Дитині, як носію мови, необхідна зона мовного розвитку - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Дитині, як носію мови, необхідна зона мовного розвитку

b>2. Методика розвитку словника у дітей дошкільного віку

Дуже важлива задача, що стоїть перед дорослими, це задача збагачення словника дитини. У всіх людей є пасивний словник - в нього входять слова, які ми розуміємо, але рідко використовуємо в мові, а є активний словник, тобто той набір слів, якими ми оперуємо в щоденному спілкуванні з іншими людьми. У дошкільників, і це характерний, пасивний словник в значній мірі перевищує активний. І одна з істотних проблем - перенести якомога більше пасивних слів в актив.

На перше місце в словарній роботі висувається положення про те, що слово є найважливішою одиницею мови, яка служить для найменування предметів, процесів, властивостей, а робіт над словом є однією з важливих в загальній системі роботи по розвитку мови.

Оволодіння словарним складом рідної мови розглядається як необхідна умова освоєння його граматичної будови, розвитку зв'язного монологічного мовлення, виховання звукової сторони мови. Невід'ємною властивістю слова як одиниці мови є його значення. Розуміння всього різноманіття значень слів розвивається у людини протягом багатьох літ, тому необхідно знайомити дитину з різними значеннями одного і того ж слова, щоб забезпечити семантичну точність його використовування. Розвинуте у дитини уміння вживати слова і словосполучення відповідно до контексту, мовною ситуацією сприяє розвитку умінь вільно вибирати мовні засоби при побудові зв'язного вислову, вільно користуватися словами і зв'язувати з по значенню.

Словесні позначення (найменування) предметів діти засвоюють при ознайомленні з оточуючою їх дійсністю. Проте словник дошкільників потребує не тільки кількісному зростанні, але і в якісному вдосконаленні (уточнення значень слів, семантична точність вживання синонімів, антонімів, багатозначних слів, розуміння переносних значень).

Однією з головних задач словарної роботи є збагачення, розширення і активізація словарного запасу, основу якого складає введення в мовну свідомість дитини тематичних груп слів, синонімічних рядів, пар антонімій, багатозначних слів.

Синонімічна робота з дітьми (підбір слів, близьких за своїм значенням) переплітається із засвоєнням тематичних груп слів (дієслова руху: йти, крокувати, плентатися, брести і т.п.: або дієслова, що позначають мову: сказав, запитав, відповів, закричав).

Робота над антонімами (словами з протилежним значенням) проводиться з дітьми при складанні словосполучення і пропозицій. Діти знаходять антоніми в прислів'ях, приказках. Підбір антонімів до багатозначних слів розширює уявлення дітей про слово, допомагає уточнити його значення. А підбираючи словосполучення із словами протилежного значення, діти глибше розуміють багатозначність слова.

Багатозначність слова показується дошкільником на добре знайомих словах з конкретним наочним значенням (ручка, голка, блискавка і т.д.)

Складаючи пропозиції з багатозначними словами, діти показують, на яке значення того або іншого слова вони орієнтуються. Робота над багатозначними словами може йти по таких напрямах: назва слова, підбір до нього ознак і дій - складання словосполучень, потім пропозицій і використовування багатозначних слів в зв'язному тексті.

В процесі словарної роботи необхідно добиватися реалізації таких якостей мови, як точність, правильність, зв'язність, виразність. зрештою необхідно виробивши вміння у дітей відбирати для вислову ті лексичні засоби, які точно виражають задум говорячого.

Реалізація програми по словарній роботі з дітьми дошкільного віку здійснюється через систему відповідних занять трьох різновидів:

- заняття, в яких словарна робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно що розширяється довкола предметів і явищ навколишньої дійсності (екскурсія, демонстрація предметів і т.п.)

- заняття, де словарна робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями)

- заняття, вирішальні задачі словарної роботи в процесі узагальнень, формування понять.

Для навчання монологічного мовлення дітей дошкільного віку звичайно використовуються наступні види занять: розповідь по картині, переказ літературних творів, складання описових розповідей про іграшки, складання оповідних розповідей (творча розповідь), складання розповідей з особистого досвіду, розповідь по серії сюжетних картинок.

Основним прийомом навчання монологічного мовлення на початковому етапі є прийом сумісної розповіді: вихователь починає пропозицію, дитина закінчує. В сумісній розповіді вихователя і дитини функцію планування бере на себе педагог. Він задає схему вислову, а дитина заповнює цю схему різним змістом. Зразок розповіді не пропонується, оскільки цей прийом не сприяє прояву самостійності і ініціативи. На наступному етапі провідним прийомом навчання стає план, який дається в природно-розмовній формі.

Перед тим, як виконати основне завдання (скласти описову або оповідну розповідь і т. д.), дітям пропонуються ігри і вправи на розвиток і збагачення словника, на формування граматичної будови мови. Вихователь повинен пам'ятати, що методика навчанню зв'язної мови знаходиться у взаємозв'язку з роботою над іншими сторонами мовного розвитку.

II. Практична робота по діагностиці і формуванню словника дітей

1. Діагностика

2. Дидактичні ігри (на формування словника)2. Дидактичні ігри (на формування словника)

«Перестрибни через рів»
Мета гри. Учити дітей утворювати наказову форму дієслова за допомогою приставок.
Організація заняття.

Гравців розподіляють на дві команди і вибудовують на майданчику одну проти іншої (на відстані 50 см).

Перед кожною командою малюють дві паралельні лінії -- це рів. На слова вихователя:

Якщо хочеш

Спритним бути

Якщо хочеш

Сильним бути

Якщо хочеш

Бути здоровий, --

Перестрибни

Через рів!

всі стрибають. Виграє та команда, в якій більше число граючих зуміло перестрибнути через рів, не наступивши на межу. Гра продовжується. Команда під той же вірш, що програла, але сказаний вже «переможцями», робить другу спробу. Гру можна активізувати, запропонувавши дітям стрибати із закритими очима.

«Вітер»

Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова за допомогою приставок (виглянув, помчав, застрибав).
Організація заняття.

Один з гравців виконує роль вітру, інші -- зайців. Діти-зайці надягають на голову шапки з довгими вухами і навпочіпки розташовуються по кругу. На слова, сказані вихователем:

Із замету на галявині

Чиїсь виглянули вушка

І помчав -- скік та скік --

Білий маленький клубок

вони поволі підіймаються і стрибають на двох ногах вперед.

На наступний чотиривірш:

Ось застрибав він з розгону

По проталинах зелених

Він навкруги берізок кружляє

Перестрибуючи калюжі!

діти стрибають в ту сторону, де намальовані невеликого розміру круги-калюжі, перестрибують їх.

На слова, вимовлені разом з вихователем:

Вітер, вітер! Наздоганяй!

Не наздогнати відважного зайчика!

розбігаються по залу. Дитина-вітер повинна засалити тікаючих.

Гру проводять з невеликою підгрупою (6--8 дітей). Якщо кількість граючих більше, вибирають двох «вітрів».

«Поезд»«Поезд»

Мета гри. Закріплювати уміння дітей співвідносити слово з дією.
Організація заняття. Дітей вибудовують один за одним, утворюючи як би «потяг»; вони кладуть руки на плечі граючого, що стоїть попереду. На слова, сказані вихователем:

Чух-чух, пих-чу

Пих-чу, вор-чу

Стояти на місці не хочу!

«потяг» починає поволі рухатися, поступово прискорюючи рух.

Ко-ле-са-мі

Стукаю, стукаю

Ко-ле-са-мі

Вер-чу, вер-чу

Сідай швидше

Про-ко-чу!

Чу! Чу!

Далі рухи виконуються згідно тексту: «Колесами стукаю, стукаю» -- діти топають ногами; «Колесами верчу, верчу» -- кругові рухи руками, витягнутими вперед. На слова: «Чу! Чу!» -- «потяг» зупиняється.

«Де ми були, ми не скажемо»

Мета гри. Активізувати дієслівну лексику. Учити співвідносити слово з дією.
Організація заняття.

Той, що водить відходить убік, гравці тим часом домовляються, яку діяльність вони зображатимуть. На питання водить: «Де ви були? Що ви бачили?» -- відповідають: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемо» -- показують різні рухи (перуть білизну, малюють картину і т. д.). Задача водить по рухах правильно визначити виконувану дію і назвати його у формі дієслова другої особи множини. Наприклад: «Ви пиляєте дрова». Якщо відповідь правильна, команда розбігається, а що водить їх наздоганяє. Спійманий стає тим, що водить.

«Кошлатий пес»«Лохматый пес»

Мета гри. Учити дітей співвідносити дії із звучним словом; закріплювати способи утворення дієслів за допомогою приставок (підійдемо, розбудимо, подивимося).
Організація заняття. Один з граючих виконує роль собаки. Він лягає на травичку (килимок) і прикидається сплячим. Інші навшпиньки юрбою підходять до нього і говорять:

Ось лежить кошлатий пес

В лапи свій уткнувши ніс.

Тихо, смирно він лежить

Не то дрімає, не то спить.

Підійдемо до нього, розбудимо

І подивимося, щось буде.

Сказавши ці слова, хтось з дітей легким рухом будить собаку. Пес прокидається, незадоволено гарчить, гавкає, потім схоплюється і намагається наздогнати хлопців.

Якщо гра повторюється, на роль собаки можна вибрати за допомогою лічилки дитини з числа тих, що перемогли.

«Мовчанка»

«Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова за допомогою приставок.

Організація заняття.
Перед початком гри діти хором вимовляють:
Первенчики, червінчики

Задзвеніли бубонці.

По свіжій росі

По чужій смузі.

Там чашки, горішки

Медок, цукор.

Мовчок!

Із словом «мовчок» всі замовкають і не рухаються. Ведучий (вихователь) спостерігає за дітьми. Якщо хтось розсміється, або заговорить, або поворушиться, він дає йому фант. В кінці гри діти викупляють фанти -- виконують дії по команді: залізають під стіл і вилазять, підстрибують на місці два--три рази; виходять в роздягальню і входять в групову кімнату; відсовують стілець і засувають на місце; виглядають у віконце; сідають, встають, підкидають м'яч; перестрибують через мотузочок і т.д.

Гра ця захоплює звичайно дітей всіх вікових груп.

Примітка. В групі малюків розігрувати фант краще відразу, як тільки хтось з граючих порушить правило. Завдання придумує вихователь. В старших групах завдання придумують самі діти.

«Сова»«Сова»

Казахська народна гра
Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова звуконаслідуванням.

Організація заняття.

Вихователь (звертається до дітей). Пограємо в «Сову». Це весела гра казахських хлопців. Думаю, вона і вам сподобається.

Той, кого виберуть совою, сідає в кубло і до певного часу спить. Інші бігають навкруги сови, стрибають. Одні можуть квакати, як жабенята, інші -- бекати, як козенята, треті -- зображати лошат. По сигналу ведущего «Ніч!» сова розплющує очі і відправляється на полювання. (Вихователь пояснює: сови вдень завжди сплять, а полюють вночі.) Всі ви, хто стрибав, скакав, завмираєте. Хто поворушиться або засміється, -- платить фант.

Які можна розігрувати фанти: хай пошипе, як змійка; закукурікає, як півень; загавкає, як собака; затрубить, як слон; задзижчить, як муха; задзвене, як комар; занявкає, як кішка; заквакає, як жаба; закрякає, як качка; завиє, як вовк; заричить, як тигр; заірже, як кінь; запирхає, як їжак; замукав, як корова, і т.д.

«Смешинка»»

Мета гри. Навчити дітей співвідносити з рухом дієслова, утворені з а допомогою приставок.

Організація заняття.
За допомогою лічилки:
Жили-Були
Чи я, чи ти.
Між нами вийшла суперечка.
Хто затіяв, забули
І не дружимо дотепер.
Раптом гра цього разу
Помирити зуміє нас?
діти вибирають «смішинку», задача якої -- розсмішити граючих. Можливості невичерпні: копіюються рухи незграбного ведмедя, хитрої лисиці, боязкого зайця; можна несподівано чхнути, заспівати, прочитати смішну лічилку (вірш) і т.д. Той, хто засміється, платить фант. Якщо фантів наберуться близько десять, їх розігрують. Вихователь сідає лицем до дітей, а хто-небудь з переможців допомагає йому: бере фант, ховає за спину і питає: «Що вважається фанту, який у мене за спиною ховається?» Вихователь придумує рухи: пройти прямо, навпочіпки, влізти на стілець, пролізти під столом, зістрибнути, нахилитися, выпрямиться, переступити, перестрибнути, сісти і ін. Той, хто неправильно виконує задану дію, не одержує фант; його розігрують повторно, або на допомогу приходить хто-небудь з дітей, який зуміє виконати завдання.
"Пальчикові ігри" - це інсценування будь-яких римованих історій, казок за допомогою пальців. Багато ігор вимагають участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "управо", "вліво", "вгору", "вниз" і т.д.

Діти від року до двох добре сприймають "пальчикові ігри", виконувані однією рукою.

Трьохлітні малюки освоюють вже ігри, які проводяться двома руками, наприклад, одна рука зображає будиночок, а інша - кішку, що вбігає в цей будиночок.

Чотирилітні дошкільники можуть грати в ці ігри, використовуючи декілька подій, що зміняли один одного. Більш старшим дітям можна запропонувати оформити ігри різноманітним реквізитом - дрібними предметами, будиночками, кульками, кубиками і т.д.

МОЯ СІМ'Я

Цей пальчик - дідусь, Цей пальчик - бабуся

Цей пальчик - татусь, Цей пальчик - матуся

Цей пальчик - я, Ось і вся моя сім'я!

Почергове згинання пальців, починаючи з великим. По закінченні покрутити кулачком.

ПАЛЬЧИК-ХЛОПЧИК

- Пальчик-хлопчик, де ти був?

- З цим братиком в ліс ходив

З цим братиком щі варив

З цим братиком кашу їв

З цим братиком пісні співав.

На першу строчку показати великі пальці на обох руках. Потім по черзі сполучати їх з рештою пальців.

ВУЛИК

Ось маленький вулик, де бджоли сховалися

Ніхто їх не побачить.

Ось вони показалися з вулика.

Одна, дві, три, чотири, п'ять!

Ззззз!

Пальці стиснути в кулак, потім відгортати їх поодинці. На останню строчку різко підняти руки вгору з розчепіреними пальчиками - бджоли відлетіли.

3. Робота з батьками (консультації)

Як розказувати казки дітям

Психологи і методисти відзначають, що дитина засвоює рідну мову, перш за все, наслідуючи розмовній мові оточуючих (Д.Б. Ельконін, Р.Е. Льовіна, А.П. Усова, Е.І.Тіхєєва і ін.). На жаль, батьки у наш час через складні соціальні умови, через зайнятість часто забувають про це і процес розвитку мови своєї дитини пускають на самоплив. Дитина більше часу проводить за комп'ютером, ніж в живому оточенні. Внаслідок цього, твори народної творчості (колискові пісні, пестушки, потішки, казки) практично не використовуються навіть в молодшому віці, не говорячи вже про дітей п'яти - шести років.

КАЗКА - найдивніший жанр усної народної творчості. В ній все незвичайно і все можливо. Через казку дитина одержує уявлення про добро і зло, про цінності матеріальних і духовних, про життя як звершенні найвідважніших мріянь в ім'я любові і правди. Казка - велика сила, але дитину потрібно учити вдумливо слухати і читати її.

ЗНАЙОМСТВО З ВАРІАНТАМИ. Корисно знайомити дитину з варіантами казок. Діти тонко помічають відтінки в сюжетах, в характерах і поведінці персонажів. Йде переоцінка почутого раніше. Уважніше діти починають слухати і інші казки, вникати в події, характери. У них можуть з'явитися і свої власні придумані варіанти казок.

ПОВТОРНЕ ЧИТАННЯ. Читати і розказувати казки треба неодноразово. При першому прослуховуванні враження часто бувають неточними. Під час повторних прослуховувань враження заглиблюються, сила емоційних переживань наростає, оскільки дитина все більш вникає в хід подій, ясніше стають для нього образи казкових персонажів, їх взаємовідношення, вчинки.

Як читати книги дитині.

ЧИТАННЯ ВГОЛОС. Повнота сприйняття багато в чому залежить від того, наскільки глибоким виявиться проникнення в текст, наскільки виразно ви донесете образи персонажів, передасте і моральну спрямованість, і гостроту ситуацій, і своє відношення до подій. Діти чуйно реагують на інтонацію, міміку, жест.
ПЕРЕКАЗ І БЕСІДА по книзі дозволяють краще розуміти і запам'ятовувати зміст. Проте не намагайтеся відразу напряму пояснювати своїми словами зміст або мораль прочитаного. Це може поруйнувати чарівливість художнього твору, позбавити дитину можливості відчути те, що він ще не може осмислити.

РОЗГЛЯД ІЛЮСТРАЦІЙ учить помічати художні деталі, розуміти характери казкових героїв і їх взаємостосунки, відчувати гамму фарб, їх емоційну виразність, проникати

Страницы: 1, 2