Особливості визвольного руху в Боснії та Герцеговин - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Особливості визвольного руху в Боснії та Герцеговин

бмеживши феодалам право видачі тапії - документа на володіння землею кметам та передав ці функції в руки держави, Рамазанський закон та доповнення до нього, намагаючись компенсувати феодалів за втрату цього права, перетворили мюльк - приватну власність феодалів частину землі колишнього тимара - так звані хаса-землі, які знаходилися у користуванні феодала на відміну від десятинних земель, спадковими держателями яких були кмети.

Феодали намагались перетворити в беглук і десятинні землі, що визвало опір з боку селянства. Між ними та феодалами йшла боротьба, феодали добивалися юридичного закріплення своїх прав на десятинні землі.

В 1859 р. було прийнято новий закон, який визнавав феодалів повними володарями десятинних земель, а селян - їх орендаторами. Закон визначав розмір та характер селянських повинностей на користь феодала для кожного санджака окремо. Була встановлена й натуральна рента - від 1/5 до ? врожаю зернових (в Сараївському санджаці селяни платили третину і половину, в Банялуксько-Бихачському та Зворницькому - третину, в Травницькому - третину, четвертину, п'ятину, в Герцеговинському - половину, третину, четвертину, п'ятину). Історія західних в південних слов'ян. - К., 2001. - С.575.

Закон встановлював, що у всіх санджаках будинки, побудовані кметами, повинні були ремонтувати кмети; будинки, побудовані землевласниками, - землевласники. В майбутньому будинки кметам повинні будувати землевласники. Закон відміняв відкуп, зменшував в деяких місцях долю поміщика з сіна та фруктів і вводив інші полегшення.

Землевласник не мав права зігнати кмета з землі, якщо той виконував умови договору. Але кмет мав право залишити землю за своїм наміром. Відносини сторін регулювалися письмовим договором. Більш пізня практика встановила перетворення довічних договорів в спадкоємні.

Боснійсько-герцеговинське селянство і після видання цього закону залишились феодально-залежним. Засвідчуючи в якійсь мірі про перехідний характер суспільно-економічних відносин на селі від феодальних до капіталістичних, закон 1859 р. (його ще називали Саферська наредба) в той же час зберігав найбільш важку форму феодальних повинностей - кулучування, яке було юридично закріплено для деяких санджаків і фактично існувала в інших.

Однак не всі положення Саферської нардеби були виконані на практиці. Так, на передодні повстання 1875 р. старі орендні договори практично не відновлювались, і селянин відчував себе в повній залежності від феодала. Економічна залежність від феодала посилювалась безправністю християнина, який не міг отримати реального судового захисту в силу привілейованого юридичного положення мусульман. Відкупна система вилучення державних податків та податей феодалам продовжувала існувати до кінця турецького володарювання. Центральная и Юго-Восточная Европа в новое время. - М., 1974. - С.216.

В лютому 1876 р. був виданий закон, який відмінював звичай, за яким мирійські та вакуфні землі заборонялося купувати не мусульманам; при здійсненні акту куплі-продажу земель категорії мюль та міріє були дані рівні права мусульманам та немусульманам.

Цей закон також відміняв обмеження прав селянина на купівлю чіфтліка, яке існувало по Рамазанівському закону. Останній встановлював дев'ять ступенів на право привілейованої купівлі чифтліка; лише на сьомому місці стояв кмет і то лише тоді, коли він і землевласник були одного віросповідання. Закон 1876 р. вводив привілейоване право купівлі чифтліка на протязі одного року для кмета, як мусульманина, так и не мусульманина.

Викуп кетських земель, який розпочався після видання цього закону, в основу якого було покладено добровільна угода між феодалом та селянином, здійснювався досить повільно. В перші роки після введення він був досить незначним, тому що в розпалі повстання 1875-1878 рр. більшість селянських господарств було розорено та позбавлено засобів, а поміщицьке господарство було ще мало пристосоване до вільного найму робітничої сили. История Югославии. - Т. 1. - М., 1963. - С. 601.

Загалом система поземельних та правових відносин Боснії та Герцеговини, які базувалися на застарілих нормах турецького релігійно-феодального законодавства, була серйозною перешкодою на шляху суспільно-економічного розвитку. Боснійсько-герцеговинське село було приречене на повільний шлях буржуазної еволюції; поступове пристосування феодально-поміщицьких господарств до нових, капіталістичним відносинам супроводжувалось розоренням основної маси селянства.

1.2 Промисловість і торгівля

Слід звернути увагу, що з початком другої половини ХІХ ст. найбільш відчутний розвиток капіталістичних відносин проявився в містах Боснії та Герцеговини. Широке ввезення іноземних фабричних товарів, перш за все австрійських, призвело до розкладу міського цехового ремесла, яке розпочалося ще на початку ХІХ ст.

Однак необхідно зазначити, що в зв'язку зі слабкістю капіталістичної промисловості ремесло продовжувало відігравати домінуюче положення в економіці міста.

Першими фабричними підприємствами в Сараєво були пивоварний завод, заснований в 1865 р. В 60-ті роки було створено товариство по виробництву аби (грубого сукна), капітал якого вимірювався в 4-5 тисяч грошей. Історія південних та західних слов'ян. - К., 2001. - С. 574. В 70-ті роки в Сараєво діяло декілька майстерень по виплавці заліза та міді, невелика фабрика з виробництва шовкового гайтану (шнура). Продовжували діяти та були розширені родовища та майстерні у Фойниці, Крешові, Високо, Вареші, також була розширена розробка соляних пластів в Тузлі. Всесвітня історія. Навчальний посібник. - К., 2001. - С. 234. Володіли підприємствами металургійної та гірничо видобувної промисловості представники хорватської буржуазії.

Занепад ремісничого виробництва та слабкий розвиток місцевої промисловості посилював значення зовнішньої торгівлі для задоволення потреб населення на промислові товари.

В зазначений період відбувалося розширення та переорієнтація зовнішньої торгівлі Боснії та Герцеговини. Створення в Сараєво в кінці 50-х років консульств деяких європейських країн посилило торгові зв'язки Боснії та Герцеговини з західними ринками. На цій основі змінився характер ввозу та вивозу. Окрім ремісничих виробів, які мали попит в основному на східних ринках, тепер почали вивозити предмети сільськогосподарського виробництва, які йшли на захід, а ввозитися колоніальні, текстильні та інші промислові товари.

Так, в 1874 р. тільки в Австро-Угорщину було вивезено 400 тисяч голів великої та малої худоби, 60 тисяч кубометрів деревини і майже 2 тисячі вагонів інших товарів; було ввезено біля 900 вагонів різних фабричних виробів та сировини. Страны. Народы. Цивилизации. - М., 2002. - С.346.

Монопольне положення у зовнішній торгівлі займали сараєвські торгівці, які вели справи з середньоєвропейськими та приморськими містами та центрами.

Окрім зростання старих торгових центрів - Сараєва, Мостара, Травника, Тузли та Баня Луки - розширення торгівлі з Австро-Угорщиною призвело до збільшення значення багатьох північних міст (Босанська Костайница, Босанська Градишка, Босанський Шамац та ін.)

Торгова буржуазія Боснії та Герцеговини була в основному сербською. В руках мусульман була лише торгівля текстильними товарами, які привозили з Туреччини. Хорватська буржуазія, яка займалася ремеслом та торгівлею, була нечисельною. К 50-60 рр. сербська торгівельна буржуазія значно зросла чисельно та економічно. В економічному посиленню боснійських торгівців велику роль відіграли відкупи від податків, перш за все від десятини. История Югославии. - Т. 1. - М., 1963. - С. 607.

В 50-60-х рр. центральне керівництво та місцеві органи здійснили ряд заходів, які сприяли розвитку зовнішньоторгових зв'язків Боснії та Герцеговини та внутрішнього ринку.

В 1863 р. почалася прокладка шосейних доріг та будівництво мостів. Першою була прокладена дорога Сараєво-Брод, потім Сараєво - Мостар - Габела та інші. Новая история. - Ч. 1. - М., 1978. - С. 315. В 1866 р. було організовано транспортне акціонерне товариство, яке перевозило пасажирів на конях. В 60-х рр. була побудована залізна дорога від австрійського кордону (від м. Нові) до Баня Лука. Встановлене ще в 1843 р. поштове сполучення між Травником та Константинополем, в 1853 р. було вдосконалено і зв'язувало Сараєво з Константинополем, Герцеговиною та Сербією. З 1860 р. почалася проводка телеграфних ліній від Сараєва на міста Брод, Лихач, Босянська Градишка і в Герцеговину. Телеграфна лінія Сараєво - Травник - Баня Лука - Градишка була відкрита в червні 1866 р.

Розвитку торгівлі сприяло видання в Туреччині в 1860 р. зведення торгових законів, в основу яких було покладено французький комерційний кодекс. Були засновані і спеціальні торгові суди, де, поряд з мусульманами повинні були засідати і християни.

В 50-70-і рр. ХІХ ст. місцева буржуазія, головним чином торгова, ставала все більш важливим фактором в економічному житті вілайета. Її не могла задовольнити політика турецького уряду. Вона була невдоволена половинчатими реформами, всією системою турецьких суспільно-політичних порядків. Гарантії майна, особистості, рівність християн з мусульманами, особливо в галузі судочинства по торговим справам, на практиці не існували. Місцева буржуазія вимагала створення умов для вільного, швидкого та всебічного економічного зростання, здійснення національних та громадянських свобод.

Отже в промисловості Боснії та Герцеговини переважало ремісниче виробництво, що певною мірою гальмувало розвиток капіталістичних відносин, тим самим перетворюючи Боснію і Герцеговину у аграрно-сировинний придаток Османської імперії та ринок збуту для більш розвинутої Австро-Угорщини.

Економічний, політичний та національний гніт турецької феодальної держави, який гальмував розвиток капіталістичних відносин в місті і на селі, викликав загострення соціальних протиріч. На цій основі і розгорнувся масовий національно-визвольний рух в Боснії та Герцеговині в останні роки турецького панування.

Розділ ІІ. Національно-визвольні війни в Боснії та Герцеговині в 50-70-х рр. ХІХ ст.

2.1 Причини виникнення визвольного руху

Великий вплив на розвиток антифеодальної, визвольної боротьби в Боснії та Герцеговині в 50-70-х рр. ХІХ ст. здійснила хвиля визвольного руху, яка пройшла в Сербії, Греції та Чорногорії. Її початок був покладений першим сербським постанням 1804-1813 рр., в ході якого сербське селянство звільнилося від феодальної залежності. Османська імперія, не дивлячись на придушення повстання, не змогла відновити в Сербії старий феодальний устрій. В 1815 р. в країні спалахнуло нове повстання, і Порта була змушена дарувати в 1833 р. автономію Сербії. В ній розпочався процес складання нації, який супроводжувався боротьбою за створення незалежної держави.

В 1821 р. почалося повстання в Греції, яке переросло в національну революцію. Греки також отримали незалежність; в 1829-1830 рр. була створена суверенна грецька держава. Великого значення для національно-визвольної боротьби народів Сербії та Греції мала підтримка Росії, яка завдала поразки османській імперії у війнах 1806-1812 рр. та 1828-1829 рр.

В Боснії та Герцеговині революційні процеси розпочалися задовго до повстання 1875 р. тільки за десятиліття 1852-1862 рр. тут тричі спалахували антифеодальні повстання - в 1852-1853, 1857-1858 та 1861-1862 рр. В 1872 та 1874 рр. в Боснії та Герцеговині пройшла нова хвиля повстань. Писарев Ю.А. Восстание в Боснии и Герцеговине и европейские державы (1875-1878 гг.) // Новая и новейшая история. - 1976. - №2. - С.48. Повстанці намагалися звільнитися від турецької влади та приєднатися до незалежної Чорногорії та Сербії, або створити власну державу.

Нерідко народні рухи поєднувались з національними війнами, які вели проти Османської імперії Чорногорія, Сербія та Греція. Під час війн Чорногорії з Туреччиною в 1852, 1858 та 1876 рр. спалахували народні повстання в Нові-Пазарському санджаці і Герцеговині. Сербсько-турецька та чорногорська - турецька війни 1876 р. вплинули на повстання в Боснії та Герцеговині. Писарев Ю.А. Восстание в Боснии и Герцеговине и европейские державы (1875-1878 гг.) // Новая и новейшая история. - 1976. - №2. - С.48.

Страницы: 1, 2, 3, 4