Вплив збройних сил держав-учасниць на хід подій у Першій світовій війні, їх порівняльна характеристика - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Вплив збройних сил держав-учасниць на хід подій у Першій світовій війні, їх порівняльна характеристика

собливе положення відносно бойової підготовки займав турецький флот. Рядовий склад флоту комплектувався в основному за рахунок селян мусульманського віросповідання. Кадри молодших фахівців флоту й унтер-офіцерів не готувалися. Штати офіцерського складу на кораблях і в частинах були неймовірно роздуті. На 10 матросів до початку війни доводилося 8 офіцерів.

Декілька детальніше слід зупинитися на бойовій підготовці російського флоту, оскільки вона мала деякі характерні особливості. Передові офіцери російського флоту важко пережили трагедію Цусіми. Вони звернули увагу перш за все на бойову підготовку особового складу. І, треба сказати, досягли в цьому напрямі чималих результатів, особливо в Балтійському флоті.

Велика увага на Балтійському флоті зверталася на артилерійську підготовку. Російські кораблі передвоєнного періоду по потужності свого артилерійського озброєння дещо поступалися однотипним кораблям німецького флоту. Тому добитися рівності або переваги над супротивником можна було тільки за рахунок мистецтва артилерійської стрільби. Було значно збільшено кількість практичної стрільби, покращувало забезпечення їх боєприпасами. У 1910 р. були введені спеціальні прилади для навчання артилеристів управлінню огнем одиночною корабля і пристосування для швидкого заряджання знарядь.

Важливе місце в плані війни на Балтійському морі відводилося оборонним мінним постановкам. Для здійснення їх була потрібна завчасна і ретельна підготовка, тим більше що Балтійський флот не мав в своєму розпорядженні достатньої кількості спеціальних загороджувачів. Осінню 1909 р. був сформований загін мінних загороджувачів, який з весни наступного року приступив до посиленої бойової підготовки, направленої на виконання мінних постановок, визначених планом війни. Кораблі загону і ескадрені міноносці 1-ої мінної дивізії практикувалися в постановці учбових мін в районах майбутніх оборонних мінних загород.

Не менш серйозною була організована на флоті підготовка по використанню в майбутній війні торпедної зброї. На озброєння були прийняті торпеди нових зразків (1908, 1910, 1912 рр), які вимагали всебічного випробування. Іншими стали і носії торпедної зброї - міноносці і підводні човни. Необхідно було розробити більш довершені методи торпедної стрільби. Центром бойової підготовки з використання торпедної зброї була 1-а мінна дивізія флоту. Тут і були випробувані нові торпеди і розроблений спосіб залпової стрільби за площею з трьох міноносців, збройних трьома однотрубними апаратами. З 1910 р. бойова підготовка по використанню торпедної зброї розвернулася також в бригаді підводних човнів Балтійського флоту. Човни притягувалися до участі у всіх ученнях і маневрах флоту, в ході яких вони відпрацьовували прийоми атак бойових кораблів і транспорту. У 1912 р. підводники розробили метод залпової стрільби віялом. Він був перевірений в торпедній стрілянині 1912-1913 рр. і дав задовільні результати.

Особливу турботу в передвоєнний час командування Балтійського флоту проявляло про підготовку об'єднань флоту до бою на мінно-артилерійській позиції в гирлі Фінської затоки. У 1911-1913 рр. тут були проведені численні учення і маневри з відробітку об'єднаннями флоту сумісного бойового маневрування на позиції підвищення ефективності артилерійської стрільби і торпедних атак, темпів і точності постановки мін.

Велика увага була обернена на відробку сумісних дій флоту з сухопутними військами. Проводилися стратегічні і оперативні ігри й вчення. Зимою 1912 р. була проведена гра з оборони столиці - Петербургу - від ворожого десанту, а літом - вчення 2-ої мінної дивізії і військ 22-го армійського корпусу з обороні шхерного району.

У загальній системі бойової підготовки чимале значення надавалося вивченню морського театру. Незважаючи на оборонний характер російського плану війни на Балтійському морі, командування флоту не втрачало надії на ведення активних дій і південної частини морить. Плаваючи в цьому районі, російські кораблі визначали місця майбутніх активних мінних загород, можливі позиції підводних човнів, тренувались у веденні всіх видів морської розвідки, у тому числі і радіотехнічною. [6; 238]

В цілому бойова підготовка Балтійського флоту в передвоєнні роки відповідала тим завданням, які ставилися перед флотом планом війни на Балтійському морі. Завдяки серйозно продуманій системі навчання особового складу Балтійський флот, сильно ослаблений в період російсько-японської війни, за порівняно короткий термін (5-6 років) став значною силою. Велика заслуга в цьому належала прогресивній частині офіцерського складу, що слідувала кращим бойовим традиціям російського флоту.

Інакше йшла справа з бойовою підготовкою на Чорноморському флоті. Тут не було тієї копіткої і цілеспрямованої роботи з навчання особового складу, яка велася на Балтиці. Спроби командування флоту направити бойову підготовку на рішення задач, що витікали з плану війни, не привели до бажаних результатів. У 1912-1913 рр. Чорноморський флот фактично не проводив бойової підготовки. Командування флотом було налякане, підйомом революційного руху, що захопив також і Чорноморський флот, і в серпні 1912 р. ввело на флоті військовий стан, відмовившись від бойового навчання. На бойову підготовку Чорноморського флоту в передвоєнні роки негативний вплив зробили події на Балканах - балканські війни. Царський уряд, побоюючись прямого втручання Німеччини й Австро-Угорщини в ці війни і ослаблення своїх позицій в боротьбі за чорноморські протоки, протягом дев'яти місяців з кінця 1912 р. тримало Чорноморський флот в чотиригодинній готовності до виходу в море. Підсумкових маневрів в 1913 р. флот не проводив. Планова бойова підготовка на флоті оновилась тільки з початком літньої кампанії 1914 р. і відбувалася в напруженій обстановці останніх передвоєнних тижнів. Надолужити упущене в попередні роки в короткий термін було неможливо.

Таким чином, морські сили Росії на Чорному морі вступили у війну недостатньо підготовленими в бойовому відношенні. Чорноморським морякам довелося вже в ході війни виправляти положення. Правда, і супротивник у Чорноморського флоту був не той, який протистояв Балтійському флоту. Проте поява па Чорному морі німецьких кораблів "Гебепа" і "Бреслау" ускладнило обстановку і зажадало від Чорноморського флоту додаткових бойових зусиль.

Отже, в англійському і німецькому флотах бойова підготовка проводилася практично круглий рік. Починалася вона зазвичай з одиночної підготовки корабля, потім слідували тактичні вчення однорідних і різнорідних об'єднань, й в результаті проводилися заключні маневри крупних з'єднань і об'єднань. В Англії маневри несли переважно оперативний характер; у Німеччині проводилися двосторонні тактичні і оперативні маневри. Крупним недоліком в бойовій підготовці російського флоту впродовж тривалого періоду була практика переважно рейдових вчень. Із-за економії матеріальних ресурсів кораблі виходили в море, як правило, тільки в літній час, і то ненадовго. Тепер до організації бойової підготовки вносилися принципові зміни. Вводилася система поетапного навчання: спочатку проводилася підготовка одиночного корабля, потім - тактичного поєднання (дивізіон, бригада кораблів), далі - крупного об'єднання (дивізія кораблів) і, в результаті кампанії - маневри всього діючого флоту.

ВИСНОВКИ
Підготовка до війни вимагала виготовлення величезної кількості предметів озброєння, щоб забезпечити ними масові армії. Це стало можливим завдяки високому рівню економічного розвитку низки країн на рубежі XIX - XX ст., зростанню промислового виробництва і розвитку техніки. У електротехніці були винайдені динамо-машини й електродвигуни, в техніці засобів зв'язку - телефон і бездротовий телеграф (радіо). Був створений двигун внутрішнього згорання, а завдяки цьому з'явилися автомобіль і аероплан. Значно розвинулася мережа залізниць.

Досягнення науки і техніки дозволили створити нові, ефективніші зразки озброєння. Посилене будівництво залізниць, розвиток засобів зв'язку з'явилися умовами, що забезпечують використання масових армій; залізниці дозволяли в короткий термін зосереджувати до полів битв великі кількості військ, а новітні засоби зв'язку - телеграф, телефон, радіо - дозволяв централізований управляти масовими арміями, розкиданими на великих відстанях.

Було ясно, що у разі війни між окремими країнами або коаліціями перевагу мала б сторона з вищим рівнем розвитку промисловості, розвиненішою технікою виробництва і з достатніми запасами сировини, необхідної для виробництва зброї і військових матеріалів. У зв'язку з цим розвитку різних галузей промисловості приділялася велика увага.

У військово-морському флоті упроваджувалося рідке паливо, вводилися двигуни внутрішнього згорання, які працюють на нафті і продуктах її перегонки. Розширилося застосування двигунів внутрішнього згорання в авіації і сухопутних військах.

У виробництві озброєння істотна роль належала машинобудівній промисловості. У цій області перевага була на стороні Німеччини. Вартість продукції машинобудівної промисловості Німеччини і Австро-Угорщини, разом узятих, в півтора рази перевищувала вартість продукції машинобудівних заводів Великобританії, Франції і Росії.

Важливу роль у військовій справі став грати залізничний транспорт. Всі країни, готуючись до війни, збільшили залізничне будівництво, особливо у напрямі до меж. Довжина залізничної мережі найголовніших європейських країн за час з 1880 по 1914 р. значно зросла. Слід відзначити, що важливе значення для військових цілей мало не саме по собі збільшення протяжності залізничних колій, а насиченість залізничною мережею тієї або іншої території і розвиток залізничних ліній і напрямів, що забезпечують потреби війни.

В умовах, коли економічне життя держав Європи в значній ступені залежало від жвавої торгівлі із заморськими країнами, велике значення мав морський торговий флот, особливо для колоніальних держав. Найчисленнішим торговим флотом володіла Англія.

Все зростаюча потреба в озброєнні викликала посилене зростання військового виробництва. Збільшувалася кількість державних військових заводів. Для виробництва зброї ширше притягувалися приватні заводи. До 1914 р. в основних європейських країнах була добре організована могутня військова промисловість у вигляді державних і приватних спеціальних заводів по виробництву зброї.

Німецька військова промисловість напередодні війни була могутньою галуззю індустрії, що включала до 30 державних і приватних заводів з числом робочих в 180 тис. чоловік. З приватних сюди входили відомі заводи Круппа, які вже у той час були одним з головних постачальників зброї.

Військові приготування держав несли за собою величезні витрати. Вони викликали зростання військових витрат в геометричній прогресії. Для покриття колосальних військових витрат уряди вводили нові податки і все збільшували податковий прес, вичавлюючи з людей останні гроші. Гонка озброєнь неминуче спричиняла за собою непомірне підвищення податків і проводилася повністю за рахунок народу.

Таким чином в результаті проведеного дослідження ми:

виявили наявність та доступність літератури й джерел з теми дослідження;

розглянули і проаналізували причини збільшення чисельності армій

розглянули систему комплектування армій, зробили їх порівняльний аналіз

виділили основні принципи організації і озброєння армій

дослідили нові технічні засоби боротьби, виділили досягнення в науці і техніці держав, які приймали участь у війні, довесли, що саме удосконалення озброєння відігравало дуже важливу роль і мало величезний вплив на хід військових подій

прослідили методику управління військами різних держав, зробили порівняльний аналіз цих методик та визначили їх вплив на систему комплектування армій, їх організацію і озброєння

дослідили військово-морські сили сторін та визначити основні причини гонки озброєнь

розглянули й проаналізували класи кораблів, бойових засобів і зброї під час першої світової війни і виявили причини удосконалення озброєння

виділили основні принципи організації і управління армій військово-морського флоту і зазначили їх вплив на організацію і ведення оборони узбережжя в цих країнах

розглянули систему комплектування армій військово-морського флоту, зробили їх порівняльний аналіз та виявили причини значних змін, які відбілись на початку війни

дослідили військову підготовку військово-морського флоту держав та зробили їх порівняльний аналіз

Отже, можна зробити такий висновок, що військове озброєння було дуже важливим під час першої світової війни, але воно потребувало фінансування, яке робилося за рахунок простих людей, шляхом збільшення податків, збільшенням строкової служби та насамперед використання непомірної людської сили.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Барсуков Є.З. Артилерія російської армії (1900 - 1917 рр), т.1. - М.: Прогрес, 1992. - 452 с.
Вільсон Х. Лінійні кораблі в бою. 1914-1918рр. - М.: Прогрес, 1989.98 с.
Там само
Вітте А.Г. Нарис устрою управління флотом в Росії й іноземних державах. - СПб., 2005. - 417 с.
Глиноєцький Н. Іноземний військовий огляд // Військова збірка. - 1870. - № 3. - 376 с.
Дюпуі Г. Військова історія першої світової війни. - Нью Йорк, 1967. -321 с.
Зайончківський А.М. Світова війна 1914 - 1918 рр., т.1. Кампанії 1914 - 1915 рр. - М.: Наука, 1995. - 345 с.
Збірка новітніх даних о збройних силах європейських держав. - СПб., 2005. - С.138.
Іноземний військовий огляд // Військова збірка. - 1913. - № 8. - 280 с.
Там само. - 1914. - № 6. - 352 с.
Історія військово-морського мистецтва, т.3. - М., 2000. - 110 с.
Історія великої війни: Війна в повітрі, т.6. Оксфорд, 1937. - 564 c.
Караєв Г. Транспортні засоби у війні 1914-1918 рр. // Військово-історичний журнал. - 1941. - № 1. - 196 с.
Там само.
Там само.
Лорей Г. Операція німецько-турецьких морських сил в 1914-1918 рр. Пер. з нім. - М.: Наука, 1992. - 107 с.
Манакін В. Організація й чисельність сучасної артилерії (у зв'язку з піхотою та кіннотою) // Вісті Миколаївської військової академії. - 1914. - № 54. - 995 с.
Моісєєв С.П. Список кораблів російського парового й броненосного флоту. - М.: Наука, 1997. - 219 с.
Монастирьов В. Німеччина. Підготовка до європейської війни та її причини // Військова збірка. - М.: Наука, 1914. - № 11. - 187 с.
Повчання для старших військових начальників французької армії. Пер. З франц. СПб., 1914. - 78 с.
Томазі А. Французький морський флот у Великій війні. т.1. - Париж, 1927. - 431 c.
Хвостов В.М. Історія дипломатії, вид.5-е, т.2. - М.: Наука, 1997. -765 с.
Цвєтков Г. Військові літаки першої світової війни // Військово-історичний журнал. - 1940. - № 8. - 235 с.
Шапошніков Б. Мозок армії, кн.1. - М.: Наука, 2001. - 325 с.
Шеер. Німецький флот в світову війну. Спогади. Пер. з нім. М.: Л., 1940. - 328 с.
A. Schreiner. Zur Geschichte der deutschen AuЯenpolitik 1871-1945, Bd.1.1871-1918. "Von der Reichsgrьndung bis zur Novemberrevolution". - Berlin, 1955. - 325 s.
L. Rathmann. Stossrichtung Nahost 1914-1918. Berlin, 1963. - 186 s.
British Documents on the Origins of the War.1898-1914 // G. Gooch and H. Temperley. vol.1-11. London, 1926-1938. - 239 p.
Papers Relating to the Foreign Relations of the United States. The World War 1914-1918. Supplements, vol.1-8. Washington. 1928 - 1934. - 176 p.
Documents diplomatiques franзais (1871-1914) Ministиre des affaires йtrangиres. Commission de publication dos documents relatifs aux origines de la guerre de 1914. Ser.1 (1871-1900), t.1-16. Paris, 1929-1959. - 105 p.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7