Рефераты. Повстання під керівництвом Роберта Кета

Повстання під керівництвом Роберта Кета

Зміст

Вступ
1. Соціально - економічні передумови боротьби англійських селян за землю
2. Політичні передумови
3. Початок та хід повстання під керівництвом Роберта Кета. Програма повсталих
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Англія XVI ст. відрізнялася від інших країн Європи тим, що розкладання феодальних відносин і зародження капіталістичного виробництва відбувалися в ній більш інтенсивно, і не тільки в місті, але й у селі.

Економічному розвитку Англії XVI ст. сприяла та обставина, що в результаті великих географічних відкриттів вона виявилася в центрі нових світових торговельних шляхів. Однак вирішальне значення мали явища, що відбувалися у внутрішньому житті Англії.

Ліквідація панщинної системи господарства й звільнення селян від особистої залежності створили сприятливі умови для розвитку дрібнотоварного селянського господарства і його розпаду як важливого фактора процесу утворення капіталістичного укладу в країні, а також для переходу нового дворянства, що формується, до буржуазних методів ведення господарства. Успіхам розвитку капіталізму в селі й місті сприяло й те, що первісне нагромадження відбувалося в Англії набагато інтенсивніше, ніж в інших країнах. Експропріація селянства, що становила основу цього процесу, відбувалася тут у класичній формі. Колоніальний грабіж сусідньої Ірландії був іншим важелем первісного нагромадження в Англії.

1. Соціально - економічні передумови боротьби англійських селян за землю
Успіхи сукнарства й ріст попиту на англійську вовну спочатку в сусідній Фландрії, а потім й у самій Англії викликали значні зміни в англійському селі. Підвищилися ціни на вовну й вівчарство в Англії стало вигідніше землеробство, тому багато лордів з кінця XV ст. стали перетворювати землі своїх маєтків у пасовища. Вони не тільки захоплювали общинні угіддя, але й зганяли своїх селян-власників з їхніх наділів, зносячи при цьому селянські будинки й цілі села, а захоплені землі звичайно огороджували частоколами, канавами, живоплотом, здавали їх в оренду великим фермерам-скотарям за високу ренту, а іноді й самі розводили на цих землях більші череди овець або перетворювали їх у парки для полювання. Цей процес насильницької експропріації селянства одержав назву обгородження.

Нерідко й заможні селяни, щоб звільнитися від соромливих порядків общинного землекористування, що заважали їм підвищити прибутковість свого господарства, також стали огороджувати общинні пасовища й свої наділи. Це порушувало общинні порядки землекористування й розоряло односільчан. Число людей, позбавлених засобів існування, збільшив і розпуск Генріхом VII (1485-1509) військових дружин великих феодалів.

Важливу роль у процесі експропріації селянства зіграла також церковна реформація, проведена при Генріху VIII (1509 - 1547). До третини земель у середньовічній Англії перебувало у власності церкви. З реформацією в Англії були скасовані всі монастирі, а їхні землі й майно конфісковані короною. Ці землі були частиною роздані королівським фаворитам як подарунки, частиною продані дворянам, фермерам, різним спекулянтам і багатим городянам. Нові власники, щоб збільшити доход, сталі підвищувати ренти, а також інтенсивно огороджувати землі, зганяючи селян, що тримали ці землі за звичаєм і користувалися спадкоємними правами на свої наділи. Після ліквідації монастирів втратилася джерела існування також і більша частина ченців.

У другій половині XVI ст. з успіхами капіталістичного укладу й ростом міського населення в Англії збільшився попит на хліб, м'ясо й інші продукти сільського господарства. Це також сприяло поширенню обгороджень, експропріації селян і створенню великих ферм. Розоряло селян, що мали земельні тримання, і підвищення рент й інших платежів за наділи, здійснюване багатьма лендлордами в умовах "революції цін". Таким чином, в Англії з'явилася маса збезземелених, позбавлених засобів до існування й даху людей, змушених продавати свою робочу силу власникам мануфактур і великих ферм за найнижчу заробітну плату. Процес насильницького збезземелювання англійських селян дворянами був основною рисою аграрного перевороту, у ході якого старе феодальне землеволодіння в Англії знищувалося й створювалося нове, буржуазного типу, відбувався перехід до капіталістичної організації сільського господарства.

Більшу частину експропрійованих у селян земель дворяни, як уже вказувалося, здавали в оренду фермерам. Найбільш багаті фермери переходили до експлуатації найманої праці сільськогосподарських робітників - коттеров - або експропрійованих селян й у такий спосіб ставали капіталістичними фермерами.

В XVI ст. із представників різних соціальних груп села й міста - заможних селян, дрібних і середніх дворян, купців і підприємців - уже утворився шар багатих капіталістичних фермерів, що сплачують землевласникам капіталістичну ренту, більше високу, чим стара фіксована феодальна рента. Зросла кількість сільськогосподарських робочих і малоземельних селян. Заможні хазяї в селі нерідко наділяли бідняків невеликими ділянками землі на умовах короткострокової оренди, що, однак, не давало біднякам можливості існувати без продажу своєї робочої сили. Незначний земельний наділ коттера був для сільських підприємців вигідним засобом прив'язати робітників до свого господарства й підсилити їхню експлуатацію. Зміни в майновому положенні англійських селян, а також згін селян із землі й захоплення общинних земель підривали порядки общинного землеволодіння й послабляли опір селянської громади натиску дворян-обгороджувачів; багаті селяни, що перетворювалися у фермерів, розкладали громаду зсередини.

В англійському селі центральних і південно-східних графств капіталістичний уклад розвивався швидше. На ці графства приходилася найбільша кількість обгороджених земель, експропрійованих селян і зруйнованих селянських будинків.

Аграрний переворот й успіхи розвитку капіталістичного укладу в селі в XVI ст. прискорили процес розшарування англійських феодалів на старе й нове дворянство, що почалося ще в XV ст. Старе дворянство не могло пристосуватися до буржуазної економіки, що зароджувалася. Джерелом його існування як і раніше залишалася або феодальна рента, одержувана із власників земель, або доход від вигідних посад при дворі короля й у церкві. "Революція цін" привела до різкого зниження реальної вартості звичайних рент, що становили головне джерело доходу старого дворянства. Крім того, скасування монастирів знищило багату й впливову групу знаті - абатів і пріорів, з якої багато світських аристократів були зв'язані родинними узами. Феодальне дворянство в Англії XVI ст. матеріально зубожіло. Непомірна марнотратність і великі борги, за які звичайно доводилося розплачуватися своєю землею, - такі були риси старого дворянства цього часу. Політичні позиції його були в значній мірі підірвані посиленням абсолютизму Тюдорів і піднесенням нової знаті. У цьому була причина різних антиабсолютистських змов і заколотів, якими супроводжувалося все сторіччя царювання Тюдорів. До старого дворянства належали не тільки представники аристократичних прізвищ, що уціліли після війни Червоної й Білої троянд й репресій Тюдорів, але також і частина аристократії, створеної Тюдорами зі своїх фаворитів шляхом земельних пожалувань. У масі своїй велике дворянство північних графств залишалося феодальним, але й в інших графствах далеко не всі дрібні й середні дворяни порвали із традиційними формами феодальної земельної власності.

Разом із цим багато представників дрібного й середнього дворянства й навіть деяких аристократів, переважно в передові в економічних відносинах графствах, стали швидко перетворюватися в буржуазних землевласників, у так називане нове дворянство, або джентрі. Вони енергійно експропріювали й огороджували общинні землі й селянські наділи, широко застосовували у своїх маєтках працю сільських робітників -- коттеров і бідних селян -- у якості найманої робочої сили, переходили до здачі своїх земель в оренду фермерам, вводили агротехнічні поліпшення для підвищення прибутковості своїх маєтків, тісно пов'язаних з ринком. От як характеризує джентрі кінця XVI ст. один сучасник: "Джентльмени, які звикли воювати, тепер здебільшого стають добрими хліборобами й так само добре намагаються гранично поліпшити свої землі, як фермери й селяни. Коли надходять у їхні руки ферми після закінчення строку їхнього тримання, вони обробляють їх самі або віддають їх тим, хто готовий сплатити дорожче".

В умовах переходу Англії до капіталістичних форм виробництва в сільському господарстві земля ставала об'єктом вигідного вкладення капіталу й багаті селяни, городяни й чиновники стали охоче здобувати землю. Багато хто з них у такий спосіб вливалися в ряди нового дворянства, підсилюючи його буржуазні риси. Цьому сприяло те, що в Англії на відміну від інших країн не було станової замкнутості дворянства й дворянами ставали не тільки за походженням, але й за земельним багатством, тому всякий, хто здобував земельну власність у кількості, достатньому для того, щоб вести спосіб життя дворянина, був зобов'язаний одержувати від короля дворянський титул. Крім того, у родинах англійських дворян маєток і титул звичайно успадковував старший син (по праву майорату), а молодші сини були змушені наживати собі стан, займаючись ремеслом, торгівлею, мореплаванням або процвітаючи на державній службі й т.п., і часто, розбагатівши, вони купували землі й ставали джентльменами.

Отже, в XVI ст. земельні володіння нового дворянства швидко збільшувалися за рахунок захоплень общинних угідь і селянських ділянок, покупки монастирських земель (після скасування монастирів) і маєтків аристократів, що розорилися. Процвітаючі дворяни нерідко займалися й підприємництвом у сфері промисловості й торгівлі, збільшуючи свій стан. За словами сучасника, доходи джентрі вже наприкінці XVI ст. були в три рази вище, ніж доходи перів (аристократії), єпископів і багатих йоменів.

Поява й підйом нового дворянства мали ще один важливий наслідок. Зацікавленість у розвитку капіталістичних форм господарства зближала нове дворянство із класом, що піднімається, буржуазії. "Земельні володіння цього класу представляли на ділі не феодальну, а буржуазну власність. Ці землевласники, з одного боку, поставляли промислової буржуазії необхідні для існування мануфактур робочі руки, а з іншого боку, були здатні додати сільському господарству напрямок, що відповідає стану промисловості й торгівлі". Так в XVI ст. почав складатися союз буржуазії й нового дворянства, що зіграв важливу роль у розвитку Англії XVI--XVII ст.

В умовах аграрного перевороту XVI ст. і формування капіталізму в селі підсилився процес майнового й соціального розшарування селянства. Як ми вже відзначали, деякі заможні селяни переходили до оренди землі у дворян й експлуатації найманої праці, перетворюючись у такий спосіб у капіталістичних фермерів, у той час як значна частина селян ставала безземельними батраками й малоземельними власниками, напівселянами-напівпролетарями. До кінця XVI ст. в Англії вже утворився клас багатих для того часу капіталістичних фермерів

2. Політичні передумови
Мануфактурні підприємства й фермерські господарства в XVI в. не могли використати всіх зігнаних з землі селян й в Англії утворилася маса безробітних жебраків і бурлак. Тюдори стали видавати жорстокі закони проти них, які назвалися "кривавим законодавством проти експропрійованих".

Генріх VIII дозволив збирати милостиню тільки старим і не здатним до праці злиденним, а працездатних бурлак наказав бичувати й після цього брати з них клятвене зобов'язання повернутися в рідні місця й "прийнятися за працю". Якщо ж паупер після першого покарання буде затриманий другий раз, його повинні були бичувати й, крім того, відрізати половину вуха, а якщо він буде затриманий втретє -- стратити його як злочинця. В 1547 р. король Едуард VI (1547-1553) наказав того, хто ухиляється від роботи від роботи безробітного віддати в рабство тому, хто донесе владі, що той є бурлакою. Хазяїн мав право батогами примушувати паупера-раба до всякої роботи, продати, заповісти його в спадщину й т.д. Паупер-раба за самовільний відхід від хазяїна в перший раз засуджували на довічне рабство й таврували його, випалюючи на щоці або чолі слово (раб), за другий пагін ставили йому на особі друге клеймо, а у випадку пагона втретє його стратили як державного злочинця.

Страницы: 1, 2