Після цього діти знаходять прямі кути на предметах у класі: на книжках, на зошитах, на дошці і т.д.

Після введення прямого кута в 1 класі, учні 2 класу знайомляться з гострим та тупим кутом, як кутом відповідно меншим або більшим. Всі види кутів учні повинні знайти на предметах і різних геометричних фігурах на малюнках.

Формування уявлень про коло, круг

При введенні поняття кола і круга можна йти двома шляхами:

а) розглянути спочатку коло як особливий вид кривої лінії, а потім ввести поняття круга як фігури, яку обмежує коло;

б) розглянути круг, виходячи з відомого дітям поняття «кружечок», а коло ввести як лінію, яка обмежує круг.

У зв'язку з тим, що кружечки, вирізані з паперу, потрібні для проведення предметної лічби вже з перших уроків математики, перевагу варто надати другому шляху.

Учитель повідомляє дітям, що на малюнку зображено круг.

Лінія, яка є межею круга, називається колом. Коло будують за допомогою циркуля. Точка О, в якій міститься голка циркуля, - центр кола. Відрізок ОА - радіус кола.

З метою уточнення уявлень про коло і круг доцільно розглянути вправи її.

Назвіть точки, які:

а) належать кругу;

б) належать колу;

в) не належать кругу;

г) належать кругу, але не належать колу.

Навчаючи дітей креслити коло за допомогою циркуля, вчителі. Він демонструє таку побудову на аркуші білого паперу, прикріпленому на дошці. При цьому він ознайомлює їх з інструкцією побудови кола за допомогою циркуля.

1. Розвести ніжку циркуля і вістря олівця на величину заданого радіуса, для цього голку треба встановити на нульову поділку лінійки, а вістря олівця поділку, числове значення якої дорівнює заданій величині радіуса

2. Встановити голку в задану точку. Для цього правою рукою тримати олівець, а пальцем лівої руки спрямовувати вістря голки

3. Коло креслять в напрямі за годинниковою стрілкою, циркуль трохи вперед у напрямі руху олівця.

4. Креслити коло треба однією правою рукою, тримаючи олівець за верхній кінець.

5. Лікоть правої руки спочатку відведений від корпуса, а відповідно до наближення вістря олівця до кінця (і початку) кола поступово наближається до нього.

Спочатку учні вчаться будувати коло на окремих аркушах паперу (на чернетках). Коли вони більш-менш правильно навчаться креслити коло, можна дозволити побудову кола в зошиті.

Є сенс і в тому, щоб ввести у 2 класі поняття діаметра кола. Вчитель пропонує дітям провести відрізок, який би проходив через центр кола і сполучав дві точки кола. Потім він повідомляє, що такий відрізок називається діаметром кола. Діаметр кола складається з двох радіусів.

Він поділяє круг на дві рівні частини.

Формування уявлень про многокутники

У 1 класі учні ознайомлюються з трикутником, чотирикутником, п'ятикутником і шестикутником. Діти повинні засвоїти правильні назви цих многокутників, вміти їх розпізнавати, 3 цією метою многокутники, а також круг постійно використовуються як дидактичний матеріал. За програмою розгляд елементів многокутника у 1 класі не передбачено, але багато вчителів у ході аналізу того чи іншого многокутника пропонують показати і полічити сторони, вершини, кути. Таке випередження допустиме, але не слід його вводити в ранг програмових вимог.

У процесі вивчення нумерації чисел першого десятка практикується складання многокутників з паличок, вирізування з паперу, а також розпізнавання многокутників на предметах оточення та малюнках.

Новою вправою буде в цей час розгляд многокутника, поділеного відрізком на дві фігури, і визначення назви кожної фігури.

Робота з формування уявлень учнів про круг і многокутники проводиться в тісному зв'язку з уроками праці й образотворчого мистецтва. Діти складають фігури з паперу, малюють їх, використовують фігури для різноманітних аплікаційних робіт, малюють орнаменти з геометричними фігурами. У 2 класі продовжується робота з формування уявлень учнів про многокутники і круг. Пропонуються дещо ускладнені вправи на розпізнавання многокутників, на поділ фігур на многокутники і немногокутники. Учні вивчають елементи многокутників, вимірюють довжини їх сторін. Поняття кута і вершини трикутника (многокутника) вводять (конкретизують) за допомогою запитань: Скільки в трикутнику кутів? Вершин? Сторін?

Сторони, вершини і кути многокутника потрібно показувати учням на моделях плоских фігур. Кут бажано показати віялоподібним рухом указки, один кінець якої суміщений з вершиною кута многокутника. Треба звернути увагу дітей на те, що вершина многокутника є і вершиною відповідного кута. Бажано показати їм, що кути є різні за величиною, але величина кута не залежить від довжини його сторін.

Формування уявлень про геометричні величини

Ознайомлення учнів з поняттям величини має бути інтуїтивним, але при цьому не слід нехтувати науковими засадами. Словом величина можна називати тільки геометричні, фізичні астрономічні та інші величини, не використовуючи застарілі словосполучення величина числа», величина дробу», абсолютна величина». Порівнюють, додають і віднімають не величини, а значення величин.

Вивчення величин - це один із засобів зв'язку навчання математики з життям. Ознайомлення учнів початкових класів треба організувати так, щоб діти набули деяких практичних навичок вимірювання величин, конкретно уявляли собі одиниці їх вимірювання та співвідношення між ними.

У початкових класах розглядають величини: довжина, площа, маса, місткість тощо.

Довжина. На першому етапі слід з'ясувати практичне значення вимірювання, сам його процес. Учні отримують уявлення про сантиметри і вимірюють довжину відрізка за допомогою моделей сантиметра.

Потім діти ознайомлюються з лінійкою (покажіть початок лінійки, ж» її відліку, перший, другий і т.д. сантиметр). Вони навчаються виконувати окремі операції: розміщувати аркуш паперу так, щоб руки і лінійки закривали відрізка, який вимірюють; суміщати початок відліку лінійки початком вимірюваного відрізка; розміщувати чотири пальці лівої руки щоб вони притискували середину лінійки до аркуша паперу.

Ознайомлення з дециметром та вимірювання довжини предметів і відрі н їм у дециметрах і сантиметрах проводяться під час вивчення чисел другого десятка. Учитель креслить на дошці відрізок завдовжки 50 см і пояснює вимірювати його довжину сантиметром незручно. Тому треба мати оті м одиницю вимірювання довжини. Потім показує смужку завдовжки 1 см. Учні, маючи такі самі смужки, прикладають їх до шкали лінійки і виясняють, що І дм = 10 см.

Первинне закріплення проводять за завданнями підручника. Діти розглядають моделі 1 см і 1 дм, визначають довжини відрізків, які поліп ш на сантиметри.

Ознайомлення з метром (у процесі вивчення нумерації чисел) проводять за таким планом: бесіда вчителя, за допомогою якої він підводить учнів до висновку, що великі відстані краще вимірювати більшими одиницями мір; показ демонстраційного метра для безпосереднього зорового сприймання; повідомлення співвідношень: 1 м = 100 см, 1 м = 10 дм; розгляд моделей метра, виготовлених з різних матеріалів; самостійне виготовлення дітьми метра з паперових смужок; вправи на вимірювання.

Вправи на вимірювання бувають подвійного роду: вимірювання відстані між двома пунктами (точками), наприклад, довжини та висоти класу, довжини шнурка та ін.; відмірювання відстаней, що дорівнюють даному числу метрів (наприклад, відміряти 3 м ниток).

У 3 класі вводяться нові одиниці вимірювання довжини (міліметр, кілометр), буквене позначення відрізків. Відрізки широко використовують для розгляду понять збільшення і зменшення числа в кілька разів, кратного порівняння чисел та ін.

У 4 класі передбачається узагальнення набутих раніше знань, умінь і навичок вимірювання довжини. Учні під керівництвом вчителя складають таблицю одиниць вимірювання довжини.

Окремий урок відводиться для ознайомлення учнів з новими одиницями вимірювання площі. Вводяться відразу всі одиниці вимірювання передбачені програмою.

У процесі подальшого вимірювання й обчислення площі прямокутник і розв'язування задач на обчислення площі слід мати на увазі такі моменти6

Діти повинні достатньо практикуватися у вимірюванні площ прямокутників на моделях та малюнках.

Кожен учень має виконати 2-3 завдання на вимірювання площі класне дошки, вікна, поверхні кришки стола, підлоги, стіни класної кімнати земельної ділянки тощо.

Треба розв'язати достатню кількість задач на обчислення площ прямокутника, сторони якого виражені складеними іменованими числам. Саме тоді стане зрозумілою вимога правила про те, що довжину і ширину прямокутника необхідно вимірювати однією і тією самою мірок Розв'язування задач на обчислення площі потрібно поєднувати з розв'язуванням задач на обчислення периметра.

Слід практикувати обчислення площі прямокутних ділянок за і планом.

Для ознайомлення учнів з палеткою як інструментом для вимірювання площі фігур можна скористатися прийомом аналогії (масштабна лінійка, призначена для вимірювання довжини відрізка, палетка - для вимірювання площі фігури). Розкриваючи мету уроку, вчитель повідомляє дітям, що раніш вони знаходили площу фігури тільки прямокутної форми і робили це 2 правилом. Тепер потрібно навчитись з допомогою особливого пристрої знаходити площу фігур, що мають форму круга, будь-якого многокутник або фігури будь-якої форми. На фігуру накладають палетку - прозору плівку або пластинку, поділену на квадрати, - і лічать, скільки квадратів цієї палетку накладається на дану фігуру. На дошці вчитель креслить довільну криволінійну фігуру, накладає на неї палетку, показує спосіб підрахунку повних і неповних квадратів. (Палетка вчителя поділена на квадраті дециметри). Використовуючи зображення геометричних фігур, учні за допомогою палетки визначають їх площу. [15, 48]

Висновок

Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості. Ще К.Д. Ушинський писав: зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконані».

Початковий період адаптації на уроках математики співпадає з проведенням підготовчої роботи до сприйняття понять числа, величини, дій з числами та ін. (дочисловий період). В цей період діти вчаться цілеспрямовано спостерігати над предметами і групами предметів у ході їх порівняння, розміщення у просторі, класифікації за ознаками (форма, розмір, колір), отримуючи при цьому кількісні і просторові уявлення. Відбувається розширення математичного кругозору і досвіду дітей, формуються їх комунікативні уміння. Особлива увага приділяється розвитку математичного мовлення дітей, вихованню їх особистісних якостей. Подальша робота з ознайомлення дітей з числами та діями з ними організовується з обов'язковим використанням предметної наочності в ході проведення дидактичних ігор, практичних робіт, екскурсій тощо. Залежно від характеру завдань на уроці діти можуть вставати з-за парт, підходити до столу вчителя, до книжкових полиць, до полиць із наочністю, іграшками та ін. Значне місце на уроках математики слід відводити дидактичним іграм, дозволяючи дітям час від часу рухатись, забезпечуючи зміну видів діяльності. Для розвитку просторових уявлень у першокласників корисно використовувати різноманітні дидактичні матеріали: будівельні набори, конструктори тощо. Вивчення окремих тем з математики у цей період може проходити не лише у класі, але і в добре обладнаній ігровій кімнаті, на уроках-іграх, поза межами класу, школи. Щотижня один урок математики доцільно проводити на повітрі. Так, при вивченні ознак предметів (порівняння предметів за кольором, розміром, формою) доцільним буде проведення екскурсій по школі, шкільному подвір'ю, на спортивний майданчик з включенням тематичних ігор, екскурсії у кабінет математики. Екскурсії в парк, вулицями міста, на пришкільну ділянку, рухливі ігри з різними завданнями допоможуть першокласникам у засвоєнні просторових уявлень, взаємного розміщення предметів. При вивченні матеріалу з порівняння груп предметів за їх кількістю, а також з лічби предметів доцільними будуть екскурсії в парк, у магазин.

Література

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - 2-е вид., пероробл. і допов. - К.: Рад. шк., 1981. - 206 с.

2. Артемьев А.К. Состав и методика формирования геометрических умений школьников. Приволжское книжное издательство. Пензенское отделение, 199. - 385 с.

3. Бантова М.О. Бельтюкова Г.В. Полевщикова О.М. Методика викладання математики в початкових класах, - Київ: Вища школа 1982 - 171 С.

4. Башмаков М.И. Теория и практика продуктивного обучения. - М.: Нар. образование, 2000. - 248 с.

5. Бевз Г.П. Методика викладання математики: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1989. - 367 с.

6. Богданович М.В. Урок в початковій школі. Посібник для вчителя. - Київ: Радянська школа, 1990 - 192 с.

7. Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в початкових класах: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 368 с.

8. Великохатська Л.Ф. Кочіна Л.П. Наочність на уроках математики в 1-3 класах, - Київ: Радянська школа, 1979 - 41 с.

9. Глейзер Г.Д. Развитие пространственных представлений школьников при обучении геометрии. - М.: Педагогика, 1998. - 104 с.

10. Груденов Я.И. Психолого-педагогичеокие основы методики обучения математике. - М.: Педагогика, 1997. - 158 с.

11. Довга Т.Я., Завіна В.І. Шляхи раціоналізації навчальної праці молодших школярів // Початкова шк. - 1990. - №3. - с. 58-60.

12. Друзі Б.Г. Творчі вправи з математики для початкових класів. - Київ: Радянська школа, 1988 - 37 с.

13. Друзь Б.Г. Творчі вправи з математики для початкових класів: Посібник для вчителів. - К.: Рад. шк., 1988.

14. Дятлова С.І. Наочні посібники для уроків математики. Початкова школа, - 1997 №5

15. Епишев О.Б., Крупич В.И. Учат школьников учиться математике: Формирование приемов учебной деятельности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1990. - 126 с.

16. Завдання навчання математики в І-III класах // Бантова М.О., Бельтюкова Г.В., Полевщикова О.М. Методика викладання математики в початкових класах / За загальною редакцією М.О. Бантової. - Київ: Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа» 1977. - С. 7-8.

17. Зильберберг Н.И. Урок математики: подготовка и проведение: Кн. Для учителя. - М.: Просвещение: АО «Учеб.лит.», 1995. - 178 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5