Вибіркові навчальні дисципліни впроваджуються, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої, фундаментальної та фахової (теоретичної і практичної) підготовки.

Навчальна програма - це нормативний документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів.

Навчальна програма складається з пояснювальної записки, тематичного викладу змісту навчальної дисципліни і списку літератури.

Навчальні програми нормативних дисциплін входять до комплексу документів Державного стандарту освіти, розробляються і затверджуються як його складові.

Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і затверджуються вищим закладом освіти.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого закладу освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

У робочій навчальній програмі відбивається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю.

До робочої програми входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляють відповідні кафедри.

Навчальні програми, робочі навчальні програми разом з навчальними планами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) та кафедри (предметні або циклові комісії) вищих закладів освіти в організації навчального процесу.

Відповідно до Державного стандарту освіти для кожної спе-ціальності складається навчальний план - нормативний документ, який розробляє вищий заклад освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, визначаючи перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні й виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відбивається також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого закладу освіти.

Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план - нормативний документ, розроблений вищим закладом освіти на поточний навчальний рік, що конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю за семестрами.

Згідно з кредитно-модульною системою організації навчального процесу кожним навчальним закладом розробляються інформаційні пакети та індивідуальні навчальні плани студентів. Індивідуальний навчальний план студента - це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та з урахуванням його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і містить усі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові навчальні дисципліни, обрані студентом, з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки.

Індивідуальний навчальний план складають на кожний навчальний рік і затверджують у порядку, встановленому вищим закладом освіти, але, як правило, деканом факультету (завідувачем відділення).

Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів і контроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів проводять декани факультетів (завідувачі відділень) та відповідні кафедри (предметні або циклові комісії).

Обов'язковими для вивчення є не лише вибіркові навчальні дисципліни, визначені вищим закладом освіти, а й обрані студентом і введені до його індивідуального навчального плану.

За відповідність рівня підготовки студента вимогам Державного стандарту освіти несуть відповідальність керівники структурних підрозділів закладів освіти - декани факультетів (завідувачі відділеннями), завідувачі кафедр (голови предметних або циклових комісій).

За якість підготовки фахівців у вищому закладі освіти загалом персональна відповідальність покладається на керівника вищого закладу освіти.

Відповідальність за виконання індивідуального навчального плану повністю покладається на студента. Невиконання індивідуального навчального плану з вини студента є підставою для відрахування його з вищого закладу освіти.

Право студента на користування навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною, навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання регламентується Статутом та Правилами внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Навчальний графік - це інформаційно-розпорядчий документ, який визначає порядок і терміни проведення всіх видів навчальних занять відповідно до навчального плану.

Навчання за модульним принципом передбачає розподіл навчального матеріалу за модулями, тобто потребує, щоб навчальний матеріал дисципліни був структурованим на конкретні елементи знань, розділеним на логічно завершені частини за певним принципом.

Кількість модулів з навчальної дисципліни залежить: від загальної кількості елементів теоретичних і практичних знань, їхньої трудності та складності, від виділеного загального часу на вивчення дисципліни, часу аудиторного навчання.

Під час складання робочої навчальної програми важливо врахувати, що залікові кредити містять модулі одного або декількох видів навчальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу студента).

За розрахунку часу треба зважати на те, що обсяг аудиторної роботи не має перевищувати 50% залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної та індивідуальної роботи можуть становити 25%.

Програми містять необхідну кількість модулів, що відбиває рівень засвоєння навчальної дисципліни.

Модуль - це задокументована частина освітньо-професійної програми (ОПП) навчальної дисципліни, що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські заняття, самостійна та індивідуальна робота, практика, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи тощо). Кожний модуль є цілісним навчальним об'єктом з визначеною кількістю лекцій і практичних (семінарських) занять. Співвідношення між ними залежить від обсягу і характеру змісту навчального модуля, його складності.

Модуль може містити один або декілька змістових модулів.

Змістовий модуль - це система елементів навчальної дисципліни, що засвоюється за допомогою відповідних методів навчання.

За планування модуля необхідно визначити загальну мету і конкретні завдання з кожного змістового модуля, що передбачає виокремлення таких елементів:

· основні опорні знання і навички;

· знання і навички, які необхідно планово повторювати і закріпляти;

· знання основні й знання додаткові (для загального ознайомлення);

· знання, які підлягають контролю;

· психологічно-педагогічні компоненти, які необхідно застосувати при вивченні модуля.

Таким чином, під час складання програми можна виокремити головні, базові й допоміжні знання та практичні дії.

За складання робочої навчальної програми варто враховувати, що розподіл кредитів і модулів може визначатися, виходячи з загального обсягу годин, виділених на вивчення дисципліни, наприклад:

4. Організація праці викладача, основні вимоги до діяльності викладача

вищої школи

Відповідно до законодавства України робочий час педагогічного та науково-педагогічного працівника визначається Кодексом законів про працю України. Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році не має перевищувати річний робочий час (1548 год.). Згідно з законодавством України максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 год. на навчальний рік.

Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

У нових соціально-економічних умовах для підготовки майбутніх менеджерів, які будуть активно працювати у найближчі 30-40 років, змінюються вимоги і до діяльності викладачів вищої школи. Між викладачем і студентом доцільними вбачаються відносини партнерства, коли викладач не лише управляє процесом навчання, але й допомагає розробляти нові ділові стратегії, супроводжує розвиток менеджера протягом його подальшої кар'єри через різні форми перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Завдання сучасного викладача - оволодіння методикою активізації інтелектуальних можливостей студента, якісне викладання лекцій, якісна організація практичних і семінарських занять, тактовність у спілкуванні зі студентами, в поведінці, побуті, манері триматися. У процесі здійснення навчально-пізнавальної діяльності сучасні студенти на перше місце ставлять: інтелект викладача, вміння навчити мислити; методичну підготовку викладачів; оптимізуючий настрій, доброзичливість, повагу до студентів. Основні види педагогічної діяльності наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Види педагогічної діяльності

Проведені соціологічні дослідження показали, що майбутні фахівці високо оцінюють гостроту розуму викладача, «одержимість» наукою, яку він викладає, багатий життєвий досвід, високу педагогічну культуру, вміння вільно і цікаво розповідати, тобто цінують гармонійну особистість викладача. Таким чином, призначення педагога - це управління активною і свідомою діяльністю студента з засвоєння навчального матеріалу. Педагогічна діяльність передбачає: планування, організацію, стимулювання, контроль, регулювання діяльності студента та оцінювання її результатів.

У вищій школі процес навчання можна розглядати як спеціально організовану взаємодію суб'єктів пізнавальної діяльності, яка моделюється (визначаються її цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми, мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання) для активного оволодіння студентами основами соціального досвіду, накопиченого людством у різних галузях науки, з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-вольової сфер їхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.

Реалізація визначених завдань навчання: стимулювання пізнавальної активності студентів, спрямованої на оволодіння науковими знаннями, вміннями, навичками, розвиток мислення, пам'яті, творчих здібностей, таланту; формування потреб у самоосвіті й умінь її здійснювати - забезпечує процес змін суб'єкта у навчальній діяльності, в якій поєднуються не лише пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам'ять, мислення, уявлення), але й потреби, мотиви, емоції, воля, що й дало змогу І.Ф. Харламову розглядати навчання як процес особистісного розвитку індивіда.

Відповідно до цього підходу І.Ф. Харламов визначає такі структурні компоненти навчання: цільовий, потребо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, емоційно-вольовий, контрольно-регулюючий і оцінно-результативний, які реалізуються як викладачем, так і студентом у спільній діяльності. Дослідники В.І. Лозова, Г.В. Троцько в структурі процесу навчання виокремлюють два види діяльності: викладання та учіння (табл. 3).

Таблиця 3. Структура діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу

Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. _ М.; 2009._289 с.

Науково та науково-методичне забезпечення //Концепція гуманітарної освіти України.-2007.с.12.

Освіта в Україні: Законодавчі акти, нормативні документи / Кадри освіти. - К., 2008. - 276 с.

Основы педагогики высшей школы /Под ред. А.В.Петровского. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2007. - 483 с.

Педагогічна технологія: Посібник/І.Ф.Прокопенко, В.І.Євдокимов._ Х.: Основа, 2008._327с.

Педагогическое наследие (Я.Л.Комнеский, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, И.Г.Пестало-цци) //Сост.В.М.Кларин, А.Н.Джуринский. -М.: Педагогика, 2007. - 416с.

Семенов И.Н.Проблеми рефлексивної педагогіки, акмеології, психології, гуманізації виховання в цілому, додатковому і професійний вихованні юнацтва.- М.:2008.

Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. - М.: Изд-воМоск.ун-та, 2008. - 344с.

Тригубенко В. Фундатори освітньої системи Х1Х ст. //Освіта і управління.-2007.-т.2.,ч.2.-с.173-176.

Шубинский В.С. // Новые исследования в педагогической науке.-М.:Педагогика.- 2009.с.14.

Страницы: 1, 2, 3