рекомендується учнем повторити відповідні теми по інших предметах; оскільки працюємо в контакті з вчителями інших предметів, вони на своїх уроках перевіряють виконання цього завдання.

Зрозуміло, міжпредметні зв'язки не самоціль. Вони використовуються при навчанні руховим дій, освоєння яких у значній мірі залежить від розуміння учнями біомеханічних закономірностей і структури руху, при виконанні вправ, що викликають значні функціональні зрушення в організмі учнів, які займається, потребуючи забезпечення визначених гігієнічних умов, а також вправ, що неоднозначно впливають на розвиток фізичних якостей.

Вправи, прості по координації (махові рухи руками в різних напрямках, що пружинять нахили, підскоки, перехід з упора присівши в упор лежачи і т.п.): вимагають спеціального розучування з застосуванням знань по інших шкільних предметах. Навряд чи доцільно розкривати структуру, наприклад, звичайних присідань, але важливо пояснити призначення варіантів цієї вправи, що відрізняються по способі виконання і режиму роботи м'язів. Якщо присідання виконуються на носках або з піднімань на носки наприкінці випрямлення, вони виявляють більший вплив на м'язи задньої поверхні гомілки, чим присідання на всій ступні. Присідання в помірному темпі, повторюються багато разів підряд, сприяють розвиткові переважно силової витривалості; і виконувані ж у гранично швидкому темпі серіями з невеликим числом повторенні кожної, розвивають у більшій мері властивості м'язів (ніг) до швидких скорочень («швидкість і силу»). Для успішного оволодіння, наприклад опорним стрибком або метанням малого м'яча на дальність способом «через спину і плече» учням корисно знати, що результат (якісний і кількісний) виконання цих вправ залежить від ступеня розвитку (і прояву) спеціальних фізичних якостей [11,14].

Особливої уваги в досвіді А Г Осколка заслуговує чітка постановка задач, диференційований підхід, взаємонавчання, контроль за виконанням навчальних завдань і оцінка (взаємооцінка) результатів навчальної діяльності школярів

Активність учнів тісно зв'язана з усвідомленням ними важливості виконуваних задач. Учень, що не розуміє мети своєї роботи на уроці, не одержує користі від вправ. Тому при навчанні руховим діям систематично подають відповідну інформацію, що, як правило, обов'язково розкриває і важливість, і необхідність того або іншого завдання, вправи. Наприклад, намічаючи навчання опорному стрибкові, пояснюють, що сам стрибок не самоціль, що стрибок через козла, коня не життєво необхідне уміння, але що опанувати їм дуже важливо, тому що багаторазові стрибки зміцнюють силу м'язів, розвивають координацію рухів, виробляють уміння орієнтуватися в просторі в незвичайних умовах Таким чином, щораз, повідомляючи теоретичні відомості, прагнуть виробляти в школярів переконання в крайній важливості занять фізичною культурою для нормального, розвитку людини Формуванню такого переконання допомагають і пояснення про вплив правильно застосовуваних фізичних вправ на здоров'я людини, на його поставу. Приводимо конкретні приклади, що показують, яку роль відіграють у житті людини такі якості, як сила, швидкість, витривалість. Використовують і протилежні приклади -- про пагубний вплив малорухомого способу життя на людський організм.

Відомо, що велику роль у вихованні свідомої активності учнів відіграє активізація їхнього мислення в процесі навчання, завдяки чому одержувані на уроці знання закріплюються значно міцніше [6,42].

Активізує розумову діяльність учнів постановка кожним учнем перед собою визначеної задачі в процесі навчання. Тому домагаюся, щоб кожен учень на уроці міг чітко відповісти на запитання «Яку задачу ти ставиш перед собою в даній спробі?» Для цього насамперед на одному з перших уроків у визначеній серії занять створюють повне і правильне уявлення про техніку намічуваного для вивчення рухової дії (або окремих вправ). А потім створюють умови, що допомагали б учням у кожній спробі ставити 1-2 конкретні задачі.

Намічаючи навчання новій руховій дії, попередньо здійснюють перевірку готовності учнів до їх освоєння. При цьому уточнюють, що повинен знати учень, що він повинен вміти, які вправи повинен уміти виконувати перш, ніж приступити до розучування намічуваної рухової дії. Така попередня перевірка готовності створює умови для диференційованого підходу до учнів. Диференційоване навчання, як відомо, основа успішного навчання.

Після первісного ознайомлення з технікою цієї рухової дії за загальноприйнятою методикою учні сидячи на ослоні, виконують захоплення висячого каната ногами і руками. З цього положення, випрямляючи ноги, згинають руки. Учні, для яких ця вправа не під силу, складають 1 навчальну групу. Тим, хто виконав першу вправу пропонується наступна у висінні на канаті підтягти ноги і захопити канат вивченим способом. Ті, хто виконав завдання утворять III навчальну групу. Той, хто не зміг удержатися висячи при підтягуванні ніг, складає II групу.

Далі навчання ведеться диференційовано III група виконує лазіння в повній координації Головне завдання -- з кожною спробою подолати більшу відстань. I і II групи виконують додаткові завдання для успішного оволодіння лазінням. Лазіння по горизонтально закріпленому канаті, сковзаючи спиною по ослоні. Для виконання вправи на підлозі під спину треба підкласти брезентовий прямокутник 40 X 60 см. На ньому добре сковзати по фарбованій підлозі. При ковзанні на підлозі або ослону сила тертя впливає так само, як і сила ваги при лазінні по вертикальному канаті Поступово кінець горизонтального каната і відповідно кінець ослону піднімаються усе вище до рейок гімнастичної стінки, щоб лазіння виконувалося під кутом 45--60° (замість канатів використовуються і похило закріплені шести). Паралельно з лазінням по похилому канаті учні I і II груп виконують вправи для розвитку сили м'язів кистей і згиначів рук, ступенів і розгиначів ніг, для зміцнення м'язів черевного преса; піднімання зігнутих ніг у висоту на гімнастичній стінці; підтягування з висіння стоячи і лежачи; перекочування ногами набивного м'яча; в положенні лежачи і сидячи піднімання набивного м'яча, затиснутого ступнями; лазіння по гімнастичній стінці розученими способами, переступаючи через кілька рейок відразу. Учні II групи вправляються в утриманні висіння на канаті без допомоги ніг. Цьому сприяють вправи у висінні лежачи і стоячи, лазіння по гімнастичній стінці й ін. З похилого каната учні переходять на вертикальний. Якщо в слабких учнів ступні прослизають при випрямленні ніг у висі на канаті (не сильно стискають канат), їм надається допомога в перших спробах. При цьому учень одержує уявлення про силу м'язового напруження, які необхідно прикласти для більш сильного захоплення каната ступнями.

Таким чином, учні кожної групи чітко знають, чим вони займаються і що повинні досягти. Завдяки цьому вони можуть гранично конкретно ставити задачі в кожній зі спроб, які саме -- чітке представлення дає описаний вище приклад.

Повідомлення повної орієнтованої основи і створення умов для диференційованого освоєння навчального матеріалу дозволяє успішно використовувати такий прийом, як взаємонавчання. Здійснюється воно в трьох варіантах. Один -- коли окремі учні добре засвоїли новий матеріал і можуть допомагати товаришам; іншої -- коли окремі учні, найбільш підготовлені, що одержали спеціальні знання (поза уроком), виконують роль помічника вчителі і третій -- попередня підготовка всіх учнів для виконання ролі навчальних при організації позмінного виконання навчальних завдань (одна зміна вправляється, інша спостерігає, і навпаки). З цією метою на етапі розучування (фронтальним способом) разом з учнями аналізуємо помилки, визначаємо, як них виправити. Наприклад, при розучуванні стрибка ноги нарізно через козла в ширину спостерігаються наступні помилки: 1) зупинка на містку, 2) неодночасний поштовх ногами, 3) вертикальна постановка рук на снаряд, 4) утрата рівноваги при приземленні. Усі ці помилки відзначаємо, аналізуємо і визначаємо для їхнього виправлення завдання (відповідно відзначеним вище помилкам): 1) розбіг і відштовхування при зменшеному відстаней між містком і снарядом, 2) настрибування на місток з одного, трьох і п'яти кроків з наступним настрибування на узвишшя (стопа гімнастичних матів), 3) збільшення відстані між містком і снарядом, багаторазове повторення положення початку відштовхування руками в упорі лежачи похило (ноги на статі, руки на ослоні), 4) настрибування на узвишшя з наступним зіскоком з м'яким і точним приземленням [6,45].

Або, наприклад, при розучуванні упору на перекладині учні часто допускають такі помилки, як «провалювання» плечей, згинання ніг і рук, нахил голови вперед. При перших спробах розкриваємо ці помилки разом з учнями і визначаємо, як них усунути.

Закріплення правильних рухів надалі здійснюється в процесі взаємонавчання в групах. Учні, що виконують роль помічника вчителі, знають, за чим спостерігати при вправі їх підопічних і як виправляти помилки, що допускаються.

2.3 Завдання по взаємоаналізу дій учнів

Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності -- завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реальний спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку -- змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх.

Ще значніші пізнавальні можливості заключають у собі інший вид завдань -- контроль за діями товариша (партнера) оцінкою (у балах) за виконання вправи, що розучується. Робота організується так, що виключається взаємооцінка, а це забезпечує велику об'єктивність оцінки. Так, при освоєнні перекиду вперед клас шикується в колону по чотири-шість. Ті, хто стоїть в першій шерензі праворуч по одному по черзі роблять перекид, а кожен, хто стоїть в другій шерензі оцінює його виконання. Природно, кожна оцінка, що виставляється учнями, контролюється і порівнюється з власною. При розходженні оцінок учневі пропонується пояснити свою думку.

При виконанні завдань по взаємоаналізу і контролю школярі опановують навичками біомеханічного аналізу, учаться застосовувати знання на практиці. Подібні завдання сприяють прояву самостійності учнів, спонукують їх до розширення й поглиблення знань [2,9].

Не менш діючий засіб виховання пізнавальної активності -- завдання для самостійної роботи. Найчастіше -- проведення самостійної розминки.

Для цього спочатку повідомляються відповідні теоретичні відомості і даються більш прості завдання: підібрати і провести декілька вправ, що впливають на певні групи м'язів; скласти комплекс вправ, придатних для загальної частини розминки, скласти і провести спеціальну розминку до змагання або заняття певним видом вправ. На перших порах завдання виконуються як індивідуальна розминка, а з придбанням необхідних знань і умінь -- і як розминка з групою.

Практикуються і завдання по самостійному виконанню додаткових вправ (головним чином на розвиток фізичних якостей) між підходами до основних в даному уроці). Наприклад, при виконанні вправ на поперечині або брусах учні між підходами до снарядів додатково виконують вправи, які розвивають силу м'язів ніг, стрибучість; між спробами в стрибках у висоту -- вправи, які розвивають силу м'язів рук, гнучкість і т.д.