Великі географічні відкриття - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Великі географічні відкриття

ле коли все було готово до відплиття Веласкес вирішив усунути Кортеса, друзі повідомили Кортеса завчасно і він наказав кораблям відпливати. Каравели вже вийшли в море коли в порт прибули солдати заарештувати державного злочинця Кортеса. Експедиція зупинялася в портах Тринідад і Гаванна де поповнилася провізією та людьми. Місцеві губернатори мали наказ заарештувати Кортеса, але міські гарнізони не мали таких сил. Експедиція Кортеса нараховувала 518 піхотинців, 110 матросів, 14 артилеристів та 200 індіанців для допоміжних робіт.

18 квітня 1519 року експедиція дійшла до узбережжя Мексики. Відразу ж було засноване місто Веракрус. Місцевий правитель за наказом з Теночтітлану щедро обдарував іспанців золотом та рабинями, Кортес заявив що іспанці хворіють хворобою від якої одні ліки - золото і що він повинен зустрітися з правителем Теночтітлану тлатоані Монтесумою. Переляканий тлатоані наказав затримати чужинців даруючи їм золото.[19:89].

Тут в таборі Кортеса розпочався розбрат, частина ідальго вимагала повернення додому, розпочалися криваві бійки після знайомства з ацтекською горілкою - пульке. Тоді Кортес наказав спалити каравели. Кортес дізнався, що багато племен імперії ацтеків готові до повстання і вирішив скористатися цим. Останню каравелу він загрузив золотом і направив в Іспанію до короля Карла V з листом у якому повідомляв про те що він завоював «золоту країну», і перешкоди що чинив йому Веласкес.

В середині серпня 1519 року конкістадори почали наступ на Теночтітлан. До іспанців приєдналися армії двох племен: тотонаків і тлашкаланців. Першою жертвою стало місто Чолула. Вступивши в місто Кортес зібрав на майдані всю міську знать, і наказав її перестріляти. Після цього у місті знищили всіх від старого до малого, а саме місто спалили. Тлатоані Монтесума так само вважав що це посланці бога Кецалькоатла і наказав не чинити їм опору. 8 листопада 1519 року Кортес вступив до Теночтітлана. При цьому Кортес сказав: «Звідсіля розпочнеться завоювання імперських володінь, саме тут знаходиться місце, яке диявол зробив своїм головним сховищем, і коли це місто підкориться нам, і підкориться без труднощів, то без труднощів буде завойована і решта»[8]. Іспанці вступили до величного міста, населення якого нараховувало близько 120 000 чоловік (на той час Лондон - 40 000, Париж - 65 000). Іспанцям відвели палац Ашаякатля, де вже була приготовлена розкішна вечеря, на одній з стін Кортес помітив свіжу кладку. Коли стіну розбили то знайшли дві величезні кімнати наповнені золотом. Як потім згадував Берналь Діаз: «Я був ще молодою людиною, але мені видалось, що там зібрані всі багатства світу!»[4]. На наступний день Кортес захопив в полон Монтесуму. Майже пів року він перебував в полоні, а від його імені керував країною Кортес. Поступово ситуацію усвідомила ацтекська знать, і організувала змову, але один з змовників зізнався Монтесумі, а той - Кортесу. Змовників кинули до темниці. Але неприємності іспанці накликали самі на себе, коли скинули з головного храму статую бога Уїцілопочтлі. Десятки тисяч розлютованих ацтеків оточили палац. В той же час серед іспанців почався бунт, бо конкістадори були незадоволені розподілом золота. Тим часом з Веракруса надійшла тривожна звістка - Веласкес вислав 900 солдат, з них 100 кавалеристів з суворим наказом заарештувати Кортеса і доставити його на Кубу. Очолював експедицію друг губернатора Панфіло Нарваес.

Кортес віддав частину свого золота солдатам, а потім взявши 70 солдатів виступив назустріч Нарваесу. В Теночтітлані з армією залишився Педро Альварадо.[5:342].

Першим ділом Кортес підкупив двох офіцерів що приїхали до нього з ультиматумом - негайно здатися. Вони повернулися в табір Нарваеса, і пообіцяли величезну винагороду тим хто перейде на сторону Кортеса. Нарваес ледве встиг втікти на Кубу. Підмога прибула якраз вчасно. В Теночтітлані спалахнуло повстання.

В травні 1520 року ацтеки звернулися до Альварадо з пропозицією: в обмін на право скористатися храмом вони обіцяли зняти облогу. Альварадо погодився, але поставив умову: в храм приходити без зброї. В день свята в храмі зібралося дуже багато людей що були верхівкою суспільства. Після початку богослужіння Альварадо наказав знищити ацтеків, що й було виконано.

Коли по місту пронеслася чутка про новий злочин іспанців, десятки тисяч людей взялися за зброю, розпочався відчайдушний штурм палацу. Керував повсталими племінник Монтесуми Куаутемок, який поклявся загинути але не допустити панування чужинців. Ацтеки не злякалися вогнепальної зброї, тисячі гинули але на їх місце ставали все нові і нові загони воїнів. Спробував врятувати іспанців Монтесума, який при всіх регаліях влади вийшов на балкон, тисячі воїнів впали ниць. Але Куаутемок з вигуком: «Смерть зраднику!» вистрілив з лука. Стріла попала в руку. Ацтеки повскакували і всі намагалися влучити в того, кого ще хвилину назад вважали божеством.

Саме в цей момент в місто ввійшов Кортес, якого пропустили в палац без перешкод. Іспанці опинилися в пастці. Гіганські втрати несли тлашкаланці та тотонакі, гинули і іспанці. Полонених іспанців на очах товаришів приносили в жертву. Танули боєприпаси та запаси харчів. 30 червня 1520 року конкістадори вбили Монтесуму. Кортес тримав в полоні брата Монтесуми Куїтлаука і племінника Кокомаціна. Він запропонував їм свободу в обмін на вільний вихід іспанців з міста. Але опинившись на волі вони приєднались до повсталих. Тоді Кортес вирішив прориватися з боєм. В ніч на 1 липня іспанці пішли на прорив. Але коли вони добралися до каналів виявилось що мости зруйновані. Поки будували переправу з усіх боків вдарили ацтекські воїни. Загинуло 800 іспанців, було втрачено всю артилерію.[4:198].

Лише на початку 1521 року Кортес зібрав нову армію в яку ввійшли 600 іспанців, 25 000 тлашкаланців. На озброєнні було 20 коней та 100 гармат армія знову підійшла до стін Теночтітлану. Почалася облога міста. Лише в червні після боїв з перемінним успіхом Кортес зміг приступити до штурму. Обложене місто протрималось до 13 серпня 1521 року, після чого тлатоані Куаутемок був вимушений здатися, встигши перед цим заховати всі скарби. У війні проти іспанців загинуло понад 300 000 ацтеків. Нині в центрі Мехіко (Теночтітлану) стоїть пам`ятник останньому тлатоані Куаутемоку. 13 серпня національний день трауру у Мексиці. Останки Кортеса знаходяться біля муру однієї з лікарень міста Тескоко.

Про існування легендарної «золотої» країни Біру іспанці дізналися під час походу Бальбоа. Ця країна стала мрією Франціско Піссаро, незаконно народженому свинопасу з Естремандори. В Америці він вислужився і став капітаном армії, отримав в Панамі великий маєток, але швидко його спустив. У листопаді 1524 року зібравши невеличкий загін Піссаро з компаньйонами (священик Ернандо де Люке та Дієго де Альмагро) відправилися на південь. Але експедицію спіткала невдача, під час нападу на одне з племен загинуло 20 солдатів. Експедиція була змушена повернутися. У Панамі довелось взяти в компаньйони місцевого губернатора. 10 березня 1526 року каравели знову вирушили на південь і дійшли до інкського міста Тумбес. На одному острівці недалеко від нього Піссаро з 13 супутниками залишився чекати на підмогу по яку відправились його компаньйони. Лише у 1528 році з Панами прибув корабель, але без солдатів. Губернатор Панами Педро Руїс заборонив організовувати похід побоюючись що з Панами втече все населення. Піссаро відправився в Іспанію щоб домовитись з королем, але його в Іспанії кинули в в`язницю за старий борг. Чутки про відкриття швидко дійшли до короля. 26 липня 1529 року король підписав з Піссаро угоду. Піссаро був призначений генерал-капітаном, тобто правителем ще не завойованої країни. Люке одержав посаду єпископа, а Альмагро титул губернатора Тумбеса. Гроші на організацію завоювання знайшлись дуже швидко. Навіть Ернан Кортес вклав велику суму.[15:39].

З недовірою зустріли Піссаро компаньйони. Адже він прибув з чотирма братами, під загрозою опинилась угода про розподіл прибутків, але Піссаро заспокоїв компаньйонів.

В січні 1531 року експедиція відправилась в Перу. В її складі було 120 піхотинців. Коли експедиція добралась до Тумбеса, то вона застала місто зруйнованим. Тут Піссаро дізнався про громадянську війну в Тауантінсуйу. До літа 1532 року він чекав, як будуть розвиватися події. Тим часом війна завершилася перемогою інки Атауальпи. У вересні 1532 року інка знаходився у місті Кахамарка з 5 000 воїнів. Тут він дізнався про те що загін чужинців у складі 168 чоловік, з них 67 на якихось дивних тваринах вирушив у напрямку Кахамарки грабуючи все на своєму шляху.

15 листопада 1532 року іспанці дісталися до Кахамарки. Піссаро розробив підлий план по захопленню інки. Посланці дісталися до Атауальпи і запросили його на зустріч з Піссаро, при умові що обидві сторони будуть беззбройними. Інка погодився. 16 листопада під час зустрічі іспанці перебили охорону і захопили інку в полон. Атауальпа запропонував іспанцям викуп - кімната заповнена золотом (4,5 на 7,5метрів), і дві кімнати заповнені сріблом (6,6 на 5,1метра і 10,5 на 5,1метра). Загальна кількість золота 5,5 тон, срібла 12 тон. На кожного вершника припало 40 кілограмів золота, а на піхотинця 20 кілограмів. Піссаро порушив свою обіцянку, і отримавши викуп почав судити інку. 19 серпня 1533 року інку було страчено (повішено). Ніколи ще в історії людства купка авантюристів не захоплювала такої багатющої країни і таких великих скарбів. Гігантська і могуча імперія інків впала практично миттєво.[17:52].

Дуже дорого обійшлося іспанцям завоювання країни майя. Ще в 1527 році 250 солдатів під командуванням Франціско Монтехо висадились на берегах Юкатану, де заснували місто Саламанка. Але майя чинили шалений супротив, і через кілька місяців іспанці залишили цей негостинний край. Новий похід Монтехо повторив наступного року. Але біля міста Четумаль відбулася битва в якій конкістадори зазнали поразки і знову відступили. Третю спробу Монтехо зробив у 1533 році зібравши 400 солдатів та 100 вершників. Але іспанців оточили в місті Чічен-Іца, звідки вони ледве вирвались. До 1541 року іспанці спроб не повторювали. Але в країні почалася громадянська війна, склалося дві коаліції. На чолі одної став Коком, а на чолі другої - Шіва. У 1541 році загін в 400 солдатів на чолі з сином Монтехо знову вторгнувся на Юкатан і уклав союз з Шівою. В червні 1542 року відбулась головна битва під іспанським селищем Меріда, де Коком зазнав поразки, хоча партизанська боротьба йшла ще вісім років. Хоча місто Таясала протрималося до 1697 року.

У 1536 році іспанський загін на чолі з Гонсало Хіменесом набрели на столицю держави Чібча-муїсків - Боготу де захопили гігантські скарби. Проте головний скарб держави чібча приховали в сельві. Іспанці його так і не знайшли.

У 1547 році конкістадори на чолі з Педро Вальдівією перейшли річку Біо-Біо і вторглися в країну Аураканів (південне Чилі). Щоб залякати індіанців він наказав відрубувати праву руку кожному полоненому. Але це викликало вибух гніву, весь народ від малого до старого взявся за зброю. Вождем обрали молодого воїна Лаутаро, що встиг побувати в іспанців навчився користуватися їхньою зброєю. З закликом «За свободу необхідно боротися». Молодий вождь дав генеральну битву у 1553 році, він заманив іспанців в пастку де вони всі загинули, Вальдівія потрапив в полон де його стратили заливши рот розплавленим золотом. Майже сто років Іспанія вела війну проти арауканів, але програла. У 1665 році була підписана угода про ненапад, Іспанія визнала Арауканію незалежною державою. В 1744 році держави обмінялись посольствами. У 1885 році Арауканія об`єдналась з Чилі.

Закінчилась трьохсоттридцятирічна боротьба за незалежність. Боротьба індіанців проти європейських колонізаторів тривала до кінця XIX сторіччя і дала яскравий приклад волелюбності, самовідданості та відваги.

2.3. Навколосвітня подорож Магеллана
Велике значення в історії географічних відкриттів мала подорож Фернанда Магеллана (1480--1521). 20 вересня 1519 р. п'ять суден Магеллана вийшли з Сан-Лукара й попливли в південно-західному напрямку на розшуки «Островів Прянощів», як тоді називали Молуккські острови. Подорож Магеллана відбувалась у 1519--1522 pp. і була першою в історії подорожжю навколо земної кулі. Подорож Магеллана являла собою цілу серію відкриттів: Магелланова протока і Вогняна Земля в Південній Америці, численні острови у Великому океані, зокрема Філіппінські острови, Зондський архіпелаг і т. ін. Водночас ця подорож цікава як свого роду синтез іспанських і португальських подорожей. Португалець за походженням, Магеллан плавав, проте, на іспанських кораблях. Маршрут подорожі -- іспанський (у західному, точніше, південно-західному напрямку). Та метою Магеллана (як і всіх португальських мандрівників) було досягти Індійського океану та його островів, що славилися прянощами. Сам Магеллан загинув під час подорожі в одній із сутичок з тубільцями Філіппінських островів. Уціліла частина екіпажу повернулась до Іспанії на одному кораблі. Із 265 чоловік, які вирушили в дорогу, назад повернулось лише 18.[12:49].

Страницы: 1, 2, 3, 4