті. Одночасно молодий дослідник викладав історію в одній із гімназій Харкова. У період навчання та роботи в Харкові (1877-1885) Д.Яворницький майже щороку під час канікул або відпусток вирушав у подорожі запорізьким краєм, витрачаючи на це свій і без того мізерний заробіток. Він обстежив усі місця, де колись містилися коші, місця господарської діяльності козаків, битв із ворожими військами, фортеці, лісові урочища, дніпровські пороги, степові могили, церкви і монастирі на величезній території колишнього Запорізького краю. Там учений робив археологічні розкопки й топографічні виміри, замальовки пам'ятних місць, збирав документи і матеріали, свідчення старожилів, пісні, думи, легенди, перекази про життя і подвиги запорожців. Усе це дало дослідникові величезний матеріал для написання історії запорозьких козаків та славнозвісної Січі. Він невтомно розшукував документи в архівах Харкова, Катеринослава, Одеси, Києва.
Молодого обдарованого історика у 1883 році обирають членом Історико-філологічного товариства, яке було засноване при Харківському університеті, що діяло з 1877 року. Там працювали О.Потебня, М.Сумцов, Д.Багалій, О.Єфименко, І.Манжура.
У Харкові місцеві чиновники робили все, щоб перешкодити молодому вченому працювати у галузі українознавства. Під підозрою виявилися і його експедиції в Запорізький край та публічні виступи. Це привело до того, що Д.І.Яворницький влітку 1855 року переїхав до Петербурга, де влаштувався викладачем історії і літератури приватної гімназії, викладав в кадетському корпусі, театральному училищі. Працював в архівах.
Тут він близько зійшовся з І. Рєпіним, В. Стасовим. Дружба з І. Рєпіним збережеться на все життя. Відомо, що Д.І. Яворницький був діяльним радником великого російського художника у створенні знаменитої картини “Запорожці" і навіть позував йому в одязі січового писаря. Тоді ж у гуртку прогресивної інтелігенції Яворницький познайомився з художниками М. Микешиним, І. Шишкіним, К. Маковським, зустрівся з корифеями української сцени М. Кропивницьким, М. Заньковецькою, М. Старицьким, М. Садовським, М. Саксаганським, І. Карпенко-Карим.
3. ЗАСЛАННЯ
У 1892 році за настійною вимогою тодішнього міністра освіти Делянова Яворницького було заслано на три роки до Ташкента під нагляд поліції із забороною викладання. Але й цей час він використав в інтересах науки. Саме у Середній Азії він посилено працював над монографією про народного героя Івана Сірка. Історична праця охоплює останній період життя і діяльності Івана Сірка (1659-1680), коли розквітнув його талант політичного діяча і полководця. Д.І. Яворницький здійснив історико-топографічне і археологічне дослідження і в 1893 році опублікував “Путівник по Середній Азії”.
У 1895-1896 рр. Д.І. Яворницький працював у варшавських архівах. У 1896 р. на запрошення В.Ключевського він приїхав до Москви і став приват-доцентом Московського університету, де до 1905 року читав курс археології, історії України і запорізького козацтва. Під час перебування у Москві Дмитро Іванович відвідував літературно-художній гурток, у якому брали участь А.Чехов, В.Короленко та інші прогресивні літератори.
У 1901 році Д.І. Яворницький захистив при Казанському університеті магістерську дисертацію, в основу якої було покладено перший том “Історії запорізьких козаків”.
Щоб мати уявлення про місця, де доводилось бувати запорожцям під час морських походів і в тяжкий час турецької неволі, а також для роботи в архівах, Яворницький їздив до Туреччини, Ірану і Палестини. За словами самого Д.І. Яворницького, він “ слідами запорожців обійшов увесь світ ”. З 1905 р. й до кінця своїх днів Дмитро Іванович постійно жив у Катеринославі (з 1926 р. Дніпропетровськ) і очолював місцевий історико-археологічний музей.
Пам'ятник Дмитру Яворницькому на фоні Дніпропетровського історичного музею його імені.
4. ЯВОРНИЦЬКИЙ У ІСТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА
Д. Яворницькому належить пріоритет у створенні комплексного дослідження з історії запорозького козацтва. У працях ученого, передусім у фундаментальній трьохтомній “ Історії запорозьких козаків ”, здобули висвітлення різні аспекти історії запорозького козацтва: політичні та воєнні події, економічне життя, побут, торгівля, стосунки із зовнішнім світом, культура та духовний світ запорожців, природне середовище, в якому існувало козацтво . Окремі розвідки дослідник присвятив своїм улюбленим героям П. Конашевичу-Сагайдачному, І. Сірку, П. Калнишевському, О. Гладкому.
Яворницький зображений на картині Іллі Рєпіна «Козаки пишуть лист турецькому султану» писарем, у центрі картини.
Десятки років збирав Д. Яворницький “ залишки ” запорозької старовини і перекази народу про козаччину. Внаслідок цієї наполегливої праці вченого з'явилися монументальні збірки документальних, фольклорних і лексичних матеріалів . Багато джерел, зібраних істориком, ще чекають на публікацію.
5. ІСТОРИКИ ПРО Д. ЯВОРНИЦЬКОГО
Більш рельєфному визначенню місця, що його посідає Д. Яворницький у вітчизняному історіографічному процесі й в загалі в культурно-громадському житті України, сприятиме відтворення образу вченого в контексті минулого і сучасного, в історіографічній традиції й в уявленні широкого громадського загалу. Широчінь наукових інтересів і творчих та дружніх стосунків Дмитра Івановича, його довголітня плідна творча праця, активна громадська діяльність - все це передбачає, що узагальнюючий образ ученого має бути досить багатогранним і вельми насиченим. Узагальнюючий образ Д. Яворницького «складається» з мікро-образів , що створюються з оцінок і характеристик різних аспектів його діяльності: наукової, літературної, педагогічної, просвітницької, культурно-громадської та ін. й, нарешті, суто людських якостей особистості Д. Яворницького.
Й хоча мікро-образи Д. Яворницького формувалися внаслідок суб'єктивних оцінок і характеристик з боку його сучасників й представників наступних поколінь, порівняльний аналіз цих оцінок дозволяє «сконструювати» узагальнюючий образ ученого, визначити ті «константи», що є загально визначальними в оцінках Д. Яворницького як в минулому, так й сьогодні.
У створенні образу Д. Яворницького пріоритетним є його наукова творчість. В цьому плані важливу роль відіграє тема, що її досліджував вчений, а саме історія запорозького козацтва. Це є “вічна”, знакова для українства тема, що була й залишається пріоритетною у вітчизняній історіографії.
Страницы: 1, 2, 3
