Історія прийняття Конституції України - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Історія прийняття Конституції України

ілком зрозумію, що затримка з розробкою і з прийняттям нової Конституції України негативно відбивалася на стані в суспільстві і державі, гальмувала економічні, політичні і державно-правові реформи Продовжувався економічний спад, знижувався рівень життя людей, загострювалась політична ситуація, зростала криміналізація в суспільстві.

Ці та інші фактори обумовили розробку і укладення Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України", який було підписано 8 червня 1995 р.

У його вступній частині були чітко зазначені причини укладення договору, а саме: відсутність нової демократичної Конституції України, що є гальмівним чинником на шляху здійснення економічних, політичних і державно-правових реформ; відхилення Закону України "Про застосування Закону України "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні" та зміни Конституції (Основного Закону) України в зв'язку з його прийняттям", спрямованого на реалізацію положень Закону України "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні", що унеможливлювало належне функціонування всього державного механізму як у центрі, так і на місцях, стримувало проведення економічних реформ, вело до подальшого зубожіння переважної більшості населення, загострення соціальних конфліктів тощо.

Різні оцінки всіляких політичних сил і державних діячів були висловлені щодо змісту Конституційного Договору і самого факту його прийняття. Не всі норми його були досконалими і відповідним чином скориговані, а в окремих випадках навіть суперечили одна одній. Але безумовно, він сприяв певній стабілізації у державі і суспільстві, активізував хід конституційного пронесу тощо.

У той же час необхідно було продовжувати роботу над проектом нової Конституції. Україна залишилася єдиною із держав колишньою Союзу РСР, в якій не була прийнята Конституція як головний юридичний атрибут її державності, своєрідний "паспорт держави".

З метою прискорення процесу доопрацювання наявних матеріалів, вивчення і узагальнення підготовлених альтернативних проектів нової Конституції (а їх було до десяти) розпорядженням Співголів Конституційної комісії - Президента України і Голови Верховної Ради України від 19 червня 1995 р. було створено робочу групу Конституційної комісії.

В результаті опрацювання матеріалів, які були передані до цієї групи, було підготовлено проект Конституції України.11 березня 1996 р він був схвалений Конституційною комісією, а 20 березня внесений на розгляд до Верховної Ради. Практично відбувся публічний акт передачі розробленого і схваленого проекту нової Конституції у Верховну Раду разом із зауваженнями і доповненнями членів Конституційної комісії для подальшої роботи над ним. Після розгляду цих матеріалів і з метою подальшого доопрацювання проекту Конституції Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1996 р була створена Тимчасова спеціальна комісія.

Проект нової Конституції, зрештою, був ще раз доопрацьований і винесений на розгляд Верховної Ради.28 червня 1996 р. нова Конституція України голосами 315 народних депутатів була прийнята.

Прийняття Основного Закону нашої держави - це визначна подія в її історії, у житті її народу. Завершився тривалий і надзвичайно складний конституційний процес, і розпочався якісно новий етан у розвитку суспільства і держави.

2. Історичне значення прийняття нової Конституції України для розвитку нашого суспільства

Прийняття п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996р. Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 р. всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.

Чому саме у суспільстві й державі такого великого значення набуває конституція, чому саме її прийняття обумовлені становлення держави, її належність до сім'ї цивілізованих демократичних країн, активізація міжнародних відносин?

Насамперед прийняття конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні - результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.

Ці, так би мовити, історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено.

Так, Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.

Відповідно до сутності конституції будь-якої держави у процесі її аналізу завжди виникає ряд питань, зокрема: чи є та або інша конституція конституцією саме держави, а не суспільства; яким є спрямування конституції - це політичний чи правовий акт; закріплює конституція лише норми існуючі, чи містить і програмні положення?

Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б не зовсім правильно. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом довгострокової дії, яким збагатилася наша держава, підвалинами не лише сучасних, а і майбутніх перетворень у суспільстві, основою його консолідації.

Конституція закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов'язком. Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше і не повинно бути. Адже Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна служити, перш за все, своєму народові.

До речі, на конституційному рівні закріплене положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежні і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Тут хотілося б звернутися до історії законотворення в Україні і згадати відомий документ “Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорізького”, написаний ще гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом і прийнятий 5 квітня 1710 р. На думку як вітчизняних так і зарубіжних фахівців, це була перша європейська конституція у сучасному її розумінні. І це справді так. Адже в ній уже на той час було скріплено й реалізовано ідею поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Пройшло майже триста років і знову це положення відтворене у нашій новій Конституції,

Конституційною основою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, основним джерелом яких є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Як визначено Конституцією (ст.9), ці договори є частиною національного законодавства України. Вступ до Ради Європи, активна співпраця з країнами СНД, з ОБСЄ, Європейським Союзом, Північно-Атлантичною Асамблеєю та іншими міжнародними організаціями, і окремими державами вимагає приведення національного законодавства України у відповідність з нормами міжнародною права.

Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародною співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.

Крім політичного значення нова Конституція України має надзвичайно велику юридичну цінність як правовий акт. Перш за все це Основний Закон держави, який мас найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на ії основі повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом нашого законодавства, розрахованим на тривалий період.

Таким чином, нову Конституцію слід розглядати як основу подальшого розвитку законодавства і правової системи у цілому. Уже перший аналіз її змісту дає підстави зробити висновок про необхідність підготовки і виконання широкої програми законодавчих робіт, пов”язаних з прийняттям абсолютно нових законів, які випливають із Конституції, і внесенням змін до чинних законів. В Інституті законодавства Верховної Ради розроблений поки що попередній, орієнтовний перелік законодавчих актів, необхідність прийняття та зміни яких випливають із змісту нової Конституції.

Висновок
Таким чином, підсумувавши все вищенаписане, можна наголосити на тому, що порівняно небагато часу відділяє Україну від історичного моменту набуття незалежності. Проте воно встигло поставити перед молодою державою складні проблеми, пов'язані з організацією ефективної економіки, розвитком політичного життя та демократії. В колі цих проблем особливо важливе значення має проблема державного будівництва, яка активно обговорюється політичними партіями і громадськими організаціями, в колі спеціалістів.

Державі потрібна була Конституція - основний закон її життєдіяльності. Саме Конституція призвана відігравати роль фундаменту, на якому можна побудувати поверхи будівель, які являються сукупністю правових норм. Нова Конституція України була прийнята п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

Таким чином, прийняття Конституції - це найвища форма закріплення державою і суспільством окремого соціально-економічного і політичного вибору.

Конституція України поширює вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, причому цей вплив має ідейно-політичний, морально-психологічний та юридичний характер. Це обумовлює зміст та особливості механізму здійснення Конституції, який складається з двох відносно самостійних частин: соціального та юридичного.

В соціальному механізмі знаходять своє втілення якості Конституції як політичного документу, в юридичному - характеристика Основного Закону, особливого акта національної системи права.

Здійснення Конституції, втілення її в життя не можна зводити до окремих дій в межах конкретного юридичного процесу. Воно значно глибше і грунтовніше. Сутність такого здійснення визначається насамперед соціальним призначенням Конституції, яка поєднує в собі якості нормативного акта і головного політико-правового документа. Іншими словами: здійснення Конституції в єдності всіх її сторін є складне політико-правове явище, завданням якого є не тільки досягнення конкретного правового результату, бажаної поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, але й досягнення цілей та інтересів конституційного регулювання.

Таким чином, здійснення Конституції в цілому, її окремих норм - не що інше, як досягнення конституційних цілей та інтересів шляхом правомірної діяльності суб'єктів конституційного права.

Все це трансформує наше уявлення про Конституцію, її “політичне наповнення” і роль в механізмі здійснення повновладдя українського народу.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К. 1996.

2. Конституційне право України. За ред. В.Ф. Погорілка. - Київ, Наукова думка, 1999.

3. Основи конституційного права України. За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997.

4. Сташків Б.І. Конституційне право України: навчальний посібник. - Чернігів: РВВ, 1999.

5. Коментар до Конституції України. - Київ, 1996.

6. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: курс лекцій. - К.: Вентурі, 1995.

7. А. Степанов. Украина между прошлым и будущим. - Київ “Либідь”, 1997.

8. Гетьман В.П. Як приймалася Конституція України. Київ, 1996.

Страницы: 1, 2