Під час позакласної виховної роботи я проводила виховні години з використанням елементів бесіди. Під час такої роботи намагалася розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях письменників, видатних людей України, залучала учнів до скарбниці рідної мови, прищеплювала любов та повагу до них, намагалася сформувати відчуття прекрасного (Додаток 1).

Висновок

Бесіда - метод встановлення в ході безпосереднього спілкування психічних особливостей учня, що дозволяє одержати цікавлячу інформацію за допомогою попередньо підготовлених питань.

Бесіду також можна проводити з класом, коли вчитель задає питання всьому класу і стежить, щоб у відповідях була присутня думка всіх її членів, а не тільки самих активних.

Бесіда може бути і більш стандартизованою, і більш вільною.

У першому випадку бесіда ведеться по строго регламентованій програмі, зі строгою послідовністю пред'явлення чітко сформульованих питань. Це дає можливість точно фіксувати відповіді і порівняно легко обробляти результати.

В другому випадку зміст питання заздалегідь не планується, спілкування протікає вільніше, ширше, але це ускладнює організацію, проведення бесіди й обробку результатів. Така форма пред'являє дуже високі вимоги до викладача.

Існують також проміжні форми бесіди, що намагаються об'єднати позитивні якості обох зазначених типів.

При підготовці до бесіди дуже велике значення має попередня робота.

Вчитель повинен ретельно продумати всі аспекти тієї проблеми, про яку він збирається говорити, підібрати ті факти, що, можливо, будуть йому потрібні. Чітка постановка мети бесіди допомагає формулювати чіткі питання й уникати випадкових.

Він повинен визначити, у якій послідовності буде піднімати теми або задавати питання.

Важливо правильно вибрати місце і час розмови. Необхідно, щоб по близькості не було людей, присутність яких могла б смутити, або, того гірше, уплинути на щирість співрозмовника.

При проведенні бесіди, особливо вільної, варто дотримувати наступних рекомендацій:

Починати спілкування з тематики, приємної, цікавої для учня щоб він охоче почав говорити.

Питання, що можуть виявитися неприємними для учня або викликати відчуття перевірки, не повинні бути зосереджені в одному місці, вони повинні рівномірно розподілятися по всій бесіді.

Питання повинне викликати обговорення, розгортання думки.

Питання повинні враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів.

Щирий інтерес і повага думки учнів, доброзичливе відношення в розмові, бажання переконати, а не примусити, увага, співчуття й участь не менш важливі, чим уміння переконливо й аргументовано говорити. Скромне і коректне поводження викликає довіру.

Учитель повинний бути уважний і гнучким у бесіді, обирати непрямі питання більш аніж прямі, що часом неприємні учневі. Небажання відповідати на запитання повинне зустрічатися з повагою, навіть якщо через це упускається важлива інформація. Якщо питання дуже важливе, то його в ході бесіди можна задати ще раз в іншому формулюванні.

З погляду результативності бесіди краще задати кілька дрібних питань, чим одне велике.

У бесіді з учнями варто широко використовувати непрямі питання. Саме з їхньою допомогою вчитель може одержати цікавлячу його інформацію про сховані сторони життя дитини, про неусвідомлювані мотиви поводження, ідеалах.

Ні в якому разі не можна виражатися сіро, банально або некоректно, намагаючись у такий спосіб наблизитися до рівня свого співрозмовника - це шокує.

Для більшої вірогідності результатів бесіди найбільш важливі питання повинні в різних формах повторюватися і тим самим контролювати попередні відповіді, доповнювати, знімати невизначеність.

Не слід зловживати терпінням учнів. Бесіда не повинна тривати більш 30-40 хвилин.

До безсумнівних достоїнств бесіди варто віднести:

§ Наявність контакту з учнями, можливість враховувати їх відповідні реакції, оцінювати їх поводження, відношення до змісту розмови, задати додаткові, уточнюючі питання. Бесіда може носити сугубо індивідуальний характер, бути гнучкою, максимально адаптованою до учня.

§ На усну відповідь затрачається менше часу, чим на письмовий.

§ Помітно скорочується кількість питань, на які не отримані відповіді (у порівнянні з письмовими методами).

§ Учні більш серйозно відносяться до питань.

У той же час варто враховувати, що в бесіді ми одержуємо не об'єктивний факт, а думку дитини. Може статися так, що вона довільно або мимоволі спотворює реальне положення справ. Крім того, учень, наприклад, часто воліє сказати те, що від нього очікують.

Література

1. М.Д. Ярмаченко „Педагогіка”, Навчальний посібник, Київ, 1986 р.

2. Подласый Й. П. Педагогика. -- М., 1999.

3. С.Г. Карпенчук „Теорія і методика виховання” // К.: „Вища школа”, 2005.

4. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. -- Львів, 1996.

5. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. -- Івано-Франківськ, 1996.

6. Коротов В. М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. -- М., 1*83.

7. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов педагогических Вузов в 2х книгах - М, 1999г.

8. С.Г. Карпенчук „Теорія і методика виховання” // К.: „Вища школа”, 2005.

9. С.Г. Карпенчук „Теорія і методика виховання” // К.: „Вища школа”, 2005.

10. Концепція національного виховання // Освіта.

11. Оксана Шквир. «Методика роботи класного керівника”. //Шкільний світ// Початкова школа, № 7 2004.

12. Тарас Шевченко: Життя і творчість у документах, фот., іл.: Альбом // Авт-упоряд. В.Х.Косян та ін. -- К.: Рад. шк., 1991.

13. Королюк Н.І. Кобзарева пісня. -- К.: Фонд мистецтв «Юні таланти», 1994.

14. Юнге К. Спогади про Шевченка, 1873.

Додаток 1

Тема: Музика в житті Т.Г. Шевченка.

Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г. Шевченка, залучити дітей до скарбниці рідної мови, прищеплювати любов і повагу до Шевченкового слова, формувати відчуття прекрасного; виховувати любов до рідного краю, української народної пісні, культуру слухання музики; розвивати усне мовлення, увагу, уяву, мислення, пам'ять.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушником, виставка книжок -- видань творів поета, збірка хорових творів та пісень на вірш Тараса Шевченка «Зоре моя вечірня» (упорядник К. Войтек, В. Горбатюк), збірка віршів «Наша мова -- солов'їна» (упорядник М. Слабошпицький), магнітофон, фортепіано, репродукції картин і портретів, музичні записи.

Форма роботи: Бесіда.

Напис на дошці: «Бувають щасливо обдаровані особи і бувають щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музику, це -- українці. П.І. Чайковський».

ХІД ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

I. Організаційний момент.

Перевірка готовності учнів до уроку. Привітання.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

Звучить запис пісні Я. Степового на вірші Т.Шевченка «Утоптала стежечку».

-- Ви слухали пісню «Утоптала стежечку». Про що ця пісня? (Відповіді дітей.) Музику написав Яків Степовий, а вірші -- поет, портрет якого ви бачите. (Учитель демонструє репродукцію картини І.Кримського «Портрет Т.Шевченка», 1871.) Хто це? (Тарас Григорович Шевченко.) Що ви про нього знаєте?

Учні пригадують відоме їм з біографії поета пророки дитинства та юнацтва: смерть матері, яку «ще молодою у могилу нужда та праця положила», життя з мачухою, потім смерть батька, важкі, сповнені страху й приниження обставини навчання грамоти в дяків Г. Губського і П. Богорського, малювання -- у живописця В. Ширяєва, перебування козачком у передпокоях пана Енгельгардта.

Учитель, вислухавши відповіді учнів, звертає їхню увагу на виставку книжок із творами Т.Г. Шевченка.

III. Ознайомлення з темою та метою виховного заходу.

-- На світі є чимало поетів, віршам яких притаманна мелодійність. До таких поетів, без сумніву, належить Т.Г. Шевченко, про якого П.І. Чайковський сказав... (учитель зачитує вислів, записаний на дошці).

Сьогодні ми поговоримо про те, яке місце посідала в житті поета музика, особливо народна пісня, яке значення мала вона для творчості Кобзаря.

IV. Розповідь учителя з елементами бесіди та слухання музики.

-- За багатовічну історію український народ створив неперевершену культурну традицію, скарби літописів, багатий фольклор з величним епосом козацьких дум, красою ліричних пісень, створив образну, співучу мову, наче призначену для поетів. Співучість і краса української народної пісні перелилися в чудові поезії Т.Г. Шевченка.

Велику невгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе своє життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників. Подивіться на цю репродукцію (учитель демонструє репродукцію картини Т.Г.Шевченка «Сліпий») та пригадайте, що ви знаєте про кобзарів? Які пісні вони виконували? (Кобзар -- народний співець і музикант, що грав на струнному інструменті -- кобзі, ходив від села до села та співав пісні. У тих піснях розповідалось про історію нашого народу, про його долю, про надію на краще майбутнє.) Послухайте запис однієї з таких пісень. (Звучить запис «Пісні про Морозенка».) Малий Тарас любив, навіть більше за розповіді дорослих, слухати пісні. За свідченням сучасників, він мав надзвичайну пам'ять і пісень тих знав «силу без ліку». Хлопчик-козачок тихо стояв у кутку і, чекаючи наказів пана, наспівував сумні пісні. А коли чув від когось нову пісню, одразу запам'ятовував її слова та мелодію.

Учитель демонструє репродукцію картини М. Дерегуса «Малий Тарас слухає кобзаря», 1956.

Пісня стала найкращим другом Тараса. Вона була основою творчості та першою книжкою, з якої Т.Г.Шевченко довідувався про історію народу, його думки, почуття. Згодом про пісню поет писав: «Вона мене і порадить, і розважить, і правдоньку мені скаже».

Поясніть, як ви розумієте цей вислів. (Відповіді дітей.)

Т.Г. Шевченко постійно вводив народні пісні, або хоч окремі рядки з них, у чудове мереживо своїх оригінальних творів. У повісті «Близнецы» Тарас Григорович використав понад 20 народних пісень. Іноді досить було одного рядка, щоб надихнути поета на багато неперевершених строф.

Сучасники Т.Г. Шевченка, відзначаючи чудове виконання ним народних пісень, називали поета «наш соловей» (П.Куліш). За свідченням друзів, Т.Г. Шевченко мав тенор. А княжна Варвара Рєпніна (учитель демонструє репродукцію портрета В.Рєпніної роботи Г.Псьола, 1840), друг і шанувальниця таланту поета, розповідала, що співав поет із щирістю, так, що м'який, сповнений суму голос Кобзаря мимоволі проймав душу. Особливо любив Тарас Григорович «співати» свої вірші «Тяжко, важко в світі жити», «Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови» Тарас Шевченко: Життя і творчість у документах, фот., іл.: Альбом // Авт-упоряд. В.Х.Косян та ін. -- К.: Рад. шк., 1991..

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5