Демократизм, ненависть до знатних і багатих, до суспільної нерівності визначають естетику Руссо, направлену проти мистецтва, яку культивує лише насолоду та ігнорує моральний ідеал. Руссо не випадково в «Листі до Д'Аламбера» розглядає театр як силу, яка розбещує суспільство, тому що рахує аморальною саму ідею театру як повторення і наслідування життя і відтворення його почуттів і прорахунків. Він взагалі з підозрою ставиться до мистецтва, тому що бачить в ньому засіб зміцнення позицій феодального ладу і абсолютної монархії. Виключення він робить лише для музики, якою цікавиться в молоді роки.[16, 137 C.]
Руссо приділяє немало місця в своїй творчості питанням вихованням, присвячуючи ним цілу книгу - роман-трактат «Еміль» (1702р.). Виховання покликане допомагати людині розвинути закладені в ній основи здоров'я і моральності. Він відхиляє всяке насильство над природою і особистістю. Вихователь повинен прищеплювати дитині почуття співпереживання, м'якості, людяності, прибирати в нього риси тирана і деспота. Разом з тим, в книзі «Еміль» вміщено «Сповідь савойського Сікарія» - проповідь природної релігії, не обмеженої церковними догмами. Руссо був підданий переслідуванням з боку церкви, і одночасно викликав незадоволення Дідро і інших енциклопедистів, які твердо стояли на матеріалістичних позиціях. В цьому проявилась складність розвитку шляхів просвітницької думки у Франції. Ідеолог демократичних низів, Руссо виражав і релігійні настрої цих низів, і далеко не випадково в роки революції політичний радикалізм якобінців поєднувався з культом Верховної сутності, ідея якої належить Руссо.
Основні художні твори Ж.-Ж. Руссо - «Нова Елоїза» 1781 р., «Сповідь» 1776-1770 р. - повинні розумітись, з одної сторони, в контексті антифеодальних поглядів автора, з іншої сторони слід рахуватися з положенням Руссо серед інших просвітителів. Психологізм у цих творах несе войовниче, вороже старому режиму, антифеодальне забарвлення. В «Новій Елоїзі», незважаючи на соціальну детермінованість персонажу, для Руссо важливий психологічний тип, який він створює в творі. Письменник не визнає людину як істоту загальну. Він відстоює те, що люди різні і мають різні темпераменти, почуття, говорить про людей чуттєвих і холодних. Існує точка зору, яка стверджує, що позиція Руссо як письменника-новатора висвітлена в перших двох частинах роману, решта частин «Нової Елоїзи» являє собою, ніби відступ: Руссо який на початку надавав перевагу пристрасті розуму, ніби йде у відступ від офіційної моралі.
В своїй «Сповіді» Жан-Жак Руссо зобразив своєрідний синтез автобіографії і роману. Предметом її є життя самого Руссо, конкретної людини, особистості. Автор продумує і прояснює, осмислює і художньо зображує свій життєвий шлях, свою історію. Він відкриває в ній риси, характерні не лише для даної особи, але для людини взагалі. Так автобіографія зближується з романом.
Отже, Руссо як один з засновників просвітницького сентименталізму, є також творцем нової течії XVIII ст. - руссоїзм. Він на якісно новому рівні став в опозицію до догматів Монтеск'є, Вольтера і Дідро, що і визначило Руссо як своєрідну постать Просвітництва.
ІІІ. Історичне значення просвітницького руху
Філософи, економісти і письменники виступили проти всіх основ феодалізму й абсолютної монархії. Ідеологи буржуазії піддали нищівній критиці пережитки кріпосництва, дріб'язливу регламентацію торгівлі і промисловості. Вони вимагали свободи приватного підприємництва, зміцнення буржуазної власності, звільнення особистості від феодального гніту. Багато прогресивних ідей французького Просвітництва зародилися в Англії, де раніше відбулася буржуазна революція, але у Франції ці ідеї дістали набагато послідовніше і яскравіше вираження, тому що політика й ідеологічна боротьба буржуазії з феодалізмом у Франції розгорнулася на більш високій стадії розвитку й була гострішою ніж в Англії.
Діяльність Шарля Монтеск'є і Вольтера, зокрема «Перські листи» Монтеск'є заставили суспільство змінити свою думку щодо абсолютизму, звичаїв двору, податкову політику, несправедливі загарбницькі війни Франції. Твори Вольтера на філософську і політичну тематику змінили погляди народу на релігію. Ці два велетні просвітницького руху поклали початок прогресивній думці і змінам в суспільстві, що наближалися.
Трохи у зміненому варіанті, з деякими доповненнями розпочали свою діяльність на ниві просвітництва фізіократи, зокрема Дені Дідро. Заснована ним «Енциклопедія» зробили справжній переворот в науці, механіці, культурі Франції XVIII ст.
Зміни у свідомості дрібної буржуазії, що відбулися у другій половині XVIIIст. Були наслідком діяльності Жан-Жака Руссо і його школи сентименталістів. В даний період нижчі прошарки суспільства були неосвічені і не цікавилися суспільним і політичним життям Франції, це змінив Руссо його плідна діяльність зробила ці прошарки головною рушійною силою всіх змін, включаючи революції, на кілька століть.
Отже, значення французьких просвітителів і процесу Просвітительства просто неоціненна. Тому що, всі процеси гуманного характеру, всі прояви якими користуються люди в сучасному суспільстві були закладені принципами просвітительства XVIII ст., і зокрема французькою як найактивнішого і найпродуктивнішого гравця на світовій культурно-освітній арені.
Висновки
Отже, підсумовуючи все вище сказане слід сказати, що розвиток капіталістичних відносин і розпад феодально-абсолютиського ладу стали матеріальною основою поширення у Франції буржуазної ідеології , що вилилось у якісно новий суспільно-політичний і культурний рух - Просвітництво. Діячі даного процесу ставили вимоги надання свободи приватному підприємництву , зміцнення буржуазної власності , звільнення особистості від феодального гніту. Сліпій релігійній вірі , що освячувала підвалини феодалізму і абсолютизму , вони протиставляли процес людського розуму , науки, освіти.
На початку свого дослідження я ставив перед собою такі завдання як:
1.Визначити головні течії французького просвітництва XVIII ст.
2.На основі діяльності просвітителів руху дати характеристику Просвітництву як загальноєвропейському процесу.
3.Ознайомитись з життям головними працями просвітителів Франції XVIII ст.
4.Визначити вплив і значення французького просвітництва.
В процесі курсового дослідження я намагався дотримуватись хронологічно - тематичного принципу викладу матеріалу, тому почав з передумов зародження даного процесу, визначив економічні ,соціальні ,культурні і політичні процеси , які спричинили зародження Просвітницького руху.
Щодо поставлених питань ,то я визначив головні течії Просвітництва це: класицизм, фізіократи або енциклопедисти та сентименталізм. Визначив головних діячів цих течій це: Монтеск'є , Вольтер, Дідро, Лесаж, Руссо охарактеризував їх погляди і діяльність, а також відмінності в поглядах основні дискусійні питання, що виникали між цими діячами. На завершення свого курсового дослідження визначив значення і вплив просвітницького руху на життя , свідомість суспільства Франції XVIII ст., а також на світове співтовариство на сучасному етапі розвитку. Вказав, що даний рух має неоціненне значення для переходу від феодалізму до капіталізму, на зародження прогресивних ідей в науці, техніці, культурі і принципів суспільного розвитку.
Список використаної літератури
1. Анализ статей зарубежной художиственой и научной литературы - Л., 1985
2. Андреев Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К. История француской литературы - М., 1987
3. Артамонов С.Д., Гражданская З.Т. История зарубежной литературы ХVII - XVIIIвв.: Учеб. для студ.пед.ин-тов - М.: Просвищение , 1988
4. Артамонов С.Д. Вольтер и его век: книга для учащихся - М., 1980
5. Артамонов С.Д. История зарубежной литературы ХVII - XVIIIвв.: Хрестоматия /Сост. С.Д.Артамонов - М.: Просвищение, 1982
6. Артамонов С.Д., Самарин Р.М. История зарубежной литературы ХVII.-М., 1963
7. Балмутский В.Я., Бажар Ю.И. История зарубежной литературы XVIII вв. - М.,1983
8. Гуляев Н.А. Литературные направленыя и методы в русской и зарубежной литературе ХVII - XVIII вв. - М.,1983
9. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури ХVII - XVIIIст.-К., 2007
10. Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе ХVII - XVIIIвв./ М.Г. Соколенский - К ., Одесса: Высшая школа ,1985
11. Зарубежная литература ХVII - XVIIIвв.: Хрестоматия / Сост. С.Д. Артамонов - М.: Просвищение , 1982
12. Зарубежная литература. Учебник - пособие для фил. факул. Науч. ред. Б.П.Мицкевича ,- Минцк, И - во БГУ,1973
13. Зарубежная литература второго тысячилетия , 1000- 2000. - М., 2001
14. Зарубіжна література в людинотворному вимірі. Книга для вчителя - К.: Генеза, 2003
15. Зарубіжна література від античності до поч. ХІХст. історико естетичний нарис - К.,2004
16. История всемирной литературы .В 9 томах / Гл.ред. Г.П.Бердников.- М.:Наука. - Т. 5
17. История зарубежной литературы XVIII века. Учебник для студ. выш.учеб.завд. - 2-е изд.испр. и допов. -М .: Высшая школа , 1999
18. История зарубежной литературы XVIII века: Страны Европы и США / П.Неустроев - М.:Из-во МГУ, 1987
19. История зарубежной литературы XVIII в.Учебник для вузов - М., 2001
20. История зарубежной литературы ХVII - XVIIIвв. М.: Просвищение , 1967
21. Луков В.История литературы -М., 2003
22. Мацкевич Б.П. Зарубежная литература: Учебн.пособие для филос.фак. М..2001
23. Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література ХVII - XVIIIст. - Х., 2003
24. Пинский А.Б. ренесанс. Барокко. Просвищение -М., 2002
25. Проблемы истории зарубежных литератур: Межвузовский сборник - Л: Изд- во , ЛГУ ,1983
26. Прокаєв Ф.І. Зарубіжна література / Навч.посібник для студ. філ. ф - в пед. Інститутів - К., Вища школа ,1987
27. Реизов Б.Г. Из истории европейских литератур .- Л.: Изд-во ЛГУ , 1970
28. Савченко Т.А. Хрестоматия по зар. литературе - М.,1980
29. Строев А.Ф. «Те кто прославляют фортуну». Авантюристы просвещения -М.: Новое литературное обозрение, 1999
30. Филлипов М.М. Очерки о западной литературе XVII - XIX вв. - М.: Наука, 1987
31. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія світової літератури - К.: Кондор, 2006
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
