Велика Вітчизняна війна - епохальна подія в житті України на довгому шляху відродження української державності. Перемога народів Радянського Союзу у війні відвернула перетворення території України в колонію Німеччини. З того дня минуло майже 60 років, коли відлунали переможні салюти війни. Великі втрати поніс наш народ. Лише за визволення Харківщини загинуло тисячі бійців, офіцерів, партизан і підпільників. Але час не владний стерти з пам'яті народній подвиги радянських людей, які відстояли честь, свободу i незалежність своєї Батьківщини, врятували людство від фашистської чуми.

Не можна не пишатися рухом Опору. Антифашистський рух, відраза до фашизму, несприйняття націонал-соціалізму були притаманні переважаючій більшості всього українського народу, який в цілому, боровся проти німецько-фашистської окупації, хоч у Харкові, як і в інших регіонах України, ця боротьба мала свої особливості.

Як і по всій Україні він поділявся на три частини: комуністичний, націоналістичний і стихійний.

Тисячі мешканців області, ризикуючи власним життям, надавали допомогу пораненим червоноармійцям, що опинились на окупованій ворогом території. Місцеві жителі лікували, переховували бійців і офіцерів Червоної армії, ділилися з ними часто останнім шматком хліба. Особливо багато у цьому зробили лікарі 9-ї холодногірської лікарні на чолі з професором О.І. Мєщаніновим.

Існував у Харкові й націоналістичний рух Опору, але він не мав значної підтримки у харків'ян. Це було пов'язане, по-перше, із тим, що на сході України ідеї створення незалежної України не мали такого широкого розповсюдження, як на заході, по-друге, націоналісти прийшли разом із німцями і заплямили себе співробітництвом із окупантами, і, по-третє, рух не був єдиним, від поділявся на місцевий, мельниківців і бандерівців, які не могли йти на компроміс один одному.

Найбільш розповсюдженим був комуністичний рух Опору. Він відзначався певним розмахом, масовістю, рівнем організованості, ефективністю і переслідував мету звільнення від фашизму і відновлення радянської влади.

На території області під керівництвом підпільних парторганізацій широко розгорнувся партизанський рух. На Харківщині було сформовано 94 партизанські загони і 66 диверсійних груп, в яких боролися проти ворога 3610 народних месників, серед них - 2200 комуністів.

Партизанські загони під керівництвом О.М. Салова (Ізюмський район), О.А. Камишана (Харківський сільський район), С.О. Либи (Нововодолазький район), І.А. Шепелєва (Вовчанський район) знищили багато бойової техніки і живої сили ворога. успішно діяли партизанські загони в Зміївському, Олексіївському, Краснокутському, Липецькому, Барвінківському, Балаклійському, Печенізькому районах, Боровський підпільний райком КП(б)У під керівництвом П.А. Журавльова, підпільна партійна група Олексіївського району, очолювана В.С. Ульяновим і А.Г. Бузникою. За два роки партизанські загони і диверсійні групи знищили понад 23 тис. фашистських солдатів і офіцерів, розгромили 4 ворожі штаби, висадили в повітря 21 ешелон з військами і технікою ворога, підірвали 24 залізничні і шосейні мости, вивели з ладу 88 паровозів, 777 вагонів, 260 автомашин, захопили багато військового спорядження та боєприпасів. Цим самим партизани внесли значний вклад у справу перемоги над ворогом. Юнаки і дівчата були найбільш масовою верствою населення, яка безвідмовно пішла за радянською владою.

За 23 місяці боротьби партизанські загони, диверсійні і антифашистські групи Харківської області знищили більш як 23 тис. гітлерівських солдатів, офіцерів та їх прибічників, розгромили 4 штаби ворога, зірвали 21 залізничний ешелон з військовими і технікою ворога, 25 залізничних і шосейних мости, вивели з ладу 88 потягів і 777 вагонів, знищили 260 автомашин. 107 підвід з боєприпасами, захопили 1167 гвинтівок, 102 кулемети, 603 патронів, 94862 гранати і 2380 снарядів [70, с. 348].

За видатні заслуги в організації партійного та комсомольського підпілля на Харківщині, за мужність і героїзм, виявлені у боротьбі проти загарбників шести особам було присвоєне високе звання Героя Радянського Союзу. Це командиру нововодолазького партизанського загону І.Й. Копьонкіну, секретарю підпільного обкому партії І.І. Бакуліну і членам підпільного обкому комсомолу О.Г. Зубарєву, Н.Т. Волковій, О.М. Щербак, М.Т. Кисляк. 79 осіб в роки війни були нагороджені орденами і медалями [17, с. 52].

Німецько-фашистський окупаційний режим на Харківщині характеризувався жорстоким ставленням до людей. Було спалено багато будинків, зруйновано школи тощо. Величезних втрат зазнала приватна власність громадян. Грабіж, мародерство стали системою, офіційно підтриманою фашистською владою.

На тимчасово окупованій території, були створені підпільна комсомольська організація, винищувальний батальйон. Підпільники вели боротьбу з окупантами. Особливо масовою була боротьба за зрив аграрної політики гітлерівців. Селяни Близнюкiвщини ухилялись від сільськогосподарських робіт, від оплати натуральних та грошових податків, ховали харчі. Організовували саботажі молотьби хліба i інших сільськогосподарських робіт, псували молотарки i трактори, знищували хто що може. Окупанти були безсилі подавити саботажі дії населення.

Крім цього головною роботою комсомольців - підпільників району був випуск i розповсюдження антифашистських листівок, проведення диверсій. Гестапо i поліція, звичайно, не могли зумеритися з фактом діяльності підпільників. Багато часу шукали вони керівників, i після силенного терору їм вдалося натрапити на слід підпільників Близнюкiв. Їх було страчено після допитів i катувань.

Прикладом мужності була діяльність по рятуванню бійців Червоної Армії. Місцеві жителі ховали та лікували поранених бійців. Незважаючи на неодноразові перевірки люди не боялися смерті, бо у кожного були на фронті або чоловік, або син, або брат. Збирали жінки для поранених бинти, продукти харчування, а тих, хто одужував, забезпечували цивільним одягом i документами, відправляли у партизанські загони або за лінію фронту.

Робота підпільних організацій на Харківщині йшла виключно в складних умовах i була взагалі можливою тому, що знаходила щиру підтримку в населення.

Однією із сторінок героїчного літопису Великої Вітчизняної війни є боротьба юних патріотів - Павлика Шевченка, Вiри Складнєєвої. Вірні заповітам своїх батьків вони допомагали старшим, робили свій внесок в боротьбу з фашистським агресором. Героїчно загинув Юрко Старостiн - розвiдник партизанського загону, що діяв у Близнюках. Після довгих переслідувань він опинився у руках ворога. Його жорстоко катували, вимагали відомості про партизан. Юрко нічого не сказав, тільки повторював: "Їх багато, дуже багато, але скоро буде ще більше!" Безсилі i люті фашисти розправилися з юним героєм. Війна не пішла безслідно від нас, вона, як i раніше з нами, в наших серцях i душах. I зв'язує її з сьогоднішнім днем, нашим повсякденним життям Пам'ять. Пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з фашистським агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийняв смерть за ради Перемоги, за ради майбутнього. Ця пам'ять завжди з нами. Вона обпалює серця невгасимим болем i одночасно підносить, робить нас духовно сильними. Пам'ять про загиблих захисників Батьківщини всенародна, а значить - безсмертна. Таким чином, можна сказати. що перемога над фашизмом була здобута ціною протистоянь i страждань мільйонів людей. Вона була забезпечена героїзмом i самопожертвою радянських людей на фронтах, на заводах i полях. Сприяла перемозі й боротьба народу в тилу ворога, яка дійсно стала всенародною.

Бабусенко Н. Явка с повинной: "Я был офицером гестапо": (воспоминания советского разведчика). - Б. изд., б. г.

Байбак П.Т. Смолоскип ОУН на Слобожанщині // На зов Києва. - Торонто - Нью-Йорк, 1985.

Бондарєв Є.О., Романов С.Г. Боротьба з німецько-нацистською окупацією України в період Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр.) // Вісн. Харк. ун-ту. 1996. - № 387: Історія України. - Вип. 1.

Бутенко В.І., Зіновкін В.Я., Пальчик В.Г., Касьянова О.О.Харківщина в роки Великої Вітчизняної війни. - Х.: РВП "Оригінал", 1992.

Великая Отечественная война 1941 - 1945: Энциклопедия. - М., 1985.

В тылу врага: Листовки парт. орг. и партизан периода Великой Отечеств. войны. 1941 - 1945. - М.: Политиздат, 1962.

Гарус Э. "Мы по-прежнему рядом": [Из истории подпол. движения в Харькове 1941 - 1943 гг.] // Панорама. - 1998. - 10 окт.

Грицак Я. Між двома тоталітаризмами // Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст. - К., 2000.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. - К., 1993.

Демихівська Д. Бійці без шинелей // Прапор. - 1963. - № 8.

Дзвони пам'яті: Кн. про трагедію міст і сіл Полтавщини, Харківщини, Ворошиловградщини та Донеччини, сплюндрованих фашистами у роки війни / Редкол.: Ю. Збанацький (гол.) та ін. - К.: Рад. письменник, 1988.

Діяльність органів самоврядування і громадських організацій у Харківській області в 1941 - 1943 рр. // Український засів. - 1993. - Ч. 5(9).

Дмитрук К. Безбатченки. - К., 1980.

Донской Я., Шаповал А. Бойцы в белых халатах. - Х.: Прапор, 1966.

История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941 - 1945: В 6 т. - М.: Воениздат, 1961

История второй мировой войны 1939 - 1945: В 12-ти т. - М.: Воениздат, 1976.

Історія міст і сил Української РСР: Харківська область. - К., 1966.

Карпов П.К., Степовий В.О. У кублі зрадників. - Х.: Прапор, 1977.

Книга Пам'яті - вірні сини Вітчизни. - Близнюки, 1997.

Книга пам'яті України: Харківська область. - Х., 1994.

Коваль М.В. Український народ у Великій Вітчизняній війні (1941 - 1945 рр.) // Український історичний журнал. - 1990. - № 3.

Коваль М.В. Український народ у другій світовій війні (1939 - 1945 рр.). Сучасна концепція // Друга Міжнародний конгрес україністів. Львів 22 - 28 серпня 1993. Доп. і повід. У 2 ч. Ч. ІІ. - Львів, 1994.

Коваль М.В. Друга світова війна та сьогодення // Український історичний журнал. - 1995. - № 3.

Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945 рр.). - К., 1999.

Ковач А. Українська визвольна боротьба і "власовщина". - Німеччина, 1958.

Козлітін В.Д. Друга світова війна. - Х., 2001.

Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Косик В. Україна в другій світовій війні: Зб. док. і мат. - Київ; Париж; Нью-Йорк, Торонто, 1998.

Костюк О. У Харкові в час війни // На зов Києва. - Торонто; Нью-Йорк, 1985.

Кучер В.І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 1974.

Лисяк-Рудницький І. Український визвольний рух під час другої світової війни // Історичні есе: у 2-х т. Т. 2. - К., 1994.

Мальчевський І. Українська преса під німецькою окупацією // На зов Києва. - Торонто; Нью-Йорк, 1985.

Мещанинов А.И. Долг врача // В боях за Харьковщину. - Х., 1963.

Милюха В., Мысниченко В., Донской Я. Племя отважных: Очерки о работе подпол. комс. орг. Харьковщины. - Х.: Кн. изд-во, 1962.

Милюха В., Мысниченко В., Шаповал А. Шаги в бессмертие. - Х.: Прапор, 1964.

Мірошников І.Я. Нескорені харків'яни. - К.: Політвидав України, 1969.

Мусієнко О. Україна в завойовницьких планах гітлеризму // Літературна України. - 1991. - 27 червня.

Субтельний О. Україна: історія. - К., 1991.

Нагай О. Київ у час другої світової війни (1941 - 1944 рр.) // На зов Києва. - Торонто; Нью-Йорк, 1985.

Нариси з історії Харківської обласної партійної організації. - Х., 1970.

Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине. 1941 - 1944 гг. - К., 1985.

Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. - К., 1963.

Об организации борьбы в тылу немецких войск: Постановление ЦК ВКП(б). 18 июля 1941 года // Известия ЦК КПСС. - 1990 - № 7.

Партийная организация Харьковщины в годы Великой Отечественной войны (1941 - 1945 гг.) / Под ред. Ю. Склярова. - Х.: Прапор, 1968.

Пламенные строки: Сб. док. и материалов / Под ред. Г.М. Скляднева. - Х.: Прапор, 1975.

Плем'я комсомольське. - Х., 1969.

Подвиги во имя Отчизны. - Х., 1985.

Полікарпенко Г. Організація українських націоналістів під час другої світової війни. - На чужині, 1951.

Полум'яні рядки: зб. док. і мат. - Х., 1975.

Пономаренко П.К. Всенародная борьба в тылу немецко-фашистских захватчиков. 1941 - 1944. - М., 196.

Радченко Л.А., Семененко В.И. Войны забытое похмелье…: Очерки истории Великой Отечественной войны. - Х., 1997.

Рідний край / За ред. І.Ф. Прокопенка. - Х., 1993.

Розгін Є. Марія Недужа // На зов Києва. - Торонто - Нью-Йорк, 1985.

Седов Н.А. Под страхом смертной казни // В боях за Харьковщину. - Х., 1963.

Семененко В. Більшовицький партизанський рух на Харківщині (1941 - 1943 рр.) // Зб. Харк. іст.-філол. т-ва. Нов. сер. - Х., 1995. - Т. 4.

Семененко О. Харків, Харків… - Харків - Нью-Йорк, 1992.

Семиряга М.И. Коллаборационизм: Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны. - М., 2000.

Скоробогатов А.В. Харківське самоврядування в 1941 - 1943 рр. // Березіль. 1996. - № 7- 10.

Скоробогатов А.В. Харківська Просвіта у воєнні роки (1941 - 1943) // Современное общество. 1995. № 1 - 2.

Скоробогатов А.В. Харків у часи німецької окупації (1941-1943рр.). - Харків: Прапор, 2004.

"Совершенно секретно! Только для командования!": Стратегия фашистской Германии в войне против СССР: док. и мат. / Сост. В.И. Дашичев. - М., 1967.

Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945: Док. и материалы: в 3-х т. - К.: Наук. думка, 1980.

Советский Союз в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945. - М.: Наука, 1978.

СССР в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 гг.: (Крат. хроника). - М.: Воениздат, 1964.

Старинов И.Г. Операція пройшла успішно // У боях за Харківщину: спогади учасників Великої Вітчизняної війни. - Х., 1968.

Стратієнко А. Спогади про час німецької окупації Харкова // Березіль. 1998. № 5 - 6.

Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941 - 1945). - К.: Госполитиздат УССР, 1956.

Тронько П. Бессмертие подвига. - К.: Молодь, 1985.

Трубайчук А. Друга світова війна: коротка історія. - К., 1995.

Харьковщина в годы Великой Отечественной войны. Июнь 1941 - 1943 гг.: Сб. док. и мат. / Под ред. А.В. Тесленко. - Х.: Прапор, 1965.

Чайковський А.С. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1041 - 1944 рр. мовою документів, очима історика). - К., 1994.