Формування навчальних умінь та навичок - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Формування навчальних умінь та навичок

оли йдеться про доступність і посильність трудового навчання, треба мати на увазі не лише теоретичні відомості, а й фізичне навантаження на організм учня.

Одна з основних вимог, що ставляться до трудового навчання, полягає в урахуванні індивідуальних особливостей кожного учня.

Міцність оволодіння уміннями і навичками. Зазначений дидактичний принцип відбиває новий підхід до оцінки результатів навчального процесу коли міцність умінь і навичок учнів розглядається лише як одна з якостей.

Це досягається завдяки політехнічній освіті, коли учні набувають знань, умінь і навичок на фоні загального уявлення про основи сучасного виробництва. Цьому сприяє також формування в учнів критичного підходу існуючих умов виробництва, уміння аналізувати, зіставляти різні знарядь праці, технологічні процеси для визначення їхньої ефективності [9].

В умовах трудового навчання міцність умінь і навичок досягало перш за все за рахунок ефективності методики подання нового навчального матеріалу.

Процес формування вмінь і навичок.

Уміння і навички формуються в людини у процесі її навчання.

Практичні трудові дії за змістом дуже різноманітні. Виконання будь-якої трудової операції має свої особливості. Тому методику навчання кожній трудовій операції (розмічання, рубання, пиляння та ін.) можна розглядати окремо (це буде зроблено під час практичних і лабораторних робіт з курсу).

Разом з тим слід зауважити, що, навчаючи будь-якої трудової операції, учитель виходить з однакових вимог, розв'язує однакові дидактичні завдання. Саме тому методика навчання різних трудових операцій, включаючи підготовку вчителя до занять, побудову інструктування, планування ходу заняття та інші, має багато спільного. Так, при підготовці до будь-якого уроку, пов'язаного з формуванням умінь і навичок з ручної обробки матеріалів, учитель праці розв'язує такі питання:

1) підбір роботи, посильної за змістом для учнів;

2) визначення змісту і форми інструктування;

3) визначення методики формування умінь і навичок.

Зазначені питання доводиться розв'язувати щоразу на базі іншого навчального матеріалу. У навчальному посібнику неможливо охопити всі конкретні варіанти, які зустрічаються на практиці. Тому розглянемо на деяких прикладах, як слід підходити до вибору методики проведення занять з формування умінь і навичок ручної обробки матеріалів. Спираючись на ці приклади, можна знайти правильний підхід до побудови уроку з інших тем навчальної програми.

Підбір роботи, посильної для учнів. Об'єкт роботи має відповідати навчальній програмі і бути посильним для учнів. Посильність перевіряється в двох аспектах: з погляду розумової і фізичної підготовки учнів. Коли мова йде про формування практичних умінь, увагу привертає другий аспект. Досить часто говорять про те, що до виробів, які учні виготовляють під час занять у майстернях, треба ставити певні технічні вимоги, зокрема щодо точності обробки. Такий аспект питання цілком виправданий. Досвід роботи показує, що коли до якості виробів ставлять певні вимоги, то учні працюють уважніше і досягають кращих результатів. Проте справа ускладнюється тим, що можливості учнів обмежуються їх здатністю керувати робочими рухами. Ці можливості, які зумовлені психофізіологічними особливостями людського організму, вивчені ще дуже мало. А саме їх треба враховувати, ставлячи перед учнями вимоги щодо точності роботи, інакше завдання може бути непосильним.

З віком фізіологічні можливості учнів зростають, хоча й залишаються досить обмеженими. Тому треба підбирати такі об'єкти роботи, які за своєю точністю були б посильними для учнів. У зв'язку з цим вчителеві праці досить часто доводиться змінювати конструкції виробів, щоб можна було виготовляти їх з меншою точністю і водночас не знижувати їхні експлуатаційні якості.

Науково обґрунтованих рекомендацій з цього приводу ще мало. Тому учителеві праці слід бути дуже обережним при визначенні технічних умов на вироби учнів і керуватися практичним досвідом. Робота може також виявитися непосильною для учнів у зв'язку з фізичним навантаженням. І з цього приводу проведено ще, на жаль, дуже мало досліджень. Проте і ті дані, які ми маємо, показують, що фактор фізичного навантаження треба враховувати.

З'ясовано, наприклад, що, розрізаючи метал ножицями, не закріпленими в лещатах, учням доводиться докладати значних зусиль, щоб утримати інструмент у певному положенні. Тому нервово-м'язове напруження учнів зберігається протягом усієї роботи. При роботі ножицями, закріпленими в слюсарних лещатах, такий недолік усувається. Учні можуть різати товстіший і твердіший листовий матеріал.

Коли учні VI класів працюють із столярним рейсмусом, вони відчувають певні труднощі: їм важко утримувати оброблювану заготовку. Тому перший час заготовку доцільно закріплювати в затискних коробках верстака.

Спостереження, проведені за учнями при виконанні ними операції стругання деревини, показали, що коли налагодити залізко рубанка до 0,4 мм, то учні VI класів швидко втомлюються, якість роботи знижується. Водночас учням VII класу знімання стружки такої товщини під силу.

Наведені приклади, кількість яких при бажанні можна було б збільшити, свідчать про те, що слід нормувати фізичне навантаження учнів і що робити це можна різними способами. Зокрема, треба підібрати прийоми роботи, які найбільше відповідають можливостям дітей, застосувати пристрої та ін. Основна трудність полягає в тому, що немає якихось певних нормативів. Тому вчителям доводиться самостійно, стежачи за зовнішніми проявами втоми, визначати посильність роботи для учнів і відповідно до цього застосовувати різні заходи, спрямовані на нормування фізичного навантаження.

Визначення змісту і форм інструктування. Готуючись до конкретного уроку, вчитель праці щоразу визначає зміст і форми інструктування. Досвід показує, що ефективність його багато в чому залежить від уміння раціонально поєднати демонстрування з розповіддю. Таке становище підтверджується експериментальними дослідженнями. Проілюструємо це на прикладі вивчення операції обпилювання металів. Учнів було розподілено на три групи. Першу групу - навчали, показуючи зразки виробу, прийоми обпилювання, робочу позу, прийоми перевірки результатів роботи і демонструючи відповідний плакат. На плакаті було зображено положення інструмента в різні моменти роботи. Силу, прикладену до інструмента, було зображено стрілками різної довжини, що показувало порівняльне значення зусиль лівої і правої рук. Ніяких додаткових усних пояснень учитель не давав.

Другу групу навчали за допомогою докладного пояснення прийомів обпилювання, ритму, темпу роботи, значення самоконтролю. Тут також було показано зразок виробу і плакат. Проте в цій групі вчитель не демонстрував прийомів роботи з напилком.

У третій групі учнів показ поєднувався з докладним поясненням.

Після чотирьох занять було проведено контрольне обпилювання. Потім порівняли результати трьох груп і пересвідчилися, що показ процесу обпилювання дуже важливий у навчанні. Зорове сприймання допомагає учням запам'ятати робочу позу, робочі рухи. Це допомагає учням також зайняти правильне положення біля лещат, правильно тримати напилок.

Проте одного показу недостатньо. У першій групі, де показ не супроводився поясненням, учні, не засвоївши, на що треба звертати особливу увагу. допускали багато помилок у роботі і протягом першого заняття майже не контролювали себе. І лише після додаткового пояснення вчителем помилок учні зрозуміли значення самоконтролю і на наступних заняттях перевіряли якість своєї роботи. Демонстрування вчителем прийомів обпилювання допомогло учням виробити правильні ритм і темп роботи, проте для координування зусиль рук цього виявилося недостатньо.

Результати контрольного обпилювання, зареєстровані приладом, показали, що до початку навчання зусилля рук учнів при обпилюванні були незначними і при цьому працювала в основному лише ліва рука, а вже після навчання картина дещо змінилася: зусилля рук збільшились, але знову ж таки ліва рука докладала більше зусиль. Не вироблялися потрібні темпи рухів, їх ритмічність.

Навчання в другій групі, яке на відміну від першої проводили за допомогою докладного пояснення вчителя, дало учням можливість зрозуміти, як стояти біля лещат, тримати напилок і розподіляти зусилля правої та лівої рук. Усе це допомогло учням у роботі. Учитель, демонструючи плакат, підкреслював значення правильного розподілу зусилля рук, ритму і темпу в роботі. Дані, показані приладом, свідчать про те, що учні усвідомили значення координації рухів при обпилюванні і намагалися працювати обома руками. Зусилля рук значно зросли, з'явився потрібний темп роботи. Проте відсутність демонстрування прийомів роботи вчителем негативно позначилася на ритмі роботи, зусилля рук залишилися нерівномірними.

Отже, можна зробити висновок, що при навчанні обпилюванню самого тільки показу недостатньо, так само як недостатньо самого тільки пояснення Це підтверджується й тим, що найкращі результати показала третя група, де пояснення було поєднано з показом.

Показ можна проводити по-різному. Найчастіше -- це демонстрування прийомів роботи самим учителем. Значно рідше застосовуються кінофільми.

Кадри кінофільму можна знімати так, щоб було видно тільки прийом, що демонструється. Увага учнів зосереджується лише на цьому прийомі. Коли прийом показує вчитель, увага учнів розпорошується на інші об'єкти. Досвід показує, що найчастіше це спостерігається в початковий період навчання, коли будь-який сторонній подразник легко відвертає увагу учнів.

Умови формування вмінь і навичок. Формування вмінь і навичок починається звичайно із словесних пояснень і засвоєння правил дії. Оцінка виконаних дій, усвідомлення їх результатів так само здебільшого здійснюються за допомогою слова. Слово, включаючись у процес формування вмінь і навичок, сприяє виробленню чіткої послідовності, темпу і ритму рухів, їх системи.

Проте, якою б звичною, автоматизованою не була дія, свідоме її контролювання ніколи не припиняється. Ми відразу усвідомлюємо відхилення від потрібного правила або способу виконання дії. Ми помічаємо, наприклад, неправильний рух руки при письмі, неправильну вимову слова, помилку у виробничій операції, в рухах при керуванні автомашиною тощо і вносимо корективи в наші дії.

Отже, хоча дія здійснюється тут автоматично, вона все-таки є свідомо контрольованою дією.

Головні умови успішного формування вмінь і навичок - усвідомлення мети завдання і розуміння його змісту та способів виконання. Цього досягають через пояснення завдання, демонстрування кращих зразків виконуваного завдання та саме виконання дії [11].

Успіх формування вмінь і навичок найбільше залежить від свідомого ставлення, готовності особистості до опанування вмінь і навичок, зацікавленості в кращому виконанні дій, пов'язаних із виконанням завдання.

У ході формування вмінь і навичок важливо враховувати індивідуальні особливості: тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили та здібності.

Не менш важливу роль в опановуванні вмінь і навичок відіграють умови навчання, правильна організація процесу вправляння: послідовність засвоєння дій, поступовий перехід від простішого до складного завдання, від повільного до швидкого темпу їх виконання.

При вправлянні потрібно враховувати і те, що тривале, без перерв, вправляння, як і тривалі перерви в ньому (наприклад, заняття з музики, спортивні тренування, трудові операції проводяться один раз на тиждень) не сприяють успішному формуванню вмінь і навичок. Тривалі інтервали між вправами ведуть до згасання утворених умінь і навичок.

2.2 Основні методичні прийоми формування умінь і навичок

Поширеним в дидактиці є поняття "прийом навчання".

Прийом - це елемент методу, його складова частина, разова дія, окремий крок у реалізації методу або модифікація методу в тому випадку, коли метод невеликий або простий за структурою.

Страницы: 1, 2, 3, 4