Глава ІІІ
Великі піраміди. Перше знайомство
Три піраміди в Гізі одержали свою назву по іменах трьох фараонів IV династії: Хуфу, Хафра і Менкаура (про це писалося вище). Греки називали них на свій манер відповідно: Хеопс, Хефрен і Микерин. Кожному з трьох фараонів приписується будівництво однієї з трьох пірамід, хоча насправді вони їх не будували, а перебудовували, проводячи реставраційні роботи. Але і на ці заходи були кинуті значні людські і матеріальні ресурси Єгипту. Хто ж змусив фараонів узятися за настільки трудомістку і не зовсім зрозумілу роботу: складати кам'яні блоки в гігантські кам'яні гори? Хто був щирим натхненником, організатором, керівником, архітектором і навіть можливим учасником усіх цих заходів? [1, c. 34].
Те, що фараони Хеопс, Хефрен і Микерин займалися тільки реставрацією пірамід, що одержали згодом їхні імена, говорять багато фактів. Їх легко перевірити, якщо уважно оглянути зовнішню і внутрішню кладку пірамід. Найкраще це зробити на прикладі піраміди Хеопса, оскільки її можна оглянути не тільки зовні, але і зсередини, куди відкритий доступ для туристів. Зовнішня оболонка піраміди, її «сорочка», складена в основному з відносно невеликих вапнякових блоків, що мають форму куба або паралелепіпеда. У підніжжя -- зі стороною в один або півтора метра. Вони -- результат творчості будівельників фараона Хеопса. Блоки для реставрації доставлялися з каменоломень, а деякі, можливо, виготовлялися на місці цілком сучасним способом: них могли відливати з бетону, приготовленого на основі вапнякових раковин (про це піде мова в іншій главі). Для облицювання пірамід використовувалися як збережені древні лицювальні плити, так і нові, котрі вирубувалися з червоного граніту в далеких каменоломнях Асуана, і з мармуру -- з більш близьких каменоломень у Турі і Муккатане. На облицювання граней, наприклад, піраміди Хеопса треба було більш ста тисяч плит [1, c. 35].
Гарний стан лицювальних плит пірамід служило предметом гордості єгиптян протягом майже трьох тисячоріч. Але з приходом завойовників, починаючи з ассирийцев і персів і кінчаючи арабами і турками, на ці плити постійно замірялися шукачі зручного будівельного матеріалу. Після землетрусів XVI -- XVII століть, що викликали великі руйнування в Каїрі, погляди потерпілих знову звернулися на піраміди, що стояли як ні в чому не бувало. Те, що не могли зробити тисячоріччя і землетруси, зробили люди: вони стали активно вирубувати лицювальні плити і використовувати них для відновлення палаців і мечетей. Піраміда Хеопса була «роздягнена» практично цілком, піраміда Хефрена -- на велику частину. Дісталося і найменшої з них -- піраміді Микерина, що взагалі могли розібрати на окремі блоки, але не змогли або не встигли
Якщо пройти коридорами усередину піраміди Хеопса, то поглядові відкриється зовсім інша кладка, інша технологія, неймовірні по величині і ступеневі обробки блоки і плити з чорного базальту, граніту... Тут, задовго до фараона Хеопса, попрацювали інші будівельники, з більш високими технологіями в обробці каменів. А головне, вони знали, що і для чого будували. Поверхня плит і блоків настільки гладка, начебто вони довгий час полірувалися потоками морської води, що відразу наводить на думку: а чи не стояли піраміди якийсь час «по пояс» або цілком у морській воді? Тим більше, що сліди від скам'янілих черепашок були виявлені на поверхні деяких блоків.
Піраміда Хеопса найбільша по розмірі: її висота до площадки на вершині 137,3 м, а довжина сторони підстави 233 м. Піраміда Хефрена трохи менше: її висота до площадки на вершині 136,5 м, а сторона підстави 215 м. И. нарешті, піраміда Микерина значно уступає обом сусіднім як по висоті до площадки на вершині (62 м), так і по довжині сторони підстави (108 м).
Комплекс пірамід у Гізу й у наш час -- загадка. Пошуки відповідей на самі різні питання, зв'язані з ними, запаморочили голови багатьом дослідникам. Чому, наприклад, грані пірамід мають різний кут нахилу? У піраміди Хеопса він дорівнює 51 °52', у Хефрена 53° 12', а в Микерина 51°. Ці кути близькі друг до друга. Але яка повинна бути в дійсності величина кута, що древні архітектори закладали в проект, а будівельники не змогли втілити їхній задум з потрібною точністю? Якої глибини зміст був закладений у цей кут?
Чому кут нахилу вхідного коридору в піраміді Хеопса дорівнює 26° 18"? Чому піраміди мають форму кристала? Чому вони розташовані в цьому місці, а не в іншому? Чому будівельні блоки мають визначене співвідношення сторін, а не інше? Який характер має енергія пірамід і відкіля вона береться? Подібних питань пірамідам можна задати дуже багато. Наша задача: постаратися відповісти хоча б на деякі з них у межах тих знань, що випливають з досягнень сучасної науки, і в межах тих можливостей, якими ми розташовуємо.
Поки можна сказати, що піраміди багатофункціональні. Крім своїх основних задач, що виконують, вони несуть у собі й інші знання. Ми постараємося також розібратися, що мала на увазі Е. П. Блаватская, коли записала в 1877 році у своїй книзі «Исида без покривала» наступні слова: «Зовнішніми формами Велика піраміда символізує принципи, що лягли в основу створення природи, одночасно ілюструючи тим самим принципи геометрії, математики, астрономії й астрології» [1, c. 36].
Усі дослідники пірамід у Гізу добре знають одну особливість у їхньому розташуванні" діагональ підстави піраміди Хеопса лежить на одній лінії з діагоналлю підстави піраміди Хефрена. Ця лінія як би зв'язує двох гігантів в один комплекс. А от піраміда Микерина, як бідна родичка, коштує осторонь особняків і здається, що вона випадає з комплексу. Але це помилкове враження. Єдність усіх трьох споруджень підкреслено саме таким їхнім розташуванням. І це доводиться геометричними побудовами.
Як виявилося, центри основ усіх трьох пірамід лежать на дузі гіперболічної спіралі. Центр же самої спіралі розташований у долині Нілу на відстані 2080 м до південно-сходу від центра підстави піраміди Хефрена. Або на відстані 1910м до південно-сходу від центра підстави піраміди Микерина. Можливо, тут на суші або на дні Нілу розташовується якийсь центр енергетичної зони, характер розподілу енергії якої в просторі може саме зображуватися гіперболічною спіраллю. [1, c. 34]
Що ж хотіли донести до нас древні, розташовуючи піраміди в такий спосіб? Не удаючись в усі подробиці, можна сказати, що в архітектурі пірамід "заховані", наприклад, число "пі", формула молекули води й інших елементів, а розташування пірамід щодо сфінкса явно веде нас до моделі нашої сонячної системи... Що ж ще таять у собі ці комори знань для людства?
Глава ІV
Таємниця пірамід
Про таємниці пірамід Єгипту написано багато і вони поступово проясняються. Я хочу розповісти про таємницю, на якій ще не звертали уваги. Подивитеся на три маленькі піраміди, розташовані біля піраміди Менкаура (Микерина).
У книзі Р. Бьювэла і Э. Джилберта "Секрети пірамід" доводиться, що піраміди на плато Гізу будувалися за єдиним планом відображення розташування зірок. Розташування і навіть величина трьох головних пірамід - Хеопса, Хефрена і Микерина відповідають розташуванню і величині трьох зірок Пояса сузір'я Оріона.
Думаю, що під величиною пірамід тут треба розуміти їхню відносну висоту, а не обсяг або щось ще. Ця відповідність підтверджується і древніми записами, що загадково повідомляють, що Єгипет побудований за небесним планом - "на землі, як на небі". Дійсно, якщо ми хочемо зрозуміти древні спорудження, то треба пояснити строгу орієнтацію цих споруджень і їхніх елементів по сторонах світла і по різних астрономічних явищах. З якою метою це робилося? Чому це було так важливо?
Виявляється, така орієнтація, дозволяє зафіксувати час, у которое відбулася яка-небудь значна подія. Яке явище дозволяє це зробити? Справа в тім, що вісь обертання Землі сама робить круговий рух, описуючи конус за період близько 26000 років. Це явище називається прецесією, а період повного обороту осі називається Великим роком. Відповідно до цього явища міняється картина зоряного неба, наприклад, висота зірок над обрієм. Це і дозволяє використовувати прецесію, як "зоряним годинник" що дозволяють зафіксувати і передати далеким нащадкам свій час. Знання прецесії було одним з найбільших секретів жрецов, їх таємної схованої від непосвячених.
Любою спостерігач зоряного неба введе поняття координат для виміру положень зірок і змін їхніх положень. Без цього вивчати небо не можна, важко робити які-небудь висновки і не можна передати нащадкам накопичені знання. Наприклад, тільки з аналізу записів про положення зірок за сотни років було відкрито (або знову відкрите) явище прецесії давньогрецьким астрономом Гиппархом за 160 років до н.е. Унаслідок прецесії крапка весняного рівнодення рухається по екліптиці назустріч удаваному річному рухові Сонця (попереджання рівнодення), проходячи приблизно 50'' у рік. За час життя одного покоління таке явище важке помітити. А, уводячи систему координат, Ви неминуче прийдете до висновку, що на небі сама природа вже задала деякі природні, базові лінії. Це:
лінія небесного екватора,
лінія сонцестоянь (північ - південь),
лінія рівнодень (схід - захід).
Усі ці поняття були добре відомі творцям пірамід. Яку систему небесних координат вони використовували? У цій роботі будуть використовуватися тільки дві лінії, лінія екватора і лінія сонцестоянь. Я буду розглядати екваторіальну систему координат, інші варіанти залишаю читачам. За основне коло в цій системі координат прийнятий небесний екватор.
Малюнок небесних координат
Уведемо деякі визначення.
Пряма лінія, рівнобіжна осі обертання Землі, проведена через центр небесної сфери, називається віссю світу - (PnPs).
Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до осі світу, називається небесним екватором. (V,6h,A,18h) - лінія небесного екватора.
Сонце робить свій удаваний річний шлях по небесній сфері приблизно по екліптиці (коло V,S,A,W). Можна сказати, що площина орбіти руху Землі навколо Сонця - це площина екліптики.
Північний полюс екліптики - En. Південний полюс екліптики - Es. Кут нахилу екватора до екліптики змінюється і в даний час приблизне дорівнює 23° 27'. Маленькі кола, зверху і знизу, навколо крапок En і Es зображують коло прецесії.
Крапка перетинання екліптики й екватора, що Сонце проходить, рухаючи з південної півкулі небесної сфери в північне, називається крапкою весняного рівнодення - V. Цю крапку Сонце проходить 20 - 21 березня. Діаметрально протилежна їй крапка осіннього рівнодення A. Цю крапку Сонце проходить 22 - 23 вересня.
(V,A) - лінія рівнодень.
Крапка весняного рівнодення в астрономії позначається знаком Овна - ^ . Мені не подобається ця плутанина. Залишимо зодіакальні знаки Зодіакові, а для позначення крапки весняного рівнодення будемо використовувати букву V від слів Vernal equinox. Ця буква схожа на знак Овна. Крапку осіннього рівнодення позначимо буквою A, від слів Autumn equinox. Ця крапка протилежна крапці весняного рівнодення, а буква A схожа на перевернену букву V, тому легко запам'ятати.
(Може бути, так ми почнемо розуміти алфавіт, таємне значення букв.)
Страницы: 1, 2, 3, 4
