Рефераты. Економічна думка Древнього Сходу

Економічна думка Древнього Сходу

Реферат з теми:

Економічна думка Древнього Сходу

План

Вступ
1. Економічна думка Стародавнього Сходу
2. Стародавній Єгипет
3. Вавилон
4. Стародавній Китай
5. Стародавня Індія
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Економічно-специфічна сфера людської діяльності народилася одночасно з виникненням людського суспільства. В процесі своєї господарської діяльності первісні люди накопичували виробничий досвід, набували навиків вирішення проблем економічного характеру. Все це закріплювалося в родовій пам'яті поколінь. Проте в ті віддалені від нас часи економічні погляди людей були складовою частиною їх архаїчного мислення. Тому помилково стверджувати, що члени первісного суспільства уміли мислити економічно. Економічні представлення древніх народів вдягалися у форму економічного мислення лише з появою писемності, яка є одним з атрибутів цивілізації. Процес його формування знайшов своє віддзеркалення в письмових пам'ятниках давньосхідних цивілізацій.

Найбільш ранні прояви економічної думки слід шукати в історії країн Давнього Сходу. Це пояснюється сприятливими економічними умовами, наявністю їжі, теплим кліматом. Це привело до значної концентрації населення в досить ранній період, виникає полювання, скотарство, землеробство.

Основа економіки того періоду - землеробство, надалі географічні умови втрачають свої пріоритети і економіка (її розвиток, ступінь розвитку) спирається тільки на землеробство. Виникають міцні людські поселення. Удосконалюються методи агрокультури, підвищуються урожаї, будуються іригаційні системи, стає можливим накопичення матеріального багатства. З'являється додатковий продукт, людина набуває господарської цінності, все в цілому це приводить до виникнення рабства.

Виникає держава: будівництво в грандіозних масштабах - храми, палаци - це виходить за рамки общини і навіть племінних союзів. Таким чином, країни Давнього Сходу дуже рано пережили економічний підйом, процес політичного об'єднання і культурний розквіт.

Все це і послужило основою раннього розвитку економічної думки Давнього Сходу. Воно відбувається на основі загострення економічних суперечностей разом з розвитком рабства і утворенням деспотичних держав. Виникали гострі проблеми, які і намагалася вирішити економічна думка. Вона відбивалася і в господарському законодавстві і в економічних вимогах народних мас, філософських системах і навіть в спеціальних творах.

Однією з найважливіших суперечностей економічного ладу Давнього Сходу була незавершеність процесу руйнування селянської общини. Община утримувала свої позиції в області сільського господарства: розподіл води, ремонт каналів. У боротьбі із загрозою поневолення як неоплатні боржники, селяни люто боролися за збереження общини між рабством і общиною, що заповнює всю історію Давнього Сходу. Поневолення іноземців, а тим більше місцевих жителів зустрічав великий опір: повстання рабів знаходили підтримку біля бідноти, держави знаходилися в стані перманентної громадянської війни. Виникає проблема морального виправдання рабства. Були зроблені і спроби її рішення. Про це свідчать "Вислови Іпувера", закони Ману, учення Конфуція і інші прояви економічної думки.

Розширення боргового рабства призвело до скорочення соціальних резервів деспотії і до напруження народних повстань, часто рабовласницькі держави розпадалися. Наприклад, в Єгипті централізована держава розпадалася кілька разів.

З моменту появи держави, воно грало виключно важливу роль в економічній історії. Іригаційні системи спостерігалися державним чиновником, розподіл води контролювався фараоном, государем або царем, виражалася система державних монополій (сіль, залізо), державне рабовласництво. Деспотичне і настирливе втручання держави порушувало економіку, ущімлювало інтереси, як панів, так і середніх верств населення. Вперше в історії економічної думки виникає складна проблема визначення меж втручання держави в економічне життя країни.

Господарство держав Давнього Сходу було в основному природним, але вже отримала значний розвиток торгівля, а коли виникає торгівля, тоді виробництво стає товарним. Так в економічній думці з'являється тема для дебатів - про перевагу натурального і товарного господарства.

Основні проблеми, які стояли перед ранньою економічною думкою Давнього Сходу:

- рабство;

- община;

- держава;

- натуральне і товарне виробництво.

У країнах Давнього Сходу, що були суспільствами азіатського способу виробництва, економічне життя мало натурально-господарську основу і регулювалося як первіснообщинною традицією, так і державною регламентацією. Тому в письмових джерелах тієї епохи важливе місце відводилося питанням зміцнення натурального господарства, організації і управління державним господарством, захисту майнових інтересів приватних рабовласницьких господарств і регламентації, товарно-грошових, що народжувалися, відношенні.

1. Економічна думка Стародавнього Сходу
З появою перших державних утворень і зародженням різних форм участі держави в господарському житті, тобто з часів древніх цивілізацій, перед суспільством виникла безліч насущних проблем, актуальність і важливість яких зберігається до цих пір і навряд чи коли буде втрачена. У їх числі найбільш значущою була і, очевидно, буде завжди проблема тлумачення ідеальної моделі соціально-економічного пристрою суспільства на основі логічно вивіреної систематизації економічних ідей і концепцій в економічній теорії, що приймається в результаті загального схвалення як керівництво до дії при здійсненні господарської політики.

Як же ця проблема вирішувалася в Стародавньому світі?

Коротко відповіді на ці питання можуть бути зведені до наступного:

Виразники економічній думці Стародавнього світу прагнули ідеалізувати і зберегти назавжди рабовласництво і натуральне господарство як головні умови відкритого розумом і що охороняється цивільними законами «природного порядку».

Докази ідеологів Стародавнього світу базувалися переважно на категоріях моралі, етики, моральності і були направлені проти крупних торгівельно-лихварських операцій, тобто проти вільного функціонування грошового і торгівельного капіталу, в яких убачали штучну суть, що порушує принцип еквівалентності і пропорційності процесу обміну товарів на ринку за їх вартістю.

Проте для ґрунтовної і повної характеристики еволюції економічної думки Стародавнього світу необхідний відособлений розгляд особливостей господарського життя східного рабства і класичного (античного) рабства і основних ідей і переконань в пам'ятниках економічного мислення цивілізацій Древнього Сходу і античних держав, що дійшли до нас.

2. Стародавній Єгипет
Староєгипетська економічна думка представлена в основному різного роду "Повчаннями" невідомих авторів. Присвячені вони питанням державного управління господарською діяльністю, викладені у формі необов'язкових для виконання рад господарюючим суб'єктам з приводу споруди і обслуговування іригаційних систем, проведення меліораційних робіт. Все це вимагало централізованого управління з боку уряду і чіткої організації виробництва, на що і робили упор господарські трактати.

На прикладі цієї країни людство має в своєму розпорядженні два ранні пам'ятники економічної думки за всю історію самоорганізації в рамках державних утворень:

«Повчання гераклеопольского пануючи своєму синові» (XXII століття до н.е.). У цьому «Повчанні» приводяться «правила» державного управління і керівництва господарством, оволодіння якими для правителя також поважно, як і всяка інша сфера мистецтва.

«Речення Іпусера» (поч. XVIII ст.. до н.е.). Головна ідея -- недопущення безконтрольного зростання позикових операцій і боргового рабства щоб уникнути збагачення «простолюдинів» і початку в країні громадянської війни.

Твір «Повчання гераклеопольского пануючи своєму синові» датується XXII ст. до н.е., складено царем Верхнього і Нижнього Єгипту Ахтоєм Уахкара для свого сина Мерікара.

Декілька основних положень з цього твору:

«Шкідлива людина - це підбурювач. Знищ його, убий, зітри ім'я його, погуби прихильників його. Його підлеглі люблять його. Бунтівник для городян - це смута, оскільки він створює з підданих два загони молодих воїнів. Якщо ти виявиш городянина і справи його відомі тобі, повідом про нього придворних, і вони знищать його - він ворог. Пригнічуй натовп, знищуй полум'я, яке виходить від неї. Той, хто бідний, - він ворог. Будь ворожий до бідняка. Він дає розлютитися натовпу, поміщеному в робітники будинку.»

«Поважай твоїх вельмож, охороняй твоїх людей. Укріплюй твої кордони і твої округи. Добре творити для майбутнього. Благословляй людину, що живе з відкритою особою, оскільки довірливість гірша, ніж нещастя .Прославляй твоїх вельмож, щоб вони поступали по твоїх законах. Не упереджений той, хто багатий в своєму будинку, він владика речей і не має потреби. Не говорить бідняк правди. Несправедливий той, що говорить: “Про, якщо б я мав”. Упереджений він до того, хто владика подаяний його. Великий цар своїми вельможами. Могутній цар владика, великий він багатством своїх вельмож. Говори правду в твоєму будинку, і боятимуться тебе вельможі в країні.»

«Прославляй молодих воїнів, і тебе любитиме столиця. Збільшуй з твоїх підлеглих воїнів. Дивися, серед твоїх городян багато молодих, сильних, яким виконалося 20 років. Молодим воїнам приємно, коли виконують їх бажання. Що стосується старих воїнів, то я піднісся завдяки ним при моїй коронації.»

«Нагороджуй вельмож податными списками, жерців - ділянками землі. Працюють для тебе, як один загін. Не буде бунтівників серед них. Не страждатимеш ти із-за Нила, що він не приходить. Податі півночі будуть в твоїй руці.»

«Дивися, вбитий прикордонний стовп для азіатів. Я встановив кордон на сході від Хебену до Дороги Гора. Там знаходяться поселення, повні вони кращими людьми зі всієї землі до кордонів її, щоб відображати азіатів. Хотів би я бачити могутнього, який минув би мимо всього цього, і зробив би більше, ніж я. Поганий той, який зменшить мій спадок.»

Ім'я царя Х династії Ахтоя III (Хеті III 2120-2070 рр. до н.е.), автора повчання, встановлене по царських списках папірусу Туріну. В цілому текстом є політичний трактат, що містить повчання спадкоємцеві про те, як треба управляти державою. У початок повчання, судячи по окремих фразах і словах, мова йшла про придушення заколоту і боротьбу з кочівниками, що прийшли зі сходу. Подальший зміст про те, як карати бунтівників і забезпечити Єгипет від набігів, підтверджує це припущення.

В період Середнього царства (XX-XVIII ст. до н.е.) надзвичайного поширення набуло боргове рабство, результатом якого стала громадянська війна, що супроводиться биттям аристократів і чиновників, переділом їх майна. Зберігся документ, що відображає економічні переконання побиваних під час війни аристократів. Це "Речення Іпувера".

Вперше в світовій історії автор доводить, що соціальна нерівність цілком природно, раз люди, як і дерева нерівні від природи. Виголошуючи свою промову нібито перед царем Єгипту, він обурювався тим, що в результаті перевороту раби почали "володіти вустами", бідняки отримали майно багатих, і останнім довелося працювати. Як мовилося в "Реченні Іпувера" люди заможні "поставлені до роботи над ручними млинами", "діти вельмож вигнані на вулицю", "цар захоплений бідними людьми", розкриті архіви і "розкрадені їх декларації", чиновники убиті і придворні вигнані з царських будинків. Його обурювало те, що бідняки, не здатні побудувати навіть хатини, стали тепер власниками будинків, а селянин, який "не міг знайти собі биків для відкриття, став власником великої кількості худоби" і навіть спадкових рабів.

Іпувер наполегливо доводив, що учасники перевороту самі прагнули стати рабовласниками. Мета повстання залежить від того, наскільки глибоко укорінялося в свідомості самих рабів визнання рабовласництва, тому що метою перевороту в ранніх періодах ставало повернення громадських стосунків, в пізніх - можливість для колишнього раба стати самому рабовласником.

Страницы: 1, 2