Незважаючи на візит до Ахалкалакі у грудні 2004 р. М.Саакашвілі, його намагання вирішити деякі болючі для вірменської меншини питання, багато проблем все ще турбують населення. Зокрема у місцевих школах заборонено викладання історії Вірменії, вірменські церкви й монастирі нерідко оголошуються грузинськими, знищуються хачкари (камені - хрести з вірменськими підписами). На 140 вірменських населених пунктів працює лише п'ять церков (дві в Тбілісі, одна в Батуму, дві - в Джавахеті), а лише у грузинській столиці живуть понад 100 тис. вірмен. Крім того, на території Грузії налічується 600 церковних споруд, які належать вірменській християнській монофізитській церкві, але більшість з них не функціонує. Півмільйонне вірменське населення Грузії має всього 12 священиків. Фіксуються інциденти: після того як 17 липня 2005 р. у церкві Святого Геворка села Самсар грузинські студенти розбили хачкари, вірмени громили грузинську школу в Ахалкалакі. Щоб дещо зарадити конфліктам, за наказом М.Саакашвілі у вірменських селах почалася масова закупівля продовольства для грузинської армії. Це рішення спрямоване у майбутнє: забезпечити можливість отримання коштів для тих вірмен, які втратять роботу на російській базі в Ахалкалакі. Адже близько 40% працівників та службовців у російському гарнізоні - місцеві жителі [62; 63; 64].

Директор Інституту політичних студій у Москві С. Марков називає події кінця листопада 2003 р. у Тбілісі "дореволюцією", тобто спробою завершити революцію 1991 р. і переорієнтувати країну геополітично. Однак його характеристика "трояндової революції" як виключно політичної, а не соціальної, не зовсім вірна. Адже до початку 2005 р. зростання прибутків бюджету мало місце, і суттєво - у 2,5 рази. Зросла мінімальна пенсія, хоча й не до 60 доларів, як обіцяв президент. До 1 липня 2005 р. були повністю погашені борги по зарплатні й пенсіях у сумі 150 млн доларів. Нагадаємо: до 2004 р. весь бюджет Грузії не перевищував 400 млн доларів, нова ж влада поставила за мету мати його у розмірі не менше ніж 2,5 млрд. Відомо, що поліпшення стану у сфері оплати праці та виплати пенсій було досягнуто методом державного рекету. Колишній керівник залізниць республіки, щоб визволитися з в'язниці, заплатив 8 млн доларів, яких могло вистачити для ремонту п'яти великих станцій. Керівник дорожнього департаменту відбувся 3,6 млн доларів, зате Г.Джохтаберідзе (зять Е. Шеварднадзе) одержав свободу за 26 млн. Щоб знищити епідемію хабарництва, з Міністерства внутрішніх справ звільнили 15 тис. співробітників, було замінено увесь склад автоінспекції, після чого працівникам різко підвищили платню. Щоправда, антикорупційна стратегія має загальний характер, та й розроблена нещодавно. Але якщо за всі роки існування незалежної Грузії від приватизації було отримано 25 млн доларів, то тільки за грудень 2003 - грудень 2004 років державі дісталося понад 200 млн. Лише за три підприємства, що продавалися "в пакеті", російський "Євразхолдинг" заплатив 135 млн доларів. Все ж на початку 2005 р. податкова служба працювала неефективно, зате автоінспекція стала "найулюбленішим органом у народі". Звичайно, економічне становище поки що важке, надто високий рівень безробіття, ледь не мільйон жителів Грузії працюють за кордоном. Лише з Росії вони надсилають рідним більше 1 млрд. доларів щорічно. Почастішали випадки, коли, маючи туристичні візи до Франції, люди там і залишаються. Електроенергія в містах подається за графіком, занедбана житлово-комунальна сфера. Державний борг Грузії досяг на початку 2005 року 2 млрд. доларів [18; 20, с.А4; 50; 35, с.39-41; 58; 66].

Доктор політичних наук А.А.Чачія, який очолює "Народний рух "Самегрело", стверджує, що протягом 2005 р. влада планує закрити 60% дитсадків, багато шкіл з безоплатною системою навчання, залишити у Тбіліському університеті всього шість факультетів замість 23-х. Росія постачає природний газ за ціною 60 доларів за 1 тис. м3, а населення його купує за 150 доларів. Аналогічна ситуація з електроенергією: її собівартість - 2 центи за одну кіловат-годину, а такса жителям - по 7-8 центів. Фінансова підтримка Грузії з боку США стала вкрай важливим чинником, уже в 2004 р. за її рівнем на душу населення республіка поступалася лише Ізраїлю, Єгипту та Чорногорії. До 2010 р. Грузія одержить від Вашингтона ще 300 млн доларів [30; 83, р.122-123]. Але сумнівно, щоб у 2008 р. М.Саакашвілі вдалося реалізувати свою обіцянку - забезпечити населенню європейський рівень життя. Зауважимо, що заради вирішення проблеми з пальним М.Саакашвілі у кінці жовтня 2005 р. назвав суто авторитарного лідера Азербайджану І.Алієва своїм братом.

Політично в Грузії мало що змінилося, за рівнем свободи слова вона скотилася до 2005 р. на 23 пункти вниз. Далеко не всі громадяни схвалюють призначення президентом на важливі посади родичів лідерів "трояндової революції", своїх друзів та знайомих. Не випадково підкомітет по європейському сусідству у Комітеті з іноземних справ сейму Литви влітку 2005 р. вирішив "експортувати" демократію, принципи прав людини не лише до Білорусі, Азербайджану, Вірменії, України, але й до Грузії. Не всіх влаштовує принцип, за яким населення вибирає лише керівників районних адміністрацій. Губернатори провінцій будуть і далі призначатися, і навіть мера Тбілісі вибиратимуть не городяни, а законодавчий орган міста - сакребуло. У законодавстві Грузії надто широка недоторканість парламентарів та народних депутатів, а їхня відповідальність - чисто символічна. Дуже нечітко визначені можливості й межі права на захист парламентарів, тому їх легко використовувати для діяльності, абсолютно не пов'язаної з депутатською роботою. У законі відсутнє поняття "депутатське звернення", в Конституції Грузії немає вимоги щодо обмеження участі у виборах депутатів для осіб, які мають непогашену чи не зняту в установленому порядку судимість [3, с.55; 76; 67, с.4-5, 8].

Вуличних акцій влітку 2005 р. у Тбілісі стало стільки ж, як два роки тому. Юрист Т.Хідашелі у липні 2005 р. відзначала "ігнорування точки зору інакомислячих", претензію влади на "монополію у проповідуванні істини". До цього часу, зокрема, рідні З.Жванія, який загинув 3 лютого 2005 р., і батько Р.Юсупова, що помер разом з ним, не згодні з висновком про їхню випадкову смерть. Брат покійного прем'єр-міністра Георгій Жванія заявив в ефірі каналу "202", що влада Грузії навмисне сфальшувала звіт американського ФБР щодо причин смерті Зураба та Рауля. Рідні З.Жванія вважають підозрілою поведінку охоронника прем'єра М. Дзадзамія, халатністю - дії начальника охорони К. Харчіладзе [44; 29; 53]. Преса повідомляла про певний тиск на Н. Бурджанадзе у зв'язку з безладом у департаменті прикордонних військ, який очолює її чоловік Б. Біцадзе [12]. Лідери грузинської колонії в Москві вважають, що М. Саакашвілі намагається "клан кланом вибивати". Більше того, за висловом одного з відомих російських аналітиків "В последние 10 лет Грузия производит впечатление демократического государства. Но больше она ничего не производит". Недавній висновок представника Європейського Союзу був невтішний: Грузія вступить до ЄС не раніше ніж через 20 років, і це мінімальний термін [5; 43]. Однак, виступаючи у вересні 2005 р. в Колумбійському університеті, М.Саакашвілі заявив: "Безперечно, ми вступимо до Європейського Союзу раніше, ніж людина побуває на Марсі, а вона опиниться на Марсі досить скоро". Але ж спеціалісти передрікають такий політ десь у 2030 році! Щодо членства в НАТО, тут перспективи значно кращі. Згідно з планом індивідуального співробітництва Грузії з альянсом, прийнятим у жовтні 2004 р. (терміни його виконання і конкретну допомогу НАТО не розголошують), в кінці 2006 р. Тбілісі має надію одержати статус кандидата на вступ в цю організацію.

За 16 місяців перебування при владі "Національного руху" М. Саакашвілі з'явилося розчарування. Згідно з опитуванням, проведеним у квітні 2005 р., його політику назвали вірною 31% респондентів. Це значно менше, ніж у кінці 2003 р., коли цей показник досягав 97%. Зокрема тбілісці вкрай незадоволені тим, що після руйнівного землетрусу квітня 2002 р. будинки не ремонтуються, а лише фарбуються; сакребуло захопилося будівництвом бізнес-центрів, а не житлових будинків. Адже бюджет столиці на 2005 р. виріс на 20 млн ларі [29; 13].

Опозиційними до влади є "нові праві", "консерватори", партія "Справедливості", а в парламенті - Республіканська партія. М.Аргвадзе-Гамсахурдіа (вдова покійного президента) з липня 2005 р. організувала постійну акцію протесту біля будівлі "Відкритого товариства Грузії". Дебати опозиціонерів у парламенті, як правило, закінчуються бійкою. На наступні президентські вибори 2008 р. від опозиційного "уряду майбутнього" вже фігурує кандидатом 38-річний випускник Колумбійського університету Г.Маісашвілі - один з авторів теорії соціальної солідарності. Під час виборчої кампанії в США він працював економічним радником Д.Керрі. У своїх виступах Г. Маісашвілі особливо натискає на проблему безробіття, яку уряд, на його думку, не здатний вирішувати, а також на некомпетентність міністрів. В одній з промов він заявив: "Грузія часів Саакашвілі - це потьомкінські села та бутафорська політика". Підкреслено патетично, нереально лунав його заклик зробити самого президента безробітним [51; 14]. Лунає критика на адресу М.Саакашвілі і з боку Заходу. Аналітик Ніксонівського центру в США З.Берон зауважувала, що президент Грузії надто нетерплячий у справах міжнародної політики, проявляє надмірну емоційність. Внутрішні реформи, - підкреслює П. Лавель, - проходять дуже повільно, позитивні результати від них дістаються лише тбіліському електорату. Член Британської Гельсінської групи з прав людини М.Алмонд засуджує надмірне уславлення М.Саакашвілі, яке нагадує шеварднадзівські традиції [25]. Різноманітні чутки серед населення та світової громадськості викликав інцидент президента Грузії з журналісткою Інгою Григорія [8]. Надто низький рівень має сучасна Грузія за свободою економічного розвитку - 100 місце, у той час як Вірменія - друге, а Естонія - четверте [40].

Важка спадщина, особливо через відчайдушну бідність (не менше 52% у 2004 р.), яка не сприймає ринкових принципів і представників нової буржуазії, що дивляться на Захід, посилює соціальну напругу. В органах масової інформації зникла критика дій уряду. Проведені через слухняний президенту парламент поправки до Конституції залишили суди і законодавчий орган без будь-яких незалежних прав. На думку проф. Ч. Фейрбенкса, "суперпрезидентська Конституція Шеварднадзе перетворилася на гіперпрезидентську Конституцію Саакашвілі" [80, Р.117-118].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5