Саме слово «Конституція» - латинського походження, що означає «устрій», «утвердження». У Стародавньому Римі Конституціями

Називали окремі акти, що їх видавали імператори. При виборі Пилипа Орлика було створено теж державний акт, документ, що не був черговою угодою гетьмана та старшини, а першою Українською Конституцією.

Текст Конституції дійшов до нас у латинській та неповній українській редакціях. Латинська версія повніша за рахунок викладення легенд про походження народів та опису надуживань старшини в Україні. Очевидно, що саме вона і була варіантом тексту, що призначався для міжнародного використання. Проте обидві версії вважають оригінальними. Складається Конституція із вступу (преамбули) та статей, що об'єднанні у 16 розділів.

Як складалася Конституція? Про це свідчать архіви Григора Орлика, в яких збереглися оригінальні тексти і записи його батька Пилипа: «Я один зложив найбільшу частину договору (Конституції - І. М.) і зредагував цілий договір. Я зложив це за першим планом…» Хто брав участь у виробленні Конституції? «Поміж особами, - писав П. Орлик, - що обмірковували точки цього документа, були Войнаровський, Гордієнко, Ломиковський, Максимович, Іваненко, Карпенко, і ще деяких прізвищ не пригадую…». Отже, Конституція 1710 р. була загальнополітичним актом виявлення волевиявлення Запорізького війська.

Від 1706 р., коли Орлик переходить до Батурина, замінивши Чуйкевича на посаді генерального писаря, починається його співпраця з національно найсвідомішою частиною української старшини. У вузькому колі в Києві робилося спроби сформулювати точні юридичні норми існування України, як суверенної незалежної держави. З цією метою вивчались міжнародні угоди, укладені раніше, зокрема Гадяцький договір 1658 р. Саме генеральна старшина сприяла прийняттю конкретних рішень Іваном Мазепою у 1708 р. Існує версія про те, що козацька старшина таким чином переслідувала свою мету - вузько колегіальне правління державою. Пилип Орлик виклав у «Конституції» свої політичні концепції та найновіші прогресивні ідеї, що були поширені серед козацької старшини його кола: це політика міждержавних стосунків, затвердження традицій української державності.

2.3 Недоліки та переваги конституційних формувань і загальної структури документу за думкою сучасних дослідників

Головна ідея «Конституції» - повна незалежність України від Польщі та Росії, при чому кордони з Польщею визначалися по річці Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення територій української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорізької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти генеральна старшинська рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично - вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов'язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими під помічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради - своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина і полковники, а й представники Запоріжжя та полків - від кожного по одній заслуженій особі.

Важливої особливістю, що відрізняла її від звичайних гетьманських статей і робила подібною до пізніх європейських Конституцій, було те, що вона укладалася не між гетьманом і монархом, а між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені всього українського народу.

Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також про глибоко демократичні засади кабінета Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона повинна була набути юридичну силу для всієї України. Тому в момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її укладачів стала неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа «мазепинського руху» і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обгрунтовіє можливість існування парламентської демократичної республіки.

2.4 Належність церкви до московського патріархату - першочергова державна проблема

Як відомо, Конституцію США схвалили й прийняли у 1787 р., Франції та Польщі - 1791 р., у Російській імперії спроби створити були тільки в першій чверті ХІХ ст., але закінчилися трагічним повстанням декабристів у 1825 р.

Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини. Вона й сьогодні своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Учені і політики нині не безпідставно вважають, що, втіливши ідеї її натхненника І. Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 р. випередила ідеї французької революції ХVIII ст. Українська стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б засновувалася на природному праві і громадян на свободу і самовизначення. Тут, вперше ґрунтуючись на українському традиційному праві, було задокументоване право України на самовизначення й незалежне державне існування. Цей історичний феномен (потужний розвиток правової думки у несприятливих умовах) пояснюється природним прагненням українського народу до демократії. Конституція Орлика - це віддзеркалення народних уявлень про державу, яку слід збудувати. Мабуть тут можна зробити припущення, що всі, хто працював над цією конституцією, керувалися не тільки тим міжнародним законотворчим досвідом, що вже був на той час, але й принципами національної правової культури, що немов би генетично заповідалися їм попередниками.

Зміст цієї Конституції був таким:

1) Затверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха.

2) Має бути ревіндикований давній кордон козацької держави на річці Случі.

3) Запорізькому Низовому війську повертаються давні оселі - Терехтемирів (Трахтемирів), Кодак, Келеберда, Переволочна і всі землі під Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.

4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генеральної старійшини; тричі на рік (на Різдво, на Великдень та на Покрову) відбувається генеральна рада, до якої належить генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступити проти гетьмана, якщо він не шанує законів.

5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, а генеральний суд.

6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудування генерального підскарбія; на утримання гетьмана призначаються окремі землі.

7) Полковники вибираються вільними голосами, і гетьман їх затверджує; так само проводять вибір сотників та ін.

8) Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичайних данин і робіт, має забезпечити козацьких удів і сиріт.

9) Окрема комісія має провести ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також купців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов'язок, деякі ярмаркові оплати тощо.

10) Скасуються оренди і станції для компанійців і сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.

11) Має бути поширено освіту поміж вільними синами України.

12) Україна має бути самостійною державою.

13) Гетьманська політика має бути завжди спрямованою на добробут української держави. Мають підтримуватися приязні стосунки з Швецією і Туреччиною. Має вестися активна політика, гетьман має вести зовнішнє листування.

14) Забороняється переїзним людям вимагати що-небудь у місцевих.

2.5 Юридичне формування ролі генеральної старшини державному житті

Конституція складається з преамбули (вступу) і 16 статей. У преамбулі подається коротка історія козацтва як виразника прагнень усього українського народу, піднесення і падіння козацтва після його «добровільного» переходу під проводом Б. Хмельницького під самодержавну руку Московської імперії. За допомогою всіх можливих способів і засобів ця імперія обмежувала і скасовувала права і вольності війська Запорізького, а на вільний козацький народ, якого не здолала збройно віроломно накинула невольничу кормигу. Політику гетьмана Івана Мазепи, його союз із Карлом ХІІ преамбула характеризує як логічну й послідовну, обумовлену потребою визволення Вітчизни.

Послідовні 16 статей Конституції передбачали:

- установлення національного суверенітету;

- визначення кордонів Української держави;

- Забезпечення демократичних прав людини;

- Визнання трьох складових чинників правового суспільства, а саме - єдності і взаємодії трьох гілок влади:

а) законодавчої (виборної генеральної) ради, що мала скликатися тричі на рік: перша - на Різдво Христове, друга - на Великдень і третя - на свято Пресвятої Богородиці;

б) виконавчої (гетьман, обмежений законом у своїх діях, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку. На відміну від Московії, «самодержавіє гетьманському уряду неприлічно!»);

в) судової (підзвітної і контрольованої).

Такими в Конституції визначалися принципи побудови Української держави. Кожна ж зі статей формулювала конституційні норми в усіх галузях державного та суспільного життя за головної умови - відторгнення майбутньої Української держави від Московської імперії.

Одним із ключових моментів Конституції стало визнання кордонів України та забезпечення їхньої цілісності. «Як кожна держава складається і затверджується непорушною цілісністю кордонів, - записано в ній, - так і Мала Росія, Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої Польської і від Московської держави, які відійшли в гетьманську область, не були насильно змінені і порушені…».

Гетьман як керівник держави зобов'язувався Конституцією чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську. Цей документ визначав права всіх верств населення України: козацтва, селян, міщан, купецтва, усієї людності на території полків.

Страницы: 1, 2, 3