Відповідно до зазначених принципів лікувально-профілактичного харчування, розроблено варіанти раціонів для працівників шкідливих виробництв:

ь раціон 1 - для профілактики шкідливого впливу радіонуклідного забруднення;

ь раціон 2 - для зайнятих у галузях хімічної промисловості;

ь раціон 3 - для задіяних у виробництві свинцю, керамічних барвників, олова, електровугільних виробів;

ь раціони 4, 4а, 4б - для зайнятих у виробництві фосфорних сполук, миш'яку, фенолу, хлорорганічних і ртутевмісних пестицидів, каучуку, іонообмінних смол, токсинів, а також умов підвищеного тиску довкілля;

ь раціон 5 - для зайнятих у виробництві сульфурокарбону, сполук барію, метилену, етилену та їхніх похідних, синтетичного каучуку, хімічних волокон, гальванічних елементів та електричних батарейок.

Розроблені раціони постійно вдосконалюють; до них додатково вносять біологічно активні добавки.

Лікувальне харчування відрізняється від звичайного тим, що застосовується з лікувальною метою завдяки спеціально складеним раціонам харчування і режиму приймання. Лікувальне харчування -невіддільний і суттєвий складник загального плану лікування за всіх без винятку захворювань.

В останні роки харчування дедалі більше розглядають як лікувальний чинник. 1987 року у Варшаві на 5-тій Європейській конференції з проблем харчування шведський дієтолог Б. Ізаксон вперше вжив термін "лікувальне харчування - відновлена сила".

Існує спеціальна наука про лікувальне харчування - дієтологія, яка базується на даних фізіології, біохімії та гігієни харчування.

Особливо велику роль відіграє лікувальне харчування за всіх хронічних захворювань шлунково-кишкового каналу, нирок, хворобах обміну речовин, серцево-судинної й ендокринної систем. Дієтотерапію з профілактичною метою широко застосовують в період видужання, після оперативних втручань. Там, де немає лікувального харчування, немає і раціонального харчування. Кожна дієта складається з урахуванням фізіологічних потреб організму в харчових речовинах і енергії, хімічного складу і технологічних режимів оброблення харчової продукції, характеру патологічного процесу, його стадії, активності та функціональних розладів, типових для цього захворювання. Необхідно також враховувати звички й особливості харчування конкретного хворого.

Розроблення дієтичного харчування для людей із різними захворюваннями базується на дотриманні таких принципів:

ь створення сприятливих умов для функціонування ураженого органу;

ь індивідуалізація харчування хворих;

ь пристосування дієти до порушень всмоктування харчових речовин у шлунково-кишковому каналі;

ь стимулювання утворення ферментативних систем за рахунок збагачення дієти незамінними чинниками харчування;

ь компенсація підвищених витрат окремих речовин;

ь цілеспрямована зміна режиму харчування і використання харчових речовин як фізіологічних антидотів (протиотрути) для зв'язування чужорідних компонентів, що потрапили в організм.

Розрізняють три способи створення сприятливих умов для функціонування ураженого органу:

1. механічний,

2. термічний,

3. хімічний.

Механічний спосіб створення сприятливого режиму функціонування органів травлення полягає в зменшенні разового обсягу їжі, ступеня подрібнення, зміні консистенції, характеру теплового оброблення (варіння, смаження та ін.), більшому чи меншому вмісті в ній харчових волокон і сполучної тканини. З огляду на це з дієти вилучають грубу їжу - чорний хліб, сирі овочі та фрукти, розсипчасті каші, смажені страви. Всю їжу готують вареною, протертою чи дрібно рубаною.

Термічний спосіб полягає в обмеженні споживання дуже холодних чи дуже гарячих страв.

Хімічний спосіб зумовлений виключенням чи зменшенням вмісту в продуктах деяких речовин, що подразнюють хеморецептори тканин організму людини. До таких подразників особливо чутливі печінка, нирки, підшлункова залоза, серце, частково головний мозок. Ці речовини можуть провокувати загострення захворювання і впливати на ослаблені хворобою внутрішні органи людини.

До хімічних подразників належать:

ь азотисті екстрактивні речовини, що містяться в м'ясі;

ь органічні кислоти, найбільша кількість яких міститься у щавлі, шпинаті, лимонах, журавлині, червоній смородині, аличі, деяких сортах яблук;

ь леткі ефірні олії з цибулі, часнику, кропу, петрушки, редьки, хрону, перцю; антисептики, кухонна сіль, оцет, гострі приправи, алкогольні напої, міцний чай, кава,какао.

Однак створення "м'яких" умов упродовж тривалого часу може призвести до подальшого прогресування патологічного процесу, порушення багатьох компенсаторних механізмів.

Сучасне лікувальне харчування базується на врахуванні механізмів розвитку захворювання і тому спрямоване на корекцію функцій основних регуляторних систем організму, хоча принцип створення сприятливих умов для ураженого органу на певному етапі лікування має зберігатися.

За більшості захворювань внутрішніх органів певних обмежень у виборі харчових продуктів хворий має дотримуватися довго, іноді ціле життя. На гострій стадії хвороби і в період видужання ступені обмеження харчових речовин дуже різняться.

Якщо необхідно перейти від одного дієтичного раціону до іншого, користуються методом "зиґзаґів". Новий раціон спочатку включають раз - двічі на тиждень, потім через два дні, потім через день, і так на щораз триваліший період. Поступово повністю переводять хворого на нову дієту. Якщо виникають симптоми загострення, на короткий термін знову повертаються до старої дієти. Після поліпшення стану знову методом поступових "зиґзаґів" переходять на новий раціон харчування.

Загальні принципи раціонального харчування спільні для кожної людини незалежно від віку, статі, професії, місця проживання. Однак вид трудової діяльності, наявність професійної небезпеки визначають особливості харчування різних категорій працівників. В одних випадках харчування є чинником захисту від шкідливих умов виробництва (профілактичне харчування), в інших - як засіб запобігання хворобі. Розробляючи раціони харчування для людей розумової праці, необхідно спиратися на основи раціонального харчування і його профілактичного значення. Виявом цих особливостей є певна спрямованість харчування.

Основні ознаки раціону харчування людей розумової праці:

ь антисклеротична і гіпохолестеролемічна дія;

ь забезпечення підвищеної стійкості організму до дії високого нервового навантаження, тобто антистресовий напрям харчування.

Атеросклероз - патологія, яка найчастіше трапляється серед людей розумової праці. Ураження крупних кровоносних судин з відкладенням у стінках холестеролу і його фракцій поступово призводить до їх звуження та розвитку тяжких наслідків. Найтиповіші прояви атеросклерозу - ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, крововиливи, гіпертонічна хвороба.

Основна причина розвитку хвороби - порушення жирового обміну в бік підвищення синтезу холестеролу, триацилгліцеролів і атерогенних фракцій (в- і пре- в-ліпопротеїнів). У крові виявляють високий вміст холестеролу та його фракцій. Встановлено, що між обміном атерогенних ліпідів, білками і вуглеводами існує тісний взаємозв'язок. Порушення кількісного та якісного співвідношення між ними призводить до надлишкового накопичення ліпідів в організмі. Антисклеротична спрямованість харчування враховує ці співвідношення.

В утворенні холестеролу та інших ліпідів велике значення мають білки. Надлишкове і недостатнє надходження білків порушує синтез атерогенних ліпідів. У першому випадку спостерігається велике навантаження на процеси обміну речовин, погіршення проникності кровоносних судин і відкладення в них ліпідів. За недостачі білка в їжі організм посилює процеси утворення жирів, компенсуючи тим самим порушену рівновагу. Надходження білків у межах 80-100 г на добу забезпечує збереження здоров'я людини. Для нормального обміну речовин необхідна достатня кількість амінокислот, серед яких основне значення мають незамінні. До них належать сім амінокислот; добова потреба дорослої людини в них така:

1. лейцин - 4-6 г;

2. лізин - 3 г;

3. ізолейцин - 3-4 г;

4. валін - 3-4 г;

5. метіонін - 2-4 г;

6. фенілаланін - 2-4 г;

7. треонін - 2-3 г.

Основні джерела незамінних амінокислот - білки тваринного походження.

Підвищення споживання тваринних білків посилює синтез атерогенних ліпідів. За надлишку кетогенних амінокислот (фенілаланіну, лізину, лейцину, триптофану, тирозину), чотири з яких незамінні, організм людини перетворює білки на жири. Менш виражені ліпідогенні властивості мають рослинні білки.

Гіпохолестеролемічну дію мають також глутамінова, аспарагінова кислоти, сульфуровмісні амінокислоти - метіонін і цистин. Завдяки наявності в їхньому складі активних метильних груп в організмі інтенсивно перебігають окиснювальні процеси, в тому числі й окиснення жирів. Крім цього, метіонін є попередником такої важливої сполуки, якхолін. За його нестачі в печінці порушується синтез ліпідів, що призводить до надлишкового відкладання їх у тканинах організму.

Нормальне співвідношення білків тваринного і рослинного походження в харчуванні людей розумової праці - 55% тваринних і 45% рослинних. Повноцінними джерелами тваринних білків є м'ясо (16-20%), риба (12-16%), яйця (12,7%), сири (19-30%); рослинних білків - горох (23%), квасоля (22%), крупи: гречана (13%), вівсяна (12%); хліб і хлібобулочні вироби (5-12%). На сульфуровмісні амінокислоти багаті продукти тваринного походження (яйця, твердий сичуговий сир, кисломолочний сир, яловичина, птиця, риба, морепродукти). Жири належать до речовин, які потрібно обмежувати в раціоні людей розумової праці. Зниження споживання жирів до 80-90 г на добу сприятливо впливає на ліпідний обмін.

Найвираженіші атерогенні властивості мають тваринні жири. За їх надлишку в їжі насичені жирні кислоти перетворюються організмом на холестерол, триацилгліцероли та інші ліпіди. Підвищується зсідання крові, що поглиблює зміни судинної стінки і призводить до інтенсивного її склерозування. Надлишок тваринних жирів збуджує центральну нервову систему. Раціональна норма споживання тваринних жирів - 40-50 г на добу або 1 /2 всіх жирів раціону.

Рослинні жири містять біологічно активні речовини, які мають антисклеротичну дію. Це поліненасичені жирні кислоти, фітостероли, фосфоліпіди. Активними ненасиченими жирними кислотами є лінолева і ліноленова. Мінімальна добова потреба людини в цих кислотах - 2-6 г, що забезпечується споживанням 10-15 г рослинних олій. Для повнішого задоволення потреб ця норма збільшується до 20-25 г на добу. Найбільша кількість поліненасичених жирних кислот в оліях: соняшниковій - 59,8 мг, конопляній - 70,3 мг, кукурудзяній -57,6 мг, рапсовій - 22,4 мг у 100 г продукту. Незамінними компонентами жирового харчування є стерини і фосфоліпіди. У тваринних жирах міститься холестерол, а в рослинних - складна їх суміш - фітостероли. За звичайного змішаного харчування людина отримує 0,1-0,3 г холестеролу. Харчовий холестерол включається в обмінні процеси і в незмінному вигляді використовується організмом, тому надходження його з їжею треба обмежувати. Багато холестеролу містять жовток курячого яйця (1,7%), масло вершкове (0,3%), м'ясо куряче (0,5%), сало свиняче (0,2%).

Страницы: 1, 2, 3