Виходячи із завдань неперервної освіти, важливо відповісти на питання:
- чи можна навчити дорослу людину?
- як визначити оптимальні умови навчання дорослих?
- які закономірності педагогічного керування сприйняттям інфомації дорослими?
- які закономірності психічного і інтелектуального розвитку людини у різні періоди життя?
- які потенціальні можливості розвитку дорослих?
Вікова періодизація інтелектуального розвитку дорослих свідчить про те, що зріла людина піддається і навіть потребує і виховання, і навчання, але ж ступінь сприйняття засобів педагогічного впливу у різних вікових періодах неоднаковий.
Постає питання: як же навчити дорослих і які способи існують для цього? Дослідженнями доведено, що навчати дорослих можна як на вербальному (словесному), так і на моторному (рухливому) рівні. Вербальне навчання більш успішно здійснюється у юнацькому, ранньому і середньому періодах зрілості. Зниження успішності спостерігається у літніх людей. Моторне навчання має свої особливості. Зниження тут наступає на періоді середньої зрілості. Як бачимо, навчання на вербальному рівні більш ефективне чим на моторному для періоду зрілості.
Ресурси інтелектуального розвитку, потенційні можливості інтелекту дорослої людини знаходяться у системі обробки інформації, яка здійснюється у процесі навчання. Величезну роль у даному випадку відіграють вербально-логічне мислення і пам'ять. Якщо пам'ять недостатньо навантажується у шкільні роки у процесі навчальної діяльності, то у зрілому віці вона погіршується. Адже у процесі навчання важливо не лише зрозуміти матеріал, але й запам'ятати його, зберегти його зміст у пам'яті і вміти відтворити, коли це знадобиться. Тобто пам'ять потребує вправ, тренажу. І про це слід пам'ятати і тому, хто вчить, і тому, хто вчиться.
Головна функція мислення зводиться до переробки і обробки отриманої людиною інформації. Визначають три етапи обробки інформації, а саме:
1) накопичення інформації, яке здійснюється у процесі запам'ятовування, збереження і переведення інформації з короткочасної пам'яті у довгочасну;
2) переробка інформації за допомогою логічних операцій і концептуальних систем (знаків, символів та ін.);
3) творче осмислення інформації, висунення гіпотез і побудова програм їх вирішення.
На усіх цих етапах важливе значення має пам'ять, яка впливає на розвиток мислення. А тому оптимізація навчання дорослих повинна рунтуватися на закономірностях взаємозв'язків, усіх цих етапів, тобто накопичуючої і реалізуючої функцій. Пряме відношення до цього має дозування подачі навчального матеріалу (наочного і логічного) та відбір організаційних форм і методів навчання.
При впливі навчальної діяльності на інтелектуальний розвиток людини розрізняють такі поняття як навчання і научуваність, тобто схильність, сприйнятливість до навчання. Саме схильність до навчання є готовністю людини до подальшого навчання і праці. Інтелектуальний розвиток дорослої людини здійснюється не лише у процесі спеціально організованого навчання, але і в умовах життєдіяльності. А тому научуваність розглядається як схильність, сприйнятливість до навчання.
Який же із вікових періодів зрілості є сензитивним, тобто коли, у який віковий період доросла людина найбільш схильна до засобів педагогічного впливу, до учіння?
Найбільш оптимальним у цьому плані, як свідчать проведені нами дослідження, які співпадають з цілим рядом вітчизняних і зарубіжних досліджень [1,c. 43], є період ранньої зрілості, тобто 18-25 років. Але ж слід зауважити, що з віком відмічається інтеграція інтелектуальної системи. Крім цього, фактори - вік і освіта - діють разом. Вони спільно визначають сприйнятливість людини до зовнішніх умов життя, форм і засобів навчання, змінюючи ставлення до навчання, до змісту навчального матеріалу.
Сприйнятливість до засобів навчання, тобто научуваність, у людей різного віку, але з однаковим рівнем освіти, не однакова. Отримані нами матеріали в процесі дослідження свідчать, що слухачі ФПО на питання анкети "Чи легко Вам учитися?" дали позитивні відповіді - 73% у групі молодих за віком (25-30 років). Представники старшої вікової групи (40-50 років) жалілися на зниження пам'яті, швидку втомлюваність, розсіюваність уваги, тобто вчитися їм важче.
Хоча з вирішенням завдань професійного плану вони справляються швидше і краще. Це пояснюється великою професійною майстерністю, професіоналізмом і життєвим досвідом.
Як показали дослідження, на успішність розумової діяльності дорослих впливають фізичний і метаболічний стан організму, індивідуально-психологічні особливості, рівень інтелектуального розвитку. Це свідчить про те, що розумова діяльність потребує від людини фізичної і інтелектуальної напруги. Одначе, високі показники продуктивності розумової діяльності досягаються різними людьми з різною силою напруги. Так, одній людині потрібно багато вчити, читати, працювати, щоб засвоїти необхідний матеріал, а іншій - на багато менше. Чому? А саме тому, що у різні періоди життя людини стан пізнавальних функцій (мислення, уваги, пам'яті) різний, вони можуть бути або на підйомі, або на спаді. Стан напруги теж може бути різним. Скажімо, людина втомлена, перевтомлена, фізичні і розумові сили виснажені великими попередніми навантаженнями, стресовими ситуаціями і т.ін. Усе це переноситься різними людьми у різні періоди життя не однаково.
У розумовій діяльності велика роль належить зосередженості, яка лежить в основі уваги, запам'ятовування, мислення. Саме за допомогою спеціальних педагогічних прийомів можна виховати культуру зосередження, що підвищить продуктивність розумової діяльності.
Проведені дослідження показали, що працездатність людини не є постійною на протязі усього життя. З роками усе більший вплив мають індивідуально-психологічні особливості на всі сторони розвитку людини. Вивчення розумової працездатності дорослих від 20 до 100 років показало зниження з віком психічної активності. Це зниження має дві вершини - це 50 і 80 років. Воно пояснюється змінами процесів нервової системи в періоди пізньої зрілості і старості.
Вивчення пам'яті 30-літніх і 70-90 літніх людей показало зниження її лише у 90 років. Виявилося, що механічне запам'ятовування, образна пам'ять знижуються скоріше, чим логічна пам'ять, яка зберігається довше, аж до 70-90 років. Отримані дані стверджують, що вік - це не лише кількість прожитих років, а уся сукупність індивідуально-психологічних і вікових якостей, сплав соціального і біологічного, що зміцнюється на протязі усього життя людини.
Які ж потенційні можливості розвитку інтелекту людини? Геронтологи доводять, що це - освіта і навчання. Адже про ступінь освіченості людини судять, виходячи із об'єму знань, якими вона володіє. І дійсно такий зв'язок між рівнем освіти і рівнем інтелектуального розвитку людини існує. Для його виявлення було проведене порівняльне дослідження двох груп дорослих, що навчаються і не навчаються. Отримані дані показали, що самий високий рівень інтелекту у тих, хто вчиться. Їх пам'ять на рівні 18-25-річних, у них високі показники розвитку логічного і практичного мислення; у них відбуваються цікаві зміни у структурі мислення і структурі психічних функцій. В цілому інтелект тих, хто вчиться, змінюється у кращу сторону.
У тих, хто не вчиться, дані протилежні, а саме - це зниження пам'яті, мислення, послаблення психічних функцій та інтелекту вцілому. Таким чином, навчання, освіта прискорюють процес інтелектуального розвитку і в періоди зрілості.
Основним видом діяльності людини є праця, а навчання лише може супроводжувати працю. Саме праця - основний фактор, що прискорює розвиток людини. Під впливом праці відбувається формування життєвої позиції, ціннісних орієнтацій людини, визначення планів на майбутнє, тобто спеціалізація особистості. Але вплив праці здійснюється разом з освітою.
Доведено, що існує залежність між рівнем освіти і громадянськими якостями людини, як свідомої активної особистості. Встановлено також в процесі дослідження, що різноманітність читацьких інтересів залежить від рівня освіти читачів. Чим він вищий, тим ширше коло читацьких інтересів.
Розглядаючи прояви ціннісних орієнтацій у залежності від вікового фактору, було встановлено, що до 25 років велика роль належить потягу до знань, підвищенню рівня освіти (62%). У віці 26-30 років на перший план виступають турботи про сім'ю, покращення житлових і матеріальних умов родини (65%). Зниження пам'яті і мислення у ці роки пояснюється змінами у життєвих орієнтаціях. Після 40 років життєві орієнтації спрямовані на умови праці і відпочинку (66%), а у 50 років - прагнення підвищення заробітку у зв'язку з наближенням пенсійного віку. (56,2%). Як бачимо, відбувається переструктурування життєвих планів з віком.
Одначе, набуття життєвого досвіду змінює відношення людини до освіти і навчання. Низький рівень освіти усвідомлюється як перепона на шляху до досягнення високих результатів свого розвитку. Орієнтація дорослих людей на освіту змінюється з віком. Праця і освіта дуже часто виступають стимулами розвитку людини. Залежність рівня інтелекту дорослих від освіти і праці відмічається зарубіжними вченими (Майясов, Бауер, Фрібель). За даними Майясова, що підтверджує результати наших досліджень, дорослі з неповною середньою освітою мають більш низькі показники інтелектуального розвитку порівняно з освіченими. Бауер вважає, що інтелект дорослих з тривалим періодом навчання має схожі риси з інтелектом тих, професія котрих пов'язана з розумовою діяльністю. Фрібель стверджує, що у дорослих, які належать до однієї вікової групи, але мають різний рівень освіти, показники розвитку інтелекту не співпадають.
У нашому дослідженні при співставленні показників інтелектуального розвитку груп з однаковим рівнем освіти, але різних за віком, отримані дані свідчать, що у старших людей рівень розвитку інтелекту був вищим. Це пояснюється впливом праці і життєвого досвіду.
При цьому важливо враховувати, наскільки праця людини є творчою, бо саме творча праця впливає на розвиток творчого мислення, на ставлення до праці, на розширення духовних інтересів і запитів, на розвиток практичного і технічного мислення, технічної творчості, важливих якостей людського розуму: критичності, гнучкості, глибини, широти, які край необхідні майже у всіх професіях.
Інтелект тісно пов'язаний із здібностями, особливо загальними. Наявність глибоких знань, широко розумового кругозору, ініціативи, активності - усе це показники розвитку загальних здібностей, що впливають на спеціальні здібності. Сприятливими умовами для формування загальних і спеціальних здібностей, які вкрай необхідні для оволодіння професіоналізмом, є поєднання загальної освіти і спеціальної підготовки, пов'язаної із професійною діяльністю. У цих умовах розвиваються не лише здібності, а проявляється активна життєва позиція, виникають нові стимули, що змінюють мотиваційну сферу особистості.
Таким чином, як свідчать матеріали проведених досліджень, двофазність розвитку психічних функцій - це механізм, який забезпечує як загальний, так і спеціальний розвиток людини. У процесі розвитку дорослої людини відбувається нарощування потенційних можливостей функцій, стабілізація, зниження рівня, посилення чи ослаблення нерівномірності розвитку. Що стосується вікових періодів, то найбільш сприятливими до засобів впливу є 18-25-річні люди. У цей період поряд із фронтальним прогресом функцій відбувається і їх спеціалізація. У подальших періодах, після 30 років, друга фаза розвитку функцій стає визначальною разом із показниками життєвого досвіду і професійної майстерності.
Ось чому саме розробка основ педагогічної психології дорослих безпосередньо пов'язана із вирішенням проблем вікової психології дорослих, а на їх основі акмеології, котра повинна відповісти на багато питань, що стосуються можливостей розвитку дорослих людей у пору розквіту їх творчих сил, визначити міру людських ресурсів, які по-різному проявляються під впливом різноманітних факторів у різні періоди життєвого циклу людини.
Отже, основними атрибутами зрілості людини є: здатність самостійно мислити (наявність власної думки, яка ґрунтується на власній системі цінностей); готовність прийняти на себе відповідальність за свої вчинки (готовність визначити свої недоліки і взяти провину на себе); вміння долати страх і стримувати гнів (вміння володіти собою); бажання працювати (брати на себе відповідальність, приносити користь суспільству і домогтися повної фінансової незалежності); здатність до любові та побудови міцних стосунків з партнером (вміння проявляти свої відчуття і розуміти відчуття іншої людини, підтримувати глибокі та близькі відносини). Зрілі особистості керуються вічними істинами, суттєвими цінностями, чистою правдою і досконалою красою; долають суперечності, протилежності і намагаються бачити за ними глибинну єдність, прагнуть до інтеграції дійсності; мають цілісну життєву філософію, набір цінностей, які є основою буття.
1. Абульханова-Славская К., Бодалев А., Деркач А., Кузьмина Н., Лаптев Л. Акмеология вчера, сегодня, завтра // Прикладная психология и психоанализ. - М., 1997. - № 1. - С. 1 - 26.
2. Акмеология: методология, методы и технологии // Материалы научной сессии, посвященной 75-летию... Н. В. Кузьминой / Под. ред. А. А. Деркача. - М.: РАГС, 1998. - 230 с.
3. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 380 с.
4. Ананьєв Б.Г. Интеллектуальное развитие взрослых как характеристика обучаемости // Сов. педагогика. - 1969, № 10.
5. Байер И.В., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психолого-педагогические технологии развития профессионального мастерства кадров управления. М., 1997.
6. Бодалев А. А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристика и условия достижения. - М.: Флинта: Наука, 1998. - 168 с.
7. Бодалёв А.А. О предмете акмеологии. // Психологический журнал. - Т.14, №5, 1993.
8. Бодалев А.А., РудкевичЛ.А. Как становятся великими или выдающимися? М., 1997.
9. Бодалев А.А.. Деркач А.А., Климов Е.А., Семенов И.Н., Суслова Е.А., Яблоком Е.А. Программа курса: общая и прикладная акмеология (для слушателей и аспирантов). М., 1994.
10. Варфоломеева О. В. Акме психотерапевта. Концепция профессионального развития. Монография. - М.: Издат. Дом МПА - Пресс, 2003. - 228 с.
11. Гончаренко Н.В. Гений в науке и искусстве. М., 1991.
12. Гусева А. С., Деркач А. А. Оптимизация гуманитарно-технологического развития госслужащих: теория, методология, практика. - М.: Квант, 1997. - 299 с.
13. Деркач А. А. и др. Реализация концепции "Я" в системе жизненных отношений личности: Акмеологический аспект. - М., 1993.
14. Деркач А. А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. - М.: РАГС, 200. - 392 с.
15. Деркач А. А., Зазыкин В. Г. Профессионализм деятельности в особых экстремальных условиях. - М.: РАГС, 1998. - 178 с.
16. Деркач А. А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. - М., 1993.
17. Деркач А. А., Огнев А. С. Акмеологические основы профессионального становления государственных служащих. Монография. - Воронеж: Воронежский ГПУ, 1998. - 297 с.
18. Деркач А. А., Орбан Л. Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности - М., 1995. - 208 с.
19. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология - наука о путях достижения вершин профессионализма. М., 1993.
20. Духовность и рефлексивность в становлении профессионала. М.-Тамбов, 1997.
21. Знаков В. В. Психология понимания правды. - СПб.: АЛЕТЕЯ, 1999. - 282 с.
22. Климов Е А. Психология профессионала. М., 1996.
23. Климов Е. А. Психология профессионала. - М.: Институт практич. психологии; Воронеж: НПО "МОДЕК", 1996. - 400 с.
24. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии. СПб акмеологическая академия, 1995. - 24с.
25. Кузьмина Н.В., Зимичев А.П. Проблемы акмеологических наук. СПб., 1990.
26. Кумбс Ф. Кризис образования в современном мире. - М., 1970.
27. Левченко Т.І. Розвиток особистості в різних педагогічних системах /Монографія/ Левченко Т.І. - 1-е видання. - Вінниця: вид-во "Нова Книга", 2002. - 512с.
28. Маркова А. К. Психология профессионализма. - М.: Знание, 1996. - 308 с.
29. Маркова А.К. Психология профессионализма. М., 1996.
30. Мелик-Пашаев А. А. Акме - период жизни или состояния духа? Общая и прикладная акмеология. - М., 1995.
31. Менегетти А. Введение в онтопсихологию. - Пермь: Хортан ЛИМИТЕД, 1993. - 60 с.
32. Михайлов Г. С. Акмеолого-методологические принципы исследования творчества // Практическая психология и психоанализ. - М., 1997. - № 1. - С. 38 - 50.
33. Мунипов В.М., Алексеев Н.Г., Семенов И.Н. Становление эргономики как формирующейся научной дисциплины // Проблемы методологии в эргономике. М., 1979.
34. Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. М., 1995.
35. Освальд В. Великие люди. СПб.. 1898.
36. Основы общей и прикладной акмеологии. М.. 1995.
37. Пономарев Я.А., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психология творчества: общая, дифференциальная и прикладная. М., 1990.
38. Психология. Учебник / Под ред. А. А. Крылова. - М.: "ПРОСПЕКТ", 2000. - 584 с.
39. Пэрна И.Я. Жизнь человека (из дневниковых записей). СПб.. 1993.
40. Пэрна И.Я. Ритмы жизни и творчества. Петроград, 1925.
41. Рыбников Н. Н. К вопросу о возрастной психологии // Психология, педагогика и психотехника. - М., 1928. - Вып. 2.
42. Семенов И.Н. Рефлексивно-творческий подход в непрерывном профессиональном образовании (Методология взаимодействия психологии, акмеологии, педагогики и андрогогики). Бийск,1994.
43. Семенов И.Н. Рефлексика развития педагогического творчества // Рефлексивная психология и педагогика творчества на рынке образовательных услуг. Винница, 1991.
44. Семенов И.Н.. Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. Запорожье, 1992.
45. Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. - Чернівці, 1996.
46. Степанов С.Ю., Маслов С.Н., Яблокова Е.А. Инноватика управления: рефлепрактические методы. М., 1993.
47. Степанов С.Ю., Полчщук О.А., Семенов И.Н. Развитие рефлексивной компетентности кадров управления. М.-Петрозаводск, 1996.
48. Степанова Е.И. Умственное развитие и обучаемость взрослых. - Л., 1981.
49. Фонарев А. Ф. Формы становлення личности в процессе ее профессионализации // Вопросы психологии. - 1997. - № 2. - С. 88 - 94.
50. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.
51. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. - М.: Высшая школа, 1981. - 374 с.
52. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. М., 1993.
53. Allport G.W. Pattern and growth in personality. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1961.
54. Karpova A., Plotnieks I. Personiba un saskarsme. R., 1984.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
